Про закриття безкоштовної газети «Эспрессо по-черниговски» стало відомо на початку лютого, хоча уважні чернігівці ще восени помітили, що видання перестало з\'являтись у поштових скриньках.

Уперше повноколірна газета на дванадцяти сторінках тиражем 70 тисяч примірників вийшла 4 березня 2009 року. З перших номерів було ясно, що це проект будівельного гіпермаркету «Вена».

Газета мала яскравий дизайн, багато авторських коміксів на злободенні теми, містила легкі розважальні й рекламні матеріали. За деякий час «Эспрессо по-черниговски» стало офіційним друкованим органом громадського об\'єднання «Громадська думка», яке фінансувалося власниками того ж підприємства. Ближче до виборів до міськради газета стала засобом агітації.

Останній безкоштовний номер «Эспрессо по-черниговски» вийшов 12 листопада на чотирьох сторінках, інформація на яких стосувалася переважно результатів виборів. А 28 січня до чернігівців повернулася відома їм газета, проте вже за гроші. Це був перший і останній комерційний випуск. Проте в редакції ще вірять у продовження.

«Закриття газети могло статися через дві причини, - коментує ситуацію чернігівський медіаексперт Юрій Паперний. - По-перше, газета не позиціонувала себе ні як рекламна, ні як політична, ні як комерційна, це було всього потроху. По-друге, це могло статися через можливі юридичні переслідування видання після публікації деяких матеріалів. А після того як газета стала заполітизованою, в читачів почалося відторгнення інформації. Тому платний номер був уже нікому не потрібен».

Пан Юрій пояснює думку про можливі юридичні переслідування. Мається на увазі, що до авторського колективу останнього, платного номера приєднався скандально відомий чернігівський блогер Ігор Стах. «Його присутність у цьому виданні була незручна й міській владі, й обласній. Та й правлячу партію цей автор неодноразово згадував у своїх публікаціях. Швидше за все, всі ці сторони висловили спонсору газети своє незадоволення», - каже експерт.

Інформацію про відторгнення газети читачами спростовує колишня головна редакторка видання, нині депутат Чернігівської міської ради Марина Рейко.

«В межах громадського об\'єднання "Громадська думка" існував також центр соціологічних досліджень, - розповідає пані Марина. - Саме за результатами опитувань, у яких багато чернігівців прямо називали "Эспрессо по-черниговски" улюбленою газетою, а також через велику кількість листів читачів, ми періодично збільшували тираж газети».

Коли Марина Рейко прийшла до редакторства, в січні 2010 року, газета розповсюджувалася накладом 70 тисяч примірників. Згодом його підняли до 80 тисяч. Навесні й улітку 2010 року було введено передплату на видання (простіше кажучи, доставку до приватних будинків, чого раніше не було), і це додало ще п\'ять тисяч до тиражу. З вересня 2010 року вже сто тисяч поштових скриньок щотижня містили свіжий примірник «Эспрессо по-черниговски».

Закриття газети редакторка пояснює інакше. «Ми казали нашим читачам, що будемо виходити й далі, якщо вони підтримають "Громадську думку" на місцевих виборах», - розповідає Марина Рейко.

За її словами, команда цього громадського об\'єднання (на вибори «Громадська думка» йшла під назвою «Громадська солідарність») розраховувала... не менш ніж на 50% місць у міській раді. В результаті зараз у ній є чотири депутати від цієї сили й одна заступниця міського голови.

«"Эспрессо по-черниговски" був одним із найдорожчих комерційних проектів на Чернігівщині», - ділиться підрахунками Юрій Паперний.

За його інформацією, в 2009 році ця газета обійшлася видавцю в суму близько двох мільйонів гривень. Також експерт каже, що ККД цього видання приблизно один-два мільйони гривень на кожне з місць «Громадської солідарності» в муніципалітеті.

«Я знаю видавця цієї газети, - продовжує думку медіаексперт. - Він будує чіткі бізнес-плани. І цей проект йому невигідний».

Однак не завжди справа в грошах. Колишня редакторка газети стверджує, що перевести «Эспрессо по-черниговски» на комерційні рейки було виключно її ідеєю. Силами редакційного колективу готувалася не лише змістова частина останнього номера, але й частина комерційна: принципи розповсюдження, плани на самоокупність.

«Ми хотіли робити розважальну газету для вікенду, - ділиться вона тодішніми ідеями. - В нас не було менеджера, і тепер видно, що ми припустилися багатьох помилок».

Перший комерційний номер накладом десять тисяч примірників вийшов на гроші того самого спонсора, який фінансував газету весь час. Колективом було прийнято рішення не розповсюджувати продукт через кіоски (дорогий вхід до мережі означав би ціну газети не нижчу за дві гривні). Тому було організовано продаж газети з рук у людних місцях по півтори гривні за примірник.

Відповідь на питання про те, яку частину накладу було продано, пані Марина воліє лишити в розряді комерційної таємниці.

Варто зауважити, що змінено було не лише опцію «безплатно/ платно». Цільову аудиторію видання також вирішили змінити: якщо зазвичай газету найбільше читали чернігівці пенсійного віку, то платний номер було підготовлено для більш молодого читача. В той же час було запущено сайт, який мав би бути тісно прив\'язаний до паперового видання.

Юрій Паперний вважає, що принаймні до весни Чернігів має незайняту нішу - безкоштовне масове видання. Адже чернігівці до такого вже звикли: крім «Эспрессо по-черниговски» в поштових скриньках міста тривалий час регулярно з\'являлася й газета «За Чернігів!». Назва видання збігається з назвою іншої громадської організації, яка свого часу представляла інтереси Олексія Савченка, допоки той не став головою держконцерну «Укрспирт».

«Тепер власник готовий продати бренд "Эспрессо по-черниговски", - підсумовує Марина Рейко. - Якщо знайдеться новий власник, редакція готова зібратися й продовжувати свою роботу».