Майже рік в Україні діє новий Закон «Про ТБ і РМ». До його прийняття і представники компаній кабельних комунікацій, і об’єднання громадян, зацікавлених у розвитку ринку кабельних телекомунікацій, ламали списи і неодноразово вказували на недоліки проекту. Об’єднувало зацікавлені сторони те, що всі були за розвиток цього ринку. Оператори хотіли домогтися більшої лібералізації своєї діяльності, називаючи себе простими «передавачами», «поштарями» тощо. З одного боку, побоювалися, що ліцензування ретрансляції каналів Національною радою з питань телебачення і радіомовлення стане своєрідним механізмом цензури. З іншого – виступали проти усунення держави від вирішення питань щодо будівництва мереж.

Представники ж громадськості виступали за ліцензування ретрансляції, вимагали не надавати операторам повної свободи у виборі програм та формуванні соціальних пакетів.

Як і в 2003-2005 роках, так і зараз, обидві зацікавлені сторони дещо забули про третього гравця – державу. Питання впливу на інформаційну політику є політичним. Держава і три роки тому, й зараз (навіть за рекомендаціями експертів Ради Європи) не готова позбутися такого важливого важелю впливу.

Усе це стало чітко зрозумілим під час робочої наради, яка відбулася 13 лютого 2007 року в парламентському Комітеті з питань свободи слова та інформації. На ній розглядалися проблеми операторів кабельного телебачення в Україні в реаліях роботи нового закону «Про ТБ і РМ». У засіданні взяли участь голова Комітету Андрій Шевченко, народні депутати Микола Баграєв, Олена Бондаренко, члени Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ігор Курус та Віктор Понеділко, а також майже два десятки представників кабельних компаній з різних регіонів України.

Андрій Шевченко назвав цю зустріч сплатою давнього боргу кабельникам. Робота успішного медіаринку в Україні неможлива без такого сегменту, як кабельне телебачення.

– Ми представляємо 15-мільйонну аудиторію глядачів, і ось уже майже рік нам дуже важко працювати за цим законом, – розпочав потік скарг від кабельників Герман Кудинов, генеральний директор «Луганського кабельного телебачення».

Найбільше заважає успішному розвитку цього ринку подвійне ліцензування, поява зайвого гравця – «провайдера програмної послуги», обмеження на розповсюдження іноземних телеканалів, введення цензури на перелік програм, що ретранслюються в телемережах, тощо. Скаржилися на погіршення стану кабельного телебачення в Україні, зазначивши, що незабаром абонентам дешевше і зручніше буде придбати супутникову антену і дивитися 150 телеканалів або робити це через Інтернет-провайдерів.

Скарги на конкретні норми діючого закону непомітно переходили на невдоволення діями Національної ради. Складалося враження, що у всіх нещастях конкретних компаній, і загалом у погіршенні стану кабельного телебачення в Україні винна Нацрада. Вона й цензуру ввела, і диктує, які канали включати в пакет універсальної послуги, а які ні, і ліцензію оформляє по півроку, і преференції ефірним мовникам надає, і ще багато чого.

Мабуть, боляче зачепило операторів телекомунікацій звинувачення кількарічної давнини про хуліганське зрізання антен на дахах будинків, про яке на нараді, крім них, ніхто, не згадував. З присутніх ніхто їм з цього приводу не дорікав, але кабельники чомусь постійно виправдовувалися. Дехто з них навіть провів розслідування, результати якого свідчать, що антени або самі перегнили, або їх просто познімали через брак запчастин працівники жеків чи побутрадіотехніки.

На всі закиди на адресу Нацради відповів перший заступник голови Ігор Курус. Він, зокрема, сказав, що члени Нацради у своїй діяльності завжди керуватимуться законом і ставитимуть на перше місце національні інтереси. На сьогодні Нацрадою вже проліцензовано майже 90% компаній кабельників.

Ігор Курус та Віктор Понеділко зазначили, що закон, який набув чинності майже рік тому, є недосконалим, але всі норми, що стосуються кабельників, вносилися за їхніми власними пропозиціями. Тож дорікати Нацраді немає сенсу, потрібно змінювати закон.

– Ви не думайте, що держава відмовиться від впливу на інформаційну політику. Ефірні мовники, до речі, не дві, а більше ліцензій змушені оформляти. І вам також ніхто не дасть працювати тільки з однією ліцензією, тому що ви – не поштарі, ви – перекупщики. Якщо цього не робитиме Нацрада, то буде хтось інший, – зазначив Віктор Понеділко.

