Почнімо з неприємного:

«ICTV-П***Ы!!!!!! ЗА***ЛИ!!!! За*** ли все!!!!! НЕ хотите воевать? Какого *** вы в новостях сунете нам в лицо этих западенских мамаш? ???? Идите НА ***!!!!! Какого *** мы собираем деньги,одеваем вас,обуваем, кормим! Какого*** Я каждый день должна слушать западенские истерики,что им НА *** эта война за Украину не надо? Какого *** вы это выставляете ежечасно в ефир? Идите на ***! Все. Я не помогаю больше НИКОМУ, Кремль добился своего. Вы, твари, каждый, только за свою шкуру дрожите. Забирайте, с***и своих сосунков себе под юбку и лижите потом зад Путину!», ‒ таке повідомлення днями з’явилось у фейсбуку. Й, на відміну від численних маніпулятивних вкидань від ботів та агентів, цю реакцію доводиться визнати абсолютно щирою – так би мовити, народною телекритикою. Об’єкт телеглядацького гніву, телеканал ICTV, є радше випадковим, адже подібні сюжети можна побачити в новинах майже кожного телеканалу, крім, хіба що, Першого національного. А ось предмет ‒ цілком справедливий. Кожен пікет схвильованих солдатських матерів стає інформаційним приводом для теленовин, але почути в цих сюжетах не тільки пікетувальниць, але й командування та самих новобранців, щастить далеко не щоразу. Відсутність балансу, наголос на емоційній, а не раціональній стороні конфлікту (публіка завжди співчуває тому, хто почувається скривдженим), відсутність перевірки голослівних звинувачень – усе це допомагає повідомленням про протести матерів складатись у картинку, вкрай вигідну Кремлю. Адже навіювання мешканцям Західної України, що війна за Донбас – це не їхня війна, є одним із головних векторів «тонкої» російської пропаганди на нашій території. Тож наступного разу, відправляючи знімальну групу до чергової блокованої матерями військової частини, думайте про наслідки.

А до вже звичних тенденцій у теленовинах додалося вихваляння каналами Пінчука (СТБ та ICTV) Леоніда Кучми, тестя власника, з нагоди двадцятиріччя його обрання президентом України. До сюжетів про Кучму не лише не ввійшли бодай згадки або натяки на зміст поняття «кучмізм» та роль Леоніда Даниловича у подіях, що передували Помаранчевій революції. Одним із головних акцентів стала визначна роль Кучми в урегулюванні конфлікту на Донбасі, хоча про результативність переговорів ICTV та СТБ скромно мовчать. Залишається зрозуміти, що це – щира вибіркова амнезія та сліпота журналістів чи вказівки, що приходять із офісу Кучминого зятя.

7 ЛИПНЯ, ПОНЕДІЛОК

Нова професійна й популярна ведуча новин – Ілона Довгань – безперечно, додала інформаційній програмі Першого національного очок. Але, на жаль, матеріали про події на Донбасі й надалі залишаються переважно дайджестом фейсбука та повідомлень прес-служб. Наприклад, сюжет Вікторії Пластун із підсумком головних подій на фронті, складається з:

- заяви радника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка,

- допису Дмитра Тимчука у фейсбуку,

- твердження, що в Луганську стріляють, із посиланням на анонімних місцевих мешканців,

- заяви речника Інформаційного центру РНБОУ Андрія Лисенка,

- заяви першого заступника голови Держприкордонслужби Павла Шишоліна.

На жаль, офіційна інформація про події на Донбасі, яку оприлюднюють прес-служби АТЦ, РНБОУ та силових міністерств, дуже часто виявляється пропагандою та не відповідає дійсності (про це слушно висловилась Анна Цуканова в часописі «Новое время»). Тому сукупність офіційних повідомлень без власної перевірки та доповнення навряд чи можна вважати адекватним інформуванням аудиторії. Наступного дня Вікторія Пластун видала приблизно такий самий матеріал.

Перший національний часто легковажить стандартом повноти інформації. Наприклад, повідомлення про призначення нових членів Нацради з питань ТБ та РМ за президентською квотою не скаже глядачам абсолютно нічого: «Президент призначив нових членів Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. Це Юрій Артеменко, Владислав Севрюков та Григорій Шверко. На зустріч із ними, а також з обраною 4 липня парламентською четвіркою Петро Порошенко сказав, що їхня мета – забезпечити демократію та свободу слова в медіа. І перше завдання – донести до населення сходу України реальну інформацію щодо ситуації в державі». Прізвища нових членів Нацради глядачам, скоріш за все, не знайомі; за яким принципом їх було дібрано, журналісти не поцікавилися. Про функції Нацради пересічний глядач також знає небагато, тож може подумати, що Порошенко має рацію, а не демонструє невігластво, доручаючи наглядовому органу «доносити інформацію», що аж ніяк не входить до його повноважень. Без належного бекґраунду ця новина є нікчемною. Ба більше, насправді спіч Президента мав дещо інший акцент: «Перед новою Нацрадою стоять надзвичайно складні завдання, зазначив Петро Порошенко, і, якщо в умовах миру головне для Нацради – забезпечення принципів демократії, свободи слова, закріплення європейських цінностей у телерадіопросторі, то сьогодні на перший план вийшли питання інформаційної безпеки». Тож журналісти Першого національного «підкорегували» його, треба думати, зі щирого бажання не виставляти Порошенка в негативному ракурсі перед спільнотою, але, разом із тим, погрішили проти дійсності.

До речі, по-іншому, але теж фактично дезінформували в цей день своїх глядачів «Факти» ICTV. Вирвавши з контексту слова Порошенка про інформаційне мовлення на Донбасі, вони дали в ефір таке повідомлення:

«Лук’ян Сельський, ведучий: Жителі Донбасу потребують правдивої інформації про Україну. Тому для них необхідно розробити окрему програму інформаційного мовлення. Про це президент Петро Порошенко говорив сьогодні із новопризначеними членами Національної ради з питань телебачення та радіомовлення.

Петро Порошенко, президент України: "В умовах миру, в умовах стабільності наше головне завдання було би – забезпечення свободи слова, забезпечення демократії, внесення європейських цінностей в суспільне життя українців. Сьогодні ситуація стоїть про те, що на перший план виходить питання інформаційної безпеки"».

Серед функцій і повноважень Національної ради з питань телебачення радіомовлення немає нічого схожого на розробку програм інформаційного мовлення, й ані ресурсів, ані інструментів для цього наглядовий орган не має.

Проблеми з достовірністю інформації про події на Донбасі має й «1+1». Сюжет кореспондента Костянтина Павлова являє собою конспект прес-конференції голови Луганської ОДА Ірини Веригіної, яка перебуває в безпечному місті Сватовому поза зоною протистоянь, доповнений кількома фактами з неконкретними посиланнями на джерела:

«Юлія Бориско, ведуча: Ляльки на боці терористів. Бойовики на Луганщині від нестачі найманців вдаються до хитрощів, крадуть манекени з крамниць, одягають їх у камуфляж та закріплюють на блокпостах. Крім того, терористи перевдягаються у форму українських військових та обстрілюють житлові квартали. Втім попри панічні настрої здаватися згодні не всі.

Костянтин Павлов, кореспондент: Луганськ в облозі терористів. 11 будинків зруйновані, газо-, водо-, електропостачання немає, майже в усіх районах міста чути вибухи. Терористи намагаються переконати населення, житлові квартали обстрілює українська армія. Але губернатор Луганщини Ірина Веригіна запевняє, все це маневри бойовиків. Наразі вони і між собою сваряться і військові хитрощі застосовують.

Ірина Веригіна, голова Луганської ОДА: "Тем более, вчерашние бои вели боевики ЛНР друг с другом. Они переодевались в одежду украинской армии и обстреливали жилые дома".

Костянтин Павлов, кореспондент: Ще одна хитрість бойовиків, теж пов’язана з переодяганням, каже офіційний представник Києва на Луганщині і все це через брак людей. На місці тих, х то втік, здався чи загинув тепер стоять манекени.

Ірина Веригіна, голова Луганської ОДА: "В городе Антрацит сегодня были со всех магазинов снять манекены, были одеты в военную форму и были поставлены на блокпосты ЛНР для того, чтобы они показывают, что у них очень много людей".

Костянтин Павлов, кореспондент: У соцмережах представники ЛНР пишуть, що в найближчі години чекають на штурм. Їхній оптимістично-бойовий настрій змінюється на паніку. Про це кажуть і в МВС. За оперативними даними МВС, лідер так званої Луганської народної республіки у запої.

Антон Геращенко, радник міністра МВС України: "Сегодня наши войска стоят на окраинах Луганска. Дальнейших перспектив у луганских террористов нет. По оперативной информации, господин Болотов в последнее время запил горькую, понимая, что или он погибнет во время АТО, или он будет захвачен в плен. Поэтому моральный уровень боевиков его невозможно сравнить, тот, который сейчас, тот, который у них был несколько недель назад".

Костянтин Павлов, кореспондент: У той же час, у РНБО зізнаються, святкувати перемогу ще передчасно, Луганськ і частина області сьогодні все ще під повним контролем терористів». Остання теза гідна самого Капітана Очевидності.

Не дбає про достовірність також «Інтер» ‒ історія про те, як Гіркін начебто побив Царьова, вигулькує у випуску «Подробностей» із посиланням на анонімних «очевидців»: «Олега Царева снова избили. На этот раз сепаратист получил по лицу от охранника террориста Игоря Гиркина по кличке Стрелок. По словам очевидцев из Донецка, Царев махал руками и матерился ‒ требовал отчитаться за бегство из Славянска, не смотря на полученные деньги. Боевики отказались сдать своего хозяина. Тогда Царев попытался отобрать автомат у одного из сепаратистов и ‒ получил удар локтем в лицо».

Не вщухають олігархічні війни в телеефірі: «1+1» підготував сюжет про причетність Сергія Льовочкіна до корупції в «Київміськбуді». Джерелом компромату виступає маловідомий народний депутат Михайло Апостол, чию партійно-фракційну належність у матеріалі Ольги Василевської чомусь не зазначено. В розслідуванні багато анонімних джерел, а одним із доказів причетності Льовочкіна до афер у «Київміськбуді» стає констатація знайомства керівництва холдингу з екс-керівником Адміністрації Президента:

«Ольга ВАсилевська, кореспондент: Керівництво "Київміськбуду", яке наразі перебуває під слідством звинувачення відкидає, але не повністю, зізнаються, щось у тому запиті таки є.

Микола Порайко, голова наглядової ради ПАТ "Холдингова компанія Київміськбуд": "Правди у депутатському запиті практично немає, є маленькі штришки, а до них надута велика куля".

