Моніторинг якості та дотримання стандартів журналістики у щоденних підсумкових випусках новин «Інтера», Першого національного, ICTV, СТБ, «України» та «1+1» 30 червня – 5 липня 2014 року.

«Перемир’я» завершилося. Поступово українські силовики беруть під контроль Донбас, і в дедалі більшої кількості тележурналістів з’являється змога на власні очі побачити та ексклюзивно розповісти про те, що відбувається в так званій зоні АТО. Щоправда, далеко не всі цією змогою користуються – для багатьох, як і раніше, спектр джерел інформації про протистояння на сході України обмежується прес-службою антитерористичного центру, фейсбуком Дмитра Тимчука та ще кількома, загальновідомими й не завжди цілком достовірними. Разом із тим, коли знімальні групи приїжджають на вулиці та площі звільнених від терористів міст, починається доба вокспопів. Зловживання вуличними опитуваннями та однозначні висновки, які з них схильні робити журналісти, призводять до мимовільних маніпуляцій. Одним вокспопи ідеально лягають у «патріотичну» концепцію репортажу про Донбас, який зустрічає визволителів із квітами, інші ілюструють вокспопами тезу про те, що необхідно негайно припинити вогонь і домовлятися, а в російських ЗМІ коментарі, взяті на тих самих вулицях і площах, засвідчують звірство українських «карателів». І кожен із вуличних коментарів може стати аргументом у подальших дискусіях про те, «що робити з Донбасом». Тож будьмо уважні та обережні, колеги.

На цьому тижні «Інтер» продовжив свою щоденну війну проти Ігоря Коломойського та його бізнесу, намагаючись дискредитувати «Приватбанк» та розмірковуючи про те, як корисно було би звільнити дніпропетровського губернатора. «1+1» після періоду «припинення вогню» почав активніше відповідати на атаки «Інтера». До Наталії Королевської, яка не припиняє замовляти джинсу в новинах «Інтера» та ICTV, додався Микола Рудьковський – він також піариться на доброчинній допомозі фронту та на боротьбі з кредитами. Посилюється й «паркетна» тенденція, коли телеканали повідомляють про дії Президента Порошенка не просто з посиланням на прес-службу, але словами прес-служби.

Тим часом у новинах «України» відбулася зміна на краще – спільний проект із фондом «Розвиток України», що належить власникові каналу Рінату Ахметову, став інформативнішим і меншою мірою спрямованим на піар інвестора. До студії запрошують людей, які справді займаються правозахистом і волонтерською допомогою, й говорять із ними не про досягнення фонду Ахметова, а про злободенні та важливі речі. Хоч і трапляються випадки прихованого корпоративного піару, наприклад, розповідь про те, як одна з компаній SCM надала притулок біженцям (1 липня).

30 ЧЕРВНЯ, ПОНЕДІЛОК

Прикладом безпідставного узагальнення на основі емоційних коментарів окремих людей із зони антитерористичної операції є фрагмент репортажу «Фактів» ICTV:

«Ксенія Міляєва, кореспондент: Водночас терор бандформувань викликає дедалі більше обурення у місцевих мешканців. Напередодні у Слов'янську люди провели антитерористичний мітинг. Вони закликали бойовиків скласти зброю та припинити напади на українських військових. Та озброєні екстремісти розігнали людей. Найактивніших затримали. Декого силоміць відправили укріплювати оборону головорізів. Тим часом жителі Слов'янська оговтуються від вчорашнього артобстрілу, влаштованого сепаратистами. Вони нахабно відкрили вогонь по житлових кварталах. Загинуло 8 мирних мешканців. Люди, які залишились у місті, налякані і зневірені. Не знають, що їм робити, і в кого просити допомоги. І закликають українських силовиків звільнити Слов'янськ від бандитів.

Громадянка: "Когда бомбежка закончилась, я прибежала сюда, люди все кричали в панике, все плакали, у всех разрушения. Она все повылетали. Это просто безобразие, понимаете. Как можно дальше жить. И на что рассчитывать. Встанем мы завтра, проснемся или нет".

Громадянка: "Уезжают, в основном старики остаются. На втором этаже мужчину сегодня осколком убило"».

Журналістка не тільки визначила настрої всіх мешканців Слов’янська, але й виміряла динаміку їхньої зміни. При цьому з наведених цитат зовсім не випливає, що люди, які говорять, підтримують українських силовиків і виступають проти ДНР – ті самі емоційні висловлювання могла би використати яка-небудь «Россия 24» у своїх маніпулятивних цілях.

«Україна» здивувала своїх глядачів двома короткими і явно неповними (без належного бекґраунду та бодай якихось коментарів) повідомленнями:

«Тайна знаменитого золотого батона раскрыта. Драгоценную булку Виктору Януковичу подарил руководитель сумского предприятия Владимир Лукъяненко. Генпрокуратура выяснила это, тщательно изучив найденные в Межигорье документы. 2-килограммовое пресс-папье в форме хлебного изделия 4-й Президент получил в прошлом году на день рождения. Сам даритель на звонки журналистов теперь не отвечает». Золотий батон став символом непристойних розкошів, але журналісти мали б пояснити, чому з погляду закону держчиновники не мали би змоги ані купити на чесно зароблені гроші такий подарунок, ані прийняти його. Ба більше, якщо Генпрокуратура вже має конкретну інформацію про незаконне походження цінного подарунка або про те, що він супроводжувався якимось корупційними домовленостями, про це слід було сказати. Звісно, цікаво було б почути пояснення самого дарувальника.

«В центре Москвы появились билборды с грубой бранью в адрес Президента Украины. Их наклеили участники группы “Невежливые люди”. Они уверены, что Петро Порошенко разваливает страну, при полной поддержке США. Это уже не первая подобная выходка активистов. На прошлой неделе они вывесили псевдорекламу, якобы снятого блокбастера “Майдан обезьян”. Где изобразили Порошенко и Обаму». «Україна» виступила своєрідним ретранслятором, донісши образливі дурниці невідомих росіян до масової аудиторії в Україні.

Новини Першого національного 30 червня – яскраве свідчення того, як телевізійники втрачають ініціативу в пошуку власних джерел інформації. Випуск розпочинається з такого повідомлення:

«Менше, ніж за годину – о 10-й вечора закінчується офіційне перемир’я на сході країни, оголошене президентом Петром Порошенком. Доля АТО зараз вирішується на засіданні Ради нацбезпеки та оборони. Про це інтернет-виданню "Українська правда" стало відомо з поінформованих джерел в Адміністрації Президента. Сьогодні ж відбулася телефонна розмова між президентами України, Росії, Франції та канцлером Німеччини. Лідери країн домовилися укласти угоду про двостороннє припинення вогню, звільнення заручників і проведення третього раунду переговорів із сепаратистами. За даними МЗС України, за час перемир’я бойовики 108 разів напали на сили АТО, загинули 27 українських військових». Інформація іншого ЗМІ, отримана з анонімного джерела, може бути підставою для власних пошуків, але аж ніяк не ретранслюватися в ефір як факт, нехай навіть із посиланням. РНБОУ – державний орган, інформацію про засідання якого можна отримати офіційними шляхами, якщо в редактора і журналістів Першого немає власних джерел таких новин. Наступне повідомлення – з посиланням на всюдисущого Дмитра Тимчука:

«І ось лише сьогоднішні втрати української армії. Під Кривою Лукою в Краснолиманському районі Донецької області бойовики обстріляли українських військових. Про це повідомив керівник групи "Інформаційний опір" Дмитро Тимчук. Один військовослужбовець загинув. Поблизу прикордонного пункту пропуску "Довжанський" на міні підірвався український БТР. Троє військовослужбовців поранено. У Луганській області терористи напали на групу сил АТО. Поранено двох українських бійців. І троє військовослужбовців дістали поранення під час нападу на колону забезпечення сил АТО в Донецькій області». Далі – інформація з брифінгу РНБОУ, а в сюжеті Любові Марченко маємо такий зразок клаптикової картини, пошитої з повідомлень джерел різної достовірності та серйозності:

«На околицях Луганська поновилися бої. Користувач, який виклав це відео в мережі, стверджує, що дим підіймається над Олександрівськом – містом-супутником Луганська. "Еспресо TV" повідомляє, що напередодні терористи намагалися збити пасажирський літак "Харків – Тбілісі", а також прориваються до аеропорту. В українському батальйоні спецпризначення "Азов" повідомляють, що затримали Ігоря Гуськова, спільника міністра оборони самопроголошеної "ДНР" Ігоря Гіркіна, відомого як "Стрєлок". За словами бійців, він хвалився тим, що вбивав українських солдатів і знущався над полоненими. Водночас, в інтернеті є відео, на якому бойовики закликають переходити на бік української армії. Як стверджує цей чоловік, він стояв на блокпосту селища Семенівка під Слов’янськом на боці "ДНР". Звертається до своїх колишніх соратників».

Минулий модус новин Першого національного – суцільного офіціозу, який легко ігнорує будь-яку інформацію, отриману не з прес-служби, – був поганим, але й дайджестом соцмереж, онлайн-відео та голослівних заяв теленовини бути не повинні. Перш за все через те, що жодне з цих джерел не несе відповідальності за свої повідомлення. Заяви прес-служб АТЦ, РНБОУ, Держприкордонслужби, МВС та інших органів можуть виявитися звичайною оптимістичною пропагандою, відеоролики – фальсифікатом, а «Еспресо TV», за всієї поваги, не те джерело, з якого можна брати без перевірки інформацію про події в зоні бойових дій. Якщо Перший не має змоги вислати власних кореспондентів на Донбас, то, принаймні, мав би активніше збирати ексклюзивні підтвердження в телефонному режимі.

