Організатором „круглого столу” щодо роздержавлення державних та комунальних ЗМІ, за матеріалами якого підготовлено цей текст, виступила Українська Асоціація Видавців Періодичної Преси (www.unpa.com.ua) за сприяння фондів “Відродження” (www.irf.kiev.ua) та британського “Медіареформи” (www.detector.media/mediareform).



Заступник директора приватного юридичого підприємства “Професіонал” Тетяна Шморьова зазначає, що у державному стандарті, виданому Книжковою палатою 1995 року, сказано, що видання – це певним чином відредагований, виданий документ. “Отже, з одного боку, нібито нісенітниця, - продовжує юрист. – Що ж виходить, роздержавлення документу? Очевидно, такого не буває. Але про що тоді мова? Є абсолютно специфічний об’єкт роздержавлення – це ЗМІ, який включає в себе дві складові: засновницькі права, власне, права видавати це саме періодичне видання та майнові права”.

У чому ж тоді специфічність об’єктів роздержавлення?

“Розглянемо ЗМІ як сукупність, комплекс засновницьких і майнових прав, - пропонує п. Шморьова. - Всі друковані ЗМІ пропонується розподілили за першим критерієм. Тоді матимемо:

державні – єдиними засновниками яких є органи державної влади;

комунальні – єдиними засновниками яких є органи місцевого самоврядування.

Пані юрист нагадує, що можливість видавати будь-який ЗМІ передбачає попередню реєстрацію в Держкомтелерадіо. “Із засновниками з’ясували. Хто ж буде видавати газету? І тоді створюється редакція. У законі “Про друковані засоби масової інформації (пресу)” зазначено, що редакція повинна реєструватися в місцевих органах влади відповідно до закону “Про підприємства”. Досить часто виникало питання “що таке редакція?”, мовляв, такого слова не знаємо, більше того, не з’ясовано, яка ж це врешті, виходячи із законодавства, організаційно-правова форма, - зазначає Тетяна Шморьова. - Ми пропонуємо визначення: редакція – особа (у сукупному значенні – комплекс людей), яка видає газету. Редакція може бути як юридичною, так і фізічною особою. Що таке юридична особа? Це – відокремлене майно, можливість набувати цивільних прав і обов’язків, а також бути позивачем чи відповідачем в суді.

Але сам закон про пресу не вказує на обов’язковість реєстрації редакції як юридичної особи. Відтак виникає ситуація, що коли редакція існує у якості суто відділу (який готує до друку видання, знаходиться у приміщенні адміністрації), то позови до редакції реально адресуються до адміністрації).



Як розповіла заступник директора юрфірми “Професіонал”, за комплексом майнових прав друковані ЗМІ, які є об’єктами роздержавлення, за їхнім законопроектом розподілено на:

змішані – співзасновником яких є публічна юридична особа (коли державні, комунальні органи та інші виступають засновниками);

залежні – співвласниками майна редакцій яких є публічна юридична особа (державні, комунальні органи та інші виступають засновниками редакцій).

Чому ж залежні? За словами нашого співбесідника, річ у тім, що існують інші особи, які внесли своє майно в редакцію, тобто редакція як юрособа зареєстрована у вигляді господарського товариства.

Щодо змішаних: не виключено, їх засновниками може бути і орган державної влади, і приватне підприємство.

“Бувають випадки, коли орган державної влади і інша юридична особа, наприклад, благодійний фонд, видають ЗМІ в реалізації договору про спільну діяльність, - повідомила пані Тетяна. - Ведеться окремий баланс, створюється певна група, що фінанасується за рахунок окремо облікованих коштів, і у такий спосіб видається ЗМІ. Оскільки спосіб роздержавлення подібних медіа передбачено цим законопроектом, юристи окремо не виділяли дану групу ЗМІ”.

Які є способи роздержавлення?



“Якщо йдеться про засновницькі права, то, очевидно, способом роздержавлення є і має бути перевід засновницьких прав, - каже п. Шморьова. – Всі ЗМІ одержували свідоцтво про державну реєстрацію ЗМІ, у якому чітко записано: засновник – наприклад, або держміськадміністрація, або трудовий колектив. Уявіть, редакції немає, є тільки право видавати газету. Що ж тут приватизувати? Очевидно, що нема чого. Але держава не має права видавати ЗМІ, отже, мова фактично йде про перевід засновницьких прав. Чинним законодавством ця процедура абсолютно чітко врегульована.

Юрист не виключає, що перевід бренду або торговельної марки будуть заперечувати. Водночас вона висловила сумнів, що у всіх редакціях оцінили розмір вартості бренду, а також, що цей розмір заклали до балансу.

