"Детектор медіа" пропонує читачам ознайомитися із "Пояснювальною запискою" та проектом закону, що стосуються відповідних змін до чинних законів України. Розгляд цього законопроекту має відбутися у Верховній Раді України п"ятого лютого з наступним голосуванням у четвер.


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА




до проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законів України за результатами парламентських слухань “Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова та цензура в Україні”

1.

Під час парламентських слухань "Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова та цензура в Україні", що відбулись 4 грудня 2002 року, було проведено грунтовний аналіз ситуації та проблем в діяльності засобів масової інформації, пов’язаних, зокрема, із практикою неконституційного управління інформаційним простором держави, що здійснюється органами державної влади, та запровадженням політичної цензури в українських засобах масової інформації. Учасниками слухань було узагальнено можливі шляхи розв'язання цих та інших проблем, а також внесено пропозиції з удосконалення форм і методів законодавчого забезпечення конституційних прав громадян на свободу думки й слова, свободу творчості журналістів.


Учасники проведених парламентських слухань констатувати, що в Україні склалась загрозлива ситуація із забезпеченням основних прав та свобод людини й громадянина на отримання неупередженої, збалансованої інформації, а журналіста на вільне, без зовнішнього тиску виконання своїх професійних обов’язків. Засоби масової інформації втрачають належні їм у демократичному суспільстві функції посередника між владою та суспільством, перетворюються на знаряддя політичного впливу та маніпулювання.




Основною причиною існування в Україні явища політичної цензури визнано відсутність достатніх, у тому числі й законодавчих, умов для економічної незалежності засобів масової інформації, ігнорування посадовими особами органів державної влади правових приписів, втілених у Конституції України та законодавчих актах, що забороняють цензуру та гарантують право на свободу думки й слова, на вільне вираження поглядів і переконань.




Це обумовлює необхідність законодавчого реагування на зміну суспільних відносин за допомогою внесення коректив до чинної нормативної бази діяльності ЗМІ та журналістів. Необхідним стає зміна механізму реалізації права на захист честі й гідності, посилення гарантій реалізації права на інформацію та покращення законодавчих механізмів втілення конституційної заборони цензури.




2. Цілі й завдання


Метою прийняття цього закону є удосконалення форм і методів законодавчого забезпечення конституційних прав громадян на свободу думки й слова, свободу творчості журналістів за допомогою втілення рекомендацій учасників парламентських слухань з питань свободи слова та цензури в Україні від 4 грудня 2002 року.


Проект спрямований на посилення правового захисту журналістів, усунення із системи взаємовідносин влади й суспільства практики цензурування інформації, вдосконалення механізму реалізації права на інформацію за допомогою інформаційних запитів, забезпечення свободи слова та вираження в Україні.




3.Загальна характеристика й основні положення проекту

Законопроект містить ряд змін та доповнень до чинного інформаційного законодавства України в частині регулювання права на отримання інформації від державних органів та посадових осіб, вирішення справ про захист честі й гідності, встановлення відповідальності за порушення законодавства про діяльність засобів масової інформації тощо.




У законопроекті пропонується вперше дати визначення цензурі для забезпечення виконання положення Конституції України щодо її заборони. Проектом пропонується доповнити Закон України “Про інформацію” новою статтею, у якій визначити, що цензурою є контроль за змістом або тиск у будь-якій протизаконній формі на засоби масової інформації чи журналістів, що здійснюється органами державної влади або місцевого самоврядування, державними службовцями або посадовими особами цих органів у формі прямого або опосередкованого впливу на керівників, засновників (співзасновників), журналістів (творчих працівників) засобів масової інформації з метою поширення чи непоширення певної інформації, зокрема замовчування суспільно-значимої інформації, введення заборони на показ або згадування певних осіб, заборони критикувати органи влади або окремих осіб. Крім того, застосування цензури в тій чи іншій формі до журналістів проектом пропонується кваліфікувати як кримінально каране діяння у вигляді перешкоджання професійній журналістській діяльності.




Проект передбачає встановлення адміністративної відповідальності за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, або надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація має бути надана на запит фізичної або юридичної особи відповідно до Закону України “Про інформацію” або “Про звернення громадян”, шляхом доповнення Кодексу про адміністративні правопорушення новим складом правопорушення. Це має забезпечити неухильне дотримання вимог названих законів та припинити практику порушення права громадян на отримання інформації.




Більша частина законодавчих пропозицій, що містяться у проекті, спрямовані на врегулювання спірних питань щодо відповідальності за приниження честі й гідності. Ці зміни та доповнення покликані чітко визначити випадки, коли відповідальність не повинна наставати взагалі, встановити особливості розгляду справ, де позивачами виступають органи державної влади чи їх посадові особи. Пропоновані зміни впроваджують міжнародні принципи та стандарти в галузі свободи слова в українське законодавство.




