26 квітня народний депутат Олена Бондаренко, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, була обрана виконувачем обов’язків голови Комітету. За це проголосували семеро з одинадцяти членів Комітету, який напередодні поповнився ще одним членом – «регіоналом» Дмитром Волошенковим. Таким чином, представниця Партії регіонів Олена Бондаренко взяла гору у змаганні за владу в Комітеті з його головою, бютівцем Андрієм Шевченком, яке тривало – часом негласно, а часом відкрито, – майже від самого початку роботи Верховної Ради V скликання. Щоправда, значущість цієї перемоги досить сумнівна, адже 26 квітня Президент удруге достроково припинив повноваження Верховної Ради.

Здобути гарантовану більшість у Комітеті Олені Бондаренко вдалося, залучивши на свій бік бютівця Сергія Потімкова, який належить до «групи "Яблука"» у фракції Блоку Юлії Тимошенко, а також завдяки введенню до складу Комітету Дмитра Волошенкова і присутності на засіданнях комуніста Олександра Голуба, який зазвичай у роботі Комітету участі не брав. Крім них, до сімки входять регіонал Володимир Ландік, соціаліст Леонід Мордовець і Олексій Федун – нашоукраїнець, що перейшов до коаліції. Ольга Герасим’юк («НУ»), Микола Баграєв, Степан Курпіль і Андрій Шевченко (БЮТ) не беруть участі в засіданнях після розпуску Верховної Ради 2 квітня.

25 квітня семеро членів парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації на чолі з першим заступником голови Оленою Бондаренко (фракція Партії регіонів) намагалися провести засідання Комітету. Олена Бондаренко зголосилася головувати на засіданні, повідомивши попередньо голову Комітету. Вона заявила, що Андрій Шевченко цілеспрямовано блокує роботу Комітету, вже вчетверте поспіль не проводячи планові засідання. Перед засіданням його учасникам була роздана заява Андрія Шевченка, в якій він звернув увагу народних депутатів на визначений Законом «Про комітети Верховної Ради України» порядок скликання засідань. Згідно з частиною 1 ст. 43 закону, засідання комітету скликає його голова. Закон гарантує право й іншим членам комітету ініціювати засідання, але визначає для цього спеціальну процедуру (частина 2 ст. 43): «Голова комітету зобов’язаний скликати засідання комітету, якщо на цьому наполягає не менше третини членів комітету. У разі, якщо голова комітету на вимогу його членів не скликає засідання, вони можуть зібратися самостійно і за наявності кворуму обрати ad hoc головуючого для ведення цього засідання». У цій заяві також було зазначено, що станом на 9.00 25 квітня ні голова Комітету, ні Комітет у цілому не отримував звернень із пропозицією провести засідання. Отже, законних підстав для проведення засідання 25 квітня Андрій Шевченко не бачить, але у разі отримання ним письмового звернення не менше, ніж чотирьох членів Комітету, буде зобов’язаний скликати засідання.

Олена Бондаренко наполягала на негайному проведенні засідання, мотивуючи це тим, що в законі не зазначено про надання письмового звернення і що Голова знав про бажання деяких членів Комітету провести засідання. За її словами, те, що не відбулося понад три засідання, згідно з регламентом Верховної Ради України, є підставою до слухання звіту Голови в сесійній залі. За негайне проведення засідання висловилися секретар Комітету Леонід Мордовець та Олексій Федун. Проти виступили Володимир Ландік  та Сергій Потімков. Вони переконали решту членів Комітету виконати умову голови. Таким чином, сім членів Комітету з питань свободи слова та інформації (окрім названих, комуніст Олександр Голуб та регіонал Дмитро Волошенков) підписали письмове звернення до Андрія Шевченка про проведення засідання Комітету 26 квітня о 12 годині в приміщенні Верховної Ради України. Крім того, вони хотіли почути від Андрія Шевченка, чи виконуватиме він свої обов’язки як голова Комітету з питань свободи слова та інформації, чи все ж вважає себе депутатом, який склав повноваження. Нагадаємо, заяви про складання повноважень депутати фракцій БЮТ і «Наша Україна» написали на ім’я Президента України Віктора Ющенка.

У відповідь на звернення членів комітету Андрій Шевченко звернувся до них із листом.

Шановні колеги!

Сьогодні до мене як до голови Комітету звернулися члени Комітету Бондаренко, Волошенков, Голуб, Ландік, Мордовець, Потімков і Федун з пропозицією скликати позапланове засідання Комітету. 