Ольга Василевська, кореспондент: І свого знайомства із колишніми чиновниками Банкової не спростовують.

Ігор Кушнір, президент ПАТ "Холдингова компанія Київміськбуд": "Кравца я знаю очень давно. С Левочкиным постольку поскольку знаком".

Ольга Василевська, кореспондент: Звідки у керівників підприємства такі зв’язки у владі не уточнюють, а от наші джерела серед колишніх працівників компанії-забудовника стверджують, це справді була змова бізнес-менеджменту і державним посадовцями. Щомісячний грошовий обіг у компанії 220-270 млн грн. У "Київміськбуді" діє схема за якою через сторонніх підрядників компанія платила так звані відкати у розмірі 10%. А от через закупівлю будівельних матеріалів відкати становили значно більше від 20-50%. Інша схема, директори дочірніх структур шляхом махінацій переписували акції своїх підприємств на себе, відтак і з публічних компаній акції яких належали київській громаді, вони перетворилися на приватні компанії менеджерів». Наприкінці сюжету Ольга Василевська нагадує міліції, що треба неодмінно розслідувати зловживання Льовочкіна і компанії, й тут же констатує, що слідство триває. Позиції Льовочкіна в сюжеті, звісно, немає.

«Інтер» відповів коротким повідомленням, яке, звісно ж, ставить інформацію Апостола під сумнів (не деталізуючи, про що йшлося в запитові депутата) і захищає «Київміськбуд»: «Руководители "Киевгорстроя" третий месяц пытаются противостоять информационной войне. А все из-за непроверенной депутатом Михаилом Апостолом информации. Парламентарий подал министру внутренних дел депутатский запрос, обвинил руководителей холдинга в создании преступной группировки. В МВД начали уголовное производство. Но через некоторое время тот же нардеп попросил дело закрыть. Мол, информация неподтвержденная. Тем не менее ‒ она гуляет. И используется. К слову, первый депутатский запрос появился как раз, когда в офис "Киевгорстроя" ворвались неизвестные, представившись люстрационным комитетом Майдана. Но в комитете сказали ‒ это не их люди. Руководители госпредприятия просят главу МВД разобраться в ситуации. И найти тех, кто запустил ложную информацию». Про Льовочкіна вирішили зайвий раз не згадувати. Очевидно, це повідомлення – оперативна реакція на сюжет «1+1».

Балансу немає в матеріалі «Інтера» про втечу екс-нардепа Шепелєва, звільненого з тюрми начебто через хворобу. Тут уже не вперше у відпусканні колишніх бютівців на волю звинувачують Сергія Пашинського, не даючи йому змоги виправдатися: «Какую роль сыграл в этой истории глава пенитенциарной службы ‒ установит следствие. Известно, что он креатура бывшего руководителя администрации президента, члена "Батьківщини" Сергея Пашинского. А вот история с больницей и освобождением скандальных заключенных ‒ не первая. Ранее похожий случай был с бывшим нардепом Лозинским. И тогда же появилась информация о причастности Пашинского к этой истории. Правда, скандал утих. А Лозинский ‒ вернулся в колонию. Где сейчас беглец-Шепелев? По одной из версий ‒ он выехал на родину, на восток Украины. А вот следователи не исключают, что мог укрыться и в России».

До джинсовиків-благодійників долучився Юрій Павленко, колишній соратник Віктора Ющенка, а потім Віктора Януковича, що тепер є одним із облич так званого проекту Сергія Льовочкіна ‒ Партії розвитку України. Його дебют відбувся на «Інтері» 7 липня, й можна чекати подальших повідомлень про доброчинність колишніх регіоналів:

«Наталья Белышева, ведущая: В Славянск везут благотворительную помощь. Семьям с детьми, которые до сих пор находятся в зоне боевых действий ‒ помогают медикаментами, детским питанием, товарами первой необходимости. Сегодня в зоне АТО ‒ "Дети необъявленной войны". Это социальный проект. Доставили товары первой необходимости для самых маленьких детей. А еще ‒ создается группа, которая будет предоставлять ‒ психологическую помощь.

Юрий Павленко, Партия развития Украины: "Партія розпочала соціальний проект "Діти неоголошеної війни". На підтримку і забезпечення дітей, які жили, живуть сьогодні ще в зоні збройного конфлікту, які переселилися з зони збройного конфлікту. Сьогодні це перший наш приїзд і ми привезли товари, які потрібні найменшим дітям"».

Перед «Україною» в цей день стояло непросте завдання – передати масовій аудиторії меседж Ріната Ахметова про те, що українські військові є небажаними гостями у визволеному ними ж Маріуполі, бо місто хочуть повністю контролювати створені підприємствами SCM «народні дружини». «Мімікричний» наголос було зроблено на закликах припинити боротьбу з терористами й перейти до мирних переговорів:

«Анна Панова, ведущая: В Мариуполе сегодня на улицы вышли несколько тысяч сотрудников крупнейших комбинатов – "Азовстали" и имени Ильича. Они в очередной раз призвали власти вернуть на Донбасс мир. Мариупольцы, напомню, город защищают своими силами. Они организовали дружины добровольцев. Кроме того, сейчас принимают у себя переселенцев из других городов. По мнению металлургов, для разрешения ситуации на востоке власти должны отказаться от активных силовых действий и начать мирные переговоры.

Энвер Цкитишвили, генеральный директор комбината "Азовсталь": "Бомбами и снарядами можно только создать проблемы, причем на очень длительный срок. Тот, кто предложит мир и создаст мир на Донбассе, будет самый большой мудрец! Вырастут поколения людей, наши дети, внуки и правнуки, которые, когда будут читать эту историю, поймут, что мы с вами приложили к этому огромные усилия!"».

Хто і з ким має вести переговори в теперішній ситуації, коли спроба порозуміння за участю Кучми й Медведчука провалилася, пан Цкітішвілі не уточнив, а «Україна» вирішила в подробиці не заглиблюватися. Адже улюблена мантра Ріната Ахметова про переговори «хоч із дідьком лисим» добре сприймається східноукраїнською публікою й без пояснення. Вже традиційне просування ідеї переходу Маріуполя під повний контроль бізнесу Ахметова та його народних дружин тривало в ефірі «України» й далі – 10 липня в «Событиях» вийшов матеріал із сумнівним інформаційним приводом (точніше, скоріш за все, інформпривід було створено спеціально для теленовин), із синхроном Цкітішвілі та черговим нагадуванням про те, що порядок у Маріуполі навели саме народні дружини. Про визволення міста батальйоном «Азов» 17 червня – через 36 днів після створення ахметовськими підприємствами народних дружин – у матеріалі не згадується.

8 ЛИПНЯ, ВІВТОРОК

Цього дня однією з головних тем для більшості телеканалів стало намагання влади заборонити Комуністичну Партію України. Спікером із цієї теми переважно ставав міністр юстиції Павло Петренко. Однак ані слова, щоб виправдатись та прокоментувати звинувачення, комуністам не давали, ані деталізувати, чим і коли саме завинили українські послідовники Леніна, не стали. Ось, наприклад, інформація, що пішла в ефір «1+1»:

«Їх звинувачують в антиконституційній діяльності, підриві суверенітету, підтримці сепаратизму, фінансуванні та забезпеченні зброєю терористичних угрупувань і безпосередній участі у воєнних діях проти української армії.

Павло Петренко, міністр юстиції України: "Всі ці факти були зафіксовані Службою безпеки України, органами прокуратури, в рамках цілої низки кримінальних справ, які порушені і розслідуються по таким статтям як порушення територіальної цілісності і конституційного ладу в Україні, терористична діяльність, сепаратистські злочини. Ми переконані, що з такою доказовою базою наша позиція дуже сильна юридично, і ця політична сила повинна бути ліквідована"».

Ціннішим і переконливішим за синхрон міністра, який практично повторює сказане раніше непрямою мовою, був би бодай один приклад незаконних дій комуністів. Порівняно докладнішу інформацію дав ICTV.

СТБ, до речі, цього дня приписує уряду таке: «Кажуть: якщо процес виграють, разом із партією незаконною стане й комуністична символіка – червоні прапори та пам’ятники вождеві пролетаріату», ‒ це вже твердження, яке без пояснення та посилання на законодавство виглядає геть чудернацьким. А на «Україні» констатувала, що Симоненко відкидає звинувачення, натомість Павла Петренка запросили до студії й дали змогу дуже докладно пояснити позицію уряду (власне, це була єдина розширена інформація з цієї теми цього дня на великих телеканалах, нехай і незбалансована).

Не вилікувалися «Плюси» й від хвороби хибних узагальнень. Олександр Загородній у репортажі зі Слов’янська змальовує одностайну підтримку української влади та ідилічні стосунки з військовими у визволеному місті: «На центральній площі сьогодні також людно. Спостерігають, як розбирають барикади до міськвиконкому. Тут усі за українську владу і дякують українським військовим, які повернули у Слов’янськ мир та спокій. Час від часу підходять прихильники і "ДНР", але інтелектуальної дискусії не виходить. З прихильниками "ДНР", які тепер уже без зброї, не церемоняться. Їм дають прочуханки свої ж, зі Слов’янська. Військові ж мають годину, щоб перепочити та погодувати місцевих голубів з руки».

«Інтер» подає неперевірену інформацію, розповсюджену «Укрінформом» із посиланням на анонімні джерела, виправдовуючись відсутністю мобільного зв’язку з Віктором Медведчуком: «Ведущая: Виктор Медведчук больше не будет участвовать в переговорах так называемой трехсторонней контактной группы по ситуации на востоке Украины. Это сообщения информагентства "Укринформ" со ссылкой на свои источники. Причину такого решения не называют. И самого Медведчука на мобильной связи нет». Телефонна розмова з Медведчуком – лише один із численних способів перевірки цієї інформації.

Поруч у випуску «Подробностей» ‒ чергова джинса Наталії Королевської. Цього разу вже звичний формат повідомлення з одним синхроном благодійниці урізноманітнили, додавши синхрон вдячної мешканки Донбасу.

«Ведущая: Местным жителям в Славянске не терпится вернутся домой. Продукты в Славянск волонтеры везут со всей страны. Сегодня очередную партию консервов, круп, печенья и средств гигиены с Киева привезли члены общественного движения "Дорога жизни". За продуктами выстраивались очереди, в основном из пожилых людей. Ведь в городе уже третий месяц не платят пенсии. Волонтеры обещают – наполнят город продуктами, потом помогут с ремонтом.

Наталья Королевская, инициатор общественного движения "Дорога жизни": "Сегодня надо будет восстанавливать и школы, и больницы, потому что самое важное ‒ чтобы детям было где учиться, где жить, дома восстанавливать. Нужно очень много строительных материалов, потому что очень много частных домов разрушены!"