Так, проект закону дає визначення оціночних суджень та встановлює їх відмінність від фактів, що є принциповим для вирішення справ щодо захисту честі й гідності. Визначення оціночних суджень подано у відповідності до тлумачення Європейським судом з прав людини статті 10 Європейської конвенції про права людини, яка ратифікована Верховною Радою України та, відповідно, є частиною українського законодавства. У проекті передбачено врахування інтересів громадськості при оцінці дій журналістів та звільнення останніх від відповідальності у випадку, коли вони діяли з метою забезпечення права громадськості бути поінформованим про суспільно важливі події.




Проект закону пропонує обмежити органи державної влади та місцевого самоврядування у можливості подавати до суду позови про захист честі і гідності та отримувати відшкодування моральної шкоди. Це, у свою чергу, сприятиме вільній дискусії щодо діяльності органів влади та критиці їх дій. Крім цього, такі пропозиції Єрунтуються на тому, що органи державної влади мають набагато більші, ніж пересічні громадяни, можливості для захисту своєї честі і гідності. Тобто, навіть у випадку опублікування недостовірної інформації, вони мають можливості оприлюднити коректну інформацію через державні засоби масової інформації, шляхом проведення прес-конференції для спростування тощо. При цьому, заборона подавати позови для органів державної влади не позбавляє посадових осіб цих органів захищати власну честь і гідність, однак для цього має бути встановлено, що опубліковані відомості прямо стосуються цих осіб.


Проектом закону пропонується удосконалити статтю 17 Закону України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, яка встановлює особливості розгляду спорів між журналістом чи засобом масової інформації, з одного боку, та органом державної влади чи посадовою або офіційною особою, з іншого. Зокрема, пропонується дати визначення поняттю “злий умисел” відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”. Принцип необхідності злого умислу для відповідальності журналіста був запозичений з правової системи США декілька років тому і вже почав застосовуватися українськими судами. Для посилення захисту журналістів також пропонується покласти обов’язок з доведення наявності злого умислу на позивача.




Законопроектом також пропонується змінити розмір державного мита, що сплачується з позовних заяв про захист честі й гідності, шляхом внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”. Попри наявність багатьох варіантів вирішення проблеми необгрунтованих позовних вимог, що пред’являються до журналістів (засобів масової інформації) у зв’язку з їхньої професійною діяльністю, проектом закону пропонується найбільш зважений підхід. Так, закріплюється, що у випадку порушення питання про відшкодування моральної шкоди розмір мита має бути пропорційним позовним вимогам. Ці зміни мають вплинути на позивачів щодо пред’явлення обЄрунтованих, незавищених позовних вимог, а також усунути загрозу припинення діяльності засобу масової інформації через неможливість виконання фінансових санкцій. При цьому, не обмежуються права добросовісних позивачів, які мають достатні підстави для пред’явлення та обгрунтування певних позовних вимог.

4.Стан нормативно-правової бази у сфері відносин

Сфера суспільних відносин, що є предметом цього проекту закону, на цей момент регулюється Конституцією України, Кодексом про адміністративні правопорушення, Цивільним кодексом, законами України “Про інформацію”, “Про звернення громадян”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, іншим законодавством, що регулює діяльність засобів масової інформації. Попри достатньо розроблену нормативну базу у зазначеній сфері, практика неоднозначного застосування чинного законодавства, наявності невідповідностей між різними актами тощо вимагає встановлення додаткових законодавчих гарантій реалізації конституційно гарантованих прав і свобод. Для цього проектом пропонується шляхом внесення окремих змін та доповнень до законодавства України, що регулює інформаційні відносини в країні, змінити загальний напрям правозастосовчої практики, встановити чіткіші правила захисту гарантованих прав, передбачити конкретні форми й міру відповідальності за недотримання законодавчих приписів.




5.Фінансово-економічне обЄрунтування

Прийняття проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законів України за результатами парламентських слухань “Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова та цензура в Україні” не потребуватиме додаткового бюджетного фінансування. Натомість зміни до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” матимуть наслідком збільшення надходжень до Державного бюджету України за рахунок підвищення розміру державного мита, що стягується при подачі позовів про захист честі й гідності.




6.Прогноз соціально-економічних та інших наслідків




Надання законодавчого визначення поняттю “цензура” та поширення кримінальної відповідальності за перешкоджання професійній журналістській діяльності на дії із застосування цензури до журналістів має припинити практику неконституційного втручання у діяльність засобів масової інформації та їх працівників, створить додаткові законодавчі умови для виконання засобами масової інформації функції інформування, громадської критики й контролю, а також налагодження процесу комунікації між усіма складовими суспільства.




Прийняття цього закону має стати на заваді обмеженню конституційних прав громадян на свободу думки й слова, на вільне вираження поглядів і переконань та застосуванню в системі українських засобів масової інформації прямої та опосередкованої цензури.




Встановлення адміністративної відповідальності за порушення права громадянина на отримання інформації від публічних установ та їх посадових осіб стане дисциплінуючим чинником та стимулюватиме державний апарат до чіткого дотримання закріпленого Конституцією та розвиненого у законах права на інформацію.




У результаті вдосконалення законодавства про захист честі й гідності будуть створені умови для недопущення використання судових позовів до засобів масової інформації та журналістів як засобу переслідування за їхню професійну діяльність, відповідно, їхньої більшої захищеності.