Згідно частин 2,4 статті 43 Закону «Про комітети Верховної Ради України» голова Комітету зобов‘язаний скликати засідання і попередити членів Комітету про зміни у розкладі засідань щонайменше за добу. 

Тому керуючись частинами 2,4 статті 43 цього Закону я скликаю засідання Комітету у п‘ятницю, 27 квітня 2007 року, о 15:00. Місце проведення – зал засідань Комітету з питань свободи слова та інформації (пл. Лесі Українки, 1; кімната 305). 

Користуючись нагодою, хочу донести до Вас свою позицію щодо подальшої роботи нашого Комітету. 

Щодо правомочності роботи Комітету. 

До рішення Конституційного Суду Указ Президента України № 264/2007 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» є чинним, а отже підлягає нашому виконанню. 

Пункт 2 указу дозволяє народним депутатам України виконувати свої повноваження, крім тих, що безпосередньо пов'язані з повноваженнями Верховної Ради України.  

З цього прямо випливає, що Комітет не може ухвалювати жодних рішень, що пов‘язані із законотворчою діяльністю. Принаймні до скасування Указу Конституційним Судом або самим Президентом.

Щодо статусу членів Комітету. 

Згідно з Конституцією, законом «Про вибори» та пунктом 2 Указу Президента, народні депутати зберігають свій статус до початку роботи наступного парламенту. 

Це означає, що члени Комітету, його голова, заступники, секретар, керівники підкомітетів так само зберігають свій статус до початку роботи нового парламенту. 

Щодо регулярності проведення засідань. 

В ситуації політико-правової невизначеності засідання Комітету виглядають імітацією роботи, а не реальною справою. Тим більше, що Президент заявив, що не підписуватиме жоден із законів, які ухвалюються парламентом після Указу. Тому як голова комітету я не проводитиму засідання Комітету, доки не буде ясності зі статусом Верховної Ради V скликання. 

Водночас якщо у членів Комітету є бажання проводити засідання, перешкоджати цьому також не збираюся. Процедура таких засідань виписана у ст. 43 Закону «Про комітети»: 1) щонайменше 4 члени Комітету звертаються до голови Комітету з пропозицією провести засідання; 2) голова скликає засідання (не раніше, ніж за добу); 3) за наявності кворуму члени Комітету обирають головуючого ad hoc і спілкуються. 

Такий порядок також не залишає підстав для застосування частини 6 статті 43 Закону «Про комітети» щодо звіту голови Комітету. 

Щодо стратегічних ініціатив. 

Переконаний, що найцінніше, що ми можемо зробити в умовах політичної кризи – готувати стратегічні напрацювання, якими скористається наступний парламент: суспільне мовлення, роздержавлення, нова редакція закону «Про телебачення і радіомовлення».  

Ці важливі ініціативи мають бути ухвалені за процедурою, яка ні у кого не викликатиме сумнівів у легітимності. 

Впевнений, що добра половина членів Комітету продовжать роботу у парламенті VI скликання. Тому у нас будуть всі шанси стартувати не з нуля, а з добротними напрацюваннями. 

Щодо стосунків. 

У нас різні політичні погляди, але ми майже завжди одностайні у професійних питаннях. Тому пропоную вибудувати стосунки у такий спосіб, щоб наша спільна робота залишила приємні людські спогади, а не злобу і образи. 

Бажаю кожному з нас успіхів у спільних справах! 

      З незмінною повагою,

      Андрій Шевченко

У першому варіанті листа було помилково (за словами Андрія Шевченка) зазначено дату 27 травня (замість 27 квітня), що начебто викликало обурення членів Комітету. Мовляв, голова пропонує зібратись аж за місяць! Після публікування листа на сайті «Детектор медіа» Олена Бондаренко повідомила, що Комітет збереться у четвер, 26 квітня, о 12.00.  «Семеро одного не чекають. Ми попередили Андрія Шевченка за добу і півгодини», – пояснює пані Бондаренко.

До порядку денного, який готувався ще на планове засідання Комітету 18 квітня, було внесено кілька питань: стосовно роботи Комітету з питань свободи слова та інформації, а також стосовно проекту постанови про утворення Тимчасової слідчої комісії для перевірки діяльності Нацради з питань телебачення і радіомовлення та її підрозділів із нагляду за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства. Члени Комітету підтримали законопроект про внесення змін і доповнень до закону України про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, проект постанови щодо звіту Нацради за 2006 рік, а також проект постанови про утворення Тимчасових слідчих комісій – із перевірки діяльності Нацради та з питань розслідування оприлюднених через ЗМІ фактів знищення та продажу пам’яток Київської фортеці. 