Скористатися телефоном міг би й «Інтер», який повідомляє про конфлікт між керівництвом добровольчого батальйону «Донбас» та керівництвом антитерористичного центру зі слів першого, нехтуючи позицією другого: «Не всех бойцов из состава добровольческих подразделений отправляют воевать на восток Украины. Так считает командир батальона "Донбасс" Семен Семенченко. По его словам, три уже подготовленные к отправке в зону боевых действий роты не выпускали из Киева. Официальные версии разные, неофициально комбату сказали, чтобы не нервировать Путина, который якобы очень болезненно реагирует на успехи добровольческих батальонов в зоне АТО. Но после заявления Семенченко начались подвижки. Одна рота уже утром выехала с тренировочной базы, еще две – готовятся к отъезду. Бойцы надеются, что их действительно отправят на передовую, а не оставят в тыловых пунктах. Но претензии к снабженцам все равно остаются.

Семен Семенченко, командир добровольческого батальона "Донбасс": "Вообще все идет от дурацкой идеи о том, что Путина очень нервируют добровольческие батальоны, поэтому чтоб туда-сюда никто не катался, мы должны сидеть здесь. Еще одна проблема – нам выдают категорически мало боеприпасов. Нам выдают не по 12 боекомплектов на бойца, а по два. То есть, что, нас готовят к сдаче что ли?"». Версія про «небажання дратувати Путіна», повторена в повідомленні двічі, достатньо скандальна, щоб хоча би спробувати її перевірити та збалансувати отими самими «різними» офіційними версіями. А також назвати імена тих, хто начебто гальмує відправку «Донбасу» на схід.

І з понеділка розпочалася нова атака «Інтера» на Ігоря Коломойського. Журналісти старанно вишукують факти, що можуть скомпрометувати бізнес групи «Приват» та самого Коломойського. Цього разу знайшлося й те, й інше – після повідомлення про начебто небажання Віктора Медведчука йти до влади (з коментарями Вадима Карасьова та значно менш відомого, але регулярно присутнього в «Подробностях» політкоментатора Михайла Дяденка):

«Ведущий: Игорь Коломойский, днепропетровский губернатор, агрессивно выступает за Медведчука как губернатора Донецкой области. О Шуфриче, как губернаторе Луганской, ничего не говорит. Тем временем война в Славянске не меняет правил игры в банковской сфере. Кредиты возвращать нужно по договору, не смотря ни на что. Льготных условий для заемщиков "Приватбанка" в Славянске не будет. Как известно, банкоматы в захваченном Славянске – не работают. И зарплаты не выплачивают. Мы пытались получить комментарий пресс-секретаря банка, но он либо не берет трубку, либо сбрасывает звонок. Но в службе поддержки банка нам подтвердили – по кредиту придется платить, иначе начисляют пеню. И это в Славянске.

Алексей, сотрудник банка: "Не менялись условия ни кредитных карт, ни по другим кредитам, то есть, выплачивать, да, надо будет выплачивать. Есть отделения, которые работают по территории Донецкой области. То есть, возможность – есть"».

У цьому, як і в більшості наступних «кілерських» матеріалів про «Приватбанк», «Інтер» оперує фактами та імітує баланс. Маніпуляція полягає в тому, що факт вирваний із контексту: немає ані інформації про інші банки, ані офіційної позиції Нацбанку щодо виплати кредитів для мешканців Донбасу, ані офіційної позиції «Приватбанку» – адже такою не можна вважати отриманий телефоном коментар невідомого співробітника на ім’я Олексій. Про жодні інші банки, окрім фірташівського банку «Надра» та збанкрутілого «Форуму», в «Подробностях» на нашій пам’яті не згадували. Далі буде…

1 ЛИПНЯ, ВІВТОРОК

У фокусі теленовин знов опинилася доля Майдану, який нова київська влада намагається реорганізувати чи виселити. Ми вже говорили про те, що теперішній Майдан у всій його маргінальній красі викликає в журналістів різко негативні емоції, які вони свідомо чи мимоволі переносять у свої матеріали. На ICTV також не обійшлося без хибного узагальнення на підставі вокспопа:

«Інна Шевченко, ведуча: На столичному Хрещатику сьогодні розбирають барикади Євромайдану. Зранку біля ЦУМу зібралася комунальна техніка та робітники, і почали звільняти вулицю і тротуари від бетонних блоків, шин та мурів з бруківки. Новий голова КМДА Віталій Кличко неодноразово заявляв, що Майдан вже виконав свою місію, і потреба в барикадах відпала. Утім усі спроби столичної влади очистити центральну вулицю від будівельного сміття натикалися на агресивну протидію нинішніх активістів Майдану. У середині червня майданівці замість сміття та залишків колишніх барикад встановили бетонні блоки, які мали виглядати більш естетично. Але й вони простояли не довго. Під час сьогоднішнього прибирання активісти і самооборона перешкод техніці та робітникам комунальних служб не чинили. Хоча і заявляють, що позбавлятися барикад зарано. І обіцяють влаштувати мітинг під Верховною Радою. Намети активістів поки ніхто не чіпає. Однак аби повністю відкрити рух Хрещатиком, їх теж вочевидь треба буде прибрати. Більшість перехожих прибирання Хрещатика схвалюють.

Перехожа: "Киев должен уже привести в такой вид".

Перехожий: "В страну порядка".

Перехожа: "Коли все дуже довго в часі продовжується, це якось не нормально. Треба щоб все логічно завершувалося. Щоб був якийсь кінець, і початок чогось нового"».

Символізм барикад, які досі нагадують багатьом про драматичні події минулої зими, знівельовано прирівнюванням до сміття. Позицію людей, які не схвалюють демонтажу Майдану, в матеріалі не представлено взагалі – лише згадано про те, що вони існують. І якщо серед перехожих на Хрещатику, за версією ICTV, більшість підтримує демонтаж, то вокспоп засвідчує цілковиту одностайність. Наприклад, у «ТСН» «1+1» у сюжеті Анни Хоцянівської наведені й синхрони тих, хто не схвалює розбирання барикад, а Перший національний, власне, дав лише позицію одного з «залишенців». А з матеріалу «Вікон» СТБ стає зрозумілим, що домовленість із майданівцями не остаточна:

«Віта Євтушина, ведуча: Очищення Майдану. На Хрещатику прибрали першу барикаду і пустили машини. Щоправда рух, поки, відновили не всією вулицею, а лише на відтинку від Богдана Хмельницького до Прорізної. Бетонні блоки перевезли на цю ділянку Хрещатика. Демонтували комунальники, які домовлялися з майданівцями.

Сергій Садовий, керівник департаменту контролю за впорядкуванням КМДА: “Є домовленості по деяких територіях. Ось, будь ласка, домовилися, тепер ми працюємо, розблоковуємо”.

Віта Євтушина, ведуча: Самі майданівці розповіли як вдалося досягти таких домовленостей. Перемови тривали понад місяць.

Лариса Дацюк, координатора Центральної ради сотень Майдану: “Вони мали забезпечити Майдан водою, туалетами, прибрати сміття, поставити урни. І декілька питань, без яких не можливе перебування на Майдані. Поставити нові намети”.

Віта Євтушина, ведуча: Хоч барикади і прибрали, але намети на проїзній частині і далі стоятимуть. У Центральні раді Майдану кажуть, питання про переїзд кожен намет має вирішити самостійно. Водії ж прогнозують, що з ними буде, тільки рух відновиться».

У наступні два дні в повідомленні «1+1» уже лунатимуть упевнені заяви майданівців про те, що їх ніхто не попередив про виселення й вони нікуди не збираються. Наприклад, 2 липня наведено такий діалог:

«Журналістка: "Яка реальна користь від вас тут, як ви вважаєте?"

Активіст: "Користь? Чтоб власть не забывала, что есть люди, которые будут ее контролировать. То, что они иногда отговариваются и говорят, что "всё, мы нормальные матросы…" Мы видим, что им тяжело, но за ними нужен контроль".

Активіст: "І не нада до тих людей, які на Майдані, з таким от презирством – ті там, а ті там. А чому ви тут, а не там?"».

Це промовистіше за будь-які ярлики та означення тих, хто залишається на Майдані.

Із балансом або ні, але десакралізація Майдану та його самооборони в теленовинах триває. Так, про штовханину з вибухами світлошумових гранат під Верховною Радою цього дня Перший національний повідомив таке: «А під стінами парламенту сьогодні виникла бійка. Мітингувальники, які вдень блокували двері верховної ради, не випустили нардепа Сергія Пашинського. Той ішов до машини, коли йому заблокували дорогу, вимагаючи повернутися на робоче місце. В натовпі депутатові розірвали піджак та вдарили в обличчя. Пашинський повернувся до будівлі. А трохи раніше сталася сутичка між сотнями самооборони Майдану. Очевидці кажуть, було чутно вибухи, двоє мітингарів дістали травми голови».

Ця інформація залишає відкритими масу запитань. Хто були «сотні самооборони», що брали участь у сутичці? Чого хотіли мітингувальники від Пашинського? За що чи проти чого вони взагалі виступали? «1+1» натомість не стверджує, що гранати кидали «сотні самооборони»:

«Близько четвертої по обіді група майданівців, яка стояла під комітетами Верховної Ради на Садовій полетіли світлошумові гранати. Як пояснили мітингувальники, на них напали невідомі в балаклавах. Від гранат травми в чотирьох людей і ще частина надихались сльозогінним газом.

Чоловік: “Це в нас кидали. Це не зірвана, я відібрав, бо увідев, що замахується кидати у нас от я відібрав. Ми заставляли працювати Верховну раду, а зайшли з другої сторони нас почали закидати”.

Жінка: “Від сльозогінного газу постраждало всі практично майже, що там були поблизу”.

Чоловік: “Ця граната мала полетіти в це приміщення. Це одна з тих п’яти гранат, які вони застосували. Але ми випередили їх і пішли у наступ і локалізували, щоб вони не змогли закидати нас і це приміщення цими гранатами”».

