Впровадження цифрового ефірного телебачення стандарту DVB-T2 протягом останніх двох років відбувалося непрозоро, з порушеннями нормативно-правових актів і міжнародних угод. Нижче піде мова про ключові недоліки, що завадили цифровізації українського телеефіру.

1. Непрозорий конкурс із вибору оператора - провайдера чотирьох мультиплексів, розрахований на компанію, створену за один місяць до початку конкурсу (ТОВ «Зеонбуд»). Крім того, це грубе порушення антимонопольного законодавства.

2. Непрозорий і несправедливий конкурс із відбору телекомпаній для мовлення у чотирьох цифрових ефірних мультиплексах. Безпідставно переможцями було оголошено кілька телекомпаній, створених перед конкурсом. Натомість кілька телекомпаній із досвідом роботи, відомих серед глядачів, до мультиплексів не потрапили. Відповідно до міжнародної практики та елементарної логіки, телекомпаніям, які мовлять в аналоговому ефірі, надається право мовлення в цифровому мультиплексі першочергово, без конкурсу. Крім того, резервуються цифрові канали для суспільних потреб (таких як канали «Культура», «Рада», дитячих, пізнавальних тощо). Зокрема, так було реалізовано наповнення мультиплексів у Росії та інших країнах СНД.

3. Кодування ефірного цифрового сигналу телеканалів, що входять до складу безкоштовних програм (універсальна програмна послуга) - це наперед запланована власниками «Зеонбуду» оборудка з використанням коштів, узятих із бюджету для безкоштовної роздачі тюнерів, закуплених за цінами, більшими за ринкові. Це єдиний прецедент у світі, що призвів до збільшення ціни приймачів (тюнерів) майже вдвічі з двох причин: ускладнення моделі тюнерів і необхідності оплати роялті компанії Irdeto за підтримку дорогої системи умовного доступу Irdeto Cloaked.

4. Використання прогресивного сучасного стандарту DVB-T2 - це правильно, але переваги DVB-T2 стандарту (а саме збільшення ресурсу мережі на 35-45%) не використовуються. Іншими словами до наявних близько 32 телеканалів можна додати ще 6-7 стандартної чіткості SD в кожен із 4 мультиплексів, загалом 24-28 телеканали. Це зменшило б витрати телекомпаній на трансляцію телепрограм приблизно вдвічі. Крім того, це підвищило би популярність DVB-T2 шляхом введення деяких платних телепрограм та інших мультимедійних послуг для частини платоспроможних користувачів.

5. Використання Українським державним центром радіочастот (УДЦР) архаїчної багаточастотної системи частотного планування (MFN) замість одночастотної (SFN) - це грубе порушення Державної програми впровадження цифрового телерадіомовлення (постанова Кабінету Міністрів України № 1085 від 26.11.2008 р.) і Міжнародної угоди «Женева-2006». Це порушення може привести до втрати Україною значного радіочастотного ресурсу і тому має стати предметом розслідування правоохоронних органів.name="3"> Зокрема, використання MFN замість SFN позбавляє однієї з найважливіших переваг цифрового ефірного телебачення - приймати цифровий сигнал приймачем від кількох сусідніх передавачів на одній і тій же частоті. Тобто втрачається можливість економити частотний ресурс та приймати цифрове телебачення портативними кімнатними антенам для 90-95% населення в містах із багатоповерховою забудовою. У мережі SFN антени не потрібно встановлювати на даху, а приймати сигнал можливо навіть мобільними телефонами. Через використання MFN зменшуються можливості використання всіх цифрових частот, наданих Україні міжнародною угодою «Женева-2006», та одержання додаткових цифрових частот після вимкнення аналогового телебачення.