Проект внесений народними депутатами України членами Комітету з питань свободи слова та інформації Томенком М.В. та іншими


ЗАКОН УКРАЇНИ “Про внесення змін до деяких законів України за результатами парламентських слухань “Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова та цензура в Україні”




Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:




І. Внести до Законів України такі зміни та доповнення:




1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР), 1984, додаток до № 51, ст. 1122):




1) доповнити статтею 212-3 наступного змісту:




“Стаття 212-3. Порушення права на інформацію




Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, або надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація має бути надана на запит фізичної або юридичної особи відповідно до Закону України “Про інформацію” або Закону України “Про звернення громадян”, –

тягне за собою накладання штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.




Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, –




тягне за собою накладання штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.”;




2) статтю 221, частину першу статті 294 після цифр “212-2” доповнити цифрами “212-3”;




3) Пункт 1 частини першої статті 255 доповнити новим абзацом такого змісту:

“органів прокуратури (стаття 212-3);”.




2. У Законі України “Про інформацію” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 48, ст. 650; ВВР, 2000, № 27, ст. 213; ВВР, 2002, № 29, ст. 194):




1) доповнити статтею 45-1 наступного змісту:




“Стаття 45-1. Заборона цензури


Цензура в Україні заборонена. Під цензурою розуміється контроль за змістом або тиск у будь-яких протизаконних формах на засоби масової інформації чи журналістів, що здійснюється органами державної влади або місцевого самоврядування, державними службовцями або посадовими особами цих органів у формі прямого або опосередкованого впливу на керівників, засновників (співзасновників), журналістів (творчих працівників) засобів масової інформації з метою поширення чи непоширення певної інформації, зокрема замовчування суспільно-значимої інформації, введення заборони на показ або згадування певних осіб, заборони критикувати органи влади або окремих осіб.




Цензура, яка застосовується до журналістів, є формою перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, що тягне за собою кримінальну відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.”;


2) абзац 7 статті 47 після слів “поширення певної інформації” доповнити словами “, у тому числі цензура;”;




3) доповнити статтею 47-1 наступного змісту:




“Стаття 47-1. Звільнення від відповідальності


Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. До оціночних суджень відносяться висловлювання, які не містять фактичних даних (критика, оцінка дій тощо), а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири тощо). Оціночні судження не підлягають спростуванню.

Особа звільняється від відповідальності за розголошення конфіденційної чи іншої інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що право громадськості отримати цю інформацію переважало права інших осіб, в тому числі держави, щодо нерозголошення такої інформації.

Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів визначаються законами “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про телебачення і радіомовлення”, “Про інформаційні агентства” та “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів.”;




4) у статті 49:


слова "та державним органам" вилучити;


доповнити частиною другою наступного змісту:




“Органи державної влади, місцевого самоврядування не можуть подавати позови про захист честі, гідності та ділової репутації, а також вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадову особу органу державної влади чи місцевого самоврядування можливості судового захисту честі та гідності від власного імені, якщо вона доведе, що оприлюднені відомості безпосередньо стосуються її та прямо порушують її права.”;




3. У статті 17 Закону України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 50, ст. 302; 2002 р., № 2, ст. 5, № 29, ст. 200):




1) частину 4 викласти у наступній редакції:




“У разі конфлікту щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом і засобом масової інформації, з одного боку, та органом державної влади або органом місцевого самоврядування чи офіційною, посадовою особою (офіційними, посадовими особами) – з другого, позивач повинен довести недостовірність опублікованих відомостей та наявність злого умислу журналіста чи засобу масової інформації. Суд також враховує наслідки використання потерпілим можливостей позасудового (досудового) спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі і гідності та врегулювання конфлікту в цілому.”




2) доповнити частинами п’ятою та шостою наступного змісту:




“Під злим умислом журналіста чи засобу масової інформації необхідно розуміти такі їхні дії, коли вони перед поширенням інформації усвідомлювали її недостовірність.




Журналіст та засіб масової інформації звільняються від відповідальності за поширення відомостей, що не відповідають дійсності, у тому випадку, коли такі відомості становлять громадський інтерес, а журналіст діяв добросовісно, здійснивши їх перевірку.”;




4. Підпункт “ж” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993 р., № 13, ст. 113; 1994, № 28, ст. 241, ст. 242; 1995 р., № 13, ст. 85, № 30, ст. 229; 1996 р., № 52, ст. 302; 1997, № 33, ст. 207; 1999, № 25, ст. 211, № 44, ст. 386, № 52, ст. 470; 2000, № 29, ст. 229, № 38, ст. 317; 2002, № 6, ст. 43, № 23, ст. 163, № 32, ст. 223) викласти в наступній редакції:




"ж) із позовних заяв про розгляд питань захисту честі та гідності:




із позовних заяв немайнового характеру:

1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян;


із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян:

1 відсоток ціни позову, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;




із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову від 100 до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян:

5 відсотків ціни позову;




із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову понад 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян:

10 відсотків ціни позову.”.




ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.


З моменту набрання чинності цим Законом інші закони та нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить положенням цього Закону.