Поки в Нацраді «перезмінка» - одних членів звільнено, а інших ще не призначено - є час для обговорення глобальних проблем. Зокрема і невтішного тренду щодо закритості регуляторної інформації, що з'явився у Національній раді після останньої рокіровки.

Рівень відкритості Національної ради з питань телебачення і радіомовлення залежить не так від законів, які регламентують прозорість регуляторних процесів, як від того, хто «нині чергує». І якщо екс-голова Нацради Віталій Шевченко під час кожного конкурсу на телерадіочастоти наголошував, що кожен, кого цікавитиме, як само голосували члени Нацради, може подати відповідний інформаційний запит і отримати відповідь щодо кожного голосу за того чи іншого конкурсанта, то нинішнє керівництво регуляторного органу переконане: відкритість - справа суто добровільна, і про результати голосування радить журналістам розпитувати членів Нацради в індивідуальному порядку. А ті вже як захочуть, то скажуть, не захочуть - ні.

Тобто стару улюблену речівку регуляторів «це рішення колегіальне» довели до апогею, викресливши з цієї формули будь-яку персональну відповідальність, передовсім відповідальність своїм іменем.

Щоби зрозуміти суть проблеми, варто усвідомити: роздача ефірних частоти - це приблизно те саме, що роздача землі - тобто поділ національного багатства за номінальною вартістю шляхом особистого голосування «спеціальних людей».

Тож небажання членів Нацради надавати офіційну інформацію по результатах голосування - це приблизно те саме, якби завтра народні депутати заборонили доступ до результатів поіменного голосування. Мовляв, це колегіальне рішення парламенту, вдовольніться знанням про кількість голосів, а що стосується інформації по голосуванню іменними картками, то за нею ви можете звертатися безпосередньо до кожного обранця, а перевірити її ви взагалі не зможете ніяк.

Власне, приводом для звернення «Детектор медіа» до Нацради цього разу став дуже маленький конкурс - усього лише на пару десятків частот. Проте один момент викликав цікавість.

А саме - голосування за радіочастоту 106,7 МГц у Кіровограді.

«Десь півроку тому ми отримали лист від Нацради, підписаний заступником голови Юрієм Плаксюком, із зверненням до обласних державних ТРК, які мають ФМ-частоти, так би мовити, частину часу на них віддати на користь НРКУ», - пояснював ТК віце-президент НРКУ Валерій Юрченко.

Коротше кажучи, частота належала Кіровоградській ОДТРК, на ній, за словами Юрченка, вже близько двох років мовила НРКУ. І от приходить момент, коли компанії вирішують узаконити свої відносини. Але: за законом неможливо передати, подарувати чи заповісти свою частоту іншій компанії. Тут є два шляхи - або оформити так зване партнерство, або конкурс.

Як пояснив Юрченко, варіант «партнерство» НРКУ не влаштовував через сувору систему фінансової звітності для державних компаній: «Казначейство фінансує розповсюдження сигналу лише зі спеціальної статті видатків, а підставою для отримання коштів за цією статтею є ліцензія. І ніякий інший документ».

Тож частота опинилася на конкурсі. І - дісталася іншому конкурсантові.

Фактично Нацрада своїм листом спонукала Кіровоградську ОДТРК виставити власну частоту на конкурс, на якій до цього мовила Національна радіокомпанія, щоб відібрати її на користь приватної радіогрупи (переможцем у Кіровограді стала ТРК «Лідер» із «Української радіогрупи» Анатолія Євтухова). Тобто державний орган вправно обіграв провінціалів і Національне радіо.

Треба розуміти, що по кожному конкурсу Нацрада голосує іменними бюлетенями. Голоси підраховує лічильна комісія. Результати оголошуються в такий спосіб: «ТРК А - 5 голосів; ТРК Б - 2 голоси». Саме так - 5:2 - розподілилися голоси шести членів Нацради під час конкурсу на кіровоградську частоту. А це означає, що хтось один із шістки проголосував за Національне радіо, а хтось - за обидві компанії. Враховуючи, що це було останнє засідання в Нацраді нинішнього голови Держкомтелерадіо (державного опікуна НРКУ) Юрія Плаксюка, то дізнатися, хто за кого проголосував і чому саме, було не тільки цікаво, а й корисно.

