Цивілізація виникає там, де помирає культура.

Освальд Шпенглер

Цей текст спонтанно народився у відповідь на запитання, мимохідь висловлене в одній скайп-конференції. У дискусії я послався на власні «радикальні уявлення про інформаційну культуру» і був спонуканий пояснити їх детальніше. Викладені нижче «імперативи», безперечно, потребують адекватного контексту для інтерпретації - втім, кінцевий висновок, як видається, є валідним у ширшій перспективі.

Отже, деякі з «радикальних імперативів інформаційної культури» виглядатимуть приблизно так:

(1)

(а) у масиві коментарів під будь-яким дописом коментатор повинен ретельно читати всі попередні коментарі, перш ніж дописувати свій;

(б) якщо вашу думку в коментарях уже висловили - нема чого її повторювати, go please yourself for being late;

(в) забороняється писати коментарі, призначення яких зводиться до функції [like], там, де є кнопка [like];

(2) створення кожної нової гілки на тематичному інтернет-форумі повинно бути арґументовано не гірше від створення окремої статті у вікіпедії; або не гірше принаймні від рішення українського суду, за формою. До всіх наступних дописів застосовується правило (1), як до коментарів;

(3) кожен добросовісний член інформаційного суспільства повинен максимально ґуґлити все, що йому спадає на думку поширити у своєму блоґові чи бложику. Застосовується принцип, аналогічний до пункту (1)(б) з тією поправкою, що вже сформульовані десь і кимось «правильні» думки можна репостити в інших локаціях, обмежуючись розумним обсягом цитати. Репост, або ж цитату, має бути недвозначно подано як репост, або ж цитату. Про те, що лінк на джерело є завжди обов'язковим, цільовій аудиторії цього тексту нагадувати якось незручно;

(4) джерело А - першоджерело - опублікувало інформацію X. Джерело Б перепостило інформацію X з адекватним посиланням на джерело А. Якщо джерело В перепощує інформацію X без посилання на джерело А - джерело В підлягає анігіляції ядерною бомбою як квінтесенція світового зла.

Практична хоча б на 97,4% реалізація наведених заповідей для кого-небудь, крім мене самого, напевно входить у конфлікт із моєю недостатньо тоталітарною сутністю. Також я усвідомлюю, що нереально послідовний розвиток пункту (1)(в), саме в такому його формулюванні, гіпотетично може породити десь те саме, що словник новоязу в Орвелла. Але то не означає, що без тоталітарних методів не можна покладатися на переконання. Можна, і таки нічого іншого не лишається, хоча є усвідомлення, що переконування - то вічний процес, який змін не принесе. До речі, яку реакцію у вас викликає слоган: «Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять»?

Вище - лиш неповний перелік норм для людини, яка прагне в інформаційну добу називати себе культурною. Звісно, на противагу такому, умовно орґанічному, є більш технократичний шлях, про який мова піде трохи нижче; як зауважив Роджер Вотерс, «людська раса цивілізувала себе». Українського суспільства, зауважмо, сьогодні то стосується незначною мірою: цивілізованість номінально кращих його репрезентантів подекуди виходить за межі навичок із завантаження ринґтонів для айфонів; одначе ступінь співмірності цього результату із розмірами розпиляних бюджетів не дозволяє назвати його визначним.

У підсумку, виконання «імперативів» повинно було би зменшити обсяг інформації у світі разів так у вісім чи п'ятнадцять. Людство, звісно, обирає інший шлях вирішення проблем зас..мічення простору - so much goddamn spam, we need better goddamn technology!

Розвиток технологій дозволяє зменшити (точніше, mitigate - гарний переклад у стадії пошуку) негативні наслідки терабайтів білого шуму та реверберацій не інакше, як за допомогою більш ефективного управління (я б сказав, тут так і проситься російське слово «ворочания») цими терабайтами непотребу разом із кілобайтами корисного сигналу. Але згадаймо, що саме розвиток технологій колись і уможливив терабайти білого шуму та реверберацій.

Тому ми повертаємося до того, що будь-який розвиток технологій лише піднімає проблему на інший рівень. Тому ми повертаємося до спіралі. Не існує такої проблеми - спричиненої homo sapiens, - суто технологічне вирішення якої не породжувало би нової проблеми (згадайте простий приклад комп'ютерних вірусів). Довкола того, наскільки «ніщо насправді не змінюється», можемо дискутувати - але беззаперечним видається те, що зміни в розвитку технологій аж ніяк не змінюють людської натури; в контексті поширення інформації, флудливої й лінивої до думання людської натури. «This species has amused itself to death», - сказав пан Вотерс, із телевізором на обкладинці, але приблизно через рік після винайдення сервісу www.

Олександр Харченко, alex@kharchenko.net.ua

JFGI (Just f***ing google it), RTFM (Read the f***ing manual), GTFO (Get the f*** out) - грубі, але справедливі настанови, що виникли в учасників інтернет-спілкування на ранніх етапах розвитку WWW.

Ілюстрація - noobstore.com