Народний депутат Микола Баграєв також стояв на державницьких позиціях. Він зазначив, що треба захищати телепростір України. Наші ефірні телеканали створюють український контент, і запровадження універсального пакета логічне в плані створення цивілізованого ринку в Україні. «У Росії не хочуть бачити наших телеканалів, ніхто нас туди не пускає. Давайте й ми захищатимемо свій вітчизняний ринок, – сказав Микола Баграєв. – А зараз нам з вами потрібно знайти золоту середину, створити такі умови діяльності, які б задовольняли всіх».

Андрій Шевченко запросив операторів кабельного телебачення взяти активну участь у діяльності робочої групи, яка готує поправки до чинного закону, та висунути своїх представників до громадської ради з питань свободи слова та інформації, яка діє при парламентському комітеті. Він підбив підсумки наради: «З пропозицій, які сьогодні прозвучали, можна виділити наступні: ліквідувати подвійне ліцензування; не робити преференції ефірним мовникам, переглянути доцільність універсальної послуги; полегшити умови ліцензування. Все це можна записати в окремий розділ про вашу діяльність, як це зроблено для мовників».

У свою чергу, члени Координаційної ради операторів кабельного телебачення запросили народних депутатів узяти участь у підписанні нового меморандуму між кабельниками та Національною радою. А також висловили бажання активно попрацювати над проектом нового закону «Про ТБ і РМ».

Лист

Голові Комітету з питань свободи слова

та інформації Верховної Ради України

п. Шевченку А.В.

Шановний Андрію Віталійовичу!

01.03.2006 року була прийнята нова редакція Закону України «Про телебачення та радіомовлення», відповідно до якої діяльність операторів телекомунікацій необґрунтовано була віднесена до сфери регулювання телебачення та радіомовлення.

Практика застосування закону виявила його недоліки, а як наслідок – погіршення стану кабельного телебачення в Україні. Некоректне визначення основних понять закону; їх невідповідність уже діючим нормативно-правовим актам; помилковий концептуальний підхід до законодавчого регулювання діяльності операторів телемереж; штучне запровадження нового суб’єкта господарювання (провайдер програмної послуги); становлення подвійного ліцензування для операторів телекомунікацій; незаконне введення цензури на перелік програм, що ретранслюються в телемережах; обмеження розповсюдження іноземних телеканалів – деякі з основних проблем закону.

Зокрема, ліцензування провайдерів програмної послуги, фактично, перетворилося на ліцензування у ліцензування контенту, тобто доступу споживачів до інформації, що неприпустимо з точки зору норм демократичної держави та є обмеженням гарантованих Конституцією України прав громадян.

Сьогодні у суспільстві накопичилися критична маса об’єктивних оцінок щодо драстичних положень Закону України «Про телебачення і радіомовлення», конструктивні рекомендації щодо їх удосконалення чимраз голосніше озвучують публічно як вітчизняні, так і зарубіжні експерти з питань інформаційної політики та права.

Ми, як відповідальні представники громадських організацій, що багато років займаються проблемами кабельного телебачення, керуючись Законом України «Про засади державної регуляторної політики», бажаємо не лише бути докладно проінформованими, але й приймати активну участь у громадському обговоренні проекту внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Наполегливо просимо Вас надати представникам Координаційної ради об’єднань операторів кабельного телебачення України можливість протягом місяця ознайомитись із текстом законопроекту, що знаходиться на розгляді у Комітеті, а також включити представників Координаційної ради до складу робочої  групи з розробки нового проекту Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Запевняємо Вас, що такі дії парламентського комітету ефективно сприятимуть якнайглибшому аналізу ситуації, що склалася у галузі кабельного телебачення, допоможуть виробити та внести найбільш прийнятні для українського суспільства зміни і доповнення до Закону «про телебачення і радіомовлення».

З повагою

Члени Координаційної ради операторів кабельного телебачення України:

Генеральний директор Спілки                                         Ю.В. Молчанова

кабельного телебачення України

Голова Правління Всеукраїнської                                   Ю.О.Лабунський

Асоціації операторів кабельного

Телебачення і телеінформаційних мереж

Президент Асоціації «Укртелемережа»                           В.Л. Аніпченко

Президент Асоціації «Західно-Українська                       В.С. Волокітін

Гільдія операторів кабельного телебачення»

Президент Асоціації                                                         П.А. Яковлєв

«Телевізійно-інформаційних мереж Криму»

Генеральний директор Донецького                                Т.О. Бобровникова

регіонального об’єднання ТРК;

операторів ефірного, ефірно-кабельного

та кабельного мовлення «Донбастелемережа»

Президент «Спілки операторів кабельного                       В.Л. Крупський

Телебачення Одеської області»

Президент Асоціації операторів кабельного                     В.Б. Лазарєв

Телебачення Хмельницької області

Генеральний директор Об’єднання операторів                  С.Л. Лимарь

Кабельного телебачення м. Києва

«Київтелеінформ»