Як уже повідомляла «ТК», 3 липня у київському готелі «Русь» відбулася міжнародна конференція «Європейські стандарти діяльності регуляторних органів електронних ЗМІ: прозорість і незалежність». Захід проходив під егідою Ради Європи.

Представники регуляторних органів кількох країн Європи охоче приїхали на конференцію після того, як у травні під час останнього засідання Європейської платформи регуляторних органів у сфері аудіовізуальних ЗМІ (EPRA – об’єднання 49 європейських регуляторних організацій) із Києва надійшло повідомлення про ухвалення в першому читанні законопроекту про внесення змін до Закону про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення з метою проведення ротації її складу Верховною Радою. На думку представників Національної ради, це є спробою прямого політичного диктату щодо незалежного конституційного органу. У своїх виступах учасники міжнародної конфренції  наголошували на необхідності створення гарантій захищеності української Нацради. Представники регуляторних органів у сфері телерадіомовлення Франції, Великої Британії, Італії, Ірландії та Боснії і Герцеговини підкреслювали, що незалежність цих установ – вимога Ради Європи. Почесний гість конференції, голова EPRA Дуня Міятович, вважає, що це – незаперечна норма для країн розвиненої європейської демократії. Саме необхідність збереження незалежності Нацради була головною думкою, яку висловлювали учасники конференції.

Зарубіжні гості поділилися цінним досвідом своїх організацій на царині державного регулювання теле- і радіомовлення. Так, представник Директорату з питань аудіовізуальногоконтенту Комісії з питань комунікації Італії (AGCOM) Ліза Ді Фелічіантоніо повідомила, що її організація  найбільше з-поміж інших членів EPRA прив’язана до уряду. Але водночас вона має велику свободу дій. Ліцензії на мовлення видає не AGCOM, а уряд, і без проведення конкурсу. Компанія може придбати в держави частоту і здавати її в оренду, що заборонено українським законодавством.

У чотиримільйонній Боснії та Герцеговині до 1998 року функціонувало 340 телерадіоорганізацій, і на ринку панував хаос. Проте зараз ситуація набагато краща. Ліцензію отримують лише «найбільш підготовлені» з компаній, проте контролююча організація обов’язково надає пояснення відмови у наданні ліцензії, яку можна оскаржити в суді. Зараз у Боснії і Герцеговині залишилось 184 ТРО, з яких три – загальнонаціональні.

Чи не найжорсткіший контроль за діяльністю ТРО здійснює французька влада. Ліцензії у Франції видаються на конкурсних засадах, безкоштовно. Основний критерій для отримання ліцензії – якомога більша кількість французьких програм. Мовники платять податок на творчість і рекламу, а також фінансують французьке кіновиробництво і мають багато інших зобов’язань. За словами члена Вищої аудіовізуальної ради Франції Рашида Архаба, «усі жорсткі заходи спрямовані на захист французької культури, дітей і молоді».

У Великій Британії критеріями, за якими спеціальна Рада приймає рішення щодо надання ліцензії на мовлення, є збереження професійних стандартів, відсутність підтримки з боку будь-якої політичної або релігійної організації тощо. Щороку кожен мовник сплачує обов’язковий внесок у розмірі 1000 фунтів стерлінгів. За словами виконавчого директора з політики Управління з питань комунікацій Великої Британії Пітера Бортона, одна з головних цілей його відомства – захист людей від шкідливого телепродукту. Імена і назви порушників законодавства у галузі телерадіомовлення щомісяця публікує спеціальний бюлетень…

Практично в усіх країнах – членах EPRA  до порушників законодавства у сфері телерадіомовлення застосовують приблизно однакові міри: попередження → грошове стягнення → анулювання ліцензії (щоправда, до останнього справа доходить дуже рідко).

Цікаво, що більшість контролюючих органів у країнах Європи фінансуються за рахунок спеціальних податків та різноманітних внесків, а їхні співробітники не є держслужбовцями.

Багато говорили на конференції про українську Нацраду. На думку учасників заходу, перешкодами на шляху впровадження високих європейських стандартів прозорості й незалежності електронних ЗМІ в Україні є практично вичерпаний частотний ресурс, несформоване громадянське суспільство, аморфність і недосконалість інформаційного законодавства і те, що ринок фактично поділений між кількома впливовими гравцями. Деякі з цих проблем, що гальмують розвиток вільного конкурентного медіапростору, Нацрада сподівається вирішити, зробивши ринок максимально відкритим для іноземних інвесторів.

Дуже важливою проблемою є боротьба гілок влади за контроль над галуззю. За словами представників Нацради, парламентська коаліція V скликання намагалась впливати на роботу цього незалежного органу. Перш за все, йдеться про законодавчі ініціативи народного депутата Олени Бондаренко, спрямовані на зміну порядку звільнення членів Нацради.

