«Укртелефільм»: агонія
В історії з «Укртелефільмом» є всі прикмети часу, характерні для культурних об’єктів пост-совка, що лишилися в державній власності: тут і модна нині історія із землевідводом під будівництво, і чехарда з орендою величезних і вбитих приміщень, і темні історії із держзамовленням, і старий колектив, який, вірю, віддано любить свого директора, цілком щиро, як мантру, вимовляє слово «духовність» і єдине, чого бажає – далі працювати, так, як він працював: особливо не переймаючись питанням «як саме» і кого це «як саме» влаштовує…
Історія з «Укртелефільмом» характерна ще й тим, що кожна зі сторін конфлікту – студія «Укртелефільм» та Держкомтелерадіо – має на руках акт КРУ, обидві вживають щодо опонентів слово «злочинці» і характеризують ситуацію як «бєспрєдєл», а перспективи власної майбутньої перемоги, навпаки, називають «модернізацією студії».
Отже, спробуємо відструктурувати хаос.
«Укртелефільм»
Довідка
Заснована у Києві 1966 року. Продукує художні (в т.ч. багатосерійні), документальні, музичні фільми для телебачення, фільми-вистави та сюжетні фільми-концерти, концертні програми. Серед помітних явищ українського кіно – фільми «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1983, режисер Ю. Ткаченко), «Останній доказ королів» (1983, 4 серії, В. Кісін), «Злочин з багатьма невідомими» (1994, 4 серії), «Пастка» (1993, 5 серій, обидва О. Бійма), «Украдене щастя» (1993, 2 серії, Ю. Ткаченко), «Сад Гетсиманський» (1993, 3 серії, Р. Синько), «Роксолана» (1996, 26 серій, Б. Небієрідзе), «Капітанша» (1994, Б. Квашньов), «Острів любові» (1996, 10 серій, О. Бійма), «Посмішка звіра» (1997, В. Василенко), а також фільми-вистави «Наталка Полтавка» (1978), «Ой, не ходи Грицю, та й на вечорниці» (1978, Р.Єфименко), зняті на плівку опери («Богдан Хмельницький» К. Дашкевича, «Лючія де Ламмермур» Г. Данькевича та ін.). Від 2000-го року генеральним директором кіностудії є Олег Бійма, режисер, лауреат національної премії імені Тараса Шевченка.
Земля і будинок
Як написано у висновках ревізії, що їх «ТК» отримала на запит до прес-служби Головку, «ревізією встановлено, що Кіностудією здійснюється діяльність, не передбачена її Статутом, а саме: інвестування будівництва житла з наміром його подальшої реалізації.
Так, у січні 2004 року між Кіностудією та ЗАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» укладено договір про спільну діяльність з метою забезпечення спільного інвестування та залучення коштів щодо спільного будівництва адміністративно-житлового комплексу з підземним паркінгом (далі – Комплекс) на вищевказаній земельній ділянці площею 1,45 га та ведення спільної господарської діяльності за продажем та іншої реалізації приміщень та отримання прибутку для учасників договору.
Висновком Центральної служби Укрінвестекспертизи зазначені основні техніко-економічними показники Комплексу на момент затвердження проектно-кошторисної документації у 2005 році, а саме: площа житлового будинку – 74,7 тис. кв. м; загальна площа квартир будинку – 54,3 тис. кв. метрів.
Відповідно до договору, частка спільної власності Кіностудії у зазначеному будинку складає 8,5%, загальної площі квартир або 4,6 тис. кв. м, та частка ЗАТ «Інтерінвестсервіс» складає 91,5%, або 49,7 тис. кв. м».