“Якщо мова йде про роздержавлення ЗМІ, де існує окреме майно і, відповідно, засновницькі права, тоді ми запропонували два способи роздержавлення, - зазначає заступник директора “Професіоналу”. - Якщо немає редакції, тоді відбувається перевід засновницьких прав, якщо ж є майно – тоді застосовується один зі способів приватизації майна + перевід засновницьких прав.

За яким принципом це відбувається?

“Засновницькі права слідують за майном. Себто якщо особа у той чи інший спосіб отримає майно, то до неї переходять і права засновника, - каже Тетяна Шморьова . - Адже майно – найбільший економічний важель. Зареєструвати газету не є проблема. Проблема – створити матеріально-технічну базу. Той, хто викуповує цю базу, має, вочевидь, газету й видавати.



Способи роздержавлення майна?



Приватизація – оплатне відчуження прав власності органів держави чи місцевого самоврядування (державних або комунальних юридичних осіб) на майно, яке знаходиться за їх дорученням у розпорядженні редакції засобу масової інформації (або закріплене за ними на праві власності) на користь приватних фізичних осіб чи недержавних організацій.

Усуспільнення – безоплатна передача майна об’єктів роздержавлення, за винятком залежних і змішаних друкованих ЗМІ, у власність громадським органазаціям-суб’єктам усуспільнення.

Підставою для усуспільнення є неприбутковість газети, тобто те, коли прибуток з розповсюдження за передплатою, розповсюдження вроздріб і реклами не перевищує 10% від обсягів фінансування. Якщо медіа є явно збитковим, сидить на суцільних дотаціях, то воно підлягає усуспільненню. Іншими словами, діє принцип “візьміть і поставте на ноги”, але якщо за це ще й платити – то це абсолютний нонсенс, уважають юристи. Через що вони і вирішили закласти норму роздержавлення подібних видань безкоштовно.

Як інформує п. Шморьова, громадські організації, що створені за рік до набрання чинності цим законом, також зможуть виступити реціпієнтами майна редакцій. На її думку, це буде відносно справедливо.

Чи може бути міська громада засновником, запитали юриста учасники “круглого столу”.

“Є логічні висновки, а є юридична конструкція, - каже пані Тетяна. - Як юридична особа така громада не існує, бо це є просто сукупність людей, що живе на певній території. Хай це буде не зовсім коректно до демократичних начал, які сповідує закон і, взагалі, нормотворча діяльність, але газета, вочевидь, повинна отримати ефективного власника. Якщо знову йтиметься про якісь там ефемерні створення, а не чіткі юридичні конструкції, то, очевидно, немає сенсу далі із цим порпатися”.

Оплатне роздержавлення – це продаж за гроші



Отже, приватизація відбувається за комерційним конкурсом, результатом якої стає договір купівлі/продажу майна редакції. Майно редакції – це майно, яке належить редакції на праві власності і якимось чином відображене у бухгалтерській документації, зазначають юристи.

Трудовий колектив



За словами експертів, радянські норми тут уже не діють, тому в кожному окремому випадку треба вирішувати, що таке є трудовий колектив, який має брати участь у приватизації. На їхню думку, потрібен простір для самостійного вирішення. Тому до трудового колективу можуть належати як журналісти, так і прибиральниці.

Після оприлюднення закону трудовий колектив має зібратися на загальні збори і визначити: ми хочемо або ні брати участь у приватизації. “Назвати це можна по-різному, хоч даниною демократії, - каже Тетяна Шморьова. - Пріоритетне право із приватизації залишаємо за трудовим колективом. У будь-якому разі роздержавлюється майно, яке оцінюється Фондом держмайна. Не виключено, що трудовий колектив буде фінансово неспроможним приватизувати все майно. Кожен окремий член трудколективу ухвалює для себе рішення зі створення господарського товариства. Відтак у приватизації участь бере не трудколектив як аморфна маса, а госптовариство, членами якого є представники трудколективу. Ці люди вносять кошти у статутний фонд господарського товариства, і їхня участь у приватизації буде прямопропорційно залежати від розміру внеску.

Як уточнив президент Української асоціаціїї видавців періодичної преси Михайло Вейсберг, трудовим колективом слід уважати всіх, хто має трудову книжку у цій організації. За його словами, трудові після приватизації залишаться такими ж, як і були. Крім того, бажаючі приватизувати газету, зорганізувавши господарське товариство, мають певні пільги для цього - пріоритетне право на купівлю газети.



