Черкаське видання «Антена» передрукувало з «Детектор медіа» текст Михайла Бриниха «Свинячий грип». Гіперлінк не поставили. Автора виправили на Микиту Болгарова і дописали кілька пасажів. ТК написала листа до Валерія Воротніка, головного редактора видання, з проханням виправити помилку і пояснити ситуацію. З цього моменту почалася історія Welcome to the real world безмежного копіпейсту.

Черкаські колеги внести правки не відмовилися, хоча м'яко дорікнули: мовляв, а чого це ваш текст не прийшов по  RSS? І в пошуковиках вас нема (ну ми є, але хто ж нас шукав). І взагалі, цей текст  а) не ідентичний нашому, б) він «гуляв» по мережі, г) «исходник для работы был взят не с сайта Детектор медіа». Тим не менш нам великодушно повірили на слово і внесли виправлення в електронну версію.

Поки що з першого листа картина виглядала такою, ніби редакцію увів в оману нечесний на руку автор Микита Болгаров. Цитую: «Как пояснил автор текста, был взят исходный текст и переработан. Как автор стоял "доктор Падлюччо"».

Тому на цьому можна було би й поставити крапку - власне, ми і збиралися поставити крапку, але перед тим не втрималися розпитати детальніше в колег про той віртуальний простір, де тексти вільно гуляють без нагляду і де вони є лише «ісходніками» для чиєїсь натхненної творчості. Сваритися ми не збиралися, хіба що втулити саєчку за слово  «ісходнік».

Тому ТК а)попросила познайомитися з автором Болгаровим, у якого нам кортіло розпитати, як йому спало на думку дописати чужий текст; б) пояснила, що доктор Падлюччо - це не просто герой «сатиричної поеми» Бриниха «Свинячий грип», а й ЖЖ-нік Михайла Бриниха, відомого письменника й журналіста, автора ТК.

На що нам відписали, що Болгаров - це корпоративне псевдо, а текст дописали, бо вважали це «просто доречним», а «публікація була сприйнята як народна творчість - не більше не менше». Ну а щодо Бриниха, то тут Валерій Воротнік відписав без надмірного пієтету:

«А про великого письменника Бриниха і його Доктора Падлючча перший раз чую. Можливо я далекий від сучасної літературної тусовки... Бо така творчість мені малоцікава».

Цей лист кардинально змінив сприйняття ситуації: виявляється, немає ніякого нечистого на руку автора Болгарова, який вкрав текст Бриниха і підсунув його редакції «Антени». Є «корпоративне псевдо» збирача фольклору Микити Болгарова, яким редактори видання підписують знайдені в мережі «малоцікаві» тексти, які ще потребують ретельної редактури - ну там дописати, доповнити, підшліфувати стиль.   

Про всяк випадок у наступному листі Валерій Воротнік наголосив:

«Ми жодного разу не використовуємо запозичених матеріалів без посилання на джерело або гіперпосилання. Це жорстке правило у нас діє протягом більше ніж десяти років, відколи існює сайт "Антени". Але, як ви розумієте, ми не можемо гарантувати порядність всіх дописувачів».

Історія фольклориста Микити Болгарова дуже схожа на історію Дари Вершко та її колеги Віктора Штурма.

На сайті «Обозреватель» Дара надрукувала статтю «Ловушки бедности». Цей текст із такою самою назвою був опублікований за три дні до цього у виданні  «Русский репортер» за авторством спеціального кореспондента РР Юлії Вишневецької. Дара творчо підійшла до «ісходніка»: змінила Саратовську область на Кримську, Назарова на Назаренка, Степанових - на Степаненків, а узбеки в її тексти стали татарами.

Альберт Фельдман, головний редактор видання, тоді заявив, що припинив співпрацю з автором через плагіат.

«Мы с этим автором уже не работаем. Мы его уволили», - сказав Фельдман ТК.

Проте на початку березня 2009 року за підписом «Віктор Штурм» на «Обозревателе» було опубліковано текст, що дослівно повторював статтю Сергія Лещенка з «Української правди». На «УП» матеріал мав назву «Війна за Інтер: Тимошенко переходить у наступ», на «Обозі» той самий текст вийшов під заголовком «Григоришин атакует, Тимошенко аплодирует».

Тоді пан Фельдман заявив: «Мы его получили в таком виде на почтовый ящик, и в таком виде он и был опубликован, о чем указано в преамбуле к этому тексту». За його словами, «Українська правда» отримала свій матеріал від того самого джерела: «И они опубликовали его в тот же момент, что и мы. Просто они не указали, что получили этот материал из источников».

Сергій Лещенко, якому подзвонила ТК, тільки й зміг сказати, що написав цей текст своїми руками. Проте йому не вдалося зв'язатися ані з журналістом, ані з головним редактором «Обозу», тому він подзвонив напряму до Михайла Бродського. «Я зателефонував Михайлові Бродському, він вибачився й пообіцяв, що матеріал знімуть», - розповідав Сергій.