Олена Бондаренко запропонувала надати парламенту право відправляти у відставку четвірку членів Нацради від Верховної Ради України – в разі незатвердження звіту Нацради. Водночас вона зауважила, що юристи Головного науково-експертного управління Верховної Ради, аби уникнути різних підходів зі врегулювання одних і тих самих питань, пропонують запровадити механізм призначення та дострокового припинення повноважень членів Нацради, аналогічний до того, що міститься в Законі України «Про Національний банк України». Експерти вважають, що повноваження призначеного складу Нацради з питань телебачення і радіомовлення повинні достроково припинятися в разі висловлення їй недовіри Верховною Радою або Президентом за результатами розгляду звіту Нацради. У цьому випадку Парламент і Президент зобов’язані кожен звільнити своїх представників та призначити новий склад Нацради. 

Учасники засідання не підтримали рішення заслухати звіти НТКУ та НРКУ та законопроект про внесення змін до закону України «Про інформацію» (щодо надання інформації на запити чи звернення народних депутатів України), внесений народним депутатом Юрієм Мірошниченком (фракція Партії регіонів). Крім того, члени Комітету, враховуючи позицію голови Комітету Андрія Шевченка, вирішили призначити тимчасовим виконувачем обов'язків голови Комітету його першого заступника Олену Бондаренко. На найближчому засідання було вирішено заслухати звіт про діяльність та плани Громадської ради з питань свободи слова та інформації, яка існує при парламентському комітеті. 

Після засідання семеро членів Комітету звернулися з листом до редакції «Детектор медіа».

Уважаемая редакция «Детектор медіа»!  

Члены Комитета Верховной Рады по вопросам свободы слова и информации Елена Бондаренко, Александр Голуб, Алексей Федун, Владимир Ландик, Сергей Потимков, Леонид Мордовец и Дмитрий Волошенков - заявляют о том, что сегодня на заседании Комитета было принято решение временно назначить исполняющей обязанности главы Комитета первого заместителя Елену Бондаренко.   Причиной для такого действия стало ненадлежащее выполнение своих обязанностей главой Комитета А.В. Шевченко, превышение служебных полномочий и авторитарный стиль руководства Комитетом и секретариатом Комитета с его стороны.   По вине господина Шевченко Комитет по вопросам свободы слова и информации не работал более месяца. Более того, на требование семи членов Комитета провести заседание 26 апреля 2007 года, господин Шевченко предложил встречную инициативу собрать Комитет 27 мая!!!   

В соответствие со статьей 43 Закона Украины о Комитетах ВР данная ситуация может стать причиной не только отстранения от должности главы Комитета, но и ликвидации самого комитета.   Исходя из опубликованного письма А.В. Шевченко на «Детектор медіа» за 25 апреля 2007 г, его действия можно расценить как сознательный саботаж и преднамеренное блокирование работы Комитета.   Вышеуказанное письмо также не дает представления о том, какую же позицию занял господин Шевченко: он все-таки СОЗЫВАЕТ Комитет и тут же заявляет о своем намерении НЕ ПРОВОДИТЬ каких-либо заседаний Комитета.   В то же время А.В. Шевченко, не имея законных оснований, от имени Комитета проводит всевозможные мероприятия (иногда с политическим подтекстом), подписывает письма на имя вице-спикера Верховный Рады, созывает на рабочие совещания секретариат. Налицо попытка узурпировать принятие решений в Комитете, не учитывая мнения остальных 10 членов Комитета. Налицо превышение служебных полномочий и нарушение принципа коллегиальности, в рамках которого и действует парламентский комитет. Налицо двойные стандарты и обыкновенный популизм.   Одновременно с заявлениями о сложении с себя депутатских полномочий   господин Шевченко регулярно пользуется служебным транспортом, получает зарплату и денежную надбавку за руководство Комитетом, распоряжается кабинетным фондом Комитета.  

Такое поведение является недопустимым как с моральной точки зрения, так и с правовой.   Надо отметить, что в нашем Комитете вопрос неправового и неэтичного поведения главы Комитета поднимается не впервые. Зимой текущего года по этому вопросу Комитет проводил три заседания в закрытом режиме.   Поэтому члены парламентского комитета были вынуждены обратиться в регламентный комитет Верховной Рады с предложением рассмотреть действия А.В.Шевченко  на предмет его соответствия занимаемой должности, обязать его отчитаться перед парламентом и по результатам отчета принять соответствующее решение.  