Запитання учасників: чи мають право на свою частку люди, які тривалий час працювали у газеті, але тепер ні?



Директор юрфірми “Професіонал” М.Полудьонний: “Якщо право на приватизацію майна редакції поширювати на всіх, хто колись, починаючи з років 50 тому, працював у ній, тоді ми можемо дійти до абсурду і ніколи не провести процес приватизації. Коли мова йде про трудовий колектив, на увазі маються ті, чиї книжки лежать у сейфі начальника відділу кадрів”.

За словами пана Вейсберга, ніхто ж не заважає для тієї людини, яка колись працювала, а зараз – ні, купити за її ж гроші акції, а потім належно оформити.

Учасники “круглого столу” поінформували про те, що все майно, яке купується редакцією, проходить через розрахунковий рахунок і потрапляє на баланс. Усе інше, від спонсора, передається за актом. Тому придбане і подароване, на їхню думку, можна розрізнити.

Микола Полудьонний уважає, що подібні романтичні ідеї уже було реалізувано десь у 90-94 рр. “Справжній власник – це той, хто виклав свої кровні гроші за майно. З юридичної точки зору, хай це майно і створене журналістами, але ж ви за це гроші у вигляді зарплатні отримували від органів місцевого самоврядування. Врешті це майно належить або державі, або органу місцевого сомаврядування. Юридично тут все абсолютно правильно”, - гадає юрист. - Якщо трудовий колектив вирішить створити господарське товариство, думається, він знайде гроші, щоб сформувати статутний фонд, за рахунок якого майно може бути викупленим. Можливо, у цьому законі потрібно передбачити якісь пільги щодо кредитування”.



Співбесідник повідомив, що механізму відокремлення придбаного і подарованого майна як такого немає. У законопроекті вказано 4 види списків ЗМІ, які підлягають роздержавленню. За його словами, якщо ввести ще один критерій – і переглядати баланси і проводити аудит, реалізувати цей закон вдасться протягом років десь так двадцяти.

Відповідаючи на запитання учасників, п. Полудьонний зазначив: “Уявіть, закон пройшов 3 читання, його затверджено, пішов на підпис президента. Що за цей час зробить Адміністрація і органи місцевого самоврядування, будучи повноправним власником? Ви не боїтеся, що прийдете на момент набуття законом чинності до редакції – а у вас там нічого немає? Існує маса способів уцінювання, замінять столи, комп’ютери. Заборонні заходи ніколи ні до чого доброго не приводять. Треба стимулювати власника до того, аби він нічого з тим майном не зробив”.



Запитання учасників дискусії: “На що ж спрямовано цей закон, чи не на те, щоб газети були скуплені багатими дядьками?”

Юристи кажуть про те, що ніхто ж не заважає редакції, знаючи, що готується такий закон, акумулювати певні кошти задля приватизації.

Повертаючись до механізмів приватизації, пані Шморьова ставить запитання: яким чином здійснити приватизацію, маючи на увазі, що вже існує система органів приватизації? Тобто, що робити: створювати інші органи, які потрібно б було імплементувати в цю систему, або задіювати вже чинні? “Але ж ви знаєте, як наші державні органи ставляться до того, коли на них накладають ще один почесний обов’язок щось робити, - каже п.Шморьова. - З іншого боку, треба забезпечити демократичний нагляд за здійсненням приватизації. ФДМ звертається до Держкомтелерадіо, той надає потрібну інформацію про видання, яких стосується цей закон. Більше того, ми пропонуємо створити Комісію з роздержавлення (15 чол.) на рівні держави, яка буде фінансуватися з бюджету. Члени – профспілкові діячі, юристи, викладачі журналістики. Документи цього органу повинні мати обов’язковий характер”.

Що буде на виході?

Юристи сподіваються, що по проведенню приватизації у нас будуть функціонувати 1)приватизовані друковані ЗМІ і 2)офіційні друковані бюлетені, у які планується перетворити ті мас-медіа, які з якихось причин не захотіли або не змогли роздержавитися.

Поміж тим, Михайло Вейсберг констатував, що на сьогодні ніхто з творчих працівників державних і комунальних медіа не має шансу стати власником газет, де він працює. Але чи ліпшою є ситуація, коли все лишиться по-старому? Ви просто працюєте на чужого дядька і будете все життя працювати.

Учасники “круглого столу” розповіли про те, що їхні пропозиції щодо написання законопроекту з роздержавлення збирала Національна спілка журналістів. Оскільки ті пропозиції не були враховані у проекті “Професіоналу” і УАВПП, очевидно, що кожна з цих організацій розробляє проекти окремо. Лілія Молодецька, гендиректор УАВПП, наголосила, що тема роздержавлення мусується ще з 1998 року, але досі ніхто тексту законопроекту не написав.

