Ще Енді Воргол погрожував, що кожна людина матиме свої 15 хвилин слави. Професор University of Detroit Mercy Ніколас Роумбз лише п'ять років тому зауважив значне погіршення ситуації: «Ми всі сьогодні автори, всі - письменники, всі - кінематографісти». Ясно, що коло творців медіапродукту зростає за рахунок зменшення кола споживачів. Настане день, коли за кожного з них розпочнеться запекла боротьба, і відеоблоги впевнено наближають цю дату.

Від «Вогів» до «Влоггіз»

Перші відеоблоги з'явилися ще в 2000 році - п'ятьма роками раніше запуску популярної соціальної мережі youtube.com, на якій вони здебільшого розміщені сьогодні. Запам'ятайте цю дату - 27 листопада - саме цього дня десять років тому старший дослідник Університету Бергена (Норвегія) Едріан Майлз зробив перший щоденниковий відеозапис для інтернету. Згодом він винайшов для таких записів термін «вог» (vog) і навіть оприлюднив «Маніфест Вогми», пародіюючи відомий «Маніфест Догма 95» датського кінорежисера Ларса фон Трієра. Пан Майлз уже тоді здогадувався, що в недалекому майбутньому «воги» можуть перетворитися на міні-фільми.

1 березня 2003 року Ларс Ріске запустив перший німецький відеоблог The Netshow, що був мережевою версією телешоу. Рівно через десять місяців американський активіст інтернет-медіа й автор книги «Секрети онлайн-відео для побудови вашого бізнесу» Стів Гарфілд запустив свій проект та оголосив 2004-й роком відеоблогу. У червні було відкрито групу відеоблогінгу на порталі Yahoo, яка через рік досягла тисячі учасників, а в січні 2005-го відбувся перший Vloggercon - конференція відеоблогерів у Нью-Йорку. У липні 2006-го на сервіс відеоблогінгу Youtube щодня завантажували понад 65 тисяч фрагментів. Того ж таки року у Сан-Франциско було засновано першу щорічну винагороду за найкращий відеоблог The Vloggies.

Як бачимо, темпи вражаючі. Настільки, що ми не маємо навіть часу подумати: а до чого все це може призвести? Програма-мінімум відеоблогера-початківця - прославитися, максимум, про що він мріє, - наставити на свій блог банерів комерційної реклами: вже згаданий Стів Гарфілд заробляв на ній у 2006 році... аж $250 на рік!

Онотолє та Прєвєд Мєдвєд!

Найпопулярнішими відеоблогерами на пострадянській території є такі явно несумісні за масштабом персони, як українець (одесит) Анатолій Вассерман та росіянин Дмитро Медведєв.

Ентузіаст гри «Що? Де? Коли?» Онотолє (як звуть його «в інтернетах») завів свій відеощоденник на сайті журналу «Компьютерра» в жовтні 2008 року: вже до цього часу він встиг стати просто легендарним персонажем. Про його чарівний жилет, що має 26 кишень та важить із усією амуніцією (включно з маленьким телескопом та гільйотинкою для сигар) понад 7 кілограмів скоро складатимуть пісні. Також відомо, що в юності він дав обітницю безшлюбності, якої ретельно тримається й досі. Невідомо лишень, чому до його джентльменського набору титулів дописують словосполучення «політичний консультант»: міркування Вассермана щодо сучасної політики можна назвати в найліпшому випадку провокаціями. Чого варта лише одна назва його книги «Росія, включно з Україною. Єдність або загибель»! Утім, провокації, здається, і є його головною метою: тільки Вассеран міг сказати, що української мови не існує взагалі, а пенсії треба скасувати для підвищення народжуваності. Тільки Онотолє міг привітати поляків із загибеллю президента Качинського. Саме ці абсурдні, на грані фарсу, заяви і зробили його популярним: кому інакше був би цікавий 58-річний радянський інженер зі звичками затурканого «совка», виглядом типового міського божевільного фріка та жахливо загальмованою реакцією?

Із відеоблогом пана Дмитра Медвєдєва добре знайомі навіть ті українці, що не знають, з якого боку підходити до комп'ютера. Один із постів російського президента, записаний спеціально для передвиборного напучення Віктора Ющенка та його електорату, показували по українському телебаченню. Так-так, це той самий сюжет, де на задньому плані пропливає мирний атомний авіаносець! Пан Дмитро не стукав мештою по катедрі, як свого часу Микита Сергійович, але впевненим тоном та рішучим поглядом давав зрозуміти всім українцям, що жартувати з ним не варто. Цікаво, що англомовна стаття Video blogging у «Вікіпедії» супроводжується у якості прикладу саме відеопостом російського президента, записаним після його візиту в Латинську Америку. Але варто зауважити: назвати відеоблогом те, що оприлюднюється на сайті blog.kremlin.ru, важко. Це радше нагадує запис нудної наради в якогось топ-менеджера. Останній сюжет має красномовний заголовок «Розбиратися та саджати до в'язниці. Іншого виходу немає». В кадрі, що починається з півслова, Мєдвєд дає вказівки трьом чиновникам посилити боротьбу із хабарниками. Ракурс постійно змінюється, бо присутні дають пояснення. Глядачі залишили після цього посту близько сотні коментарів, загальний зміст яких можна окреслити фразою «хабарництво - основа російської державності».