Народные депутаты Украины, члены Комитета ВР по вопросам свободы слова и информации   Елена Бондаренко, Александр Голуб, Алексей Федун, Владимир Ландик, Сергей Потимков, Леонид Мордовец и Дмитрий Волошенков.    

«З таким самим успіхом мої колеги з коаліції могли би призначити себе виконувачем обов‘язки Папи Римського або Генсека НАТО, – прокоментував обрання Олени Бондаренко в.о. Голови Комітету Андрій Шевченко. – Закон «Про комітети» та Регламент чітко визначає, що рішення про призначення і звільнення голів комітетів може ухвалювати лише Верховна Рада.» Те, що депутати зібралися за день до запланованого засідання, на думку Андрія Шевченка, є порушенням 43 статтю закону «Про комітети», відтак, семеро членів Комітету перекреслили законність будь-якого ухваленого ними рішення.

«Сьогодні цих людей цікавить не створення суспільного мовлення, не роздержавлення преси, не підтримка українського телевиробництва, а зведення політичних рахунків, - висловлює жаль Андрій Шевченко. – Більшість з цих людей ніколи не працювали в Комітеті – комуніст Голуб, наприклад, за всю роботу парламенту був лише на одному – першому – нашому засіданні». Голова Комітету переконаний, що його колеги керуються виключно політичною доцільністю і звертає увагу на питання, які обговорили депутати з коаліції: це, зокрема, проект закону, який дозволяє Верховній Раді змінити склад Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, а також постанова про утворення тимчасової слідчої комісії щодо діяльності Нацради. Депутати від коаліції також відхилили пропозицію заслухати у парламенті звіт Президента НТКУ Докаленка у зв‘язку із закриттям на Першому каналі телепрограми «Толока». Голова Комітету висловив сподівання, що конфлікт «не вплине на стратегічні ініціативи Комітету – зокрема, на роботу Національної ініціативи «Суспільне мовлення», яка об‘єднує парламентський комітет,  Держкомтелерадіо, Нацраду та Президента».

Власне, конфлікт у Комітеті з питань свободи слова та інформації – складова частина системної політичної кризи, що триває в Україні з кінця березня. Чи будуть мати бодай якісь правові наслідки рішення Верховної Ради, ухвалені у квітні 2007 року – невідомо. Та якщо будуть, то, зважаючи на цілеспрямованість та енергійність Олени Бондаренко, здобуття нею «контрольного пакету» в Комітеті може справити істотний вплив на медійну галузь. Адже рішення, які лобіюватиме Комітет, – це:

- ротація членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення – одного з останніх «помаранчевих» державних органів влади – із відповідними змінами до Закону «Про Нацраду»;

- розслідування діяльності чинного складу Нацради, з яким Олена Бондаренко перебуває у стані відкритої війни;

- ухвалення змін до Закону «Про рекламу» щодо реклами алкоголю та тютюну; нагадаємо, цей законопроект уже був прийнятий у другому читанні  і відправлений на доопрацювання для третього читання;

- ухвалення вигідних регіоналам змін до виборчого законодавства щодо ведення передвиборної агітації.

Ухвалені Верховною Радою V скликання після опублікування Указів Президента рішення можуть бути предметом судового оскарження, але, у разі домовленостей між Президентом і Прем’єром, їх можуть визнати чинними. Тож питання законності призначення Олени Бондаренко виконувачем обов’язків голови Комітету і правомочності рішень, які приймає Комітет за її головування, є актуальним для медійної галузі. До того ж, не виключено, що незабаром невизнана Президентом Верховна Рада переобере Голову комітету.

Голова Комітету з питань Регламенту та депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України Олександр Єфремов (заступник голови фракції Партії регіонів) поки що відмовився коментувати цю подію офіційно. Проте, каже він, «если председатель комитета самоустранился от выполнения своих обязанностей, то автоматически его обязанности исполняет первый заместитель. То есть решение большинства членов Комитета по вопросам свободы слова и информации правомочны». Регламентний комітет, каже пан Єфремов, спробує переконати Андрія Шевченка повернутися до виконання обов’язків голови Комітету, а якщо він відмовиться, депутати оберуть іншого. «В сессионном зале может быть принято любое решение», – каже голова регламентного комітету.