Як і в нещодавній історії про акцію протесту на Банковій, де хтось пожбурив димову шашку в двері Адміністрації Президента, голослівне твердження, що неподобства чинять майданівці, лише загострює невдоволення та розчарування суспільства в Майдані. У прямому включенні кореспондент «Інтера» Альона Цинтіла, яка була присутня на місці подій, змалювала зовсім іншу картину:

«…что касается самообороновцев, все в один голос твердили, что Пашинский вышел и дал команду – то ли 17-й, то ли 17-й плюс роте, после чего те кинулись на представителей формирования "Киев-1" и центральной рады сотни Майдана. Завязалась потасовка, были и пострадавшие, некоторым ребятам оказалась нужна медицинская помощь, им накладывали швы. Обошлось без жертв, но осталось много вопросов. Самое главное – что это за военное формирование, которое подчиняется лично Пашинскому, и зачем оно ему? Самообороновцы обещают проконтролировать и обязательно задать этот вопрос в соответствующие органы». Відповіді на запитання «Інтера» міг би дати сам Сергій Пашинський, якби його запитали, або ж представники офіційної Самооборони Майдану. Власне, це й було зроблено, але лише наступного дня – у «Подробностях» вийшов сюжет зі спробою розібратися, що за «сімнадцята плюс сотня» воювала під Верховною Радою.

Тим часом «Плюси» завдали чергового удару по Фірташу – анонс суботнього розслідування, покликаного дискредитувати суперника власника каналу, насичений оцінковими судженнями та штампами:

«Лідія Таран, ведуча: Сумнівний бізнес спільників Віктора Януковича розвивається навіть після його втечі. Друзі екс-президента досі працюють проти України. Як саме, один з найяскравіших прикладів – діяльність олігарха Фірташа. Сумнівні схеми розкривали журналісти “1+1”.

Терористи на Донбасі відстрілюються од українських військових російською зброєю, виробництво якої забезпечують українські підприємства сировиною. У містечку Іршанську на Житомирщині видобувають титанову руду. Навіщо? Знає кожен місцевий житель. Титанова галузь в Україні давно монополізована бізнесменом Дмитром Фірташем. Невже він став головним постачальником сировини для російської зброї? Виявляється, Дмитро Фірташ, навіть заарештований ФБР, і далі працює на російський ВПК.

Олег Єльцов, журналіст: “Задачу ставит Кремль. Могилевич предлагает ее решение, а вот на подхвате бегают такие Фирташ, Бойко, пальчики-миллиардеры, которые как бы за долю малую все это решают”.

Чому українські заводи Фірташа досі працюють на російських військових і скільки платить Фірташ за дах Путіна? Сенсаційні викриття дивіться в суботу у фільмі “Кремлівські титани Януковича”».

«Інтер», у свою чергу, завдав ще одного удару по «Приватбанку» Ігоря Коломойського:

«Алексей Лихман, ведущий: Из оккупированного полуострова на материк. Без денег. Многие «крымские переселенцы до сих пор не могут забрать свои депозиты или разблокировать предпринимательские счета в украинских банках. Сегодня беженцы пикетировали один из них. В проблемах крмычан с украинским паспортом разбирался Ярослав Кречко.

Ярослав Кручко, корреспондент: Они в Киеве уже два месяца. Муж, беременная жена и крохотный ребенок. У семьи Добросердовых в Ялте осталась квартира, а все сбережения – на депозите, его не возвращают. Если бы не волонтеры, жить было бы не на что.

Андрей и Ирина Добросердовы, переселенцы из Крыма: "Все благодаря этим банкирам! Мародеры! Мне в этом месяце рожать. За что мы будем рожать здесь – это вообще неизвестно".

Ярослав Кречко, корреспондент: Крымские клиенты украинских банков сегодня пикетировали столичное отделение Приватбанка. Именно с ним, утверждают в организации "Крымская диаспора", у переселенцев больше всего проблем.

Анатолий Засоба, председатель общественной организации "Крымская диаспора": "Мы даже шутим между собой, как бы это не прозвучало, то, что господин Коломойский сейчас активно финансирует военные действия и батальоны – это все происходит за счет крымских вкладчиков".

Ярослав Кручко, корреспондент: Один из тех, у кого особые отношения с Приватбанком – Александр Попов. Пока занимался переездом из Крыма, искал жилье на материке, – прострочил платеж по кредиту. У него конфисковали машину, а теперь банк на порог не пускает.

Александр Попов, переселенец из Крыма: "Я не могу узнать даже сумму задолженности, не могу узнать, что с моим имуществом происходит. Я для банка не существую как клиент".

Ярослав Кречко, корреспондент: Не заметили в банке и сегодняшний пикет переселенцев. Вместе с Александром и другими крымчанами мы попытались зайти в отделение. Но дверь просто закрыли. В пресс-службе Приватбанка сегодняшним участникам акции посоветовали обратится в отделения индивидуально. И пообещали оптимальное решение проблемы. А вот пример ответа банка на одно из подобных индивидуальных обращений. В финансовых проблемах вкладчика винят Россию. Юристы в таких случаях советуют подавать в суд.

Виталий Кулаков, старший партнер адвокатской фирмы: "Успех практически гарантирован. То есть человек может забрать свой вклад, тело вклада назовем так, затем 100% проценты, затем инфляционные потери, затем проценты 3% годовых".

Ярослав Кречко, корреспондент: Но суд – это тяжба на месяцы, а многим беженцам деньги нужны уже сейчас. Семья Добросердовых надеется, что банкиры одумаются, и продолжает писать письма.

Андрей и Ирина Добросердовы, переселенцы из Крыма: "Выходит девочка, принимает наше заявление и уходит. 30 дней, 45 дней. Просто плюнули на нас». У матеріалі присутня (у форматі непрямої мови) позиція банку – хоча навіть із цими двома фразами він виглядає як обвинувальний вирок.

Також у випуску «Подробностей» – повідомлення про акцію, організовану Миколою Рудьковським, явно спеціально для того, щоб його показали в «Подробностях»:

«У стен парламента разливали кровь по банкам и вешали муляжи на виселицы. Так валютные заемщики иллюстрировали свои финансовые беды. У каждого из них кредит в иностранной валюте. Активисты приехали из разных городов, заблокировали подходы к Раде, требовали валютные кредиты перевести в гривневые. В парламенте такие законопроекты уже зарегистрированы.

Юлия, заемщица банка: "Ми хочемо, щоб перевели наші валютні кредити по курсу на день укладення кредитного договора. Ми не хочемо чогось зверх".

Николай Рудьковский, народный депутат Украины, внефракционный: "Заемщики как раз взяли свою треть ответственности на себя. Теперь нужно, чтобы банки взяли свою часть, и Национальный часть с государством – свою часть"».

Не наведено ані конкретної інформації про законопроекти та умови перерахунку кредитів, які вони пропонують, ані коментарів експертів, які можуть проаналізувати, який вплив ухвалення цих законів може мати на банківську сферу, ані позиції банків.

«Вікна» СТБ взялися виводити на чисту воду «Правий сектор». Сюжет Ігоря Левенка присвячений підрозділу цієї організації, що тренується на полігоні «Десна» вже третій місяць. Хоча журналіст дає слово керівникові «правосеків», у підсумку вони справляють враження нероб і боягузів, які марнують час у чернігівських лісах, не поспішаючи виїхати на Донбас воювати. Хоча командир і стверджує, що його підлеглі весь час їздять на схід, журналіст дає зрозуміти глядачам, що цьому твердженню не варто вірити. До того ж, «правосеки» хуліганили й завалили місцевий пам’ятник Леніну, який місцеві «готові вибачити» (так, неначе це була для них велика цінність, хоча ще недавно пам’ятники Ленінові валилися по всій країні). Ігоря Левенка можна привітати з цікавою темою, якої не знайшли інші канали, але його аж ніяк не назвеш неупередженим до своїх героїв.

2 ЛИПНЯ, СЕРЕДА

ICTV підготував матеріал про ситуацію в Одесі та розслідування трагедії 2 травня, не дотримавшись балансу думок: наведено офіційний коментар керівника управління МВС, а також місцевого політика Григорія Єпура, чия позиція близька до провладної: «Паралельно з офіційним слідством правди шукають декілька груп журналістів, експертів, громадських діячів і навіть депутатів. Генерал міліції, керівник депутатської комісії обласної ради Григорій Єпур переконаний – конфлікт спровокований проросійськими молодиками, котрі напали на мирну ходу футбольних фанатів, та патріотично налаштованих одеситів. І першими застосували вогнепальну зброю. Те, що було далі, а зокрема пожежа у будинку Профспілок, це наслідок подій у центрі міста. Хтось використав і настрої обох сторін конфлікту, і пасивність правоохоронців».

А також коментар активіста й місцевого політика Сергія Діброва, також проукраїнського. Таким чином складається враження, що всі в Одесі погоджуються з попередніми версіями слідства: «Загалом слідство розглядає різні версії. Перша – безлади в Одесі організували керівники екстремістських груп, аби дестабілізувати ситуацію в регіоні. Друга – це зробили представники місцевої влади і силовики з метою дискредитувати нову українську владу. Третя версія трагедії – це добре спланована російськими спецслужбами акція, аби підняти проти Києва весь південь України». Схоже, частина спектру думок у місті було проігноровано.

«1+1» виконав функцію прес-служби свого власника Ігоря Коломойського, сформулювавши замість нього його позицію щодо рішення російського суду про заочний арешт. Прямої мови Коломойського «Плюсам» не дісталося, тому довелося наводити дотепний коментар заступника дніпропетровського губернатора Бориса Філатова: «Басманне правосуддя його не хвилює – так Ігор Коломойський прокоментував звістку про свій заочний арешт у Росії. Басманний суд сьогодні, відомий низкою незаконних і необ’єктивний судових процесів, оголосив рішення про заочний арешт очільника Дніпропетровщини. Цим Слідчий комітет Росії не обмежився і просить суд про заочний арешт міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, а також командира батальйону "Айдар" Сергія Мельничука. Щоби звинуватити українців у вбивствах та незаконних методах веденнях війни, російські слідчі працювали вдень і вночі, бо твердять, що опитали чотири тисячі свідків за два тижні, які триває слідство.