Галина Толуп, жительница Славянска: "Спасибо всем! Все помогают! Мы все очень благодарны! Не было хлеба несколько дней, это не беда, воды не было ‒ не беда; главное, чтобы целыми были здания! Все будет!"». Недогледіли, яку єресь сказала слов’янська жінка – начебто допомагають усі, а не лише громадський діяч Наталія Королевська :)

Антиколомойський матеріал в цьому випуску «Подробностей» екзотичний: про те, як дніпропетровський губернатор і ворог власників «Інтера» їздить на переговори на Сардинію. Олексій Пшемиський вирушив на італійський острів і показав тамтешнім мешканцям фото Сергія Курченка та Ігоря Коломойського; впізнали!

«Алексей Пшемыский, корреспондент: Не на камеру местные узнают фотографии и бизнесмена Игоря Коломойского, и беглого младомиллиардера Сергея Курченко. И не только их. О чем могли говорить в этом тихом месте вроде бы враги друг с другом?

Вадим Карасев, политолог: "Они могут договариваться о судьбе востока Украины, о судьбе бизнеса, о ситуации в Украине, в целом политической ситуации, потому что Коломойский во время вот этой временной власти достаточно сильно укрепился и уже тогда, начиная с марта месяца, когда он стал губернатором Днепропетровской области, он фактически стал таким хозяином, владыкой ряда восточных регионов Украины и юга Украины".

Алексей Пшемыский, корреспондент: Не исключено, что пока идут круглые столы и официальные переговоры, по-настоящему судьбу Украины решают именно здесь.

Сергей Таран, политолог: "Олигархи не имеют четкой родины. У олигархов родина ‒ это деньги. И там, где деньгам будет большая безопасность, там они и встречаются. Нужно также понимать, что в стране нужно произвести реформы, которые уничтожат олигархию, потому что нам не нужна монополизация экономики, нам не нужна криминализация экономики, нам не нужны синтез бизнеса и власти, который и довел до Майдана"».

Як бачимо, пан Пшемиський вдало підібрав політкоментаторів і скомпонував їхні синхрони, в яких нічого не стверджується й нікого не звинувачують, що вони між іншим кидають тінь на Коломойського. Проте ці коментарі – лише прелюдія для власного аналітично-публіцистичного соло кореспондента «Інтера»:

«Алексей Пшемыский, корреспондент: Майдан для местных небожителей ‒ это больше чем кошмар... А теперь о вопросах ‒ ответы на которые мы искали и о которых говорили вчера. Ни Виктора Медведчука, ни Владислава Суркова ‒ советника Путина ‒ вместе с Коломойским никто здесь не видел. Но наши источники утверждают ‒ говорить о контактах с ними, об агрессивном "за" в вопросах назначения губернаторов ‒ очень заинтересован сам Коломойский. И сам же эти слухи тиражирует. Почему? Укрупняет себя? Почему встречается здесь, на Сардинии с людьми пошиба Курченко и не только с ним? Италия более чем лояльна к России и вовсе не заинтересована в санкциях в отношении ее. Поэтому приезжайте, решайте, договаривайтесь... Это не наше итальянское дело. Это дело тех, кто вкушает страну, но у них есть один кошмарный сон ‒ Майдан. Который никогда не должен стать явью для тех, кто здесь имеет виллы и яхты ... И интересы в Украине. Как мы уже говорили, летают не только в Италию. Вот расписание перелетов днепропетровского губернатора. Интересно, с кем тогда ‒ с марта по апрель, после активной фазы Майдана ‒ встречался Коломойский, и что обсуждали?». Останнє запитання могло б не бути риторичним, якби інтерівський телеколумніст поставив його безпосередньо Коломойському.

Вийшло в цьому випуску «Подробностей» і повідомлення навздогін учорашній атаці «1+1» на «Київміськбуд». Цього разу «Інтер» мав час подумати і сформулювати: вся справа в рейдерських атаках:

«Ведущая: Кому мешает "Киевгорстрой"? Третий месяц он отбивается от рейдеров. Компанию пытались захватить, и пытаются теперь. В "Киевгорстрое" уверены ‒ все ради того, чтобы компанию возглавили "нужные" люди. Кто эти люди ‒ просят разобраться правоохранители. Сами же строители готовы к любым проверкам: сейчас у них работает налоговая. Проводят и аудиторскую проверку ‒ если что не так, это будет ясно.

Игорь Кушнир, председатель правления "Киевгорстроя": "Компания "HLB Ukraine" ‒ это компания, которая входит в десятку ведущих аудиторских компаний. Чтобы показать, что все- таки "Киевгорстрой" это прозрачная компания, которая дает возможность не только не усомниться в свих действиях, но и показывает, как это прозрачно происходит"». Більшість глядачів, не знаючи передісторії та не отримавши бекґраунду, отримає з цього повідомлення лише один чіткий факт: «Київміськбуд» потерпає від рейдерів.

ICTV показав, як Юлія Тимошенко здає кров (та ще й без посилання на джерело заявив, що «майже вся фракція» здала кров також). До честі інших каналів, вони показове донорство пані Юлії, яка ще недавно вважалася важкохворою та жила в лікарні, оминули. Чи є ця новина у випуску «Фактів» результатом оплаченої домовленості, чи неперебірливості – питання до редакції та рекламного відділу.

9 ЛИПНЯ, СЕРЕДА

Цього дня новини провідних телеканалів обрали собі головних героїв. «1+1» посилено розкручував історію полоненої льотчиці Надії Савченко, присвятивши їй із півдесятка матеріалів. А ось «Подробности» на «Інтері» розпочалися новинами з життя Гіркіна й Губарєва:

«Игорь Гиркин, тот самый Стрелок, жалуется на дончан. Слишком мало желающих стать под ружье в ряды террористов. Гиркин говорит, хотел бы объявить всеобщую мобилизацию в Донецке, однако не имеет ресурсов для этого, а местное население не ведется на его призывы. Что творят боевики Гиркина в Донецке, будет известно со временем, но он уже сегодня извиняется.

Игорь Гиркин, лидер террористической организации: "Были произведены неадекватные действия по отношению к горожанам, или бойцы возомнили некоторые возомнили, что им все можно, привел к возникновению ряда инцидентов, слава Богу, обошлось без жертв. Я еще раз прошу прощения за эти инциденты".

Террористы из ДНР окончательно перестали притворяться местным ополчением. Накануне в центре Донецка так называемый "народный губернатор" Губарев вместе со "штабистами" Гиркина встречал группу граждан России, приехавших воевать в Украину, на Донбасс. По словам самих же новобранцев, они прибыли после сборов в военкомате в Москве, добрались в Донецк нормально. Один из будущих боевиков признается, что приехал из Владивостока».

Наступний герой – в. о. мера Слов’янська Самсонов. Андрій Цаплієнко знаходить свідків його співпраці з терористами, і ще один герой – Олег Ляшко – витрушує з Самсонова зізнання. А на завершення «героїчного» блоку – Микола Левченко:

«Жители освобожденного Славянска прогнали лидера донецких регионалов – нардепа Николая Левченко. Депутат приехал и пытался выступить перед горожанами на площади возле горсовета, но возмущенная толпа не пожалела для него крепкого словца и выгнала с площади. "Это ты все устроил, это твои русские бандиты пришли нас убивать". Ответов не было – Левченко быстро ушел». Утім, героїка випуску на цьому не вичерпалася. Ще один персонаж, із яким глядачі навряд чи знайомі – такий собі Зухель:

«Сегодня днем в Борисполе встречали Романа Железнова, более известного как Роман Зухель. Зухель прилетел рейсом из Варшавы. Пограничникам несколько часов объяснял, что собирается воевать на стороне украинской армии и будет просить украинское гражданство. В России Роман находится в розыске. За что именно, обещал рассказать лично, но после многочасового ожидания журналисты не услышали от него ни слова. Устал. Встречавшие Зухеля украинские активисты объяснили ‒ он и его люди активно участвовали в событиях Евромайдана. Теперь в России его преследуют, но в биографии Зухеля есть темные пятна ‒ судимости.

Анна Сенник, глава информационной службы батальона "Азов": "За свои взгляды в Российской Федерации он преследуемый. На него открыто уголовное дело, он находится в розыске. Он хочет въехать на территорию Украины просить политического убежища и дальше свои взгляды реализовывать, защищая Украину в рядах батальона "Азов"». Це більше схоже на «Надзвичайні новини», аніж на загальноукраїнський підсумковий випуск новин центрального телеканалу.

Не забуває «Інтер», утім, і про своїх «корпоративних» героїв – керівник фінансованого Сергієм Льовочкіним інституту «Нова Україна» та співтворець «його» Партії розвитку України Андрій Єрмолаєв піариться на певному плані, зміст якого не розголошується, але – дозволимо собі невеличкий прогноз – уже незабаром владі дорікатимуть за те, що вона не бере цей план до виконання:

«План спасения Донбасса подготовили в Институте стратегических исследований "Новая Украина". Причем, готовы к любому развитию событий на Востоке. Специалисты прописали, как поднять в регионе экономику, восстановить инфраструктуру. Это цельная программа с четырьмя вариантами развития ситуации в регионе. Ее уже направили президенту Порошенко.

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований: "Мы предлагаем создать парламентско-правительственную комиссию с особыми полномочиями, которую, с одной стороны, представлял бы уполномоченный парламента, со стороны правительства обычно, это уполномоченный представитель правительства, в статусе вице-премьера"».

До студії «Подробностей» цього дня запросили Віталія Кличка, до якого «Інтер» традиційно прихильний. Приводом для розмови стала заява київського мера про те, що теперішні мешканці наметів на Майдані Незалежності та навколишніх окупованих будівель повинні піти. На цю тему мер говорив порівняно змістовно, а ось потім, коли ведуча почала ставити йому запитання про заплановані реформи, раптом почав видавати замість відповідей набір слів:

«Наталья Белышева, ведущая: Хорошо, Виталий, а какие, я как раз об этом, какие реформы, конкретно?

Виталий Кличко, городской голова Киева: "Реформа жилищно-коммунального сектора. Мы должны обязательно сделать реформу транспортной системы, мы должны полностью поменять…"

Наталья Белышева, ведущая: Я немножко о другом – я о коррупции. Я понимаю, что будут увольнения. Вы же не можете всех выкосить под ноль, все равно останутся в какой-то части люди…

Виталий Кличко, городской голова Киева: "Вы знаете, я уверен в том, что нет плохих и хороших людей. Вот говорят про немцев, они законопослушные, а украинцы…"

Наталья Белышева, ведущая: Он крал, ему было очень стыдно, но он продолжал красть.