У Головному юридичному управлінні апарату Верховної Ради те, що відбувається  зараз у парламенті і в Комітеті, називають «своєрідним ноу-хау» та відображенням великої проблеми, яку не в змозі вирішити навіть Конституційний суд. Щодо перспектив самого Комітету, то згідно з частиною першою ст. 89 Конституції України, Верховна Рада створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів. Зазвичай реорганізація комітетів здійснювалася новим скликанням депутатів, але теперішня ситуація, коли Верховна Рада діє всупереч Указу Президента, може призвести до того, що депутати розпустять або реорганізують певні комітети. Є багато комітетів, очолюваних депутатами від опозиції. Їхні голови на засідання не приходять, але їх заміщають заступники – робота в комітетах триває.

Роман Головенко, юрист Інституту масової інформації:

– Поведінка обох сторін є політично мотивованою. Адже майже всі депутати з фракції БЮТ написали заяви про вихід із цієї фракції, і з’їзд позбавив їх депутатських повноважень. Тож, відповідно до статті 81 Конституції України, з моменту прийняття такого рішення депутатські повноваження фактично припиняються. Відтак, Андрій Шевченко має підстави говорити, що не може виконувати обов’язки голови Комітету, оскільки він уже не є народним депутатом України. Тому посада голови Комітету є вакантною. Тоді, відповідно до частини 2 статті 35 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», обов’язки голови Комітету має виконувати його перший заступник.

З іншого боку, можливо, дії членів Комітету мотивовані тим, що коаліція доволі несерйозно поставилася до складання депутатських повноважень депутатами БЮТ. Зараз, наскільки мені відомо, немає судового вердикту, який би визнавав рішення з’їзду БЮТ про складання депутатських повноважень недійсним. Тож ми маємо виходити з того, що рішення є, і воно є законним.

Голову Комітету має призначати Верховна Рада, а перший заступник стає виконувачем обов’язків голови автоматично. Я думаю, сторонам треба більше зважати на норми закону. Якщо Андрій Шевченко не вважає себе народним депутатом, він мав би скеровувати всі звернення, які йому надходять, – зокрема, від членів Комітету, – на адресу виконувача обов’язків, тобто пані Бондаренко. І, відповідно, не вирішувати, коли Комітет має зібратись. Питання щодо скликання Комітету в цьому разі вирішує перший заступник – виконувач обов’язків Голови.

Коли Конституційний суд України з’ясує відповідність Указів Президента до Конституції, буде пояснено і правовий статус рішень, прийнятих Верховною Радою та її комітетами після підписання Указів. Якщо виходити з того, що Верховна Рада є розпущена, то легітимність законопроектів, які  розглядають комітети, під питанням. Я вважаю, що це політичне протистояння – відлуння того, що нагорі обидві сторони вийшли за будь-які правові рамки. Це відобразилося на рівні одного з комітетів Верховної Ради України.

Ігор Розкладай, юрист Інституту Медіа Права:

– Ситуацію, що склалася в Комітеті Верховної Ради з питань свободи слова та інформації, можна розглядати у двох аспектах – в юридичному і політичному.  

З юридичного погляду діяльність Комітетів Верховної Ради України регулюється Конституцією України, Законом «Про комітети Верховної Ради» та «Про статус народного депутата України», а також Регламентом Верховної Ради. Процедурно, основним серед них є Закон «Про комітети», який встановлює порядок формування та діяльності комітетів та їх компетенцію.  

Отже, будь-який комітет Верховної ради формується на підставі постанов Верховної Ради. Виключно на підставі постанов відбувається призначення і припинення повноважень голів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів (ст. 6 та ст. 7). Для відкликання керівництва комітету встановлений перелік підстав: власна заява голови, його заступників, секретаря; визнання їх роботи незадовільною, інші обставини, що унеможливлюють виконання ними своїх обов'язків (довготривала хвороба, смерть тощо). 

Ініціаторами відкликання можуть бути Голова Верховної Ради або відповідний комітет (ст.7). Причому заява про відкликання має бути погоджена з фракцією, за квотою якої народний депутат України був обраний на посаду. Якщо ініціатором відкликання виступає комітет, то він обов’язково має провести засідання з ухваленням відповідного рішення. Винятком із цього правила є п. 6 ст. 7 Закону, де зазначається, що дострокове припинення повноважень народного депутата України має наслідком його виключення зі складу відповідного комітету без прийняття про це окремого рішення Верховної Ради Укра