Також учасники „круглого столу” зазначили: “чи не є питання пенсій таким, через яке, вочевидь, УАВПП і НСЖУ не можуть знайти точки дотику? Спілка журналістів – це, як правило, передпенсійні люди, які бояться за свою пенсію. Для них бюджетна підтримка цих газет – гарантія їх пенсії. Тому, певно, вони затягують із цим законом”.

Представники регіональних недержавних друкованих видань сподіваються, що, може, шляхом роздержавлення/приватизації нарешті розчиститься інформаційний простір. Як би це не було боляче, вважають вони, це хірургічна операція, але вона оздоровить суспільний організм в цілому. “Сьогодні 624 райони, у кожному газета. Чи є потреба в маленькому 25-тисячному районі тримати свою газету?” – дивуються вони. А завдяки роздержавленню, на їхню думку, насамперед журналістам дихатиметься ліпше.

Михайло Вейсберг зауважив, що відсоток акцій, який може викупити працівник, можна визначати за розміром зарплатні – адекватній оцінці внеску. Навіть у прибиральниці є змога придбати акції, але квота в неї просто менша.



Винятки з правил



На думку пана Полудьонного, результатом компромісу з тими, хто лобіюватиме і голосуватиме закон про роздержавлення, стало те, що не підлягатимуть роздержавленню такі видання, як “Голос України”, “Офіційний вісник України”, Вісник Верховного Суду України, Урядовий кур’єр, Вісник Конституційного Суду. У законопроекті зазначається, що вони справляють винятково важливий вплив на суспільство.

За словами Лілії Молодецької, через пару тижнів УАВПП видасть брошуру з пропозиціями, які проговорювалися на семінарі.

На думку Сергія Гузя, виконавчого секретаря Незалежної медіа-профспілки, який також брав участь у «круглому столі», законопроект про роздержавлення друкованих ЗМІ дуже цікавий і, головне, давно необхідний. Зараз він не може сказати, чи підтримає профспілка той механізм роздержавлення, який у ньому закладено. Він пояснює це тим, що потрібен час, аби добре вивчити документ, дізнатися думки журналістів, які працюють у тих медіа, де буде застосовуватися цей закон.

На думку п. Гузя, провести такий законопроект через парламент буде вкрай важко: занадто багато політичних і економічних інтересів у ньому зав’язано. «З одного боку, це крок політичний, - гадає журналіст. – Особливо напередодні президентських виборів». З іншого боку, вважає Сергій Гузь, реалізація такого закону поставить усі друковані ЗМІ у рівні умови та уніфікує правила гри на економічному полі.

«Зокрема, це стосується й соціального захисту журналістів, - говорить представник Незалежної медіа-профспілки. - Наприклад, сьогодні журналістів державних і комунальних медіа прирівнено до державних службовців. Це пільгова пенсія, це тарифи на зарплатню та інше. Така нерівність часто створює значні проблеми в регіонах. Стало масовим явищем, коли журналісти передпенсійного віку йдуть у такі ЗМІ, щоб отримувати більшу пенсію. У той час як журналісти комерційних медіа опиняються менш соціально захищеними».



Сергій Гузь уважає, що і сьогодні ця ситуація стає серйозною перепоною для приватизації державних і комунальних ЗМІ. За його прогнозом, слід очікувати значного спротиву з боку журналістів цих видань, якщо у законопроекті не буде враховано збереження вже обіцяних пільг по пенсіях, тощо.

Ще одна проблема, на думку профспілкового діяча, – дотації державним і комунальним ЗМІ. «За рахунок цього газети випускаються за ціною нижче собівартості. А це вже нечесна конкуренція. У такій ситуації редакції приватних медіа стають на дотацію в олігархів або політичних партій, щоб витримати конкурентну боротьбу», - каже Гузь.

«Я думаю, найближчим часом наша профспілка уважно розгляне даний законопроект і внесе свої пропозиції, - запевняє виконавчий секретар медіа-профспілки. - Насамперед вони стосуватимуться захисту інтересів трудових колективів, журналістів під час приватизації. Наприклад, законопроект має гарантувати трудовим колективам можливість приватизації ЗМІ не тільки через аукціон, але й, приміром, через механізм оренди з викупом. Крім того, треба ретельно продумати механізм виплати компенсацій журналістам тих редакцій, де після приватизації будуть значні скорочення кадрів і багато іншого, що стосується трудових і соціалних прав працівників державних і комунальних медіа».