Віктор Аніщенко, заступник генерального директора кіностудії, пояснює ситуацію з будівництвом як своєрідний студійний endowment, де активами кіностудії виступила… її земля:
«Там, де зараз будівництво, там раніше був пустир та стояв старий цех із обробки плівки, і, оскільки фінансування не було, то нам дозволили виступити замовником у будівництві офісно-житлового комплексу, завдяки якому ми хочемо провести модернізацію студії. По завершенні будівництва нам належить 8,5%, а це приблизно 5 тис. кв. м – на кожного працівника студії припадає приблизно по 40 кв. м (на студії працює 113 осіб). Проте ми прийняли рішення на зборах трудового колективу (тут мені продемонстрували протокол зборів, та ще й нотаріально засвідчений – ніколи такого не бачила. – Л.Г.), що ми реалізуємо ці квадратні метри, а із зароблених грошей частину пустимо на підвищення зарплат, надбудуємо два поверхи над адміністративною будівлею студії, збудуємо два павільйони, купимо нову техніку – і продовжуватимемо нашу справу. Іван Сергійович Чиж (колишній голова Держкомтелерадіо. – Л.Г.) сам підтримав цей проект, і Комітет підтримав. Довго тривало землевідведення – цю роботу повністю провели інвестори, вони зробили це за рік. За умовами договору, ми взяли в оренду землю під будівництво ОЖК на 5 років, після будівництва повертаємо її у власність міста, а за це місто отримує 5%».
У Держкомтелерадіо довго не бажали офіційно коментувати ситуацію із будівництвом – мовляв, щоби не було обвалу на ринку житла, адже будинок активно продається. Проте деякі неофіційні джерела «ТК» висловлювали такі занепокоєння: за інвестиційною угодою, місто забирає собі 5%, проте, як говорять в Комітеті, мінімальна частка міста є 15% (хто буде розраховуватися з містом? З якої частки? Арифметика пропонується така: 8,5% студії + 5% міста = 13,5%, а хто віддаватиме ще півтора? Держкомтелерадіо?), також є неточності в укладанні інвестиційних угод, у будинку немає котельні (!) та обіцяного паркінгу, які буде збудовано за рахунок знесення ще якихось приміщень кіностудії, що ділянка, на якій ведеться будівництво, взята в оренду лише на 5 років, а що далі?…
Зрештою, «ТК» вдалося отримати й офіційний письмовий коментар Держкомтелерадіо, в якому, проте, немає жодної реакції на пояснення ситуації самою студією і немає інформації, яка би конкретизувала загрози щодо студії, ділянки, майбутніх мешканців будинку, про які говорили неофіційні джерела «ТК».
«Студія неправомірно реалізує проект із будівництва житла на ділянці, яка має сумнівний статус», – йдеться у офіційному коментарі Держкомтелерадіо. – Договір оренди ділянки площею 1,47 га по вул. Туманяна, 15-А із Київською міською радою передбачає здійснення «Укртелефільмом» тих видів діяльності, які не прописані в його статуті, і на які він не одержав ліцензії.
Цю ділянку студія аж за 8,5% площі новобудови віддала комерційному забудовнику. Це нахабне обкрадання держави.
Крім того, відповідно до договору, «Укртелефільм» має виконувати роботи із введення в експлуатацію збудованого житлового комплексу. Так що, виявляється, що «Укртелефільм» будівельна контора чи продакшн-студія?
До того ж права на земельну ділянку площею 4,5 гектарів належним чином не оформлені».
На цей момент «ТК» звернулася до юристів правничої компанії «Юдикат», які пообіцяли підготувати коментар щодо інвестиційних угод.
Оренда
Другим пунктом звинувачення кіностудії є неправильно укладені договори оренди.
Акт КРУ:
«Окрім цього, Кіностудією грубо порушуються вимоги ст. 287 Господарського кодексу України та вимоги Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ, якими встановлено, що орендодавцем державного майна є Фонд державного майна, від імені якого укладаються договори оренди (зокрема, приміщень площею понад
Фактично при здачі Кіностудією в оренду приміщень загальною площею понад 2 тис. кв. м договори оренди укладаються нею особисто. При цьому, порушень у відшкодуванні до бюджету належних платежів не встановлено».
Ситуація на студії виглядає – наголошую: виглядає! – так, як на дуже багатьох пострадянських підприємствах, які у 90-х залишилися без фінансування, зате при великих площах: на ній з’явилися орендарі. Тобто, все законно лише дуже відносно, проте типово. Найбільші орендні площі на «Укртелефільмі» займає кінокомпанія «Стар Медіа».
У Комітеті питання щодо оренди коментують у тому сенсі, що директор кіностудії Олег Бійма та його заступник Аніщенко порядкують державним майном, як приватною власністю. «От уявіть собі, що я вам здам в оренду свій кабінет?» – обурюється заступник голови Держкомтелерадіо Олександр Курдинович.
З офіційного коментаря Держкомтелерадіо:
«Всі договори оренди укладені незаконно і є невигідними для «Укртелефільму». Вони не зареєстровані у Фонді держмайна, підписані не уповноваженими на те особами, договорами не передбачені компенсації у випадку псування переданого майна й приміщень.