Борис Філатов, заступник голови Дніпропетровської ОДА: "Наверное, Игорь Валерьевич очень сильно расстроился, что теперь он не сможет ездить в Сирию и в Северную Корею, поскольку, наверно, это два государства, которые воспримут решение Басманного суда именно в правовой плоскости. Весь остальной цивилизованный мир по этому поводу, наверно, просто только смеется. А россиянам, скорее всего, наверно, надо не смеяться, а плакать, до какой ручки они докатились"».

Коментар засвідчує наявність почуття гумору в пана Філатова, однак насправді курйозне рішення російського суду в українській системі координат не мало б сприйматись як справжній інформаційний привід та обговорюватися всерйоз. Хіба що можна було би проаналізувати правомірність подібних санкцій (заочного арешту) з погляду міжнародного права – ще місяць тому Генпрокуратура заявила, що російські справи проти українських силовиків не матимуть правових наслідків.

Перший національний пішов у висвітленні цієї події тим самим шляхом – переказ слів Коломойського про те, що його не турбує рішення російського суду, та коментар підлеглого, який говорить фактично те саме:

«Інна Москвіна, ведуча: Росія заочно арештувала Ігоря Коломойського. Таке рішення ухвалив Басманний районний суд Москви. Раніше слідчий комітет Федерації оголосив дніпропетровського губернатора у міжнародний розшук. Його звинувачують у причетності до таких злочинів, як вбивство, застосування заборонених засобів і методів ведення війни, перешкоджання професійній діяльності журналістів, викрадення людей. Самого Ігоря Коломойського рішення російської Феміди не турбує. Відповідний коментар з'явився на сайті Дніпропетровської ОДА.

Борис Брагінський,, радник губернатора Дніпропетровської ОДА: "Я не думаю, что он будет подавать в суд. Мне так кажется из той информации, которой я располагаю. Хотя исключить ничего нельзя. Но если вы прочитаете его краткий комментарий на его официальном сайте, то там, по-моему, все ясно".

Цитата: "Правосуддя, що навіть в Росії називається басманним, мене не турбує"».

Хвилю порушень стандартів журналістики спричинило створення у Верховній Раді депутатської групи «За мир і стабільність». Цю групу медіа ще до офіційного формування називали «російською» і пов’язували з Сергієм Курченком. Тому «Факти» ICTV легко відтворили цю неофіційну й ніким не підтверджену версію, пославшись на «журналістів» і не спробувавши її перевірити. «Україна» підійшла до цього питання ґрунтовніше, навівши коментарі обвинувачів і представників групи:

«А в кулуарах скандал из-за депутатской группы “За мир и стабильность”. О ее создании сегодня объявил спикер. В объединение вошли 32 перебежчика из фракции коммунистов и Партии Регионов. Коллеги парламентарии говорят – в новую группу влились лоббисты интересов окружения Януковича.

Петр Симоненко, лидер фракции КПУ: “Однозначно стверджую, що це проект Курченка створити цю фракцію. Для мене не має значення скільки їм заплатили, для мене головне що це зрадники”.

Олег Ляшко, народный депутат Украины, внефракциыонный: “Чергові політичні імпотенти, які намагаються за гроші, при чому за гроші режиму Януковича, злодія, який сьогодні переховується в Росії, от вони створюють ці групи, для того щоб лобіювати інтереси, для того щоб повернутися до України”.

Эдуард Ганишевский, корреспондент: Один из руководителей группы, экс-регионал Грушевский, от обвинений открещивается.

Виталии Грушевский, народный депутат Украины, группа “За мир и стабильность”: «Депутатська група, яка створена через труднощі бруду, не фінансується, жодним фінансово-промисловою групою, чи олігархами, чи ким, хто є». І все ж твердження політиків, які пов’язують новостворену депутатську групу з Курченком, залишаються голослівними. Шукати підтвердження цього факту можна було, спілкуючись із журналістами та політичними експертами, ба навіть до самого Курченка звернутися.

Також у випуску «Событий» цього дня – матеріал із ознаками замовності про доброчинні досягнення фонду Олександра Вілкула, наближеного до власника «України» Ріната Ахметова: «Елена Кот, ведущая: Уже больше полутысячи детей и женщин с горячих точек Донбасса помог вывезти Фонд Александра Вилкула “Украинская перспектива”. Их разместили в лагерях под Геническом, Скадовском и Кривым Рогом. Нуждающимся оказывают психологическую помощь, кроме того, фонд обеспечивает переселенцев продуктами, предметами первой необходимости, медикаментами.

Александр Вилкул, глава фонда “Украинская перспектива”: “Мы имеем на прямую заявку из лагерей беженцев, из больниц. Завтра уходит очередной груз, 20 тонн продуктов, и необходимые бытовые приборы, другие вещи, то что надо людям, которые потеряли все”».

Похвала політикові-благодійнику з’явилась і в «Подробностях» каналу «Інтер»: тут героєм став Микола Рудьковський. На відміну від своїх колишніх однопартійців-регіоналів, які підкреслено допомагають тільки мирному населенню, новий власник Соцпартії піариться на допомозі армії:

«Ведущий: Связь, тепловизоры, прицелы и прочее снаряжение на десятки тысяч долларов получил добровольческий батальон территориальной обороны "Киевская Русь". Форма, снаряжение и сверхсовременная аппаратура поступила не от Министерства обороны – все приобрели в сжатые сроки на пожертвования частных лиц. Теперь спецгруппа военной разведки оснащена по последнему слову техники и в ближайшие дни отправится на боевые задания в зону проведения АТО. Самое ценное – два тепловизионных прицела, которые позволят разведчикам с большого расстояния обнаруживать, а снайперам – и устранять боевиков. А это современные цифровые рации с возможностью криптования сигнала. А значит, что противник при всем желании не сможет перехватить переговоры бойцов "Киевской Руси".

Боец батальона "Киевская Русь": "Без этого снаряжения и оборудования идти вслепую – это явно, что идти просто на свое убийство".

Николай Рудьковский, народный депутат Украины: "Те, що попросили бійці батальйону, що відноситься до зв’язку, що відноситься до тепловізорів, інших речей – в міру можливостей допомогли. Я надіюсь, що це їм допоможе"».

По Коломойському, 2 липня, «Інтер» стріляє дуплетом. По-перше, сюжет запорізького кореспондента Сергія Бордюжі про родину, яку «Приватбанк» залишив без даху над головою. Традиційно в сюжеті є один маленький синхрон представника банку, який лише підтверджує той очевидний факт, що в цього банку та його власника немає серця. А також звернення знедоленої жінки до Ігоря Коломойського:

«Ведущий: Без крыши над головой и с долгом в 176 тысяч долларов перед банком. Такое возможно даже для тех, кто находится на передовой в зоне АТО. С подробностями – Сергей Бордюжа.

Корреспондент: Уже больше года Людмила Печурина скитается по съемным квартирам и домам друзей. Сейчас ее кров – вот этот офис в полуподвальном помещении. Здесь и работает, и спит. А все потому, что в 2007 ее сын взял кредит в Приватбанке. За 46 тысяч долларов семья купила старенький дом. Банкиры оформили несколько кредитных договоров. Но когда люди стали платить по счетам, заподозрили неладное. Как оказалось – без согласия заемщиков, банкиры сами застраховали залоговую недвижимость на сумму более 13 тысяч долларов. В итоге, тело кредита выросло с 46 до фактически 60 тысяч долларов. С банком диалога на эту тему не получилось.

Людмила Печурина, мать заемщика банка: "Коль у вас тут такие проблемы, я хочу с вами решить мирно. Давайте мы перезаключим договор. Подпишем все документы и будем нормально с вами сотрудничать. На что я получила решительный отказ и оскорбления".

Корреспондент: В итоге семья отказалась оплачивать страховку, которую на них повесил "Приватбанк". Долгие судебные тяжбы закончились тем, что в начале прошлого года, по решению суда, исполнительная служба просто выбросила людей на улицу. Вот этот дом. Сегодня, пытаясь пробраться через сорняки, Людмила Печурина впервые возвращается сюда, чтобы показать – в какие руины превращается здание.

Людмила Печурина, мать заемщика банка: "Смотрите, тут даже уже кто-то влазил в дом, разбили, посмотрите, разбили окна. Рамы. Гляньте, что тут делается".

Корреспондент: В запорожском отделении Приватбанка заверяют – с их стороны не было никакого подвоха. И сумма страховки на дом составляла не 13,800 – а всего 4 тысячи 600 долларов.

Максим Соломатов, руководитель направления по работе с проблемной задолженностью "Приватбанка": "Все документы которые были приписаны согласно этого договора. Они были подписаны как заемщиком, так и ответственными сотрудниками со стороны кредиторов".

Корреспондент: За то время, пока семья пыталась добиться правды, сумма штрафных санкций по невыплаченному кредиту составила 176 тысяч долларов – говорит Людмила Николаевна. И деньги эти банк сейчас активно пытается взыскать с заемщика, ее младшего сына – Юрия. Он находится в армии. В зоне АТО, где-то под Славянском.

Людмила Печурина, мать заемщика банка: "Вы можете себе представить, если коллекторы, которые занимаются выбыванием вот этих 176 тысяч долларов, звонят ему туда, а в это время идет бой. И у него гибнут рядом друзья".

Корреспондент: Сейчас женщина готовится подать иск в суд против Приватбанка. Юристы говорят, нужно разобраться – это была банковская ошибка или нечто другое – дурно пахнущее.

Геннадий Працевитый, юрист: "Пришел сын с целью получить заем в размере 46 тысяч долларов США, в итоге банк выдал заем, якобы в размере 60 тысяч долларов США. Из них 13 тысяч долларов ушло в пользу страховой компании, с которой договора не заключались. И куда эти деньги реально ушли – мы до сих пор не знаем".

Корреспондент: Тем временем, мама солдата обращается к Игорю Коломойскому.

Людмила Печурина, мать заемщика банка: "Если вы не знаете, кто это делает – найдите. Это ваш банк. Это ваши сотрудники. если вы не можете, вы пригласите меня, я вам привезу документы и доказательства. Но прекратите. Дайте ребятам нормально защищать нашу родину. Они защищают и ваш банк, и вас в том числе…"

Корреспондент: Людмила Печурина ждет ответа.