6. Заява Нацради, Держкомтелерадіо, УДЦР, «Зеонбуду», що 167 станцій MFN-мережі «Зеонбуду» забезпечує покриття цифровим сигналом для 95% населення, не відповідає дійсності й не підтверджена ні вимірюваннями, ні розрахунками. Спеціалістами УНДІРТ (Одеса) ще в 2011 році розраховано, що покриття мережі «Зеонбуд» навіть із використанням направлених приймальних антен на дахах будинків досягає максимум 60-70% населення. Реальна практика використання DVB-T2-приймачів показує, що в умовах Києва з багатоповерховою забудовою та пагористим нерівномірним ландшафтом цифровий сигнал досягає не більше 30% населення при використанні одного передавача на центральній передавальній вежі Концерну РРТ.

Що можна й необхідно зробити, щоб виправити ці недоліки та наблизити Україну до переходу з аналогового до цифрового телебачення в найкоротші терміни - до літа 2015 року?

1. Зобов'язати Нацраду заборонити кодування сигналу без згоди телерадіокомпаній. Це потрібно зробити негайно. Це зменшить ціну приймачів майже удвічі (до $25-35), а отже зменшить навантаження на держбюджет при підтримці малозабезпечених користувачів аналогового ефірного телебачення. Відповідно до міжнародної практики, така підтримка надається не раніше ніж за півроку до вимкнення аналогового сигналу.

2. Для забезпечення покриття 95-98%, яке існує в аналоговій мережі Першого національного, необхідно встановити цифрове обладнання на всіх приблизно 500 передавальних станціях Концерну РРТ в одному з мультиплексів (наприклад, МХ-1). Це означає, що перед вимкненням аналогового телебачення потрібно додатково встановити передавальне обладнання на 300-320 передавальних станціях мультиплексу МХ-1 в першу чергу для програм суспільного мовлення (14-16 телепрограм стандартної чіткості та 10-12 радіопрограм).

3. Для виконання п. 2 зобов'язати УДЦР провести додатковий розрахунок, виділення і присвоєння частот в одному мультиплексі для 300-320 передавальних станцій одночастотного синхронного режиму роботи (SFN) у кожній із 81 SFN-зон згідно з угодою «Женева-2006». Введення додаткового мультиплексу порушить нинішній монополізм і зменшить ціни за трансляцію телепрограм для телекомпаній.

4. Зобов'язати Нацраду включити без конкурсу в мультиплекс МХ-1 додатково 7-8 телеканалів (насамперед загальнонаціональних телеканалів, які використовують аналогові частоти), а також запропонувати цифрове мовлення радіокомпаніям - насамперед для УР-1, УР-2, УР-3. Зобов'язати Нацраду сприяти створенню консорціуму загальнонаціональних телекомпаній, які зможуть спільно фінансувати збільшення кількості станцій одного мультиплексу, використовуючи мережу станцій державного Концерну РРТ. Врахувати, що в мережах Концерну РРТ працює близько 500 аналогових передавачів, які можливо модернізувати в цифрові, зекономивши великі кошти. Ці передавачі належать Концерну РРТ і телекомпаніям.

5. У зв'язку з порушенням антимонопольного законодавства під час визначення провайдера цифрового телебачення у 2010 році скасувати рішенням Нацради її власне рішення 2010 року стосовно видачі ліцензій провайдера мультиплексів МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 компанії «Зеонбуд» та провести повторний конкурс серед провайдерів.

6. Зобов'язати УДЦР і Нацраду використати методику, розроблену УНДІРТ з ініціативи Незалежної асоціацією мовників, для розрахунку малопотужних цифрових частот, які зможуть використати місцеві телекомпанії для переходу на цифрове телебачення перед вимкненням аналогового сигналу.

7. Постановою Верховної Ради створити Координаційну комісію з регулювання переходу на цифрове телебачення і підготовки Програми поступового вимкнення аналогового телебачення. Відповідно до міжнародної практики, термін паралельного мовлення в аналоговому й цифровому режимі повинен тривати не менше 1,8-2 років. Програму поступового вимкнення аналогового телебачення потрібно починати готувати негайно й бажано ухвалити її як Закон України.

Якщо здійснити запропоновані кроки, Україна має шанс перейти на цифру з найменшими втратами як для телевізійного ринку, так і для телеглядачів.

Іван Омелянюк, експерт із цифрового телебачення, член Міжнародної асоціації ефірного телебачення DigiTAG