Виталий Кличко, городской голова Киева: "Есть закон, есть рамка. Ты преступил закон – есть зона ответственности и неизбежность наказания. У нас на сегодняшний день многие из чиновников нарушают неоднократно, откупаются от судов. Понимание, что преступил закон – ты будешь отвечать по закону, верховенство права"». Що буде з чиновниками-корупціонерами і як відбуватиметься очищення КМДА, глядачі так і не довідалися.

Однак найцікавіше – далі. В цьому випуску «Подробностей» вийшло три матеріали, спрямовані проти Коломойського. Свого рекорду в одній із попередніх програм (чотири антиколомойські матеріали поспіль) «Інтер» не побив, але здивував прямолінійністю. Перший сюжет, підписаний Оксаною Григор’євою – це безпардонне мочіння Коломойського особисто:

«Наталья Белышева, ведущая: Но в Украине остались деньги Семьи, остались те, кто хочет помочь вернуть наворованное бывшим, а не в бюджет. И не только это. Воскресить семью. Как? Подробнее ‒ Оксана Григорьева.

Оксана Григорьева, корреспондент: Семья Януковича финансирует терроризм на Донбассе, а глава Днепропетровской области поддерживает вполне деловые отношения с ее кассиром ‒ Сергеем Курченко. В записной книжке главы охраны Януковича фамилия младоолигарха встречается не раз. Теперь дела семьи Курченко решает через Игоря Коломойского. Это не только бизнес, но и политика. Враг ‒ Сергей Лёвочкин. Вот документы из личного архива бывшего Генпрокурора Виктора Пшонки. Окружение Януковича во время революции разрабатывало целую стратегию, как переложить вину за разгон студентов на Майдане с Андрея Клюева на Сергея Лёвочкина и Петра Порошенко. Теперь эту технологию пытаются сделать реальностью. Еще в марте в одни лишь патриотические побуждения Игоря Коломойского мало кто верил. Как показали прошедшие несколько месяцев ‒ под патриотическим соусом олигарха ‒ вполне прагматический расчет.

Игорь Коломойский: "Я даже не скажу, что я дал согласие ‒ я дал предложение, то есть я предложил, давайте в Днепропетровск я пойду губернатором и как-то это успокоит всех".

Оксана Григорьева, корреспондент: Он укрепил свои позиции. Но уже сейчас понятно руководить Днепропетровской областью осталось недолго ‒ губернаторов при новой Конституции не будет. Впереди парламентские выборы, и у Коломойского на них свои планы. Завести в Верховную раду верных соратников нынче проще простого.

Вадим Карасев, политолог: "Коломойский, в последнее время, у него появился аппетит к политике, азарт политический. Так просто этот азарт не погасить какими-то таблетками, или какими-то искусственными инъекциями. Он серьезно настроился на политику, он понимает, что политика сегодня решает все".

Оксана Григорьева, корреспондент: Герои, командиры батальонов, которые организовал Коломойский, которые ориентируются на него, будут либо во главе списков, либо в части списков в качестве витрины, публичного лица политических сил, которые будут спонсироваться, контролироваться Коломойским и его людьми. Не исключаю, что он может поддержать и партию Тигипка, их связывают давние отношения. А почему нельзя попробовать кресло влиятельного вице-премьера или премьер-министра, так что, думаю, ставки у него очень серьезные на парламент.

Тарас Березовец, политолог: "Все будет зависеть от результатов выборов. Мы понимаем, что премьерские амбиции сегодня имеют многие политики. Кого он решит назначить на эту должность, я думаю, что сегодня не ответит даже сам президент. Если мы говорим о механизмах военной демократии, и, не дай Бог, какого-то путча, то сегодня нет ситуации такой в стране, в которой бы эти подразделения могли бы выступить и свергнуть действующего президента или добиться от него каких-то уступок".

Сергей Таран, политолог: "Новый парламент может иметь проекты, которые поддерживают олигархи, в частности Коломойский, но это не будут новые проекты по качеству, это будут новые люди, которые будут работать по старым правилам".

Михаил Дяденко, политолог: "Такие депутаты, как Коломойский, будут делать все возможное для прохождения максимального количества депутатов в Верховную Раду. Существует такая опасность, что его батальоны могут быть фактором давления не только на верховный совет, но и на высшее руководство страны".

Оксана Григорьева, корреспондент: А пока столпы предыдущего политического режима пытаются спасти замороженные активы. Александр Янукович, Сергей Курченко, семейство Азаровых, Александр Клименко платят лоббистам для исключения их из черного списка ЕС. Бывший глава Минэнерго Эдуард Ставицкий готовится получить израильское гражданство. Впрочем, и в Украине его авиабизнес спокойно работает. Как и бизнес других представителей режима Януковича. Не об этом ли Игорь Коломойский лично беседовал с Сергеем Курченко? Вину семьи переложат на других. А ресурсы потекут прямо к олигарху».

Ім’я Курченка для дискредитації Коломойського «Інтер» уже використовував напередодні. Цікаво, що коментують усе ті самі політкоментатори – Вадим Карасьов, Сергій Таран, а також значно менш відомий Михайло Дяденко (Центр правового аналізу), який фігурує зі своїми коментарями в підозрілих матеріалах «Подробностей» за останні три тижні вже втретє. Однією з побічних цілей цього матеріалу є відбілювання співвласника «Інтера» Сергія Льовочкіна – «ворога» Курченка, а отже й Коломойського.

Наступне повідомлення – коротке: «Наталья Белышева, ведущая: Укрнафта, 42% которой принадлежит группе Приват Коломойского, по оценкам экспертов, задолжала государству свыше полутора миллиардов гривен. Их не платили больше 3 лет. Когда деньги поступят в бюджет, мы узнавали у профильного министра. И вот что он ответил.

Юрий Продан, министр энергетики и угольной промышленности: "Для этого надо провести собрание “Укрнафты”. Сейчас идут консультации, когда провести же сборы".

Журналист: "А от кого это зависит?"

Юрий Продан, министр энергетики и угольной промышленности: "Зависит вид тех сторон, которые являются владельцами акций "Укрнафты"». Позиції Коломойського або керівництва «Укрнафти» традиційно немає.

Наступний матеріал – сюжет Сергія Бордюжі, запорізького власкора «Інтера», який уже раз виконував «антиколомойське» замовлення. Цього разу йдеться про фальсифікований алкоголь, який виробляли в Дніпропетровську й везли до Запоріжжя. Здавалося б, до чого тут Коломойський?

«Сергей Бордюжа, корреспондент: Чтобы выйти на днепропетровских оптовиков, поставляющих этот алкоголь в торговые сети, запорожским налоговикам пришлось потратить полтора месяца. Впрочем, следствию еще предстоит выяснить ‒ кто производитель напитков. По мнению экспертов рынка алкоголя, столь масштабное предприятие не могло работать в Днепропетровске без согласия на то первых лиц области.

Анатолий Виевский, Украинский независимый мониторинговый центр по алкоголю и наркотикам: "Если будут очередные уголовные аферы, идеи афер, они, скорее всего, будут искать себе отклик в высоких политических кругах. Это может быть связано с властью, и должно быть с кем-то связано еще".

Сергей Бордюжа, корреспондент: Эксперты также отмечают: подпольное производство алкоголя ‒ миллионы гривен теневого дохода. А значит, это всегда будет выгодно как криминальным структурам, так и местным олигархам. Они найдут ‒ куда направить деньги».

Отже, не називаючи імен, запорізький власкор «Інтера» робить припущення, що Коломойський кришував виробництво паленого алкоголю. У зв’язці з попередніми двома повідомленнями ця теза, навіть без імен, виглядає дуже переконливою.

Естафету джинси Наталії Королевської перебрав ICTV – у «Фактах» вийшов традиційний за формою і змістом матеріал, що має всі можливі ознаки замовності:

«Лук’ян Сельський, ведучий: Жителів сходу України, які постраждали від терористів, має підтримати вся держава, і відновлення інфраструктури краю та нормальної життєдіяльності понівечених міст і сіл мусить бути першочерговим пріоритетом. На цьому наголошує лідерка громадянської ініціативи "Дорога життя" Наталія Королевська, яка однією із перших разом з іншими волонтерами приїхала до Слов’янська із гуманітарною допомогою. Поспілкувавшись із місцевими жителями, політик вкотре заявила – необхідно ухвалити державну програму відновлення сходу, яка дозволить створити робочої місця, відбудувати житло, інфраструктуру, посилити соціальний захист, і така допомога жителям сходу буде найкращим іспитом українській владі.

Наталія Королевська, лідер громадянської ініціативи "Дорога життя": "Когда сюда заезжаешь, то каждой клеточкой чувствуешь эту боль, и то горе, которое здесь пережили. И именно здесь сегодня нужно не словами с Печерских холмов, а именно реальными делами приехать и поддержать тех людей, которые здесь живут"».

Доброчинців просувала цього дня й «Україна». Тут їх двоє – Ірина Акімова (яка нещодавно підтвердила, що працює у Льовочкіна) та голова фонду Ахметова Анатолій Заболотний. Їхні поради державі, передані прямою мовою, важко назвати змістовними:

«Анна Панова, ведущая: Как помочь переселенцам, сегодня обсуждали представители благотворительных и общественных организаций. Они собрались на круглый стол. Главными проблемами для покинувших зону АТО остаются все те же – трудоутройство и получение соцвыплат. Назревает и еще одна: по окончанию лета проблема с жильем для переселенцев станет особенно остро. Участники встречи составили список первоочередных проблем и надеются, что государтво поможет их решить.

Ирина Акимова, директор аналитического центра “Новая социальная и экономическая политика”: “Государство должно ставить перед собой задачи и переходить от точечной терапии с более системному подходу. Иначе удовлетворить потребности переселенцев в том объеме, в котором государство обязано это делать, будет невозможно”.

Анатолий Заболотный, директор фонда Рината Ахметова “Развитие Украины”: “Вырабатывается, я бы так сказал, среднесрочная стратегия или предложения по среднесрочной стратегии, потому что очень многие вопросы решались с колес, очень многие вопросы решались за счет общественных организаций”.

Анна Панова, ведущая: Напомню, что это спрецпроект “Помощь объединяет”. Каждый день мы говорим о тех, кому нужна помощь, и тех, кто может ее оказать. Завтра мы поговорим о судьбах беременных женщин, которые покинули опасные города».