Ведущая: А тем временем Днепропетровская обладминистрация, которую возглавляет Коломойский, рекомендует всем коммунальщикам перевести свои счета на обслуживание в "Приватбанк" на так называемую программу "Антикрот", в которую должны попасть все выделяемые им из государственного бюджета деньги».

Якщо з самою історію Печуріних усе зрозуміло, то достовірність останнього повідомлення – про рекомендацію Дніпропетровської облдержадміністрації – під питанням, адже джерело інформації не назване.

Другий удар по Коломойському – черговий огляд російського кореспондента Дмитра Єловського, який коментує рішення московського суду про заочний арешт та пов’язує прізвище Фірташевого ворога з одіозним Курченком:

«А тем временем Басманный суд Москвы – тот самый знаменитый – вынес свое решение по иску следственного комитета России в отношении Коломойского. Какое это решение – подробнее расскажет Дмитрий Еловский. И о пиар-акциях беглого Курченко – тоже.

Корреспондент: В том, что Басманный суд Москвы даст разрешение на арест Коломойского, сомнений не было. Не смотря на его агрессивное "За" в поддержку возможного назначения кума Путина – Виктора Медведчука – Донецким губернатором. О такой мере попросил сам могущественный Следственный Комитет, а этим влиятельным силовикам отказывать как-то не принято. К тому же, в русский язык уже прочно вошло понятие "басманное правосудие", которое отличает полное отсутствие независимости судебной власти. Конечно, рассчитывать на реальный арест губернатора вряд ли приходится, так что мера эта политическая, рассчитанная на пробуксовку переговоров между Москвой, Киевом и Западом. Защита Коломойского заявила – обжалует его заочный арест. А сам губернатор, пишут в соцсетях его замы – по поводу своего ареста не особо волнуется. Сам губернатор заявил, что не особо волнуется по этому поводу. Об этом в Фейсбуке написал замглавы Днепропетровской администрации, Борис Филатов. А сегодня представители Следственного Комитета заявили – именно Коломойский стоит за смертью оператора "Первого канала" Анатолия Кляна. Официальный представитель СК Владимир Маркин в образах не стеснялся, цитирую: "руки Коломойского уже давным-давно по локти в крови, и за все это придется рано или поздно ответить сполна", – конец цитаты. Еще раз повторюсь – самому Коломойскому особо волноваться и нечего. А вот украинским переговорщикам – есть из-за чего. Кремлевская технология заключается в том, что по любому поводу двумя господами – Коломойским и Аваковым будут спекулировать. И Западу нечего будет на это ответить. А вот другим украинским олигархом Сергеем Курченко – который, кстати, близко знаком с Коломойским – Следственный комитет России совершенно не интересуется. Хотя, конечно, мог бы. Курченко после бегства Януковича тоже сбежал в Россию, недавно купил сеть крымских АЗС. А сегодня вообще стало известно: планирует специальную кампанию, чтобы обелить свою репутацию в Украине. А помогать в этом ему будет, якобы, помощник президента Путина Владислав Сурков. И вот-вот в российских и украинских СМИ должна выйти целая серия интервью с Курченко, где тот будет всячески отрекаться от связей с Януковичем и семьей. Правда, что касается СМИ, то тут у Курченко снова проблемы. Сегодня в Украину на три года запретили въезд Юрию Ровенскому, который является председателем совета директоров курченковского медиа-холдинга UMH. Управлять журналами Форбс и Корреспондент Ровенский теперь будет дистанционно. Из Москвы».

Нових думок російському телеколумністу за тиждень редактори «Подробностей» не придумали, тому доводиться повторювати меседж, озвучений кілька днів тому – Коломойського треба звільнити, поки Росія не почала спекулювати на його прізвищі.

3 ЛИПНЯ, ЧЕТВЕР

Цього дня пролунав тривожний дзвіночок: героїнею піар-матеріалів на трьох телеканалах стала дружина Президента Петра Порошенка. Чотири роки ми були позбавлені задоволення спостерігати за гуманітарними ініціативами першої леді з огляду на специфіку пані Людмили Янукович, і ось традиція, здається, загрожує відновленням:

«Забезпечити психологічною допомогою всіх дітей сходу. Про таку мету заявила дружина президента Марина Порошенко під час відкриття багатопрофільного стаціонару та поліклініки для дітей. Бригади лікарів із цієї установи готові виїжджати до таборів переселенців у Київській області для консультацій та оглядів малюків. Крім того, Марина Порошенко виступає за припинення існування закритих так званих відомчих лікарень. Дружина президента вважає, що такі заклади мають реформуватись і відчинити свої двері для всіх пацієнтів» («1+1»)

«Закритих лікарень для номенклатури в Україні більше не має бути, – вважає дружина президента Марина Порошенко. Про це вона заявила на відкритті багатопрофільного дитячого стаціонару Науково-практичного центру профілактичної та клінічної медицини. Марина Порошенко задоволена, що відтепер ця установа стане відкритою і доступною для обстеження, діагностики та лікування усіх, хто цього потребує. Разом з колективом центру дружина глави держави виступила з ініціативою, щоб поліклініка та лікарня безкоштовно приймали дітей зі сходу України. Також у медзакладі вже розробили систему мобільних бригад, які виїжджатимуть до переселенців в Київській області для консультацій і профілактичних оглядів дітей.

Марина Порошенко, дружина президента України: "Я сподіваюсь, що саме з цього закладу ми започаткуємо розбудову медичних дитячих закладів і по всій Україні, і одним із перших кроків після того, як наступить мир, я впевнена, буде налагодження медичної допомоги і дітям, і населенню"» (ICTV).

«Бесплатную помощь врачей дети в востока отныне могут получить в Научно-практическом центре профилактической и клинической медицины в Киеве. По инициативе супруги Президента Марины Порошенко, в медучреждениях создали и мобильные бригады, которые отправятся в лагеря переселенцев для консультаций и профилактических осмотров.

Марина Порошенко, жена Президента Украины: “Саме із цього закладу ми започаткуємо розбудову дитячих медичних закладів і по всій Україні. І одним із перших кроків після того, як наступить мир, я впевнена, буде налагодження медичної допомоги і дітям, і населенню”» («Україна»).

Виступ першої леді мав би стати не інформаційним приводом, а приводом для запитання: від чийого імені говорить пані Порошенко та чиїм коштом реалізовуватимуть її ініціативи. «Дитяча лікарна майбутнього» мала би стати промовистим попередженням і для суспільства, і для родини Президента. Журналісти ж сприйняли нову роль дружини Президента як належне й комунікували її глядачам.

На минулому тижні ми говорили про рідкісний випадок одностайності «Інтера» та «1+1» – синхронну атаку на керівництво концерну РРТ зі звинуваченнями в підтримці сепаратистів. Матеріали на цю тему виходили на цих каналах раз на два-три дні, зазвичай прив’язані до чергової вдалої або зірваної прес-конференції. Цього разу «1+1» не знадобився інформаційний привід – у «ТСН» просто повторили все те, що вже було сказано на минулому тижні:

«Наталя Мосейчук, ведуча: Керівництво концерну РРТ, яке фінансує захоплені терористами телевежі на Донеччині та Луганщині, фактично фінансує і сам тероризм, причому за кошти українських платників податків. Із таким звинуваченням виступили сьогодні проти свого керівництва члени колективу концерну РРТ, який відповідає за телевежі в Україні. За їхніми словами, в полоні терористів перебувають близько 10 телевеж, де відімкнули основні інформаційні українські канали, а натомість, ретранслюють російську пропаганду. Ці телевежі давно можна було б відімкнути від електроенергії, а самих працівників – вивести із зони АТО. Натомість, керівники РРТ переказують кошти за електроенергію на ці телевежі, пояснюючи, що там іще є українські канали. Однак, насправді, там лишилося переважно розважальне телебачення. Працівники РРТ, які оприлюднили дані про сплату за електроенергію, тепер скаржаться на тиск із боку свого керівника і зокрема Олександра Півнюка. Зі свого боку, Держспецзв'язок, у підпорядкуванні якого перебуває концерн РРТ, перекладає відповідальність за відімкнення телевеж на керівництво держави.

Віталій Кукса, прес-секретар Держспецзв'язку України: “Если будут приняты такие решения на уровне правительства, мы их выполним. Пока таких решений не принималось”.

Сергій Каплін, народний депутат України: "Ллється просто безлімітна брехня з екранів телебачення з боку Росії. І уявіть собі – ми сплачуємо за електроенергію, яку споживають ці 10 веж. Інакше, як підіграванням, тим більше, фінансуванням тероризму, це назвати не можна"».

А ось «Інтер» підготував розлогий сюжет-памфлет із елементами розслідування, пафосними риторичними запитаннями, численними епітетами та ярликами:

«Алексей Лихан, ведущий: Знакомые лица с давним скандальным шлейфом. Те, кто положили глаз на украинские телевышки, – не раз проигрывали этот сценарий. Об этом говорят сотрудники концерна. Такое развитие получил конфликт вокруг предприятия, транслирующего все украинские каналы. А вот Елена Зорина присмотрелась к нему поближе и нашла недостающие элементы старого пазла.

Елена Зорина, корреспондент: Они на улице и перед телекамерами теперь появляются чаще, чем на работе. Сотрудники концерна радиовещания радиосвязи и телевидения больше 2 месяцев противостоят новому руководству. Пока безрезультатно. Говорят: со сменой менеджмента возобновились платежи за электроэнергию на захваченных телевышках восточной Украины.

Вот свежая платежка. Свыше 16 тысяч гривен уходят в Донецкую область. А рядом дата – 26 июня.

Виктория Тимошина, начальник отдела расчетов концерна РРТ: "Абсолютная уверенность в своей безнаказанности. Руководство концерна РРТ не собирается прекращать финансировать электроэнергию на територию Донецкой и Луганской областей".

