Як повідомляла «ТК», 15 березня народний депутат В’ячеслав Кириленко (фракція блоку «Наша Україна») зареєстрував проект Закону «Про мови» (реєстраційний №2634-1). Цим законопроектом  пропонується, серед іншого, не допускати ретрансляції на території України, в тому числі в кабельних мережах, програм телеканалів та радіостанцій, які не відповідають нормі про 75% загального обсягу добового мовлення українською мовою.

Можна припустити, що цей законопроект Кириленка став відповіддю на ряд законодавчих ініціатив,  внесених представниками антикризової коаліції. Наприкінці минулого року народний депутат від Партії регіонів Вадим Колісниченко зареєстрував у Верховній Раді два законопроекти - про внесення змін до Закону України «Про телебачення та радіомовлення» (щодо використання мов в інформаційній діяльності телерадіоорганізацій) та про внесення змін до Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» (щодо повноважень у сфері вживання мов в інформаційній діяльності телерадіоорганізацій).

У першому законопроекті Колісниченка пропонується встановити різне правове регулювання використання мов загальнонаціональними телерадіоорганізаціями та регіональними і місцевими телерадіоорганізаціями, а саме зменшити квоту української мови з 75% до 50% на загальнонаціональних телеканалах. Щодо регіональних та місцевих телерадіоорганізацій  в законопроекті пропонується виключити з їхніх ліцензій пункт про мову ведення передач і, крім того, визначити,  що для них не встановлюється обов’язкова частка ефірного  мовлення  українською мовою.

В законопроекті щодо внесення змін до закону «Про Нацраду» йдеться про те, що нагляд за дотриманням вимог використання мов при здійсненні телерадіомовлення має діяти тільки відповідно до діяльності загальнонаціональних телерадіоорганізацій, а регіональні та місцеві телерадіоорганізації самостійно визначатимуть порядок використання мов у власній інформаційній діяльності.

Судячи зі всього,  В’ячеслав Кириленко вирішив  протиставити цим документам свій законопроект регулювання мовного питання  у телерадіомовленні.

Щодо законопроектів Вадима Колісниченка зрозуміло, що у разі їх прийняття  українська мова фактично щезне з ефіру місцевого та регіонального мовлення у майже половині областей країни. До чого це призведе з точки зору національної ідентифікаціїї українців, геополітичних наслідків тощо – теж зрозуміло, як ні для кого не є таємницею політичний підтекст подібних ініціатив регіоналів.

Але чи можна відповідати на подібні антидержавні  кроки  не менш радикальними ініціативами? Наскільки ці ініціативи відповідають духу демократичних принципів функціонування ЗМІ у всьому світі? Щоб відповісти на ці та інші запитання,   «ТК» вирішила з’ясувати, до яких наслідків може призвести прийняття законопроекту В’ячеслава Кириленка, наскільки його норми відповідають інтересам національних телевиробників та вимогам Європейської Конвенції про транскордонне мовлення, яку український парламент повинен буде врешті-решт ратифікувати.

Перший заступник голови Нацради Ігор Курус називає законопроект Кириленка «нездійсненною мрією патріотичних сил, яку, однак, буде важко реалізувати». «Очевидно, реєстрація Кириленком законопроекту є реакцією на спроби депутатів із інших фракцій Антикризової коаліції принизити українську мову, або ж намагання через законопроекти зменшити її використання в радіо- і телеефірі. Я б це так назвав», – наголошує він.

Тобто,  законопроект В’ячеслава Кириленка мав би збалансувати використання в українському телерадіопросторі, перш за все,  російської мови. Але  на території України ведуть мовлення багато міжнародних телеканалів, таких як ВВС, CNN, Euronews тощо. Які  у разі прийняття цього закону теж  можуть зникнути з українського ефіру. До того ж , норми цього законопроекту суперечать положенням Конвенції про траскордонне мовлення. В якій, зокрема, йдеться: «Подальший розвиток інформаційних технологій і зв`язку має слугувати підтримці права без огляду на кордони висловлювати, відшуковувати, отримувати та передавати інформацію та ідеї, яким би не було джерело їх надходження;(учасники конвенції) бажаючи надавати аудиторії глядачів більш широкий вибір програм, які дозволяють зміцнити надбання та розвинути аудіовізуальну творчість Європи, і будуи сповнені рішучості досягнення цієї мети через зусилля щодо розширення випуску і розповсюдження високоякісних програм, мають здійснювати тим самим надії населення в політичній, освітній і культурній сфері». Також у статті 4 Конвенції йдеться про те, що «учасники (країни підписанти) мають забезпечити свободу слова та інформації у відповідності до статті 10 Конвенції про захист прав і свобод людини, і гарантувати свободу прийому, а також не обмежувати ретрансляцію на своїй території програм, що відповідають положенням Конвенції» (тобто програми, які  транслюються через кабельне телебачення, наземні передавачі чи супутниковим шляхом, які знаходяться під загальною юрисдикцією учасника Конвенції, і прямо чи опосередковано приймаються в одній чи більше країн-учасників»..

На думку члена Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Віктора Понеділка, будь-яке регулювання процентного співвідношення мов на телебаченні є недоречним. Якщо держава хоче збільшити частку україномовного продукту на телеекрані, варто вживати заходів для покращення якості національного продукту. За словами Понеділка, перевагу україномовній версії мульфільму «Тачки» українці надають не через те, що хтось забороняє розповсюджувати російську версію, а через те, що українська зроблена набагато цікавіше й кумедніше.

