Як уже повідомляла «Детектор медіа», 20 квітня 2007 року в Кабінеті Міністрів України відбулася тристороння зустріч «Нові форми взаємодії органів виконавчої влади із засобами масової інформації в умовах роздержавлення». У відповідь на зауваження «ТК», що під час зустрічі майже нічого не було сказано про роздержавлення друкованих державних і комунальних засобів масової інформації, головний спеціаліст Державного комітету телебачення і радіомовлення Олександр Куценко запропонував роз’яснення позиції комітету щодо цього питання. 

Законопроект «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» розроблено Міністерством юстиції України на виконання доручення Прем’єр-міністра від 3 лютого 2006 року №2571/11/1-06 (до Указу Президента України від 20 січня 2006 року №39 «Про План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають із її членства в Раді Європи»).

Мета законопроекту – реформувати друковані засобів масової інформації, засновані органами державної влади та місцевого самоврядування, що сприятиме встановленню правової основи незалежної діяльності друкованих ЗМІ, з урахуванням положень Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи «Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною» від 5 жовтня 2005 року №1466.

Завдання проекту – обмежити вплив органів державної влади та місцевого самоврядування на пресу, звести до мінімуму її використання для маніпуляції суспільною свідомістю й особистою думкою громадян, а також забезпечити соціальні гарантії журналістам реформованих державних та комунальних друкованих ЗМІ.

Законопроект визначає механізм такого реформування, посилює правову основу незалежної діяльності преси, засади політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності у висвітленні внутрішніх та зовнішніх процесів і подій в Україні.

Так, реформування друкованих засобів масової інформації відбуватиметься у два етапи (підготовчий та основний).

Спочатку, до прийняття закону, треба здійснити п’ять першочергових кроків:

створити робочу групу, що наглядала би за процесом роздержавлення;

провести мораторій на відчуження майна;

заборонити реєстрацію нових державних та комунальних ЗМІ;

зобов’язати укладання угод між владою та ЗМІ;

запустити пілотний проект, розроблений Національною спілкою журналістів України (із чітким зазначенням терміну його дії).

У цьому пілотному проекті за власним бажанням братимуть участь колективи засобів масової інформації, заснованих органами державної влади та місцевого самоврядування. Склад учасників проекту та механізм його проведення затверджуватиметься постановою Уряду за поданням НСЖУ. На сьогодні є вже кількадесят бажаючих узяти участь у пілотному проекті.

За результатами підготовчого етапу реформування Держкомтелерадіо проаналізує реалізацію пілотного проекту, а в разі потреби підготує пропозиції щодо внесення змін до відповідних нормативно-правових актів.

На основному етапі з 2007 року до 1 січня 2012 року триватиме реформування друкованих ЗМІ та їх редакцій. Протягом обох цих етапів на договірних засадах висвітлюватиметься діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, виступів депутатів сільських, селищних, районних, міських та обласних рад, публікація прийнятих ними нормативно-правових актів, інших рішень про свою діяльність та інформації, обов’язковість оприлюднення якої передбачено законодавством.

Роздержавлення має початися з центральних державних ЗМІ. Адже витрати Верховної Ради України на пресу (газета «Голос України», журнал «Віче») тільки 2005 року становили 7,5 млн гривень, із яких більшість витрачено на утримання газети. Міністерство оборони витратило на свої ЗМІ 7,3 млн гривень, уряд – 3,5 млн, Фонд державного майна України – 1 млн.

Способи реформування, запропоновані проектом:

виведення органів державної влади та місцевого самоврядування зі складу засновників (співзасновників) друкованих ЗМІ (у разі відсутності майна редакції);

продаж трудовому колективу майна редакції (чи іншої установи, що виконує її функції);

перетворення друкованих засобів масової інформації, заснованих центральними органами виконавчої влади, органами законодавчої та судової влади, на офіційні друковані видання;

приватизація майна редакцій, що є державною чи комунальною власністю, відповідно до законодавства з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим законом.

Водночас, державні та комунальні друковані ЗМІ, які не будуть реформовані згідно з цим законом у термін до 2012 року, мають припинити свою діяльність.