Елена Зорина, корреспондент: Это кадры, снятые в конференц-зале предприятия, спустя несколько дней после назначением гендиректором Александра Пивнюка. Неизвестный рассматривает тендерную документацию. Позже сотрудникам говорят, это работают советники и юристы компании Юримекс.

Михаил Славянин, юрисконсульт: "Происходил вынос-вывоз документации в неизвестном направлении. Вся хозяйственная деятельность концерна за период с 2009 года".

Елена Зорина, корреспондент: Компания, судя по сайту, ведет и уголовные дела, и юридическое сопровождение земельных, банковских и налоговых вопросов. Эта же фирма в свое время вела дела телеканала Тві.

Наталья Катеринчук: "Юрімекс на канал був запрошений Миколою Княжицьким. Всі суди, які вів ТВі за незаконно відібрані частоти, Юрімексом програвалися. Ця компанія вирішувала певні справи для компаній Сівковича чи повязаних з ним, чи компаній його сина".

Данил Гетманцев, почетный президент компании Jurimex: "Не могу не подтвердить, не опровергнуть присутствие представителей компании Jurimex в РРТ".

Елена Зорина, корреспондент: На ТВі вместе с Княжицким работал и нынешний руководитель Концерна Александр Пивнюк. А с Сивковичем, которого считают виновным в разгоне студентов в ночь на 30-е ноября на Евромайдане – нардепа связывает давняя дружба, работа на телеканале СТБ. И скандал вокруг ТВі. Именно этих людей тогда называли причастными к конфликту на телеканале. А вот Настя Станко, которую вчера освободили из сепаратистсккого плена на Востоке.

Она раньше работала на ТВі. И вот ее разговор с Княжицким. А так сейчас происходит общение сотрудников концерна РРТ с людьми, которых привел новый руководитель. На видео Ростислав Эрл – советник гендиректора Концерна. А в прошлом, по данным СМИ, – региональный директор компании "Автоплан". Деятельность предприятия похожа на финансовую пирамиду. Человек вкладывает деньги, но вот получит ли взамен машину – вопрос. Таким образом, складывается старый паззл. Хоть предприятия разные, но действующие лица те же. Княжицкий, Пивнюк, Сивкович. Впрочем, сам нардеп от ответов традиционно уходит. Тогда как сотрудники концерна пишут и президенту и правоохрателям и в СБУ. И вот как реагируют те, кто должен был бы принять решение.

Виталий Кукса, пресс-секретарь Госспецсвязи Украины: "Если правоохранительные органы что-то скажут, будем тогда на это реагировать. Если решение будет принято на уровне правительства, что мы отключаем всю электроэнергию. Мы их выполним".

Елена Зорина, корреспондент: Вопрос – когда? Почему такое избирательное правосудие и когда будет настоящее?».

Немає позиції Півнюка, традиційно немає Сівковича і Княжицького (можливо, вони відмовилися від коментарів), а ім’я Насті Станко використано абсолютно маніпулятивно – вона, а особливо її визволення з сепаратистського полону, тут ні до чого. Цілком імовірно, що розслідування зачепило реальні наміри названих осіб щодо РРТ, і що керівник концерну Півнюк є їхнім співучасником. Однак у цьому разі виграшним був би безсторонній сюжет – без усіх цих «скандальних шлейфів», емоційно забарвленої лексики й патетичним запитанням у кінці.

Цього дня також відбувся дивний спалах цікавості «1+1» до курортної зони Шацьких озер. Протягом наступних днів вийшло ще два сюжети, головна думка яких зводиться до того, що земля й нерухомість тут належить представникам старого режиму, а умови відпочинку на турбазах нікчемні. Приводом для першого сюжету стала «хонка», подібна до будинку Януковича, власника якої Тетяні Коваленко ідентифікувати не вдалося.

У випуску «Фактів» ICTV – розлогий сюжет з ознаками заможності про Наталію Королевську.

«Через активність терористів сотні людей, які опинилися у зоні бойових дій, не можуть дістатися безпечних місць. Поїзди не ходять, автобуси нерегулярні, та й квиток на них у багатьох немає, за що купити. Адже з виплатою зарплат та пенсій у гарячих точках проблеми. Одинокі старенькі заблоковані у своїх квартирах. Волонтери допомогти всім не встигають. Тому люди, яким вдалося вирватися з пекла війни, переконані – держава має підключитися до вирішення проблем біженців. Закон "Про правовий статус вимушених переселенців" їм не допоможе, тому просять президента ветувати його. Натомість прийняти державну програму з допомоги біженцям. Ініціатор руху "Дорога життя" Наталія Королевська разом з громадськими організаціями запропонувала чіткий план. Серед ініціатив – організація допомоги мирним людям у зоні конфлікту, забезпечення всім необхідним тих, хто виїхав звідти, розблокування їх виплат і програма економічного відновлення сходу. Документ ухвалили на засіданні Народної колегії України, а потім звернення разом з сотнею біженців, які уже сьогодні зранку приїхали з Донецької області, віднесли до Адміністрації президента. Діти ж переселенців також у свій спосіб звернулися до гаранта малюнками на асфальті.

Катерина Клименко, біженка з Донецької області: "Людей очень много еще осталось, но сейчас после этих последних событий уже едут все, наверно, кто может вообще ехать. Дома разрушаются, там вообще очень страшно".

Надія Поламарчук, голова Донецької обласної організації інвалідів: "Там, где мы выехали, там заканчиваются продукты. К нам поступило очень много телефонных звонков – более трехсот. Мы смогли только вывезти на двух вагонах 108 человек".

Наталія Королевська, ініціаторка руху "Дорога життя": "Тот масштаб, который уже есть, он не может быть решен только за счет общественных инициатив, он должен сегодня рассмотреться на государственном уровне и быть принят как государственная программа"».

ICTV точно знає, що план чіткий, однак описує лише його тематику, а потім дає змогу Наталії Королевській похвалити себе саму. Схоже, справжня функція «плану Королевської» – створювати інформаційні приводи, щоб його авторка світилася на телебаченні. Значно менший за обсягом, але з не менш очевидними ознаками замовності матеріал щодо Королевської вийшов у «Подробностях» на каналі «Інтер»:

«Алексей Лихман, ведущий: Мирные жители Донбасса уходят из зоны конфликта... некоторые к Администрации президента. Этим многодетным семьям, пожилым и людям с ограниченными возможностями из Славянска и Краматорска переехать в Киев помогли активисты общественной инициативы "Дорога жизни". Переселенцы говорят: дома месяцами не выплачивают пенсии и зарплаты. Купить билет на поезд было мечтой. Денег не было, даже на еду.

Наталия Королевская, инициатор общественного движения "Дорога жизни": "Нужно объединить все усилия сегодня, перестать критиковать! Нужно предлагать и делать! Взять на контроль реализацию сегодня социальной политики, социальной защиты для вынужденных переселенцев"».

Схоже, що з ініціативою Королевської, як і зі змістом її плану, станеться те саме, що з «рухом опору» Юлії Тимошенко: до завершення рекламної кампанії ніхто не поцікавиться, чи є насправді така організація, хто в ній працює, як вона фінансується і що конкретно вона пропонує.

«Інтер» традиційно нерівно дихає до незаконного видобутку бурштину на Рівненщині; матеріали, що викривають місцеву міліцію, яка кришує копальні, виходять у «Подробностях» періодично. Дотепер це могло видатися збігом, однак цього разу в сюжеті Інни Білецької звучать прямі погрози та агресія на адресу міністра внутрішніх справ: «Отреагирует ли наконец-то хоть как-то министр Аваков на действия подчиненных неясно. Люди пока разошлись. Но предупредили – пламя янтарного восстания может до Киева добраться». З’ясувати «неясне» питання, звернувшись безпосередньо до Арсена Авакова, «Інтер» не схотів – складається враження, що прізвище Авакова пролунало лише задля тиску на сторони місцевого конфлікту на Рівненщині.

А далі у випуску – вже традиційна порція «чорнухи» на адресу Ігоря Коломойського. Виконавцем знов призначили росіянина Дмитра Єловського, який на минулому тижні говорив про необхідність звільнити Коломойського, перш ніж його прізвищем почне маніпулювати Москва. Цього разу він розповів про хакерську атаку на «Приватбанк», яка (не атака, а інформація) справді могла завдати серйозної шкоди іміджеві банку в Україні, хоч і стосувалась передусім російських клієнтів:

«Алексей Лихман, ведущий: Хакерская атака, утечка данных частных вкладчиков, опасность банковской системы в целом. Россия атакует Коломойского, Днепропетровского губернатора. Что ему теперь придется возводить: сетку вдоль границы или защитную стену вокруг банковской системы. На эти вопросы искал ответы Дмитрий Еловский из Москвы.

Дмитрий Еловский, корреспондент: Данные о 111 клиентах банка оказались в свободном доступе, благодаря атаке кибер-террористов. Впрочем, как выяснилось, большинство номеров – устаревшие или неактуальные. Среди тех, чьи данные утекли в сеть, в основном россияне, причем вкладчики не самого Приватбанка, а его российской дочки – Моском-Приватбанка. Получилось, что проросийский кибер-беркут подставил своих же, то есть россиян. Личная информация, банковская тайна – и вдруг! На все общем обозрении! Такого в России давно не было. А, может быть, и вовсе никогда. Кроме этого, "КиберБеркут" нанес удар и по всей банковской системе Украины. Хакерская атака скажется, как на имидже банка Коломойского, так и других банках.

Если в сеть вдруг попадает информация о вкладчиках, ею могут воспользоваться не только правоохранительные органы, но и грабители, и мошенники. А негерметичная банковская система доверия по определению вызывать не может. Вот и Ирландская фондовая биржа торги ипотечными облигациями Приватбанка приостановила, правда, объяснив это составлением годового отчета и бухгалтерской документации. Но действительно ли из-за этой, вполне дежурной процедуры? Стали известны подробности виртуального нападения на один из крупнейших украинских коммерческих банков. Злоумышленники использовали так называемую ДиДос атаку.