Цікаво було б справді зібрати плани, стратегії та рекомендації, про наявність яких говорять у Льовочкіна, Ахметова, Королевської та інших рятівників України, та вивчити їхній зміст. Адже зараз сам факт існування планів – без розголошення їхнього змісту – використовується для піару майбутніх учасників парламентських виборів, а згодом ці політики критикуватимуть владу за те, що вчасно не дослухалася до їхніх порад.

10 ЛИПНЯ, ЧЕТВЕР

На «1+1» триває боротьба з тими, хто паплюжить світлий образ Майдану. Після того, як кілька днів на всіх каналах крутилися заяви генпрокурора Яреми про злочинців, які отаборилися в центрі Києва, «Плюси» вдалися до іншого аргументу – «а чому ти не на фронті?»:

«Юлія Бориско, ведуча: Герої Майдану не схвалюють його нинішнього варіанту. Найкращі представники пішли захищати країну на сході. Троє бійців добровольчого батальйону Нацгвардії, які піднімали український стяг над Слов’янськом, розповіли, що понад двісті їх побратимів повернулися із зони АТО, мають три тижні на відпочинок, потім знову готові їхати у гарячі точки. В мирному Києві вояки, які вийшли з "Євромайдану" в місця своєї бойової зимової слави, навіть не навідувалися. Вони вважають: люди, які окупували столичне середмістя зараз, дискредитують саму ідею Майдану.

Василь Ковлаьчук, боєць Нацгвардії: "Так, були незадоволені, чому вони не приймають участь в бойових діях, в звільненні України. Розумієте, Майдан і оці всі барикади вони використовують проти нас, що "от ви не можете лад там навести в Києві, а ось хочете тут з нами розібратися"».

Риторичні питання, що стосуються моралі та етики залишенців, хвилюють журналістів – не лише «1+1» ‒ значно більше за конкретне: як можна і як було би правильно діяти в цій ситуації, щоб очистити Майдан від паразитичних псевдопротестувальників із якомога меншою шкодою для всіх. Натомість репортери раз у раз збирають свідчення того, що на Майдані люди – вже не ті, що були в лютому.

«Подробности» на «Інтері» знов почались із сумнівних героїв – першими героями стали Пушилін і Бородай:

«Ведущая: Разборки в сепаратистско-террористической среде набирают обороты. Конфликт между самопровозглашенным министром обороны ДНР Стрелковым и командиром батальона "Восток", бывшим СБУшником Ходаковским продолжается. Ходаковский забаррикадировался на одном из предприятий "Макеевка-уголь". Что не смог опровергнуть губернатор самопровозглашенной ДНР Губарев. Российских журналистов на его пресс-конференции интересовало не только это, но и куда девались другие лидеры. Вот что он ответил.

Павел Губарев, лидер террористов: "Денис Пушилин, и премьер-министр ‒ это А.Ю.Бородай, оба они в Москве.

- "Почему Пушилин не выполняет свои обязанности?"

Павел Губарев, лидер террористов: "Я бы до такого не хотел бы опускаться ‒ выполняет или не выполняет, я туда не лезу"».

Далі у випуску – ще одна, вже геть без конкретних фактів, джерел та імен, історія про конфлікти між бойовиками: «Еще один конфликт. Между донецкими сторонниками ДНР и сторонниками ДНР из сельской местности переходит в горячую фазу. В сети появилась видеозапись, на которой боевики, бежавшие в Донецк, обещают расправиться с местными сепаратистами. Причина конфликта – неизвестна». Наміри «Інтера», найімовірніше, кришталево чисті – показати, що в сепаратистів не все гаразд. Однак, змушуючи глядачів стежити за дріб’язковими розбірками лідерів терористичних організацій, журналісти мимоволі додають цим персонажам ваги. Якщо ж уважно дослідити повідомлення «Інтера» про події на сході, бачимо, що зі стандартом достовірності тут не дружать – чимало фактів подається з посиланням на військових, джерела та всіляке «подейкування». Ось і доходить до такого:

«Михаил Гаврилюк в плену или нет. Это тот самый казак, которого зимой на Майдане бойцы внутренних войск задержали, избили и раздели догола на морозе. Неделю назад в интернете появилось видеообращение казака Гаврилюка. В котором он агитирует добровольцев вступать в новый, Казацкий батальон Национальной гвардии. Сегодня на одном из черновицких интернет-ресурсов появилось сообщение, что Михаил Гаврилюк попал в плен. Это произошло в Донецкой области по дороге в Славянск. Туда Гаврилюк с товарищами вез помощь. В штабе АТО нам эту информацию не подтвердили. Говорят, Гаврилюк к силам антитеррористической операции отношения не имеет. Но меньше часа назад на странице Михаила Гаврилюка появилась запись, что он успешно покинул зону АТО и все детали будут позже».

В історії з Гаврилюком чимало білих плям, і вона мала б викликати в журналістів професійну сверблячку. Чому козак, який в останні кілька тижнів активно рекламував «козацький батальйон» Нацгвардії, раптом вирушив на Донеччину з гуманітарною місією? Як можна було замість Слов’янська потрапити в Сіверськодонецьк, який розташований на кількадесят кілометрів східніше? В усякому разі, з тих куцих повідомлень, що з’явились у медіа, стає зрозумілим, що Гаврилюк у полоні терористів не був, а просто помилково опинився на ворожій території. Звідки його довелося визволяти іншим людям. Отже, «Інтер», пославшись на недостовірне джерело, дезінформував своїх глядачів.

Матеріал про Гаврилюка виходить і наступного дня, 11 липня – із посиланням на «бойца батальона “Айдар” Валерия» повідомляють, що козака «вирвали з полону». «Где Гаврилюк сейчас, неизвестно, возможно, он уже на пути в Киев, однако пока что нам не удается установить с ним связь», ‒ каже ведуча.

Цього разу «Подробности» знайшли оригінальний спосіб ущипнути Ігоря Коломойського: «И вот сегодня губернатор Донецкой области Сергей Тарута попросил покинуть регион военизированные формирования других областей. Считает, что для защиты достаточно батальонов "Донбасс" и "Азов". Мы будем защищать себя сами, и в этой связи не вижу необходимости пребывания военизированных подразделений из других областей, ‒ заявил Сергей Тарута. Поэтому батальон "Днепр" должен покинуть донецкую землю». Голова Донецької ОДА справді зробив таку заяву, однак до повноважень голів ОДА – навіть тих, що контролюють свої області повністю, ‒ не належить командування підрозділами Міністерства внутрішніх справ. А саме до структури МВС належить батальйон «Дніпро». Тож якби «Інтер» справді хотів розкрити цю тему, а не лише констатувати незадоволення Тарути з приводу перебування на Донбасі фінансованого Ігорем Коломойським «Дніпра» (батальйон «Донбас», утім, також фінансував Коломойський), необхідно було б узяти коментарі в міліцейського керівництва та керівництва антитерористичного центру.

Іще один антиколомойський матеріал підготував одеський власкор Андрій Анастасов, який уже кілька разів виконував замовлення проти Коломойського.

«Ведущая: Борьба с сепаратизмом или заказной митинг? В Одессе активисты Евромайдана пошли буром на Сергея Кивалова. Да так увлеклись, что и не заметили: у них под носом спецслужбы задержали российских боевиков. Свежие истории из Южной Пальмиры от Андрея Анастасова.

Корреспондент: В Одессе местные телекомпании уже давно не хвалят Россию ‒ понимают: за это можно и получить. Поэтому новость о том, что майдановцы пикетируют телеканалы Сергея Кивалова, несколько огорошила журналистов. На митинге активисты заявили: киваловские СМИ осуществляют российскую пропаганду и сеют раскол в обществе. В общем, полный набор сепаратизма. На защиту канала встали журналисты. И вот такой диалог в стиле одесского дворика.

Марк Гордиенко, общественный деятель: "Ну, вот сейчас все разложить я не могу! Пусть компетентные органы наконец-то возьмут и исполнят свои обязанности".

Корреспондент: В самих телекомпаниях Кивалова говорят: митинг заказной, дескать идет борьба за передел частот в цифровом диапазоне. Именно этих общественников в Одессе связывают с олигархом Коломойским. Телевизионщики удивляются: буквально вчера эти же майдановцы были у них в эфире.

Александр Филиппов, продюсер телеканала: "То есть в один день они согласны абсолютно с политикой канала, приходят на эфиры, а в другой день они говорят, что эти каналы абсолютно сепаратистские: ну, тогда они могут показывать пальцем только на себя!"

Корреспондент: А пока в этом одесском дворике что-то делят, Служба безопасности задержала в Одессе настоящих российских диверсантов ‒ они планировали вооруженные акции, а потом и создание "Одесской народной республики" или "ОНР".

Анна Шевчук, сотрудник пресс-центра управления СБУ в Одесской области: "Готовили террористические акты против должностных лиц, должны были подстрекать искусственные конфликты между жителями области".

Корреспондент: Правда, чего-то большего от СБУ журналисты не получили и в этот раз. Общают – дадим».

Андрій Анастасов голослівно (з недостовірним посиланням) пов’язує пікетувальників із Коломойським, і не лише не дає їм змоги пояснити свою позицію, а добирає синхрон, який демонструє неспроможність учасника мітингу сформулювати претензії до Ківалова. Натомість інша сторона пояснює свою позицію та виправдовується чітко і ясно.

Ще один – про конфлікт на заводі «Цирконій». Анонімний автор покладає відповідальність за негаразди підприємства на групу «Приват»: «Корреспондент: СМИ нового руководителя "Циркония" связывают с группой "Приват" ‒ он уже работал на руководящих постах в этой структуре. И якобы причастен к банкротству некоторых предприятий. Потерять Цирконий для государства ‒ это преступление, считают в Ассоциации "Украинский ядерный форум".

Ольга Кошарная, директор по вопросам информации и связей с общественностью Ассоциации "Украинский ядерный форум": "Это предприятие, которое должна быть в короне ядерной промышленности Украины. Стратегическое значение для страны имеет"».

У щоденній джинсовій рубриці «Подробностей» цього разу новий благодійник – Микола Рудьковський, який чомусь вирішив супроводити гуманітарний вантаж активістів Чернігівщини: «В Славянск везут гуманитарный груз. В городе не работают магазины. За продуктами первой необходимости за минуты выстраивается очередь. Крупы, консервы, воду привезли активисты из Черниговской области. Помимо этого, к первому сентября, здесь восстановят школу. Во время боев здание пострадало от минометного обстрела. На следующей неделе отстройкой займется ремонтная бригада из Чернигова.

Николай Рудьковский: "Это наша общая задача всех регионов Украины помочь Славянску, помочь всему Донбассу, чтобы все дети пришли в школу, а ситуация улеглась"».