Доля Віктора Штурма лишилася нез'ясованою. Хоча анонімні джерела в коментах ТК твердять, що, як і Дара Вершко, це є одним з псевдо Альберта Фельдмана, або, як кажуть в Черкасах, «корпоративний псевдонім».

Щодо «мережевого фольклору» нещодавно зіткнулися «Обком» та «Інфопорн». «Інфопорн» передрукував з блогу матеріал,  а першоджерело - «Обком» - не відстежив. Слово за слово - і «ісходнік» було названо «народною творчістю». «Обком» і видання Тетяни Монтян «Інфопорн» обмінялися відкритими дипломатичними нотами у стилі старовинної козацької розваги з написання листів до турецького султана.

Звісно, суд щодо справ, пов'язаних із плагіатом, міг би бути видовищним, проте навряд чи легким і необтяжливим відновленням справедливості. Невипадково Сергій Лещенко сказав, що судитися не буде - часу немає, та й Михайло Бриних до юристів теж не звертався.

А от «Обозреватель» пообіцяв подати до суду на... «Детектор медіа». За систематичну дифамацію. «Ми вимагаємо припинити...», - написали з ТОВ «Золота середина» після того, як «Детектор медіа» тричі піймала видання на недобросовісній републікації. Після історії з Лещенком «Обоз» попався ще один раз - передрукував статтю Отара Довженка і Костянтина Усова без посилання. Альберт Фельдман з міною праведника оголосив про бойкот в усьому винній «Детектор медіа». «Обозреватель» ця людина очолює й понині.

Не все просто й у Черкасах. Там теж збираються подавати до суду на «Детектор медіа» і Михайла Бриниха.

Приводом для судового позову начебто має стати стаття «Мільйони на крові. Викрито нову медичну оборудку», яку на сайті підписано «Михайло Бриних, "Детектор медіа", доповнення "Антена"». Позиватися збирається фірма-виробник діалізного обладнання «Фрезеніус».

 «Это была такая пакость перед открытием  в Черкассах первой в Украине клиники гемодиализа, принадлежащей мировому лидеру в области производства диализного оборудования компании "Фрезениус"», - ідеться в листі, яки й надійшов до ТК на редакційну пошту.

Також цілком несподівано для себе Михайло Бриних і ТК виявилися в авторах статті «Христинівка: Бик є, а мафії немає» (про міського голову міста Христинівка Черкаської області) та «"Жидо-масони" та "сатаністи" знищили християнський символ» (про встановлення в Черкасах стели з християнськими заповідями).

Зрештою, як так сталося, припустити легко: коли «Антена» міняла Микиту Болгарова на «Михайло Бриних, "Детектор медіа", доповнення "Антена"» у статті «Свинячий грип», то заміна відбулася по всьому сайті. Глюк гідний сюжетного ходу братів Коенів.

Тепер цілком несподівано для себе Бриних може виявитися не тільки автором про биків з Христинівки чи сатаністів з Черкас, адже Микита Болгаров - автор плідний, як фольклорний масив інтернету.

Для залагодження цієї конкретної ситуації ТК попросила в «Антени» здійснити низку формальних кроків, щоб донести до всіх своїх читачів правду про Бриниха й Болгарова, а далі вже самотужки розбиратися з «Фрезеніусом» щодо діалізного обладнання. Чим закінчиться - обіцяємо розповісти.  

Плагіат в інтернеті анекдотичний тим, що крадуть же безкоштовне. Правила передруку надзвичайно прості: постав першоджерело - і користуйся. Щоправда, автора змінювати не можна, як і перейменовувати героїв публікації, місце дії, дописувати фрагменти. Тобто користуйся гігієнічно і в чужому тексті не самовиражайся.

Проте, очевидно, непорушна віра в існування фольклору в мережі або, як каже головний редактор «Обозревателя», «источников» - це не те саме, що віра в контактьора Петра, заряджену воду чи піраміду ю-шин-се, яку треба прикладати до хворого місця. Тут ідеться не тільки про уражену психіку чи невротичне марнославтво. У цієї крадіжки безплатного є цілком логічне обґрунтування, яке полягає в обдурюванні власника ЗМІ дутою рентабельністю медійних проектів. Між іншим, власники на таке обдурювання здебільшого не в претензії, адже медіа їм потрібні зовсім не для професійної журналістики й робота з «ісходніками» та «істочнками» їх цілковито влаштовує. Тому люди, піймані на гарячому, не йдуть покаянно з професії і навіть не червоніють. Вони обурені. Вони ображені. Вони дивуються, чому це їх контролюють. Мовляв, у кожного своя робота: хтось пише, а хтось збирає написане. І не треба істерик.

P.S.

З Черкас ми отримали лист, у якому висувається версія хакерського злому.

Ілюстрація - net.compulenta.ru