Окрему увагу в проекті приділено трудовому колективу друкованого ЗМІ, що підлягає реформуванню. Так, на загальних зборах трудовий колектив приймає рішення про свою участь у реформуванні, потім вносить відповідну пропозицію (щодо участі та способу реформування) засновнику (співзасновнику) зазначеного ЗМІ. Остаточне рішення про спосіб реформування приймає засновник (співзасновник), але з обов’язковим урахуванням думки трудового колективу. Якщо трудовий колектив протягом встановленого терміну не внесе пропозицію стосовно своєї участі у реформуванні, засновник (співзасновник) має право припинити випуск друкованого засобу масової інформації.

Також проект пропонує вирішити питання діяльності в Україні офіційних друкованих засобів масової інформації. Зокрема, центральні органи виконавчої влади, органи законодавчої та судової влади зможуть видавати та розповсюджувати лише офіційні друковані видання (відомості, бюлетені, збірники, вісники тощо), які не є засобом масової інформації та мають використовуватися для публікації прийнятих цими органами нормативно-правових актів, інших рішень та іншої інформації цього органу, обов’язковість оприлюднення якої передбачено законодавством. Важливо, що проект забороняє розміщення в офіційних друкованих виданнях реклами чи будь-якої іншої інформації, оприлюднення якої здійснюється за плату.

Унаслідок прийняття цього закону створюватиметься економічно незалежна преса та належні умови її діяльності. Це, у свою чергу, сприятиме покращенню інформаційного забезпечення громадян України.

Крім того, відповідно до цього закону, на підставі інформації, поданої засновниками (співзасновниками), у порядку та за формою, встановленою нашим Комітетом, Держкомтелерадіо забезпечить укладання, ведення та оновлення Зведеного списку об’єктів реформування.

Цей Зведений список міститиме інформацію про засновників (співзасновників), приміщення, в яких розташовані редакції, перелік майна, що перебуває на їх балансі, джерела фінансування, а також про рішення засновників (співзасновників) стосовно реформування друкованих засобів масової інформації. Інформація подаватиметься за формою та в порядку, встановленому Держкомтелерадіо України.

На сьогодні відділом друкованих ЗМІ та інформагентств Держкомтелерадіо України за сприяння обласних, Київської, Севастопольської державних адміністрацій, республіканським комітетом Автономної Республіки Крим із інформації сформовано базу даних про 737 комунальних періодичних друкованих видання України з місцевою сферою розповсюдження. База містить інформацію про засновників видань, приміщення, в яких розташовані редакції, перелік майна, що перебуває на балансі редакцій, суму коштів, яка виділяється з місцевих бюджетів на підтримку видань.

Із 737-ми комунальних періодичних видання 41 газета заснована обласними органами державної влади, 199 – міськими. Засновниками та співзасновниками 487-ми видань виступають районні державні адміністрації, районні ради та трудові колективи редакцій. Селищні та сільські ради є засновниками 10-ти періодичних друкованих видань. Власні приміщення має тільки 101 редакція, 464 Знаходяться у приміщеннях комунальної власності, решта – орендують приміщення. Найбільше комунальних ЗМІ зафіксовано в Донецькій (66), Дніпропетровській (45), Одеській (45) та Львівській (42) областях.

Саме ці дані, які містить проект медіакарти періодичних друкованих видань України, складатимуть основу додатку до законопроекту про роздержавлення. Цей додаток є першим спільним напрацюванням, зараз триває уточнення даних про перелік майна. Проект медіакарти розміщено на офіційному сайті Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

Крім того створюється медіакарта засобів масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких є центральні органи виконавчої влади. Таких друкованих ЗМІ в Україні нараховується приблизно 200.

Утім, існують і ризики реформування. Недаремно журналісти підтримують необхідність цього процесу, але виступають за його поступове здійснення. Непродумані, занадто різкі кроки в цьому напрямку можуть лише зашкодити справі, адже реформування не може відбуватися без внесення відповідних змін до діючого законодавства. Слід якомога детальніше виписати норми про соціальний захист журналістів та передання у власність майна.

Водночас, у редакцій комунальних ЗМІ ще залишається страх, і він небезпідставний. Райони різняться між собою: це може бути 100-тисячний район із розвинутою промисловістю, а може бути й 5-тисячний сільськогосподарський. Зрозуміло, що в останньому випадку друкованому ЗМІ буде досить складно вижити в ринкових умовах. Але цим шляхом пройшла Європа, і цим шляхом має пройти Україна.

Олександр Куценко, головний спеціаліст Держкомтелерадіо