Як уже повідомляла «Детектор медіа», нині Міністерство юстиції України займається розробкою проекту Закону України «Про реформування державних та комунальних друкованих засобів масової інформації». Підготовка законопроекту відбувається у рамках Плану заходів із виконання обов'язків та зобов'язань України, що випливають з її членства в Раді Європи, а також на виконання указу Президента від 5 жовтня 2005 року та відповідних розпоряджень уряду.

16 червня Мін’юст, спільно з Міжнародним фондом «Відродження», провів чергове засідання «круглого столу», присвяченого обговоренню законопроекту.

Попри те, що більшість учасників громадського обговорення ознайомились з поточним варіантом проекту лише на самому «круглому столі» (на сайті ж Мін’юсту і нині розміщений варіант законопроекту ще від 31 березня), дискусія все таки відбулася. Основні протиріччя виникли стосовно того, що ж, власне, має статися згідно з документом: приватизація комунальних та державних ЗМІ чи безкоштовна передача трудовим колективам майна та приміщень. Проблема у тому, що мало які колективи зможуть придбати його зараз, вартість майна комунальної чи державної газети в Україні становить від 40 тисяч до 1,5 – 2 млн. гривень. Саме цей факт може означати, що опиняться друковані ЗМІ у власності не колективів, а когось іншого.

Власне, останню позицію відстоює Національна спілка журналістів України. Як варіант, вона пропонує передати майно та приміщення в оренду на 15-20 років, з символічною оплатою, та з подальшим правом редакції та трудового колективу його придбати. Тож з вуст представника цього органу Тетяни Котюжинської прозвучала досить розлога критика мін′юстівського законопроекту. Почалась вона з самої назви законопроекту – «Про реформування державних та комунальних друкованих засобів масової інформації» – «каменем спотикання» стало слово «друкованих». Пані Котюжинська переконана, що реформа має стосуватись не лише газет, а й міських, районних телерадіокомпаній та проводового мовлення. Окремо має вирішуватись лише доля ОДТРК.

Щодо продажу засновницьких прав (у проекті закону зазначається, що привілейоване право на придбання має інший співзасновник), то, за словами Котюжинської, НСЖУ турбує те, що «зараз у деяких областях, зокрема в Івано-Франківській та Сумській, проводяться наради в ОДА, на яких пропонується редакторам терміново перереєструвати свої статутні документи і викреслити такого співзасновника, як трудовий колектив, створивши унітарне комунальне підприємство».

Регулювання проектом Закону перетворення ЗМІ в офіційні друковані видання теж має свої мінуси. Визначальне право у прийнятті цього способу реформування належить засновникам - органам влади. Тут і виникає дилема, або вони будуть заново створювати своє офіційне друковане видання, або вони просто перетворять існуюче, звільнивши всіх журналістів. «Цей спосіб перетворення, як для засновників, буде найбільш вдалим. Питання ліквідації також залежить від засновника, він може затягнути це питання, 2 роки нічого не вирішувати, та просто автоматично ліквідували ЗМІ, незалежно від думки трудового колективу», - не виключає такого варіанту Котюжинська.

Представниця Спілки журналістів пропонує повернутись до проекту від 31 березня 2006, який передбачав передачу майна і приміщень господарським товариствам, створеним членами трудового колективу цього ЗМІ. Щоб і тут уникнути зловживань, можна обумовити цільове використання та інші обставини, за яких така «операція» могла би бути здійснена.

А от перший заступник голови Державного Комітету телебачення та радіомовлення України Анатолій Мураховський оцінив законопроект, як «пристойно зроблений та якісний, проте деякі статті можна було б удосконалити». На його думку, закон має чітко виписати пріоритетні права на викуп і засновницьких прав, і майна редакції та те, як ці права здійснити. Що стосується офіційних друкованих видань, то їх повинна мати обласна влада, нижчі ж за територіальним принципом і повноваженнями могли б також ними користуватись для оприлюднення офіційної інформації.

Пан Мураховський каже, що треба доопрацювати й ті пункти законопроекту, які забезпечуватимуть соціальні гарантії журналістів реформованих друкованих ЗМІ: «Ті журналісти, які пропрацювали 10 чи 15 років в комунальних ЗМІ, були прирівняні до державних службовців, також мали соціальні гарантії при виході на пенсії і, якщо ми вже їх прирівнювали до державних службовців, то і параметри, які будуть вираховувати пенсійні перспективи таких журналістів, мають відповідати пенсійним перспективам державних чиновників. Тобто, варто зменшити термін, який би враховувався при виході на пенсію».

Нагадаємо, що згідно з теперішнім варіантом проекту, право на «привілейовану» пенсію мають журналісти, які пропрацювали в них не менше 20 років.

Також Анатолій Мураховський потішив усіх тим, що вже складено «медіакарту» друкованих ЗМІ, які мають реформувати. Проте попросив представників редакцій перевірити всіх у цьому списку, може, когось і «проґавили».

Голова ж Незалежної медіапрофспілки Сергій Гузь каже, що таких даних мало, йому хотілось би ще мати дещо іншу статистику: «Мені здається, що всі розмови про соціальну направленість цього закону - неправда. Бо якби це було так, то ми знали б, скільки людей втратить роботу, скільки потрібно грошей на виконання соціальних гарантій перед ними, і скільки потрібно грошей на те, аби направити їх на підвищення кваліфікації, чи перекваліфікування». Такі дані, на його думку, не менш важливі.

Тарас Шевченко, директор Інституту медіа права, вважає, що Мін’юст «склав непоганий законопроект, його можна правити, змінювати, але й треба шукати компроміс».

Щодо позицій інших учасників, в основному, представників друкованих ЗМІ, то вони висловлять свої зауваження та пропозиції у письмовому вигляді та надішлють їх до Міністерства юстиції. Для того, аби це зробити, потрібно трохи більше часу на вивчення проекту, аніж кілька хвилин перед початком «круглого столу».