В умовах української "псевдодемократії" кожна спроба реалізувати "формат" громадського обговорення законопроектів безумовно заслуговує на повагу. Хоча б із міркувань того, щоб публічно означити існування в Україні стійких інтенцій до громадянського суспільства(про існування якого говорити все ще зарано).

Нинішні громадські слухання проекту Закону України "Про моніторинг телекомунікацій" (організовані МГО "Інтерньюз-Україна") викликали зацікавлення у широкого кола експертів та фахівців. Якщо аналізувати хід дискусії, що розгорнулася навколо законопроекту, то вона по суті звелася до протистояння між точками зору, які можна назвати традиційними не лише для посткомуністичних держав, але й для країн розвинутої демократії. І там спецслужби часто намагаються зміцнити і розширити сферу свого контролю, і там представники громадськості переймаються тим, як застерегти особисті права громадян і запобігти надмірності і зловживанням спецслужб. Гучні політичні скандали, пов’язані з цією тематикою, – також не рідкість.

Генерал Анатолій Герасимов, який представляв на слуханнях Службу безпеки України (саме в "надрах" цієї структури працювала робоча група, що розробляла законопроект), у своєму виступі і в подальших коментарях всіляко акцентував увагу на "технологічності" проекту і закликав сприймати його в першу чергу як "інструмент", який нарешті надасть спецслужбам можливість адекватно реагувати на появу нових видів злочинів та терористичних загроз, пов’язаних із розвитком інформаційно-телекомунікаційних технологій. При цьому генерал посилався на те, що проблеми з правами українських громадян на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції визначаються іншими, раніше прийнятими законами.

Тим часом, серед учасників слухань у генерала знайшлось чимало опонентів. Зокрема, такі відомі політологи, як Володимир Малинкович та Володимир Полохало. Не відкидаючи необхідності законодавчого регулювання моніторингу, чи як уточнювали деякі експерти – "перехоплення" інформації з оперативно-пошукових міркувань, політологи звертали увагу на недосконалість законопроекту, навіть на рівні концепції, не кажучи вже про дрібніші недоліки.

Але особливі застороги аналітиків і правозахисників викликає можливість того, що прийняття подібного Закону може надати легітимності тіньовим практикам прослуховування опозиційних політиків і використання отриманої конфіденційної інформації у політичній боротьбі. Враховуючи таку ситуацію, Володимир Малинкович запропонував взагалі відкласти прийняття закону і повернутися до нього вже після завершення особливо гострого періоду політичного протистояння, пов’язаного з виборами президента.

Як зауважив народний депутат Юрій Луценко, йому вже не раз доводилось особисто стикатися з випадками прослуховування власних телефонів і навіть бачити відповідну санкцію суду.

На недосконалість правових засад моніторингу телекомунікацій звернув особливу увагу голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров. Зокрема, процедура надання судового дозволу (яку генерал Герасимов вважає чи не головною гарантією від зловживань) досі здійснюється на підставі листа Верховного Суду від 19 листопада 1996 року № 16/6 - вельми сумнівної юридичної чинності, де наводяться лише загальні принципи надання такого дозволу і немає детально виписаної процедури.

У цілому, на думку переважної більшості учасників слухань, законопроект про моніторинг комунікацій наділяє СБУ надмірними повноваженнями, перекладає фінансовий тягар забезпечення моніторингу на провайдерів і не містить достатніх гарантій проти зловживань.

На жаль, реально вплинути на процес прийняття законопроекту вже надто складно, оскільки він був внесений у Верховну Раду ще 7 серпня цього року, вже отримав підтримку двох профільних комітетів і вже на ближчих засідання може бути внесений на розгляд депутатів у першому читанні. Несміливі пропозиції учасників звернутися до генерала СБУ з проханням відкликати проект добровільно не мали успіху, тим більше, що він був поданий у парламент не СБУ, а Кабміном.

Все ж учасники слухань не втратили надії на те, що громадськість ще зможе внести корективи до майбутнього закону, виходячи із суспільних інтересів, або, принаймні, нейтралізувати негативні моменти. Юрій Луценко зголосився використати своє депутатське право законодавчої ініціативи для того, щоб внести в парламент зауваження та поправки до законопроекту...

Детально ознайомитися з матеріалами слухань та історією проблеми можна на сайті http://www.gipi.internews.ua