Смысл прост – с сотен тысяч разных адресов на сервер поступают запросы, с которыми тот не может справиться. В системе начинаются ошибки, и вот тут кибер-преступники могут воспользоваться неразберихой. Служба айти-безопасности банка признала: ДиДос атака была, а вот похитить злоумышленникам ничего не удалось. Коломойского вряд ли оставят в покое. В Москве его считают чуть ли не главным ответственным за гибель людей на Востоке Украины, Басманный суд уже выдал ордер на арест днепропетровского губернатора. А теперь подключились и хакеры. Если фактические потери от их действий пока оценить трудно, то имиджевые – уже налицо. После показательной атаки, хакеры поставили вкладчикам ультиматум: или вы в течение нескольких дней забираете свои деньги из Приватбанка, или мы их отдаем на Восток страны, в виде так называемой гуманитарной помощи сепаратистам. Так что вместо стены, которую Коломойский недавно предложил возвести между Россией и Украиной, ему, возможно, понадобится другая, виртуальная стена, для защиты от хакеров – своих вкладчиков. Сколько она будет стоить и в чем выражаться – не знает никто, включая, наверное, самого Коломойского.

А тем временем, следственный комитет России намерен допросить украинцев, перешедших на территорию Федерации, по уголовным делам в отношении Коломойского и Авакова.

Будут спрашивать о расположении воинских частей. И уже якобы допросили 4 тысячи человек».

Автор озвученого паном Єловським тексту майстерно вписав у нього тривожні сигнали для мільйонів вкладників «Приватбанку» – мовляв, якщо ваші дані навіть не виклали в інтернет, довіри до системи захисту цього банку вже немає. Традиційно ні прямої мови, ні хоча б переказаних змістовних пояснень «Приватбанку» в матеріалі немає. Цього разу майстри інформаційних воєн у товаристві з обмеженою відповідальністю «НІС» перетнули межу, за якою «Приватбанк» має всі підстави позиватись про захист ділової репутації.

Канал «Україна» запросив до студії «Событий» нардепа-регіонала Нестора Шуфрича, який звинуватив українську владу в порушенні перемир’я (не згадавши про те, що терористи протягом тижня перемир’я нападали на силовиків десятки разів). Він також закинув силовикам збільшення кількості затриманих терористів, що призводить до «ескалації». Ведуча Олена Кот поводилася пасивно, час від часу намагаючись перебити Шуфрича, але не заперечуючи у відповідь на його маніпуляції та запевнення у відданості Єдиній Україні. Її неспроможність поставити гостеві чітке запитання вилилась у кумедне завершення розмови:

«Елена Кот, ведущая: Нестор Иванович!

Нестор Шуфрич: Но самое главное!

Елена Кот, ведущая: Да.

Нестор Шуфрич: Вопрос языка. Впервые мы видим, что власть пошла навстречу, в том числе и видению – я обойду слово “требование” – жителей юго-востока, и в Конституции уже предусмотрено закрепить право на использование русского языка как официального.

Елена Кот, ведущая: У нас больше нет времени!

Нестор Шуфрич: И последнее. Кто выступил против? Те, кто хотели отменить закон Кивалова-Колесниченко. И с этого все началось.

Елена Кот, ведущая: Спасибо!

Нестор Шуфрич: Спасибо! Спасибо!».

Ведучій не обов’язково було уподібнюватися Романові Скрипіну, чия різка розмова з Шуфричем в ефірі «Громадського» вже стала легендарною. Однак у відповідь на найнахабніші зразки демагогії, на зразок закликів до людей «з обох боків, які виконують наказ або взяли в руки зброю з інших причин», професійний інтерв’юер мовчати не мав.

Іще одним гостем програми став керівник фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» Анатолій Заболотний. Утім, розмова вийшла на диво змістовною, адже гість володів ексклюзивною інформацією про наміри влади щодо допомоги біженцям і потерпілим мешканцям Донбасу.

4 ЛИПНЯ, П’ЯТНИЦЯ

У «ТСН» «1+1» цього дня вийшов дошкульний для Сергія Льовочкіна матеріал про закриту справу Олега Горбаля – брата Василя Горбаля і співвласника «Укргазбанку». Василь Горбаль стверджує, що кримінальне переслідування було організоване саме Льовочкіним: «Одного з на той час керівників "Укргазбанку" звинувачували в розкраданні державних коштів. Справа тривала понад два роки, але доказів вини чоловіка так і не знайшли. Сам Олег певен: то були банальні бізнес-розбори оточення Януковича та глави його Адміністрації Льовочкіна». У матеріалі кілька синхронів Горбаля зі звинуваченнями на адресу Льовочкіна, а також імітація балансу: «"ТСН" звернулася по коментарі до вищезгаданих колишніх посадовців. Відповідь наразі надійшла тільки від прес-служби Сергія Льовочкіна. У ній закиди братів Горбалів відкидають. Колишній віце-прем'єр Арбузов у Росії та в розшуку. Де зараз Хорошковський – точно невідомо. Однак, за чутками, він хоче повернутися в українську політику».

Адекватним балансом для звинувачень Горбаля була би розлога відповідь Льовочкіна або ж його прес-служби прямою мовою; якщо ж відповідь надійшла у письмовому вигляді, її слід було процитувати, а не переказати двома словами. Тож матеріал Дмитра Фурдака доводиться визнати ще одним проявом війни між Коломойським і Фірташем-Льовочкіним, у якій журналістів використовують як знаряддя.

«Інтер» цього разу відповів атакою на одеському фронті: тамтешній власкор Андрій Анастасов переповів чутки про те, що близького до Ігоря Коломойського губернатора Ігоря Палицю «підсиджує» порошенківець Олексій Гончаренко. Хоча жодних фактичних підтверджень майбутньої зміни голови ОДА журналіст не знаходить, він упевнено робить прогнози й говорить про якісь «дві сторони»: «Сейчас руководит Одесской областью Игорь Палица, человек Коломойского. В случае, если на эту должность Порошенко назначит Гончаренко, он сможет противостоять другому фавориту днепроперовского губернатора, нынешнему мэру Одессы Труханову.

Светлана Фабрикант, народный депутат Украины: "Думаю, что отношения будут непросте, знаете, это из серии: "Ложечки нашлись, а осадок остался", какой-то осадок все-таки будет в отношениях".

Корреспондент: Пока обе стороны крайне осторожно комментируют возможные пертурбации. Ждут появления или не появления соответствующего Указа. И Гончаренко видят больше в столице, чем в Одессе».

У підводці ведучий означив події в Одесі як «візантійщину», хоча з сюжету складається враження, що йдеться лише про бажання й наміри, а не про реальні дії. Коментарів щодо можливої відставки та призначення не взяли ані в Палиці, ані в Гончаренка (власне, Палицю «Інтер» завжди чомусь обговорює заочно).

Напередодні однією з головних новин був заочний арешт Ігоря Коломойського російським судом, який сприймався як курйоз. А ось порушення українськими правоохоронцями кримінального провадження щодо російських держслужбовців не викликало в ICTV запитань щодо правомірності та можливих наслідків: «СБУ відкрила кримінальне провадження стосовно керівника Прикордонної служби Росії Володимира Кулишова. Ця ж людина є першим заступником директора ФСБ. Україна звинувачує його у фінансуванні і підтримці тероризму не території нашої держави. А також незаконному перевезені зброї терористами на схід країни. Про це сьогодні повідомив голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко. Він наголосив, безпосереднє керівництво діями терористів на Донбасі здійснюють Головне розвідувальне управління Міністерства оборони Росії та ФСБ. Кримінальне провадження за статтею фінансування тероризму відкрито і стосовно російського журналіста Дмитра Кисельова. Пропагандист Кремля спонсорує бандитів через міжнародний інститут преси, який і очолює. Гроші на війну з Україною надходять і через російські банки, і через колишніх українських посадових осіб, зокрема Міністерства оборони». Для українських телеглядачів не зайвим було б довідатись, які саме російські банки, що далі діють на території нашої країни, причетні до фінансування терористів. Та й попросити в Наливайченка пояснення, як саме СБУ планує притягати до відповідальності Кисельова та інших росіян, варто було. Якби голова СБУ не дав відповіді, підійшли б і коментарі експертів із міжнародного права.

Те саме стосується повідомлень «України» та «1+1» про порушені СБУ кримінальні справи – лише офіціоз, що пролунав із уст Наливайченка, й нічого більше. Перший національний повідомив про порушення справи проти Кисельова, не пояснивши правових підстав для цього, але навів емоційну реакцію російського телеведучого:

«Інна Москвіна, ведуча: СБУ порушила кримінальну справу стосовно російського журналіста Дмитра Кисельова за статтями "Фінансування тероризму" та "Сприяння терористичній діяльності". Про це на брифінгу повідомив голова СБУ Валентин Наливайченко.

Валентин Наливайченко, голова СБУ: "Третя складова, яка нами задокументована і ми її оприлюднюємо сьогодні – це в тому числі через міжнародний інститут преси, який очолюється паном Кисельовим, який так підступно і зухвало коментує, а по суті перекручує інформаційну ситуацію з України. В тому числі через цей інститут йде фінансування сепаратистських організацій".

Інна Москвіна, ведуча: Сам Кисельов у коментарі агенції "РИА Новости" назвав справу проти нього продовженням фантазії київської влади. Дослівно: "Це продовження фантазії, у якій живуть нацики при владі в Києві"». А ось «Інтер», дуже стисло повідомивши про звинувачення Кисельова в фінансуванні тероризму, зазначив, що на дзвінки журналістів «Подробностей» російський журналіст не відповідає.

Також у випуску «Фактів» – корпоративна джинса у формі репортажу Андрія Гетьмана про бізнес-форму у Лондоні, участь у якому, звісно ж, брав участь власник каналу Віктор Пінчук. У сюжеті він розмірковує про шанси, отримані Україною, а завершення сюжету витримане в найкращих традиціях районних газет: «Конференція завершилася. Британські та європейські інвестори отримали ексклюзивну інформацію про Україну з перших рук. А вітчизняні бізнесмени повертаються з новими планами».

