Серед інших тем, які жваво дискутувалися  під час Днів кабельного телебачення України в Криму, особливу увагу заслуговує питання доступу операторів телекомунікацій до житлового фонду. Розвиток різноманітних  технологій, зростання кількості бажаючих розбудувати телекомунікаційні мережі в багатоквартирних будинках, кризовий дефіцит місцевих бюджетів підштовхнули місцеву владу на пошук додаткових коштів із нетрадиційних джерел. Останнім часом ця проблема перешкоджає нормальній господарчій діяльності не тільки новачків, а й компаній, які десятки років працюють на ринку.

Починаючи з 90-х років будівництво та експлуатація мереж кабельного телебачення у містах здійснювалася на підставі дозволів виконкомів міських рад, що закріплено у відповідних рішеннях, які приймалися на підставі ст. 24 минулої редакції Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Час пройшов, рішення були зняті з контролю як виконані. Тимчасом редакція 2006 року вищезгаданого закону «позбавила» органи місцевого самоврядування будь-яких важелів та законного впливу на доступ до інфраструктури домівок, але можливість керівників місцевих ЖЕКів розпоряджатися ключами від дахів та підвалів надає вагомий статус цим організаціям. Питання впорядкування доступу до дахів об'єктивно повинен хтось урегульовувати, хоча би з метою безпеки. Криза, безпека, впорядкування - вагомі підстави, на яких місцеві ради почали будувати творчі норми ‑ бар'єри входження операторів телекомунікацій до житлових будинків, попри те, що Конституція приписує діяти суто в межах власних повноважень і законів України.

«Арсенал» наших органів місцевого самоврядування є найрізноманітнішим: так зване добровільно-примусове укладання угод сервітуту,  оренди - найжорсткіша форма «співпраці» з операторами телекомунікацій, договір про сплату за використання конструктивних елементів житлових будинків тощо... Приміром, у Львові навіть вирішили брати з операторів платню як пайову участь замовників (?) «у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова» за кожен телекомунікаційний вузол у розмірі 50 грн. Предмет договорів усюди різний, але мета одна: отримати додаткові гроші до місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про телекомунікації» суб'єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж, можуть використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання на підставі договору з власником приміщення. У даному випадку власниками допоміжних приміщень, що використовують оператори кабельного телебачення, є господарі квартир, які мешкають у будинках. Усі питання використання допоміжних приміщень, із нашої точки зору, повинні бути врегульовані угодами на надання програмних, телекомунікаційних послуг абонентам.

Але на практиці відбувається зовсім інша річ. Згідно з законом збереження енергії, ніщо з нічого не береться і в нікуди не зникає. Мешканці будинків, по-перше, сплачують за електронні послуги операторам, провайдерам телекомунікацій. Вони ж найняли ЖЕК задля утримання свого майна, тому сплачують і йому за це. Пропозиції органів місцевого самоврядування полягають у тому, щоби власникам домівок збільшили платню за програмні й телекомунікаційні послуги, на кошти за використання майна, що їм за законами України належить на праві сумісної власності! Тобто володарі приміщень - споживачі телекомунікаційних послуг повинні додатково сплачувати через операторів, провайдерів телекомунікацій за використання своєї ж власності. Коло замкнулося. З нашої точки зору, це є прихованим підвищенням квартплати, на яке, на жаль, ніяк не звертає увагу Антимонопольний комітет України.

Але не усюди. Житомирським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України 27/04/2010 розпочато розгляд справи проти виконкому Житомирської міськради. На цей час рішення виконавчого комітету щодо стягнення платні КВЖРЕПами з суб'єктів господарювання, які прокладають телекомунікаційні мережі в житлових будинках, припинені як економічно не обґрунтовані та такі, що порушують законодавство про захист економічної конкуренції.

У свою чергу, всі об'єднання провайдерів програмної послуги звернулися до Національної ради України з питань телебачення  і радіомовлення як єдиного державного конституційного органу у сфері регулювання телерадіомовлення із проханням надати правову оцінку діяльності органів місцевого самоврядування стосовно даного питання. 

Наталія Клітна, генеральний директор «Укртелемережі»

Фото - www.secoin.ru