У день конкурсу в мене відбувся дуже прикметний діалог із заступником голови Нацради Ларисою Мудрак. «Пані Ларисо, чому Нацрада відмовила національній державній компанії, а надала перевагу приватній ФМ-станції?» - «Це колегіальне рішення», - відповіла ТК заступник голови Нацради Лариса Мудрак. «Але як ви можете це прокоментувати? За кого ви голосували?» - «Хай це лишиться таємницею».

Тоді це видалося хай неприпустимим, але традиційним незнанням чиновниками законів, за дотриманням яких їм належить стежити, проте своєю відповіддю на інформаційний запит із проханням надати результати поіменного голосування за кожною конкурсною позицією Нацрада публічно заявила, що це не досадна помилка окремого члена, це - позиція регуляторного органу: втаємничення і деперсоналізація.

У результаті чергове колегіальне рішення остаточно засекретило від громадськості інші колегіальні рішення.

Члени Нацради «старої школи» Віктор Понеділко і Віталій Шевченко (від учорашнього дня вже екс-члени) висловили свою думку в коментарях ТК, що прописана в законі вимога відкритості діяльності регуляторних органів є достатньою підставою для того, щоб надати пресі результати поіменного голосування.

«Я переконаний, що регуляторний орган має працювати відкрито, і коли було обговорення щодо надання відповіді конкретно на ваш запит, я висловив думку, що відкритість у регуляторній практиці - її не тільки вимагає закон, вона в принципі не може бути зайвою», - пояснював свою позицію Віталій Шевченко.

Саме ця норма закону давала можливість «Детектор медіа» отримувати відповіді щодо голосувань по найскандальніших конкурсах, приміром, по голосуванню за розподіл місць у цифровому мультиплексі МХ-4.

«Відповідь-відмова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення є досить суперечливою і, вочевидь, є підставою для судового оскарження», - переконаний юрист Інституту медіа права Ігор Розкладай.

Юрист нагадує, що закон України «Про Нацраду» неодноразово наголошує на відкритості цього органу. Так, ч. 3 статті 24 каже, що засідання Національної ради є відкритими, а ч. 1 ст. 16 - що діяльність Національної ради є відкритою, а її рішення - доступними для суб'єктів інформаційних відносин.

«Принцип прозорості й доступності до громадськості означає, що кожен громадянин може отримати безоплатно або з певною компенсацією фактичних витрат доступ до засідань і документів, які ухвалюються на засіданнях Національної ради. Обмеження такого доступу може бути виправдано хіба що наявністю державної таємниці», - пояснює Ігор Розкладай.

Щодо чинності рішень, то, на думку юриста, підтвердженням того, що рішення ухвалено легітимно, тобто за нього 5 членів справді заповнили протоколи (а не якусь чернетку чи візову анкету :) є протокол (ч. 8 ст. 24), який ведеться на засіданні і який разом із рішенням підписується головою Національної ради та відповідальним секретарем або, за певних обставин, усіма членами Нацради. Закон не каже, що цей документ має гриф «Для службового користування», натомість гарантує право ліцензіата, стосовно якого було прийнято рішення, на отримання у чотириденний строк із дня звернення його копії та копії рішення. До того ж будь-який платник податків може вимагати від будь-якого органу надати докази легітимності рішень - це вже конституційні принципи (пам'ятаймо, що радіочастотний ресурс, - так само як інші природні ресурси - вода, повітря, надра тощо, - є власністю українського народу).

«Тому, спираючись на вищевикладені принципи і положення закону, я вважаю необґрунтованою і дещо зухвалою відмову у доступі до відкритої інформації у формі протоколу відкритого засідання Національної ради. Рекомендую Нацраді з метою економії коштів за умов економічних негараздів у державі не витрачати грошей платників податків на суди і надати копію протоколу в загальний строк, визначений для розгляду інформаційних запитів», - каже Ігор Розкладай.

Проте перш ніж прийняти рішення судитися чи не судитися з Нацрадою, «Детектор медіа» має намір звернутися до громадської ради при регуляторному органі - адже питання тлумачення законодавства новим складом Нацради є як ніколи принциповим для громадськості: якщо зараз ми дозволимо їм вільну фантазію на тему відкритості, то на всі наші подальші запити по голосуванню лише чутимемо, мовляв, відкритими є засідання, а не результати голосувань, тож якщо вас щось цікавить - треба було стежити за руками під час голосування, а тепер вдовольніться стандартною відповіддю - «це є колегіальне рішення».

Фото - www.wordpress.com