Вартість оренди у два-п’ять разів нижча за мінімальну ставку по Києву. Це в середньому 20 грн. на місяць при діючих у цьому районі 50 грн.
Студія дозволяла собі давати позики орендарям, надавати відстрочки у сплаті орендної плати.
Внаслідок низької орендної плати студія та державний бюджет недоотримують 150 тис. грн. щомісяця».
Віктор Аніщенко так описує ситуацію з орендою: «Коли Бійма у 2000-му році приймав студії – ось у мене є довідка голови Комітету Івана Драча – її борг становив 1 млн 200 грн., зарплата не виплачувалася 10 місяців, павільйони було знеструмлено – лампочка не горить. І от в такій ситуації призначають Бійму генеральним директором. Коли вперше у нас з’явився Влад Ряшин, ми, щоби він не знав, що в нас немає світла, перекинули «воздушку» через вікно…»
Щодо цін на орендовані приміщення, то пан Аніщенко зазначає: «Згідно з розцінками ФДМ, ми маємо здавати за 22 грн. квадратний метр, але хто ж буде за такі гроші кого пускати? Для цього існує графа «Послуги»… Ціни у нас можуть бути 8–10 доларів за квадрат, але ж у нас відремонтованих кімнат немає – перед тим, як в’їхати, то там ще треба ремонт зробити. Зате ТРК «Культура» платить 1 грн. на рік».
Проте в Комітеті висловлюють цілком справедливі зауваження щодо стану приміщень кіностудії – мовляв, стан сміттєподібний, на студії холодно, «а три роки тому Пугачова там взагалі каблук заламала під час зйомок!». Тобто, цілком логічно ставлять запитання зі свого боку: якщо оренда – це гроші на утримання приміщень студії, то чому приміщення виглядають занедбано?
А де кіно?
Ще однією вагомою претензією до студії є… збитковість.
Акт КРУ:
«Незважаючи на те, що фінансовими планами Кіностудії впродовж 2004–2005 років та 9 місяців 2006 року були заплановані прибутки, щорічними фінансовими результатами її діяльності були збитки (в т.ч. за 2004 рік – 326,8 тис. грн., за 2005 рік – 1017 тис. грн. та за 9 місяців 2006 року – 48,9 тис. грн.), які спричинені зростанням адміністративних витрат загалом на 249,9 тис. грн. та позаплановими іншими операційними витратами – на 1059,3 тис. гривень».
(Врахуємо одну деталь, знову як похибку на дійсність, в якій живемо. Як прокоментував один знайомий бухгалтер, жоден керівник підприємства не показує прибуток. Нікого в цій ситуації не захищаючи і обстоюючи те, що тінізація економіки України – наша спільна біда, зауважимо тільки, що не варто, мабуть, банальну ситуацію видавати за екстраординарну).
За словами Віктора Аніщенка, до 1999-го року Комітет замовляв телепродукцію «Укртелефільму» напряму. Потім схема «держзамовлення» змінилася: «Під час Колегії визначаються основні покупці нашої продукції – ОДТРК, – пояснює Віктор Аніщенко. – При Чижі один час робилося так, що була чітко розписана сума – скільки якій ОДТРК на який фільм, а тепер цього немає. А тепер обсяги фінансування до нас не доведено. Ми неодноразово зверталися до керівництва Комітету, щоби студія фінансувалася напряму, але відповіді щодо цього не було. У мене дуже багато фільмів, які вони не оплатили – «нереалізованих», за які Комітет нам ще не перерахував гроші. Бійма все одно знімав картини, які стояли в темплані за рахунок студії. Жодного року нам повністю не виплатили гроші, згідно із попередньо затвердженим темпланом, отже, всі наші показники руйнуються через те, що нас недофінансовує Комітет – бо із запланованих 3 600 тис. грн. Комітет має сплатити понад 2 млн, а реально нам виплатив 308 тисяч. Я підрахував: Комітет виконав своє фінансування «Укртелефільму» на 14%. Відтак: якщо в нас показники погані, то це багато в чому через те, що Комітет не виконує своїх зобов’язань перед кіностудією».