Далі – традиційна джинса Наталії Королевської, для якої створили свіжий інформаційний привід: «Ведущая: Украинки восстанавливают мир. Они приехали в Киев на форум "Женщины ‒ за мир и единство Украины" из всех регионов страны. Договорились: будут вместе помогать переселенцам и тем, кто живет на Востоке и в Крыму, и подписали декларацию. Ее передадут ведущим политикам-женщинам других стран.

Наталия Королевская, инициатор движения "Дорога жизни": "Только женщина, женщина, которая дает новую жизнь, понимает и ценит человеческую жизнь совсем-совсем по-другому. Самое важное ‒ это объединить все наши силы, чтобы защитить нашу страну! Защитить наших людей, помочь тем, кто сегодня нуждается в нашей помощи в первую очередь"». Надзвичайно цінна інформація та свіжі, оригінальні, актуальні думки від громадського діяча.

Знайшлося місце і для корпоративної джинси – свої пропозиції щодо програми відбудови Донбасу озвучив власник «Інтера» Дмитро Фірташ: «Ведущая: Хорошие дороги, строительство доступного жилья, реформирование систем водоснабжения и внедрение энергосберегающих технологий. Все это должна включать в себя программа восстановления Донбасса, считает глава Федерации работодателей Украины Дмитрий Фирташ. По словам Фирташа, программа должна стать национальным проектом модернизации экономики. А Донецкая и Луганская области ‒ пилотными регионами для реализации. Федерация готова участвовать в разработке проекта. Чтобы решение было комплексным уже в ближайшее время предлагает объединить усилия строительных, логистических, транспортных, машиностроительных и финансовых компаний. Нужны рабочие места, для этого будут внедрять программу развития малого и среднего бизнеса. Дмитрий Фирташ предлагает ввести налоговые каникулы и квоты в госзакупках, свести до минимума количество проверок и обеспечить доступ к государственным и международным программам льготного финансирования». «Інтер» міг би виступити медіатором і повідомити свого акціонера, що план уже є в іншого акціонера – Сергія Льовочкіна.

Продовжується й ненав’язлива джинса Юрія Павленка – колишнього нашоукраїнця, а тепер неорегіонала з Партії розвитку України, підконтрольної Сергію Льовочкіну. У матеріалі про сиріт, евакуйованих із Донбасу, Павленко, титрований як член політради партії, очевидно, фігурує через свою колишню посаду уповноваженого Президента (Ющенка, а потім Януковича) із прав дітей.

І нарешті – хоча, здавалося б, куди більше? – завершується випуск «Подробностей» корпоративною джинсою родини Фірташів, чий фонд не припиняє знайомити британців із Україною:

«Ведущая: 200-летие со дня рождения Тараса Шевченко, в центре Лондона знаменитая галерея современного искусства Саатчи открыла выставку украинских фотографов и художников. Тут работы Александра Бабака, Анатолия Степаненко, Виктора Марущенко, Тиберия Сильваши и Анны Войтенко. Прямо на стенах галереи написали поэтические строки Кобзаря. А одна из них дала название выставке ‒ "В нашем раю". Это уже второй общий проект галереи Саатчи и благотворительного фонда Firtash Foundation. Первый состоялся в октябре прошлого года. Выставка бесплатная и продлится месяц.

Найджел Херст, генеральный директор Галереи Саатчи: "Очень часто визуальное искусство и культура становятся самыми важными элементами в самоидентификации нации в такие переломные исторические периоды. И спасибо Firtash Foundation за организацию экспозиции".

Лада Фирташ, директор Firtash Foundation: "Firtash Foundation продолжает знакомить британцев с самобытной украинской культурой. Мы хотим познакомить с ней весь мир. Эта выставка дает возможность молодым украинским художникам показать свои роботы на международной арене"».

За концентрацією замовних матеріалів – антиколомойських, фірташівських, льовочкінських та «благодійницьких» ‒ «Інтер» не лише переплюнув дореволюційних чемпіонів із джинси, але й наблизився до абсолютного рекорду всіх часів і народів. Відкритим залишається питання, кому – окрім панів Фірташа й Льовочкіна – потрібні новини, половину яких становлять маніпулятивні, недостовірні та приховано-рекламні матеріали.

Парад корпоративної джинси відбувся цього дня на каналах ICTV і СТБ з нагоди двадцятиріччя інтронізації Леоніда Кучми, другого Президента України й тестя власника цих телеканалів Віктора Пінчука:

«Тетяна Висоцька, ведуча ,СТБ: Сьогоднішній день – кругла дата. Рівно 20 років як до влади прийшов Леонід Кучма. Це був складний і неоднозначний час для країни. Але тепер добу його президентства називають епохою Кучми.

Євгенія Мотрич, кореспондент: Ось так починалась ця епоха. Тепер ці кадри постають далеким минулим. І важко осягнути, що вся українська політика зароджувалась при ньому. За Кучми була прийнята Конституція. Звісно, навколо цієї Конституції не раз зчинялись бурхливі суперечки. Проте живемо саме за нею. Чи наша гривня. Хто тепер пам’ятає, що були такі гроші – купони. 96-го року відбулась грошова реформа.

Леонід Кучма, Президент України (1994–2005): "Це все-таки подолання інфляції і керованості усіма процесами".

Євгенія Мотрич, кореспондент: Наша економічна система – погана вона чи добра – також народилась за Кучми. Усі наступні лідери України починали не просто за часів Кучми, а поруч з ним. Молода Тимошенко, ще без коси, були віце-прем’єром. Ющенко і Янукович були прем’єрами. Теперішній Президент не працював з Кучмою, але починав тоді свою політичну кар’єру. Проте коли нині постало питання сходу Порошенко покликав саме Кучму. Чому так вийшло? Тут варто згадати початок 2000-х. Маніфестації, перший Майдан. І безкровний перехід влади. Леонід Кучми зберіг мир у країні і показав, що навіть найскладніші конфлікти треба вирішувати без смертей. Тому він уже в новітній історії України як людина, що розбудувала нову політичну систему. Людина, яка вміла домовлятись із заходом і сходом. Людина, яка дружина з Європою і Росією.

Олександр Кваснєвський, Президент Польщі (1995–2005): "Роль Леонида Кучмы была абсолютно великолепная. Для такой умной многовекторной внешней политики – успех".

Євгенія Мотрич, кореспондент: Роль Кучми була – дати Україні стабільність. І він цю стабільність дав. Навіть Україна без Кучми продовжувала жити за правилами другого Президента. А він зарікся повертатись до політики. Але коли стабільність була порушена, Україні знову потрібен був Кучма. Тому що у політиці, яку називають мистецтвом можливого, він завжди міг більше, ніж інші».

Під час Помаранчевої революції Євгенія Мотрич уже була студенткою, тому мала би пам’ятати, що передувало масовим протестам. Факт фальсифікації виборів на користь офіційно підтримуваного Леонідом Кучмою кандидата Віктора Януковича за участю голови Адміністрації Президента Кучми Віктора Медведчука доведено судом. Можна було б також згадати такі гасла Помаранчевої революції, як «Кучму геть!» і «Кучма, Янукович – нари будуть поруч!». Очевидно, пам’ять у телеколумністки СТБ (новинним сюжетом витвір Євгенії Мотрич не є) працює вибірково.

Для ICTV сюжет аналогічного змісту та схожої форми підготувала кореспондентка Ольга Ніколайчик:

«Лук'ян Сельський, ведучий: Курс на євроінтеграцію та особливе партнерство із НАТО фактично розпочав і зміцнив другий президент України Леонід Кучма. Сьогодні рівно 20 років минуло відколи він, на той час колишній прем'єр, і один із найвідоміших ракетників світу виграв 1994 року другий тур президентських виборів, змінивши на посаді Леоніда Кравчука. Фактично від 94-го і почалася нова епоха в історії сучасної України. Це утвердження її як незалежної держави на міжнародній арені, зміцнення економіки, побудова партнерських відносин із Росією. За часів Леоніда Кучми з'явилося поняття багатовекторність, головною ознакою якого стало вміння захистити національні інтереси звівши до мінімуму конфлікти з іншими державами. Особливий хист другого президента – відстояти власну позицію і досягти порозуміння оцінив Петро Порошенко. Він попросив саме Кучму представити Україну на тристоронніх консультаціях щодо врегулювання конфлікту на сході України.

Ольга Ніколайчик, кореспондент: Двічі президент України Леонід Кучма, хоч відійшов від політичної діяльності, нині відіграє важливу роль у житті країни. Він очолив державу в той кризовий час, коли говорили, керувати країною можуть тільки камікадзе. Гіперінфляція, шалене безробіття, масові страйки шахтарів, повна економічна розруха. З такого стану державу мала рятувати людина, здатна діяти рішучо, ефективно, та нестандартно. Тому директор найпотужніших українських підприємств зрозуміли, це має зробити керівник найбільшого ракетного заводу країни, тодішній екс-прем'єр Леонід Кучма. Він пропозицію прийняв і 10 липня 94 року у другому турі переміг Леоніда Кравчука. Саме за президенства Леоніда Кучми економіка країни сягнула нових висот, запрацювали ринкові відносини, почало розвиватися мале підприємництво. З'явилася національна валюта. За наполяганням тодішнього президента, 96-го Україна отримала конституцію, яка утверджувала головні символи держави, її кордони та унітарний устрій. За часів Кучми Україна закріпилася і на міжнародній арені. А принцип багатовекторності дозволяв і національні інтереси захистити, і вибудувати партнерські відносини зі сходом та заходом. Та попри дипломатичний хист, Кучма вмів проявити твердість характеру. Це врятувало країну від серйозного конфлікту, спровокованого спробою Росії захопити острів Тузла 2003-го. Глава держави терміново перериває важливий міжнародний візит в Латинську Америку, і прилітає до Криму. Війська у повній бойовій готовності. Тоді Москва, побачивши непохитну позицію відступила. Беззаперечне досягнення Леоніда Кучми – розбудова європейського шляху і стратегічне партнерство з НАТО.

Олександр Кваснєвський, президент Польщі (1995–2005 рр.): "Принципиально говоря, этот период, надо сказать, был важный для Украины, укрепил суверенитет Украины, и роль Леонида Кучмы была абсолютно великолепная. Для такой умной, много векторной внешней политики, успех. Для развития хороших отношений с соседями, многими новыми соседями для новой независимой страны, как Украина, тоже успех".

Ольга НІколайчик, кореспондент: Та успіхи молодої української держави подобалися не всім. За підтримки іноземних спецслужб, у нас спалахують то касетний, то кольчужний скандал. Офіційний Київ намагаються ізолювати. Країну ослабити, аби зробити її політику керованою. Однак такий варіант не проходить. Президент залишається найвпливовішим гравцем у державі, і політиком, з яким рахується світ. Принцип багатовекторності Леонід Данилович використовував не тільки у міжнародних відносинах, а і у найперспективнішій для України космічній галузі, вивівши її на стратегічний рівень.