Приклад із Медвєдєва, який пообіцяв «суто професійний підхід» до відеоблогування, взяла й новий президент Киргизії Роза Отунбаєва: очільниця мовить бюрократичним арго з офіційного сайту чистою російською на тлі державного прапору. Аж хочеться стати струнко й віддати честь! (До речі, цікавий факт: якщо переключити сайт президента на державну мову, киргизькою перекладаються лише деякі глави меню.)

В Росії навіть такий, здавалося б, типово аматорський, анархічний рух примудрилися формалізувати до крайнощів: там, наприклад, існує «Відеоблог, присвячений питанням зимового прибирання Санкт-Петербурга».

Морозиво Новодворської та мовчазні марші Димовського

Опозиціонерка-правозахисниця Валерія Новодворська зі своїм колегою Костянтином Боровим (тим самим, що дзвонив по мобільному Дудаєву, коли в останнього влучила російська ракета) теж періодично виступають у своєму блозі із відеозверненнями до мас. Дуже багато в них заходів із України, бо пані Валерія часто торкається наших тем: то Януковича покидьком назве, то закличе народ до повстання проти зрадників. За півтора роки існування цього ресурсу його встигли відвідати аж півтора мільйона глядачів, але показово, що жодна з її політичних заяв не користувалася серед них такою популярністю, як кадри, де вона їсть шоколадне морозиво! Взагалі блог Валерії Іллівни найбільш наближений до ідеології проекту, що передбачає мінімум офіціозу та максимум власного неповторного стилю. Опозиціонерка розповідає, як від Берлусконі пішла його дружина, «мов остання електричка», а пан Боровий згадує грузинських глядачів, які вважають Новодворську «ідеалом жіночої краси», на що остання кидає ремарку: «Зголодніли вони там зовсім! Я тільки для гарему згоджуся в якості одаліски».

Наостанок варто загадати сумновідомого російського блогера - майора міліції Олексія Димовського, котрий записав декілька відеозвернень до президента Медвєдєва, в яких розкрив факти корупції в МВС РФ. Вже через три дні Димовського звільнили з роботи, потім заарештували за розголошення державної таємниці та засудили до виплати величезних грошових компенсацій «за наклепи». Керівництво МВС заявило, що діяльність майора фінансують американські неурядові фонди. За останньою інформацією, опальний міліціонер влаштовує на Червоній площі «Мовчазні марші»: аби не дай бог кремлівські відеоблогери не почули!

Корчинський та ящик сатани

В українських президентів відеоблогів немає, і це не дивно. Ющенко не зміг би зі своїми фірмовими «тєлєгами» вкластися в 5-6 хвилин стандартної довжини сюжету, а в Януковича інша проблема - без папірця, де великими буквами написали б йому, що треба казати, він видає такі перли, що весь світ потім довго сміється. Але ж він це не спеціально робить, на відміну від Дмитра Корчинського!

Шоумен української політики, відкриваючи свій відеоблог, пообіцяв відмолити цей страшний гріх у церкві. Далі він заявив, що комп'ютер - це ящик сатани, і його треба негайно викинути з вікна на голову якомусь грішнику (а грішники майже всі, бо спасеться небагато). Не дивно, що цей запис зібрав понад сто тисяч переглядів! Ще пан Дмитро заявив, що нашим гербом має стати двоголовий верблюд, після вимовлення гасла «Слава Україні!» треба негайно бити по морді, а для загального щастя та добробуту ми маємо стратити всіх, кому більше 12 років. Гарно дядько відсмалює, що не кажіть!

Треба додати, що час від часу в нас виникають цікаві проекти, які не зовсім вписуються в концепцію відеоблогу. Наприклад, два-три роки тому активно діяв сайт Хоbot.tv, де з'явилося понад сто сюжетів на теми повсякденного життя молоді: як краще знайомитися з дівчатами, що кажуть відвідувачки нічних клубів у наркотичному сп'янінні, чи варто виходити заміж... Гасло проекту «Кожна людина - зірка автобіографічного фільму».

Автор цієї статті нещодавно відкрив власний відеоблог «Дике Телебачення» в рамках проекту «Детектор медіа» порталу «Детектор медіа». На ньому з'являються пости, присвячені подіям у сфері українських мультимедіа. Назва виникла як реакція на офіційне ТБ, що обмежено вимогами продюсерів та залізними правилами індустрії. В майбутньому на «Детектор медіа» планується відкрити цілий цех блогерів.

Відеоблогерство не впало на нас раптово з неба. Воно є лише продовженням давньої традиції писання щоденників. Тут варто зауважити дві головні особливості цього жанру - суб'єктивність та приватність. Саме вони дозволяють автору не нести ні перед ким відповідальності за написане, бо ж воно від початку не мало гучних претензій та не призначалося для оприлюднення. Інтернет фактично позбавив кожного з нас навіть надії на приватність, тож сучасний цифровий літописець має тільки один прихисток - дозвіл на суб'єктивність. А от чи буде почуто його голос у величезному волаючому натовпі, де кожен прагне щось сказати і зовсім не хоче слухати інших?

Що треба, щоби завести власний відеоблог?

1. Камеру або цифровий фотоапарат - $150-200.

2. Штатив - $20-30

3. Будь-який сучасний комп'ютер - $400-700

4. Програмне забезпечення для відеомонтажу та виготовлення титрів і заставок - $1200

5. Доступ до інтернету - $10-20 на місяць.

Ілюстрація - blogoreader.org.ua