На цій невідповідності наголосила член Центрвиборчкому Марина Ставнійчук у п`ятницю під час круглого столу, присвяченого обговоренню виборчого законодавства в контексті діяльності ЗМІ, проведеного Комітетом ВР з питань свободи слова та інформації.

До чинного закону про вибори Президента України 18 квітня було внесено ряд змін та доповнень, які набрали чинності 6 квітня цього року. Голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформації Микола Томенко під час обговорення норм цього закону зауважив, що експертна група мала лише «дві ночі» на роботу над нормами нового законопроекту, виправдовуючи велику кількість претензій до нього з боку медіа-юристів. Нагадаємо, що зміни до виборчих законів голосувалися пакетом у вигляді «затравки» до політреформи. Те, що законодавчий процес не терпить поспіху, доводили учасники обговорення.

Для Комітету це означає необхідність знову, одразу після ухвалення закону, публічно наголошувати на необхідності змін до нього. Але, як наголосила член ЦВК Марина Ставнійчук, щоб уникнути різнотлумачень тих чи інших норм закону, потрібно їх детальніше прописати у самому законі, а не залишати це на відкуп Центральній виборчій комісії. А претензій до нового закону юристи висловили чимало. У критичному випадку вони можуть бути використані не на користь засобів масової інформації. Окремі положення через невиписаність процедури, або її непродуманість можуть взагалі не спрацювати. Як наприклад, стаття 62 закону про передвиборчі дебати. У пункті два цієї статті вказано, що в одних теледебатах під час передвиборчої кампанії одночасно можуть брати участь не більше двох кандидатів на пост Президента України. Графік проведення теледебатів складається за результатами жеребкування, що проводиться ЦВК за участю кандидатів на пост Президента або їх довірених осіб.

Учасники круглого столу висловили зауваження, що попарна участь кандидатів може стати причиною того, що теледебати не відбудуться взагалі у тому випадку, коли претендентів на посаду Президента буде сім чи 11, тобто непарна кількість.

Стаття 64 встановлює заборони для участі у передвиборній агітації: особам, які не є громадянами України, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим та службовитм особам, членам виборчих комісій під час виконання обов`язків. Але закон не встановив обмеження представникам невиконавчої влади: суддям, прокурорам, народним депутатам тощо, наголосила Марина Ставнійчук. На думку Миколи Томенка, це обмеження було зроблене законодавцями свідомо, щоб у такий спосіб стримати використання адмінресурсу. Народні обранці є політичними особами, тому агітувати за того чи іншого - їхній хліб. Далі у п.4 ст.64 вказано, що державним та комунальним ЗМІ, їх посадовим особам та службовим особам, творчим працівникам під час виборчого процесу у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами на використання ефірного часу чи газетної площі кандидатами для передвиборної агітації за рахунок держбюджету, забороняється агітувати за або проти кандидатів на пост Президента України, оцінювати їхні передвиборні програми або віддавати перевагу в будь-якій формі.

Ч.12 ст 64 встановлює також заборону на проведення передвиборної агітації в зарубіжних ЗМІ, що діють на території України. За словами Мирини Ставнійчук, ця норма не поширюється на зарубіжні телеканали, що ретранслюються на території України. І нагадала хрестоматійний приклад минулих парламентських виборів із Михайлом Леонтьєвим та програмою ОРТ «Однако». У цій частині закон теж потребує доповнень.

За її словами, цей закон, на жаль, не містить загального обмеженя у проведенні агітації для самих журналістів ЗМІ.

Проблематичним для ЗМІ може бути дотримання закладеного у законі принципу рівності можливостей усіх кандидатів, вважає медіа-юрист Віталій Замніус. За законом, ЗМІ, надавши ефір чи газетну площу одному кандидатові, не можуть відмовити усім іншим. Таким чином медіа постають перед проблемою перенасичення рекламою. Тому їм варто ретельно планувати рекламну діяльність під час виборів. На думку Марини Ставнійчук, виникне проблема із процедурою обчислення «середньозваженого» показника вартості реклами. Також відсутнє законодавче визначення цього поняття. Цей показник як верхня межа, що обмежує вартість рекламних послуг, встановлюється, згідно із законом, ЦВК разом з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та Держтелерадіо. За словами Марини Ставнійчук, попередній досвід роботи ЦВК з цими установами не дав результату. Можна згадати й інший приклад – виконання Постанови Верховної Ради про висвітлення роботи парламенту. Довготривала переписка так ні до чого й не призвела. На думку члена ЦВК, обрахунок цього показника теж треба прописати в законі.