Часом більш, а часом менш удало “довгоносики” пародіювали різні сторони українського життя-буття, доводячи геть усе до абсурду. З використанням фантастичного суржику та не менш ідіотичного російського канцеляриту. Потім творчі і фінансові причини звели шоу на пси.

І от 17 січня уславлені “довгоносики” відродилися. Хоча й без довгих носів, але зате у нелімітованому прямому ефірі, сповненому суржику, канцеляриту й абсурду. Почався розгляд у Верховному Суді позову команди кандидата у президенти Віктора Януковича на неправильну діяльність Центральної виборчої комісії, яка, мовляв, не забезпечила можливість народові виявити свою волю, не створила умов для точного підрахунку поданих голосів і взагалі – геть спотворила та містифікувала виборчий процес в Україні. А ще – на законодавство, що залишило за межами виборчого процесу інвалідів, хворих і всіх-всіх-всіх, хто хотів голосувати вдома.

“Довгоносиківською” виглядає вже сама постановка питання про недемократизм змін до виборчого законодавства з боку сторони, яка підписала свого часу відомі домовленості “круглого столу” саме щодо цих змін, а потому силами своїх депутатів у Верховній Раді підтримала ці зміни (ба більше: не просто підтримала, а наполягла на сумнозвісному пакетному голосуванні). У такому разі логічно було б звинуватити власний політичний ідіотизм і бацнути себе по чуприні пінопластовим молотком. Але винна, звісна річ, невістка...

Так само із порушеннями на виборах. Виявляється, вони були масовими впродовж усієї виборчої кампанії. Нагадаю, що саме Віктор Янукович очолював виконавчу владу України аж до часу “третього” туру виборів, коли він пішов у відпустку. Запитання: чи могли чинитися масові порушення без участі структур виконавчої влади і хто мусить за них відповідати (хай і разом із ЦВК)?

Тепер про вихід прихильників Віктора Ющенка на вулиці. Він, за логікою представника Януковича Нестора Шуфрича, є грубим порушенням демократії: мовляв, масові акції громадянської непокори (ці слова він підкреслював особливо) вплинули на виборця і спотворили його вільне волевиявлення. Цю ідею розвинули інші речники Віктора Федоровича: перекриття руху на київському Хрещатику та порушення ритму роботи шкіл під час “помаранчевої революції” виявилися аргументами на користь оскарження дій ЦВК. Цікаво, де тут бузина, а де – дядько?

І, нарешті, коронний момент новітнього шоу – вихід на арену трьох швейцарських адвокатів. Це справді феноменальні персонажі. Вони за 10 днів, не знаючи української мови, досконально оволоділи тонкощами виборчого (і супутнього) законодавства України. Їм, бачте, переклали корпус українських законів. Повіримо у це. За свідченнями компетентних експертів, йдеться про таку кількість сторінок машинопису, яка вимірюється цифрою з чотирма нулями. Отож питання: коли перекладали і хто перекладав? Той перекладач, який сидів на суді, і який не дуже добре знає українську мову, у чому могли пересвідчитися телеглядачі? І коли цей феноменальний добродій устиг здійснити свою безсмертну працю? Чи, може, над перекладом французькою українських законів ниділа ціла когорта перекладачів? Але і в такому разі, коли роблять переклад фахових текстів, призначених для “технологічного”, суспільно-прикладного використання, завжди потрібні літературний і науковий редактори; чи не можна назвати їхні прізвища?

Якось у знаного автора детективів Стенлі Ґарднера у нескінченних описаннях пригод адвоката Перрі Мейсона довелося мені зустріти ситуацію, коли справа була виграна, власне, на самому початку судового процесу, оскільки поліційний переклад іспанською записки звинувачуваної не враховував “дрібнички”: двозначності ключового виразу, і на цьому Мейсоном був успішно, як завжди, побудований захист. Схоже, представники Януковича детективів не читають, а даремно: представники Ющенка 18 січня звернули увагу суду на те, що перекладач неточно перекладає швейцарцям слова суддів, а суддям – слова швейцарців. Добре, що в Україні зараз більше демократії, ніж у США, а то процес на цьому міг би й завершитися...

Виходячи з виступів швейцарських адвокатів на завжди вдячну тему “прав людини” та щодо їхнього досвіду виступів на судових процесах навіть у диктаторських державах (спрямованих явно на телекамеру, а не до Верховного Суду, як і репліки адвоката Ніказакова про “13 мільйонів наших глядачів”), можна висунути гіпотезу: основною спонукою приїзду імпортних юристів було не бажання сягнути істини, а... Скажемо м‘яко, активна участь у добре оплачуваному шоу “Довгоносики-2”. Утім, один із цих гостей – Петер Шеферлі – в інтерв‘ю Радіо “Свобода” фактично із цим погодився, заявивши у відповідь на запитання, якою мірою він ознайомлений із українським виборчим законодавством: “Звичайно, не так добре, як українські адвокати. Але, ви знаєте, коли дерматолог приймає пологи, він мусить викручуватися і виходить із скрутного становища”.

Слово честі, творці первинного “Шоу довгоносиків” не додумалися до такого сюжету, а жаль – у них він би вийшов не менш веселим, аніж у нинішніх шоуменів.

На цьому доводиться закінчити ці вкрай суб‘єктивні начерки вражень телеглядача, котрий сподобився за своє життя бачити найрізноманітніші вистави – від XXIV з‘їзду КПРС до засідання Верховного Суду України за позовною заявою команди Віктора Януковича. Боюся, що у мене не буде стільки терпіння, скільки його у шановних суддів, котрі героїчно закривають долонями роти, коли в якості істотних порушень називаються помаранчеві шарфи в день голосування, якими були обгорнуті шиї спостерігачів від Ющенка. Доведеться піти кудись у тихе місце і сповна відреготатися.

А шоу хай тим часом триває само по собі. Як то кажуть, цо занадто, то не здраво. Телевистава затягнулася, хоча, мабуть, студентам-юристам і Детектор медіам вона дасть у майбутньому чимало підстав для інтелектуальних вправ.

P.S. Жоден із моїх колег, за єдиним винятком, не протестував проти порівняння чинного дійства у Верховному Суді України із “Шоу довгоносиків”. Виняток, утім, вагомий: колумніст “Столичных новостей”, знаний культуролог і телезнавець професор Вадим Скуратівський заявив: не треба чіпати творця “Довгоносиків” геніального коміка Андрієнка! Бо ж хіба Шуфрич надається до якогось порівняння із ним?