Коментар Держкомтелерадіо є таким:
«Незважаючи на те, що створення фільмів фінансується з державного бюджету і тому має відповідати тематичним планам, студія систематично ігнорувала затверджену тематику. Фільми знімалися на власний розсуд. При цьому також ігнорувалися укази Президента України, акти і доручення Кабінету Міністрів України, у яких містилися вказівки створити той чи інший телефільм з актуальної тематики.
Зокрема, було зірвано виконання:
Указу Президента від 22.05.06 р. № 416 про створення фільму до 100-річчя від дня народження Олени Теліги;
доручення Кабінету Міністрів України від 27.02.06 р. № 8413/0/1 – створити фільм до 100-річчя від дня народження Івана Багряного;
Указ Президента України від 24.11.06 р. №908 щодо створення фільму про вшанування пам'яті О.Довженка;
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.06.06 р. №350-р створити фільм про причини і наслідки репресій в Україні.
…
Нові фільми не знімалися, державне замовлення не виконувалося, державні кошти кралися і мали нецільове використання.
Замість зйомки фільмів на виділені бюджетні кошти (близько 2 млн грн. за 2004–2006 рр.), обласним державним телерадіокомпаніям продавалися старі, архівні фільми. Інколи навіть двічі, а то й тричі (Волинська ОДТРК, Житомирська ОДТРК).
По цій схемі розкрадено майже близько 1 млн гривень».
Документів, які б підтверджували ці слова, редакції не надано, принаймні поки що (сподіваємося їх отримати згодом). Чи було профінансовано зазначені проекти, також невідомо.
Кіностудія, натомість, підготувала список фільмів, які були виготовлені студією за темпланом, але Комітетом не оплачені (на що – увага! – керівник однієї української телекомпанії відреагував так: а як же вони могли знімати, якщо гроші не перераховано?!).
Натомість Олег Бійма, генеральний директор кіностудії «Укртелефільм», стверджує: «За 2000-й рік, до мого приходу, за рік на студії було відзнято 2 фільми і 4 передачі, за 6 років ми відзняли 317 фільмів, кожен 10-й фільм – призер міжнародних фестивалів (понад 30 фільмів)». Бійма мріє реорганізувати студію або а) в студію фільмів для дітей і юнацтва; або б) створити на її основі міні-Голлівуд. Тобто плани чималі...
При цьому анекдотичною виглядає ситуація із розцінками на кіновідеопродукцію «Укртелефільму», які затверджено ще… в мільйонах карбованців.
З офіційного коментаря Держкомтелерадіо: «Собівартість виробництва телефільмів не змінювалася із 1996 року і складає від 5 до 40 тис. гривень. За такі гроші можна хіба весілля фільмувати».
Однак Віктор Аніщенко пояснює демпінг… конкуренцією: «Інакше ми не виживемо – приміром, на «Укркінохроніці» такий фільм коштує 210 тисяч, а в нас 30 тисяч. В них студія не працює… «Кінематека» робить за рік півтора фільми, а «Укртелефільм» – 10–20. Або ми зняли «За пороги», 10 серій (сукупно 7 год. 25 хв.), за 1 млн 760 тис. грн., а вони на фільм про Яковченка з бюджету взяли близько 3 млн грн. на 1 год. 20 хв. продукту. Інші розцінки комітет нам ніколи не затвердить!»
Отже…
Отже, будинок – це капітальне вкладення «Укртелефільму», оренда – «підживлення» щоденного виживання, фільми знімають у збиток, за розцінками 1996-го року… До речі, щодо фільмів. «ТК» провела міні-опитування серед телеканалів і отримала відповіді, які й сподівалася отримати: від «Ми активно співпрацюємо з «Укртелефільмом», їхня продукція – це духовність», «Це дуже добрі роботи, однозначно, ми їх ставимо в прайм-тайм»… (директори ОДТРК, імена яких вважаю доцільнішим в умовах війни Комітет–«Укртелефільм» не називати) – до абсолютно чесної думки, яку, на жаль, поділяє і автор цієї статті: «Мене не влаштовує рівень того, що там виробляється, ставити в ефір це неможливо…» (Віталій Докаленко, президент НТКУ). «На жаль» – бо найбільше за все мені би хотілося написати матеріал про те, як погана влада знищує нашу гордість – кіностудію «Укртелефільм». Проте, саме це слово на «г» я написати не можу, бо не є – скажімо так – цільовою аудиторією фільму «Роксолана»…
За офіційною інформацією, яку ми отримали з Держкомтелерадіо, і Комітет, і студія мають не тільки спільні звинувачення, а й спільні плани – модернізувати телефільмовиробництво на «Укртелефільмі». Як відомо «ТК», Комітет планує створити тут продакшн-студію для створення телепродукту для ОДТРК (тут доцільно згадати публічні заяви голови Держкомтелерадіо про створення на базі обласних телерадіокомпаній «Мега-каналу» (робоча назва), що і підтвердив Едуард Анатольович сьогодні у розмові з Наталею Лигачовою, яка буде опублікована на сайті «ТК» днями). Ще в цій справі абсолютно чітко відомо, що, по-перше, справу стосовно «Укртелефільму» передано до Генпрокуратури і, по-друге, що видано наказ про реорганізацію.