Жан-Жак Дорден, гендиректор Європейського космічного агентства: "Випадок Леоніда Кучми унікальний. В Європі є приклади, коли колишні працівники космічної галузі ставали державними управлінцями. Однак президентів немає. Україна отримала історичний шанс, тому що людина, яка піднімає на орбіту космічні апарати знає, якою працею даються високі технології. І понад усе цінує мир на планеті, бо має глобальне мислення, і знає, що може наробити сучасна зброя".

Ольга Ніколайчик, кореспондент: 20 років тому, потрапивши в політику як новачок, Леонід Кучма за короткий термін став у ній професіоналом. До нього і досі за порадами звертаються чи не всі високопосадовці. Його вміння відстоювати власну точку зору і при цьому чути опонентів, оцінив і нинішній президент Петро Порошенко. Саме Леоніда Даниловича він попросив очолити тристоронні консультації щодо подолання конфлікту на сході України».

Як і журналістка СТБ, про результативність переговорів, модерованих Кучмою, ICTV мовчить. Звісно, порівняно з ворогами, яких сьогодні має Україна, Кучму можна вважатися «меншим злом». Однак міфологізація й відбілювання неоднозначного, а в певні періоди явно негативного героя української історії на догоду інвестору – зайняття не для журналіста, а для копірайтера-піарника.

11 ЛИПНЯ, П’ЯТНИЦЯ

Вуличні акції, особливо організовані людьми, що називають себе майданівцями, у наш час є особливою категорією інформаційних приводів. Перш ніж висвітлювати їх, журналісти повинні ретельно перевірити, чи справді організатори та учасники є тими, за кого себе видають, розібратись у вимогах, дати слово всім сторонам конфлікту. Частіше телевізійникам легше поділитися спостереженнями і приблизно описати, за що виступали мітингувальники і якою була реакція. Себто бути ретрансляторами, а не фільтрувати та впорядковувати інформацію. Ось, наприклад, матеріал «ТСН» «1+1»: «Запорізький євромайдан вимагає повної люстрації місцевої влади. Понад п'ятдесят пікетників вранці, вже втретє, під стінами Генпрокуратури України вимагали розслідування корупційних та злочинних дій і засудження колишнього голови ОДА Запоріжжя Олександра Пеклушенка, мера міста Олександра Сіна, всіх його підлеглих та керівників комунальних підприємств. Незважаючи на порушені кримінальні провадження та оголошення в розшук, всі вони, крім Пеклушенка, продовжують працювати. Активісти кажуть, неодноразово звертались до депутатів Верховної Ради, до Турчинова та президента Порошенка. Мітингувальники жадали, аби до них вийшов генпрокурор Віталій Ярема, замість нього вимоги людей вислухав його заступник Анатолій Матіос та запросив до себе ініціативну групу. За словами організаторів пікету, сторони підписали документ, згідно з яким Генпрокуратура зобов'язується провести розслідування і покарати винних, а процес контролюватиме громадськість.

Чоловік: "Вперше за три рази нам не пообіцяли, а сказали ‒ давайте будемо працювати, так що, я думаю, те, що зараз буде зроблено, воно буде діяти"».

Абстрактна назва «запорізький євромайдан» не дає уявлення про суб’єкта протесту. Відповідно до стандартів, відокремлюючи факти від коментарів, журналісти не мали б говорити про «корупційні та злочинні дії» у разі, якщо їх не доведено; до того ж, ідеться про неозначене коло потенційних корупціонерів і злочинців – підлеглих запорізького мера та керівників комунальних підприємств. І в чому полягає суть звинувачень на адресу чиновників? За цією самою схемою, організувавши мітинг під Генпрокуратурою, можна добитися згадки будь-якого прізвища у контексті «корупційних і злочинних дій» у новинах центральних каналів.

Компанія Ріната Ахметова ДТЕК цього дня стала справжнім ньюзмейкером – від обстрілів загинули її співробітники, після чого було прийнято рішення припинити роботу частину підприємств. «1+1» повівся в цій ситуації дивним чином, протитрувавши топ-менеджера ДТЕК Миколу Тимченка як «керівника підприємства-працедавця» без зазначення назви. Так, наче в теперішніх умовах згадка про ДТЕК, на яку падають снаряди, може бути рекламою. А «Україна» з цієї нагоди випустила чергове звернення Ріната Ахметова із закликом припинити боротьбу з терористами та почати з ними домовлятися: «Анна Панова, ведущая: В связи с гибелью шахтеров и сотрудников предприятия “Краснодонуголь” президент компании СКМ Ринат Ахметов сделал заявление – он призвал возобновить переговоры ради наступления мира в регионе.

Ринат Ахметов, президент СКМ: “Вчера случилась трагедия с горняками ДТЭК шахт управления “Червонопартизанское”. Люди ехали на работу, автобус попал под минометно-артиллерийский обстрел. 4 человека погибли, 16 получили ранения. А сегодня ‒ новая трагедия: на территорию ПАО "Краснодонуголь" утром попали снаряды. В результате один человек погиб, две женщины пострадали. Прежде всего, я хочу выразить искренние глубокие соболезнования всем родным и близким погибших, пожелать скорейшего выздоровления раненым и сказать: мы никого никогда не оставляем в беде. Я не устану повторять: людям Донбасса нужен мир. Украине нужен мир! И это должны понять, должны принять все стороны конфликта. У нас есть одно оружие ‒ стол переговоров. Надо садиться и договариваться, надо идти на компромисс, навстречу друг другу! Иначе люди будут гибнуть дальше, матери будут терять детей, дети ‒ отцов. Сколько трагедий еще должно случиться, чтобы этот призыв был услышан?!”».

Говорити про війну і мир до студії запросили Зоряна Шкіряка, радника Міністра внутрішніх справ. Щоправда, гість доволі скоро дав зрозуміти, що запитання ведучої – поза сферою його компетенції: «Зорян Шкиряк, советник министра внутренних дел: Ви знаєте, перш за все, я хочу сказати: все-таки це більше питання, яке лежить в площині Міністерства оборони. Я представляю Міністерство внутрішніх справ. Тому мені важко охарактеризувати цю ситуацію з військової точки зору, тим більше, що в цей час я направлявся зі Слов'янська до Києва.

Анна Панова, ведущая: Понятно».

З’ясувати цей момент можна було до ефіру, щоб не гаяти часу глядачів. Хоча саме Шкіряк у цей день першим оголосив про кількість загиблих, якої згодом не підтвердила прес-служба антитерористичного центру.

Далі Анна Панова вкотре вже поставила запитання, яке люблять у «Событиях» ‒ хто відповідає за життя мирного населення: «Анна Панова, ведущая: Вот как раз о мирных жителях и о жертвах среди них я хотела с вами поговорить. Сегодня, к сожалению, были новые жертвы и в Луганске, и на “Краснодонугле”, и на “Краснопартизанске”. Скажите, вот кто может гарантировать и кто отвечает за безопасность украинских граждан?». На що Шкіряк мусив нагадувати, що частина території Донбасу перебуває під контролем озброєних терористів.

Раніше, коли ми казали про емоційні, але беззмістовні повідомлення з зони бойових дій, наводили переважно приклади з новин «1+1» та ICTV. Цього разу відзначилась «Україна» ‒ ось уривок із прямого включення Юлії Плісенко зі штабу антитерористичної операції:

«Юлия Плисенко, корреспондент: Также я хочу добавить – я подчеркиваю, ‒ что это не проверенная пока что информация. Но, тем не менее, вполне вероятно, что обстрел из «Града» по нашим позициям велся не просто со стороны Российской Федерации, а именно с территории Российской Федерации. Но все таки, хочу повториться, что пока эта информация еще проверяется. И еще одна информация, которая появилась сегодня со стороны Донецкой администрации, областной – о том, что якобы в районе Дзержинска сейчас ведется бой. На самом деле никакого боя там нету. Мы были буквально вчера поблизости Дзержинска – в 10 километрах оттуда. Там на самом деле расположены и наши блок-посты, а сам Дзержинск контролируют террористы. Однако никакого боя нет – это абсолютная дезинформация. Мы продолжаем отслеживать события и рассказывать вам только то, что на самом деле уже узнали и проверили. Анна!».

Фактично це звинувачення Росії ‒ навіть із зазначенням того, що інформація не є перевіреною ‒ у прямій збройній агресії із посиланням на анонімне джерело. Яким чином кореспондентка «України» оцінює ймовірність і правдоподібність непідтверджених даних про обстріл із території Росії? Чи має вона спеціальні знання, чи допуск до державної таємниці, щоб робити такі висновки? Як відсутність бойових дій десь під Дзержинськом УЧОРА свідчить про те, що там немає бою зараз? Одним словом, суцільне непорозуміння, Анна Панова, натомість, подякувала Юлії за роботу.

Не припиняється прихована реклама Партії розвитку України, фінансованої інвестором «Інтера» Сергієм Льовочкіним, у «Подробностях». Цього разу засвітились уже двоє партійців – Андрій Єрмолаєв (щоправда, титрований як керівник «Нової України») та Юрій Мірошниченко:

«В Славянске и других освобожденных от террористов городах Донбасса начинают восстанавливать разрушенные дома и школы. В регион уже отправили гуманитарную помощь ‒ одежду и продукты. На очереди ‒ ремонт дорог. Людям нужна вода и электричество. Не на что жить. Зарплаты, пенсии и пособия здесь не получали уже несколько месяцев. Все это решает программа "Дети необъявленной войны". И эта программа должна стать общеукраинской.

Андрей Ермолаев, директор Института стратегических исследований "Новая Украина": "Мы понимаем. что даже те усилия, которые предпринимают энтузиасты, политпартии по локальной помощи, это ‒ первые шаги. На этом нельзя останавливаться".

Юрий Мирошниченко, народный депутат, глава Нацкомитета Партии развития Украины: "Треба відновлювати соціальну інфраструктуру, відновлювати робочі місця. Нам їх треба повертати до великої української родини. Вони повинні відчувати, що вся Україна сьогодні з ними"».

А черговий удар по Коломойському підготувала журналістка Юлія Крючкова. Цього разу б’ють у «Приватбанк», за яким глядачі «Інтера» вже почали скучати:

«Были вип-клиентами, а стали вип-нищими. И вроде суммы на счетах немалые, но вот воспользоваться ими нет возможности. В один миг в такой ситуации оказались крымские вкладчики "Приватбанка". О результате мытарств ‒ наши корреспонденты.