Ще одним дестабілізуючим чинником, за словами представників Нацради, є існування Національної комісії регулювання зв’язку, яка перебирає регуляторні повноваження незалежного органу, будучи, фактично, підструктурою Кабінету Міністрів. До речі, виступив на конференції і представник виконавчої влади – голова Державного комітету телебачення і радіомовлення Едуард Прутнік. «Україна прагне інтегруватись у європейський телерадіопростір, – сказав пан Прутнік. – Задля цього уряд завершив процедуру подання на ратифікацію парламентом проекту Закону України «Про транскордонне мовлення», до розгляду якого перейдуть одразу після реанімування Верховної Ради. Разом із тим, створено робочу групу, що працює над концепцією українського суспільного мовлення».

Координатор плану дій Ради Європи Ізабелла Хруслінська у своєму виступі була змушена констатувати, що Україна поки що неспроможна реалізувати План дій Ради Європи та Єврокомісії, здійснення якого заплановане на кінець поточного року. Рада Європи підготувала низку рекомендацій та експертних оцінок законів, запропонованих самою Україною. «Залишається відкритим питання, коли й наскільки Україна зуміє скористатись із цих рекомендацій, які допоможуть вирішити проблему відсутності в українському законодавстві у сфері ЗМІ вагомої частини європейських стандартів. Сподіваємось, що Україна, як член Ради Європи, прийме на себе зобов’язаня щодо імплементації цього законодавства», – наголосила пані Хруслінська.  

На завершення конференції голова Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президентові України Тарас Петрів заявив, що він і його колеги взяли для себе чимало корисних знань і досвіду, що знадобиться у їхній роботі.

«ТК» вдалося поспілкуватися із Дунею Міятович, директором відділу телерадіомовлення Регуляторного агентства з питань комунікації Боснії і Герцеговини (CRA), головою EPRA (European Public Real Estate Association).  

– Госпожа Миатович, будьте добры, расскажите читателям «ТК», зачем нужна такая организация, как EPRA, и какие ее основные задачи?

– Это европейская платформа регулирующих организаций по медиа. На сегодняшний день в нее входит 49 регуляторных организаций из 41 страны. В этой платформе представлены все страны европейского союза, а также все Национальные советы, то есть, европейские регуляторные органы, в том числе и украинский Национальный совет по телевидению и радиовещанию. 

Организация была основана в 1995-м году в Мальте. Секретариат находится во Франции, в Страсбурге. Два раза в год все члены собираются на форумы – для дискуссий, обмена опытом, для того,  чтобы вырабатывать общие позиции и обмениваться опытом по решению общих проблем.

– То есть, основная задача – это сотрудничество?

– Основная задача – координация и сотрудничество регуляторных органов в сфере медиа всей Европы. И европейская комиссия, и Совет Европы являются наблюдателями EPRA. То есть, они тоже участвуют и наблюдают за работой EPRA. У нас всегда проходят обсуждения и дискуссии по таким важным вопросам, как защита медиасобственности, лицензирование. Эти дискуссии становятся основой для принятия документов Совета Европы. 

EPRA – неполитический, независимый орган, но с каждым годом он приобретает все больше влияния, поскольку документы, которые принимаются в результате дискуссий и обсуждений, все больше и больше используются и Советом Европы, и другими европейскими органами и имеют большой вес. У нас проходят очень интересные презентации, здесь представлены высокопрофессиональные эксперты из разных стран, имеющие разный опыт, поэтому дискуссии дают возможность собрать серьезное мнение по тому или иному вопросу.

– Медиа – это бизнес. С точки зрения европейского опыта, регуляторные органы помогают медиабизнесу или наоборот – сдерживают и тормозят?

– Главной задачей для регуляторных органов является открытость. Они помогают коммерческому бизнесу тем, что дают лицензии на недискриминационных основах. Именно  так они помогают, продвигают наиболее успешный бизнес. Например, лицензии даются на 10 лет, а это значит, что в течение 10-ти лет компания может спокойно планировать свою деятельность и развиваться в нормальный условиях. Важно еще и обеспечение плюрализма и доступности медиа, чтобы люди могли услышать больше голосов, больше мнений и чтобы плюрализм медиа обеспечивал возможность артикуляции разных точек зрения в обществе. А чтобы влияние медиа на общество было здоровым, естественно, надо устанавливать правила, прозрачные условия лицензирования, которые бы позволяли медиа развиваться нормально и разносторонне.  

– Как вам со стороны видится украинское медиазаконодательство по вопросам телевидения и радиовещания, работа Нацсовета?

– EPRA получает документы, и мы знаем о работе Нацсовета Украины. Когда я готовилась к этой встрече, тоже изучала документы и практику. Конечно, работа не может быть идеальной, поэтому в процесс регулирования телерадиоотрасли  в Украине обязательно должны быть включены ассоциации и другие представители отраслей третьего сектора. И, конечно же, очень важно понимать, что регуляторные  организации очень  зависимы  от   политической ситуации в стране, степени ее демократичности.

Розмовляла Лєна Локоша, для «Детектор медіа»