З коментаря Держкомтелерадіо:
«Держтелерадіо об'єднує студію із підприємством аналогічного профілю – ДП «Фотон» (виробляє світло для студій, зокрема «Укртелефільму»).
Це дозволить оптимізувати координацію фінансово-господарської діяльності та відповідає прецедентам урядової політики. В інших сферах (порти, авіація, атомна енергетика) також проводиться концентрація державних активів для більш ефективного управління ними.
Повноваження щодо реорганізації надані Держтелерадіо статтею 6 Законом України «Про управління об'єктами державної власності».
За цією схемою навіть не треба чекати, поки Олег Бійма вийде з лікарняного (за словами режисера, йому мають оперувати виразку). Принаймні, ця схема принципово простіша за довгі церемонії звільнень, що їх намагалася провести із Приходьком та Резниковичем пані Білозір, заступивши на посаду міністра культури... Може, ще й тому реорганізаційні наміри Держкомтелерадіо виглядають набагато життєспроможнішими за ідеї міні-Голлівуду та кіностудії дитячих і юнацьких фільмів?
А от що стоїть за всією цією історією? Студію реорганізують, старих пияків з їхньою «духовністю» з неї виженуть, ремонт зроблять – а далі? По-перше, чітко проглядає усвідомлення новим керівництвом Держкомтелерадіо цінності державного телерадіоресурсу (нарешті хоч хтось оцінив! Але чому до цього це багато років віддавали на відкуп Чижеві? За які такі заслуги перед батьківщиною?). А ще напрошується прогноз щодо «непереоціненної» його ролі під час наступних виборів (утім, у розмові з Н. Лигачовою Едуард Прутник останнє категорично заперечив). По-друге, «гріхи незйомного Чижа» вилазять боком попереднім «помаранчевим» урядам у нинішній гострій політичній боротьбі.
Процитуємо, наприклад, як закінчується стаття, що з’явилася днями на from-ua:
«Де було керівництво Держтелерадіо у корупційних схемах, які з новим натхненням розквітли на «Укртелефільмі» у 2004–2006 рр.? Чому покривали і не притягали до відповідальності порушників, адже написані тут факти відомі (це факт, оскільки були перевірки) і колишньому керівництву Держкомтелерадіо, і його працівникам фінансово-економічного департаменту, КРУ, нинішнім директорам обласних державних телерадіокомпаній, які свідомо шли на порушення? Так що там казали про бандитів, які мають сидіти у тюрмах?».
Ну що ж, «ТК» переадресувала ці «риторичні запитання» на адресу прес-служб Миколи Томенка та В’ячеслава Кириленка і розраховує отримати відповіді.
Перелік продукції студії «Укртелефільм», виготовленої, але не профінансованої Держкомтелерадіо України за період 2000 – 2006 рр.
|
№№ з/п |
Назва телепродукції |
Обсяг – факт |
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа. Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні. У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена  «Детектор медіа» * Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.  Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»! Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші! Спільнота ДМ Інтернет-видання «Детектор медіа» — watchdog українських ЗМІ Шеф-редакторка — Наталія Лигачова У разі передруку і цитування обов'язково в першому абзаці давати посилання й гіперпосилання на «Детектор медіа». Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Редакція може не поділяти думок авторів, а також відмовляти в публікації без пояснення причини. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали без погодження з авторами. Винагорода виплачується лише за замовлені редакцією публікації. Матеріали з позначками "Реклама", "Партнерський проект" публікуються на правах реклами. Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої. Даю згоду |