Юлия Крючкова, корреспондент: 13 марта жительница Керчи Ольга Камынина подписала последний договор с местным отделением "Приватбнка". А уже 14-го стало известно ‒ все ее счета заблокированы.

Ольга Камынина, клиентка ПАТ КБ "Приватбанк": "Ну а сотрудники "Приватбанка", вежливые люди, они очень культурно говорили о том, что не волнуйтесь. Технические неисправности, все будет в порядке. Подождите".

Юлия Крючкова, корреспондент: Впрочем, позже оказалось: именно тогда "Приватбанк" в одностороннем порядке остановил все банковские операции со счетами физлиц. И так по сей день. В миг у семьи рухнули планы на безбедную жизнь и на обеспечение единственного сына. Его мечты поступить в престижный вуз ‒ так и остались мечтами.

Дмитрий Камынин, сын Ольги Камыниной: "Я хорошо написал пробное ВНО, у меня хорошие были результаты и шансы, чтоб поступить в Украину, в очень престижные академии, но судя из последних происшествий, если смотреть эту ситуацию, то уже ничего не получается".

Юлия Крючкова, корреспондент: 11 лет Ольга Камынина была клиентом "Приватбанка", обладала вип-статусом. Финучреждению доверяла как себе, иначе, говорит, не держала бы там все семейные накопления. А это 6 долларовых депозитных вкладов. Вернуть свои деньги для Ольги стало задачей №1. Месяц вежливой переписки с "Приватбанком", Нацбанком и Торгово-промышленной палатой ‒ и уже третий месяц ‒ судебных тяжб. По факту, говорит крымчанка, из трех назначенных заседаний, ни одного так и не состоялось. То судья в отпуск ушел, то представитель ответчика не явился.

Лада Огнева, юрист, доверенное лицо Ольги Камыниной: "Приватбанк" всеми возможными способами ‒ процессуальные уловки, причем законные, все эти уловки они знают и используют, причем грамотно должна сказать, но, тем не менее, они все это используют для затягивания дела".

Юлия Крючкова, корреспондент: Все иски Ольги ‒ слушаются в Днепропетровских судах: 5 ‒ в Жовтневом районном суде, один ‒ в Апелляционном. Ближайшие заседания должны состояться в конце июля.

Ольга Камынина, клиентка ПАТ КБ "Приватбанк": "Они должны мне выплатить. Я ничего большего не прошу. Прошу выплатить только то, что я им дала на хранение, с процентами".

Юлия Крючкова, корреспондент: За разъяснением ситуации, а именно ‒ когда будут возвращены вклады, телеканал "Интер" и с письменным запросом обратился в главное управление "Приватбанка". На камеру говорить ‒ категорически отказались. Им не нужна вторая точка зрения. Ждем ответ».

Зазвичай у подібних сюжетах «Інтер» імітує баланс, тому, очевидно, «Приватбанк» почав відмовляти кореспондентам недружнього каналу в коментарях. Однак ніхто не заважав Юлії Крючковій поцікавитись, як в аналогічній ситуації повелись інші українські банки, що діяли на окупованій території. Й запитати в експертів, як можна було вийти з ситуації з меншою шкодою для клієнтів. Зухвалість, із якою «Інтер» розповідає про дії паралізованого окупацією Криму банку як про свавілля, вже не дивує – дивує те, як цей канал невисоко цінує своїх глядачів, щодня пропонуючи їм нові варіанти однієї й тієї самої маніпуляції.

12 ЛИПНЯ, СУБОТА

Напевно, кожен із нас знає хоча б одного активіста, що збирає допомогу для армії, ліки для поранених, возить на схід передачки, шукає житло й роботу для біженців, дбає про евакуйованих із Донбасу сиріт. Таких ініціативних людей і груп зараз сотні, якщо не тисячі. Часто ці люди – як, наприклад, Юрій Бірюков («Фенікс»), ‒ навіть не афішують своїх імен. Тому ситуацію, коли спікерами в матеріалах про благодійність у теленовинах виявляються не ці анонімні або майже анонімні активісти, а політики, важко назвати справедливою. У суботніх новинах врожай піару екс-регіоналів та сателітів Партії регіонів на благодійності був особливо щедрим.

Так, у «Фактах» ICTV своєю допомогою фронту хвалиться бізнесмен і політик Ігор Єремєєв. У сюжеті Валерії Мальченко – два його синхрони у вельми вигідному антуражі. А «Україна» запросила до студії Миколу Рудьковського, колишнього регіонала, який зараз намагається повернути довіру виборців за допомогою піар-благодійності. Під час розлогої бесіди ведуча Анна Панова дала гостеві змогу розхвалити свою участь у відродженні Слов’янська. Після чого пояснила, чому:

«Анна Панова, ведущая: Спасибо! Спасибо вам большое, что вы пришли и об этом рассказали! Очевидно, что об этой помощи необходимо говорить. Хотя, конечно, мы говорим о том, что гуманитарная помощь должна быть тихой. Но это, наверное, тот случай, когда нужно своим примером привлекать людей и также помогать».

Зважаючи на те, як часто джинса Миколи Рудьковського з’являється в ефірі центральних телеканалів, він всерйоз заповзявся заразити інших потенційних доброчинців своїм прикладом.

В ефірі Першого національного відбулася безпрецедентна подія: тут дали виправдатися Олександрові Півнюку, керівнику Концерну РРТ. Протягом кількох тижнів два телегіганти – «Інтер» та «1+1» ‒ звинувачували його в допомозі сепаратистам та фінансуванні ретрансляції російських телеканалів. У сюжеті Наталки Калінки Півнюк нарешті дав відповідь на ці закиди: мовляв, відключити російські канали неможливо, співробітники ОРТПЦ у регіонах працюють під загрозою смерті, й роблять усе, що можуть, аби українські канали таки можна було дивитися. Чи чесною та щирою була ця відповідь – хтозна, однак нарешті телеглядачі її почули.

«Інтер» тим часом звинуватив Ігоря Коломойського та групу «Приват» у доведенні компанії «Аеросвіт» до банкрутства та інших авіаційних гріхах:

«История одного из многих банкротств. Рейдерских банкротств. Финансовый крах компании "Аэросвит" оставил без зарплаты сотни ее сотрудников. Это уже не новость. Но вот кто и почему обанкротил некогда крупнейшего авиаперевозчика в стране, выясняла Оксана Григорьева.

Олег Пушняк бывший бортпроводник компании "Аэросвит": "Мне должны 40 тысяч гривен. И жене моей точно также должны 30 тысяч гривен".

Оксана Григорьева, корреспондент: И таких как он, бывших сотрудников "Аэросвита", некогда лидера отечественного авиарынка, более двух тысяч.

Артем Замша, гендиректор компании "Аэросвит": "Действия компании всецело направлены на погашение зарплаты".

Оксана Григорьева, корреспондент: Это сейчас у "Аэросвита" почти ничего нет. Но даже накануне краха деньги у компании были. Только в декабре 2012-го на её счета поступило почти 900 миллионов гривен. Это подтвердили в Бориспольском суде.

Виктор Медведь, руководитель консалтинговой компании: "Должна была часть денег "Аэросвита" пойти на погашение заработной платы. Вместо этого деньги пошли в ту же самую группу "Приват" на погашение кредита".

Оксана Григорьева, корреспондент: И хотя вина доказана, наказание по сути смешное. Бывший Гендиректор "Аэросвита" отделался штрафом в 10 тысяч гривен. Сотрудники компании ее крах считают четко спланированным. Несколько лет "Аэросвит" сознательно переплачивал практически за все – от топлива до еды для пассажиров.

Виктор Медведь, руководитель консалтинговой компании: "По различным оценкам, с предприятия было выведено несколько миллиардов в той или иной форме гривен активов, которые ушли через различные структуры к тем людям, которые контролировали на тот момент компанию".

Оксана Григорьева, корреспондент: С согласия группы "Приват" самолеты и право практически на все рейсы "Аэросвита" перешли к МАУ. Передать их главному конкуренту компания-банкрот попросила сама еще накануне краха. В Госавиаслужбе согласились без колебаний.

Сергей Доротыч, эксперт рынка авиаперевозок: "Акції МАУ належать 100%, по моїй інформації, одній кіпрській компанії. Навіть фонд державного майна не знає, хто власник цієї кіпрської компанії. Є здогадки, що це пан Коломойський".

Оксана Григорьева, корреспондент: В конце 12-го года МАУ руководил Арон Майберг – человек, который стоял у истоков "Аэросвита" и долгое время был его акционером. В отношениях МАУ и "Аэросвита" доходило до судебных разбирательств. Это публично, а непублично, очевидно, договорились. Хотя в МАУ наличие Коломойского в акционерах отрицают.

Вениамин Тимошенко, вице-президент профсоюза-асоциации летного состава гражданской авиации Украины: "Коли тисячі пасажирів сиділи в аеропорту Бориспіль в грудні 2012 року, співвласники компанії "Аеросвіт" сіли на літак і полетіли там собі на моря. Пан Майберг там був особисто, пан Коломойський там був особисто зі своїми родинами".

Виктор Медведь, руководитель консалтинговой компании: "Вы видите сегодня, какую роль занимает Коломойский. С учетом его политической роли понятно, что очень сложно на данный момент защищать интересы в данном случае пострадавших".

Оксана Григорьева, корреспондент: Судьбу "Аэросвита" теперь может повторить МАУ. Наши источники утверждают: сотрудников уже отправляют в отпуск за свой счет. А следующая цель группы "Приват" – аэропорты, например "Борисполь". Пока на его руководство Коломойский не влияет, но уже пытается поставить своего человека. Но вот деталь – 10 лет назад именно "Аэросвит" получил землю под новый терминал в Борисполе. Группа "Приват" его так и не построила, зато полностью поломала стратегию развития аэропорта, который теперь и пытается приватизировать».

Позиції Коломойського та групи «Приват» у матеріалі немає.

Хочеться сподіватися, що олігархічна війна, що заганяє журналістську професію назад у джинсове болото після нетривалого періоду піднесення, завершиться до того, як у редакційних ньюзрумах вичерпаються теми. Інакше рано чи пізно ми ризикуємо побачити розслідування про те, як Ігор Коломойський п’є кров немовлят. Сумнівів у тому, що в інформаційній службі «Інтера» знайдуться охочі виконати таке завдання, немає. Адже навіть пасажирський літак, збитий терористами 17 липня, не змусив «Подробности» відмовитися від щоденної антиколомойської рубрики. 

Моніторинг здійснено за підтримки Фонду розвитку ЗМІ посольства США в Україні