Народний депутат, член парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Орест Муц вніс поправки до законопроекту №6523 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав», за якими пропонує закодовувати всі українські супутникові телеканали, мовлення яких ведеться за межі України, а некодовані позбавляти ліцензій. Його ініціатива наразилася на жорстку критику генерального директора ТВі Миколи Княжицького, який заявив: у такий спосіб влада хоче закрити українські супутникові канали.

Наразі законопроект №6523, проти якого виступає інтернет-спільнота, оскільки він впроваджує можливість закриття інтернет-ресурсів без рішення суду, готується до другого читання в профільному Комітеті з питань науки і освіти. Однак коли саме комітет розгляне таблицю поправок і винесе проект у зал - невідомо. Микола Княжицький переконує, що закон ухвалять до кінця червня. Натомість джерела «Детектор медіа» в комітеті сумніваються в подальшій долі цього документу після того, як проти нього висловився зокрема й народний депутат Віктор Янукович.

Тим не менш, депутати вносять свої поправки до проекту. Чому саме Орест Муц запропонував свої - він пояснив у репліці для «Детектор медіа».

Микола Княжицький, генеральний директор ТВі, у досить безапеляційній формі розкритикував мої новації до законопроекту №6523, щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав. У тому числі про необхідність кодування телепрограм, мовлення яких ведеться за межі України.

Я розумію так, що всі читачі вже звикли до стилю пана Миколи, коли політичним гаслам, ярликам, паплюженню гідності опонента надається перевага перед фаховою толерантною розмовою.

Вважаю, що така манера дискусії не робить честі жодній людині, тому буду намагатися говорити виключно по суті проблеми.

Мотив для внесення змін до законопроекту в мене виключно один - необхідність захисту авторських прав, у тому числі авторських прав створювачів аудіо- та відеопродукції - телефільмів, програм, концертів, шоу, новин, а також артистів, авторів та виконавців - тобто прав тих, завдяки кому телебачення і є телебаченням.

Микола Княжицький опікується правами глядачів на доступ до інформації, і це зрозуміло - від кількості аудиторії напряму залежать фінансові здобутки його телекомпанії. Але він забуває, що ця інформація створюється інтелектуальною й творчою працею інших людей, які справедливо мають право на отримання авторської винагороди, розмір якої також повинен залежати від чисельності аудиторії мовлення.

Сьогодні ми бачимо, що забезпечення авторських прав у сфері супутникового телевізійного мовлення врегульовано значно гірше, ніж в ефірному та кабельному мовленні.

У випадку ефірного та кабельного телебачення аудиторія глядачів визначена ліцензією на мовлення. Супутникове ж мовлення виходить далеко за межі України, а його потенційна аудиторія значно перевищує аудиторію наземного та кабельного мовлення. Тому справедливими вбачаються вимоги авторів, виконавців, творців і правовласників телевізійних програм відносно того, щоб надати їм можливість знати реальну кількість глядачів телеканалу, для розрахунку розміру авторської винагороди.

З моєї точки зору, рішення цієї проблеми полягає у введенні кодування сигналу супутникового мовлення. Ще раз звертаю увагу, що йдеться виключно про аудиторію, яка виходить за межі України і яка наразі не потрапляє в розрахунки розміру авторської винагороди.

Микола Княжицький наводить приклад декількох некодованих супутникових каналів, замовчуючи той факт, що переважна більшість (понад сотня) каналів веде кодоване супутникове мовлення. І не тому, що вони самостійно обрали таку бізнес-модель, а тому що в іншому випадку вони не зможуть отримати дозволів від авторів контенту. В усіх контрактах на розповсюдження програм указано категоричну вимогу - виключно в мережах, які мають можливість переліку глядачів. Це і є реальний захист авторських прав.

Пан Микола чомусь мовчить і про той факт, що майже всі національні канали вже ведуть супутникове мовлення в закодованому вигляді, тільки в так званому умовно закодованому. Це такий собі хитрий спосіб введення авторів в оману, який фактично надає глядачам можливість «легкого» піратського доступу, і в той же час юридично захищає телекомпанії від претензій за порушення авторських прав. Мовляв, це ж глядачі порушники ваших авторських прав, а не ми, телекомпанії.

Телеканал ТВі транслює свої програми на всю Європу? Чудово, це ж аудиторія більш ніж 830 мільйонів глядачів. Я так розумію, що в такому випадку ТВі повинен сплачувати теж мільйони євро авторам творів, які канал використовує в своїх програмах. Не сплачує? Тому що у них глядачів менше, ніж 830 мільйонів? Тоді скільки ж? І чому автори повинні вірити «лукавій» інформації каналу щодо кількості глядачів? Як до сплати авторських прав, то глядачів кіт наплакав, а як до політичних гасел, то у ТВі їх уже десятки мільйонів. То скільки ж насправді? Ось саме для встановлення цього факту й потрібне кодування сигналу.

Наша країна входить до переліку світових аутсайдерів із дотримання авторських та суміжних прав. Пан Микола вважає, що там і є наше місце? Я іншої думки.

Фото - elektorat.te.ua