5 ЛИПНЯ, СУБОТА

Субота вже вдруге стає своєрідним днем перепочинку, вільним від джинси й маніпуляцій. Водночас вона стала днем скорботи, адже 5 липня помер митрополит Володимир – глава Української православної церкви Московського патріархату. «ТСН» «1+1» присвятили митрополитові практично половину випуску, підготувавши низку сюжетів про різні аспекти його біографії та спрогнозувавши майбутній розвиток подій у церкві Московського патріархату. Особливо пізнавальним був матеріал Неллі Ковальської, яка зробила докладний історичний екскурс, показавши переплетення долі митрополита Володимира та патріарха Київського Філарета.

Цікаво, що, якщо в новинах більшості каналів смерть митрополита стала головною подією дня, то в «Событиях» каналу «Україна» – здавалося б, орієнтованих на російськомовних глядачів, серед яких більше прибічників московського православ’я, – це третій сюжет із кінця. А ICTV подав смерть митрополита як цілий трилер:

«Сьогодні вранці у Києві помер Предстоятель Української православної церкви Московського патріархату Володимир Сабодан. Блаженнійшому було 78 років, він мав онкозахворювання і проходив лікування в одній зі столичних клінік і можливо б прожив і довше, але через його патріотичне налаштування команда Януковича плела навколо Митрополита Володимира інтриги і намагалася усунути його від керування церквою. Тому дуже хворого Сабодана навіть не лікували аби він скоріше помер. За цим фактом прокуратура вже порушила кримінальну справу. Нині ж після тяжких випробувань душа Блаженнійшого вже на шляху до спокою, а його тіло перенесли в Успенський собор Києво-Печерської лаври, де всі охочі зможуть з ним попрощатися». Інформація про кримінальну справу, звісно, важлива, але белетризувати повідомлення про смерть глави однієї з найбільших українських церков «перченими» фактами – це надмірність.

Гостем студії «Событий» став командувач Національної гвардії Степан Полторак. Розмова була перервана сюжетом Оксани Котової, який є яскравим прикладом необмежених маніпулятивних можливостей вокспопів:

«Елена Кот, ведущая: Сегодня в поселке Николаевка заработала временная администрация, назначили и руководство милиции. Во что превратилась Николаевка после боевых действий, увидела Оксана Котова.

Оксана Котова, корреспондент: Глядя на Николаевку сверху, и не скажешь, что она разбомблена. Но на подъездах к ней тревожно. Через ближайший блок-пост пытаются выехать люди. Говорят, мирные жители, но военные замечают у них оружие.

Иван Ивановский, задержанный: “Это не оружие. Это, во-первых, один как стартовый пистолет, а второй просто травматический. Я бывший офицер, еще вот 1 июля приказ мой пришел. Все, я только уволился. Это мои вещи. Мне дом разбомбили. Мне это бросать там?!”.

Задержанный: “Мы не участвовали ни в каких действиях, что происходят... Не все знали о том, что есть зеленый коридор, чтобы выехать”.

Оксана Котова, корреспондент: А это уже сам поселок. Этот дом на окраине Николаевки оказался в самой гуще событий. Дальше обстрелы пошли вглубь кварталов. Несколько снарядом упали на школы. Из трех уцелела одна.

Сергей Беспалов, житель Николаевки: “Бомбы была, видно. Я не понимаю, я не знаю. Я летел лично в подвал головой!”.

Валерий Богословский, житель Николаевки: “Когда горел этот дом, детей выбрасывали со второго этажа – лишь бы как-то спастись”.

Оксана Котова, корреспондент: Большинство людей остаются на улицах. Во дворах готовят еду, из разрушенных квартир выносят уцелевшие вещи.

Местный житель: “Снимайте! Двухкомнатная квартира. А теперь однокомнатная стала. Пожалуйста, снимайте!”.

Оксана Котова, корреспондент: У Дома культуры людно. Здесь работают генераторы.

Валентина Черникова, жительница Николаевки: “Света у нас нету, связи, и мы заряжаем мобильные аппараты”.

Оксана Котова, корреспондент: Местную ТЕЦ пытаются запустить хотя бы частично. Но вопрос энергообеспечения далеко не на первом месте.

Местная жительница: “Я жила в ДНР!”.

Местный житель: “Вы не хотите жить в Украине – едьте в Россию! Хоть в Турцию! Куда хотите!”.

Местная жительница: “Это была Россия, так Россией и останется!”.

Местный житель: “Та не было это Россией! В 91-м году мы уже стали независимы! Уже 22-й год живем!”.

Местная жительница: “Какая независимость?!”.

Местный житель: “Я голосовал за Донецкую народную республику. Вот, пожалуйста. Это я получил то, что я заслужил!”.

Оксана Котова, корреспондент: Кто наносил удары, жители не знают. Но большинство твердо уверено, это были не сепаратисты.

Местный житель: “До ополчения были самолеты, скажите?!”.

Местный житель: “С мечем пришла к нам вы! Зачем, за что?!”.

Местный житель: “Та я гранатами с Киева…”.

Местный житель: “Зачем? Ну в чем дело?!”.

Оксана Котова, корреспондент: Жертвы двух дней боев пока никем не подсчитаны. Есть лишь предварительная статистика по раненым.

Наталья Откидыч, заместитель главврача: “У нас пострадавших где-то 10 человек. Это такое – черепно-мозговые травмы…”.

Оксана Котова, корреспондент: Сегодня же провели первые похороны. В морге для тел не хватает места. К тому же, там немало убитых боевиков. Ночью украинские военные уничтожили несколько групп. Две из них, несмотря на бомбежку, умудрились соорудить блок-посты».

Хоча в матеріалі лунають різні думки (а радше емоційні репліки), теза авторки про те, що БІЛЬШІСТЬ мешканців Миколаївки звинувачують в артобстрілі українських силовиків, змушує Степана Полторака виправдовуватися. Він сам каже про те, що звинувачення безпідставні й частина мешканців насправді вдячна Нацгвардії за визволення, а також стверджує, що Миколаївку обстрілювали самі бойовики.

На «Інтері» – черговий, уже другий за тиждень, матеріал про видобуток бурштину. Інна Білецька, яка раніше погрожувала Авакову протестами в Києві, знов звинувачує міліцію: «Чуть дальше в лесу – настоящая засада. Вот так водитель автобуса пытается помешать нам снять два десятка людей з автоматами. А вот так руководитель подразделения Грифон объясняет нам действия водителя. Мол, время обеда, а ребята хоть и с оружием, но стеснительные. Милиционеры остались в лесу, чтобы провести следственные действия. А тем временем в домах активистов-старателей, которые пытаются зарегистрировать общественное объединение, чтобы защищать права здешних селян, начались обыски. То есть на протесты на трассе в МВД отреагировали. Как умеют и привыкли по-своему – уголовными делами и угрозами. Люди говорят, этот янтарный многомилионный бизнес годами был под их "крышей", которую не хочет замечать министр Аваков. Благо, есть предлог – АТО». Позиції МВС у матеріалі знову немає.

Разом із тим, на думку рівненських джерел вашого автора, увага «Інтера» до незаконного видобутку бурштину є виправданою, адже масштаби зловживань після зміни влади зростають, а Київ не реагує. Тож, можливо, відсутність балансу та порушення стандарту відокремлення фактів від коментарів, притаманні матеріалам Інни Білецької, пояснюються специфікою регіональної журналістики, а не підводними каменями бізнес-інтересів.

На «1+1» – уже другий за тиждень матеріал про авіарейс Дніпропетровськ ‒ Львів. Перший, що вийшов на початку тижня, складався з загальної інформації про рейс без зазначення авіакомпанії та коментаря Бориса Філатова, заступника голови Дніпропетровської ОДА. У сюжеті Ольги Павловської – коментарі радісних пасажирів, львівського мера, а також голови правління компанії «Дніпроавіа», що належить Ігореві Коломойському. Втім, подія справді важлива й актуальна для обох регіонів, тож і таку увагу до неї можна вважати виправданою. Щоправда, хотілося б коли-небудь почути на «1+1» об’єктивні коментарі експертів щодо виправданості вартості авіаквитків на внутрішні рейси, що робить літак радше розкішшю, аніж засобом пересування.

Уже наступного тижня війна теленовин, що точилася між Фірташем/Льовочкіним і Коломойським протягом останніх кількох тижнів, вийшла у публічну площину. Можливо, загострення протистояння та залучення до нього широких мас, зокрема в соцмережах, підштовхне сторони до примирення або, принаймні, переведення протистояння в інші, менш очевидні форми. Проте вже зараз можна констатувати, що ця війна завдала якості новин «1+1» та «Інтера» великої шкоди, опустивши встановлену в місяці після Майдану порівняно високу планку. Завданням журналістів знову стає відстоювання інтересів і принесення користі бізнесові власника, а не інформування аудиторії; і навпаки, використання залежних, підконтрольних або підкуплених журналістів для захисту бізнес-інтересів та інформаційних воєн не перестало бути нормою.

Це повернення до вихідних позицій відбувається значно швидше, ніж можна було прогнозувати. Сльози кореспондентів на Майдані, патріотичні сюжети про окупований Крим та відеокліпи з демонстрацією любові до України – все це не змінило ціннісних установок телерепортерів і не спонукало їх відповідати за свої дії. Те саме стосується замовних матеріалів. Мультимільйонери та мільярдери, що були наближеними до режиму Януковича та примножили свої статки за час його президентства, тепер виступають у новинах благодійниками та захисниками бідних і скривджених мешканців Донбасу. Звісно, поруч із матеріалами про доброчинність Рудьковського, Королевської, Ахметова та Вілкула подекуди з’являються й сюжети про Юрія Бірюкова («Крила Фенікса») та інших людей, що присвятили себе допомозі військовим і біженцям. Але медіа в теперішній ситуації мали б виступати фільтром – відсіювати персонажів, які намагаються реанімувати свою репутацію та політичну кар’єру, розміщуючи приховану рекламу своїх добрих справ у новинах.