За його словами, введення в дію законопроекту Кириленка призведе до «інтелектуального збідніння», оскільки українські громадяни не матимуть доступу до європейських і світових телеканалів: «Заборона ретрансляції телеканалів, частка мовлення українською яких є менше 75%, є повною нісенітницею. Як можна заборонити транслювати російськомовну версію «Дискавері», у нас же немає україномовної версії? Власне кажучи, це інтелектуальне збідніння народу. Треба не цим займатись, а зробити все, щоб у нас була можливість отримати українську версію цих телеканалів. Чому не йде українською Euronews? Але тоді вмикайте канал «24» – і отримаєте те саме українською, вам не подобається – ввімкніть 5 канал. Прийняття таких норм не лише політично недоцільне, а ще й інтелектуально шкідливе».

А от Ігор Курус переконаний, що всі, хто хоче дивитись будь-які європейські, американські чи азіатські канали, можуть реалізувати свої інформаційні потреби, використовуючи для цього супутникове мовлення: «Це так званий індивідуальний прийом, він ніде не обмежується – як і в Україні. Якщо хочете отримувати сигнал якогось каналу, ставте собі тарілочку і приймайте».

Водночас кабельні оператори називають законопроект лобіюванням інтересів супутникового мовлення. «Цей законопроект ніби спеціально підготований для того, аби знищити в Україні більш дешеве кабельне телебачення і пролобіювати інтереси дорожчого супутникового телебачення. Адже всім зрозуміло, що субтитрування зможе забезпечити далеко не кожен зарубіжний канал, який іде в міжнародній версії, – наголошує Юлія Молчанова, генеральний директор Спілки кабельного телебачення України. – Тож, згідно із законопроектом Кириленка, такий канал зникне для кабельної мережі. Але оскільки більшість громадян України ще тільки  гіпотетично матимуть найближчим часом  змогу «ловити» із супутника все, що захочуть, то й, відповідно, абоненти, наголошую ще раз, дешевшого кабельного телебачення змушені будуть або відмовлятися від перегляду улюблених каналів, або віддавати перевагу дорожчому супутниковому телебаченню».

Введення цієї норми заради підтримки виробників україномовного продукту, за словами виконавчого директора Незалежної асоціації телерадіомовників Катерини М’ясникової, теж є невиправданим, оскільки існує «універсальна послуга», яка була введена попередніми змінами до закону «Про телебачення та радіомовлення» і, фактично, забезпечила глядачам доступ до українських каналів: «Ми маємо розуміти, що не зможемо побудувати «залізну завісу» і змусити українських громадян дивитись тільки україномовний продукт, оскільки ми живемо у відкритому світі».

Але надання переваги супутниковим телеканалам є не лише дорожчим задоволенням у порівнянні із передплатою кабельних пакетів, а й доволі невигідним для самої держави.

«Треба також взяти до уваги, що прибутки кабельних мереж оподатковуються в Україні, отже вони поповнюють державний бюджет, тоді як прибутки від розміщення реклами на супутникових каналів туди не потрапляють», – наголошує Ольга Большакова, Східноєвропейський інститут проблем медіа.

Тому, за її словами, можлива переорієнтація платоспроможного населення України з кабелю на супутник внаслідок виключення з кабельних мереж усіх іноземних каналів (бо жоден із них не відповідає вимогам про звукове дублювання українською мовою), не є тим результатом, якого слід прагнути парламентарям.

До того ж, малозрозумілим є практичне застосування даної норми законопроекту Кириленка. За словами Катерини М’ясникової, закон не каже, хто має дублювати чи перекладати програми іноземних каналів: «Як я розумію, потенційно це можуть робити або виробник, або дистриб’ютор, який отримав права трансляції на території України. Але давайте поглянемо на процес технічно: є супутниковий сигнал, який передається виробником. Для того, щоб провести дублювання, дистриб’ютору в Україні потрібно отримати цей сигнал заздалегідь, або надати цей продукт на місяць пізніше».

За її словами, за таким принципом діє кіновиробництво. Приміром, ми побачили першого «Володаря кілець» пізніше за англомовний світ. «Відповідно, технічно це дублювання має робити виробник, інакше ми його отримаємо, як кіно – через тиждень-місяць. Не думаю, що ВВС, СNN чи ОРТ будуть оплачувати переклад і дублювання. Може, російські канали це і робитимуть, бо український ринок для них є достатньо великим, але західні канали точно не витрачатимуть на це кошти. Тому від введення цієї норми втратить тільки український глядач».

Таким чином, основним наслідком прийняття цієї норми є фактичне зникнення з екранів іноземного телебачення. На думку Андрія Танчака, координатора Юридичного комітету Індустріального телевізійного комітету, таке жорстке обмеження доступу до іноземних телеканалів є порушенням прав громадян України, бо прийом цих телеканалів є приватною сферою громадян, оскільки вони не використовують радіочастотного ресурсу. До того ж, такі норми аж ніяк не сприятимуть покращенню якості українських телепрограм. Отже, законопроект Кириленка, переслідуючи, здавалось б, цілком позитивну мету, насправді не враховує інтереси вітчизняної галузі телерадіомовлення, технічні можливості індустрії та норми міжнародного законодавства.

«ТК» намагалась отримати коментар у самого народного депутата В’ячеслава Кириленка. На жаль, прес-секретар пана Кириленка Олександр Бабак не знайшов можливості зв’язати нас із депутатом. Якщо у В’ячеслава Кириленка з’явиться бажання і час прокоментувати цей матеріал, ми охоче надамо йому таку можливість.