Те, як саме львівські видання висвітлювали теми і які пріоритети обирали для себе та своїх читачів – найкраще пізнається в порівнянні.

 

Уже 1 березня три ключові гравці медіаринку засвідчили відмінність своїх редакційних політик. Найбільш логічною на той час була передовиця «Високого замку» – про представлення нового губернатора («Миколу Кмітя представили під анекдоти»). Аби не обділити читачів «Детектор медіа», вартує переповісти анекдот Романа Безсмертного (саме він презентував Львівщині нового очільника). Отож, хвалиться сусід сусідові: «Маю в господарстві слона й натішитись не можу. І поле оре за лічені хвилини, і добрива навалом. Можу тобі продати». Продав, а наступного дня сусід скаржиться: «Спасу нема від того слона: і всю птицю в господарстві передавив, і стайню розніс». – «Е-е-е, сусіде, з таким настроєм ти слона не продаси...».

 

З іншим настроєм до представлення нового губернатора підійшов «Експрес». Видання не побачило в цій події нічого ключового, тому вийшло з передовицею «Андрій Шевченко – серед найбагатших». У свою чергу, «Львівська газета» губернаторську тему одразу взяла круто: «Компромат на стіл губернатору» (тендерна палата знову звинуватила посадовців Львівщини).

 

Загалом треба відзначити досить млявий інтерес преси до фігури нового губернатора Миколи Кмітя. Найякісніше спрацював «Високий замок» – 13 березня журналісти зробили розлогий репортаж із моршинського особняка губернатора, доповнивши його ексклюзивним і невимушеним інтерв’ю з Миколою Кмітем (заголовок – «Сам хочу спитати в Балоги, хто мене рекомендував»). Позитивне ставлення «Високого замку» до Кмітя закріпила замітка 24 березня «Микола Кміть зніме напругу біля польського консульства». Варто відзначити і те, що саме «Високий замок» зумів узяти ексклюзив у екс-губернатора Петра Олійника 7 березня.

 

На належному рівні стосовно голови ОДА спрацювала також «Львівська газета»: 6 березня описала кадрову обережність Миколи Кмітя, а 13 березня іронізувала в заголовку «Справа державної ваги – як відмінювати прізвище Кміть».

 

Суто львівську тематику видання обрали з перших же днів березня. «Високий замок» переймався долею тих жертв вибуху на вулиці Костюшка, які відмовилися від квартир (5 березня), а також скандалом у підльвівських Винниках, де селищного голову рада послала у відставку, наразившись на звинувачення у політичному рейдерстві. Винниківську тему 6 березня своєрідно висвітлив тижневик «Україна і час» – «Земля як фактор відставки (мерів Дрогобича і Винник уже послали в відставку. Садовий в очікуванні)».

 

«Експрес» вивчав проблему з дефіцитом залізничних квитків, із проїданням усього заробленого через черговий спурт цін, а також продовжив неприємну для місцевих мешканців епопею на польському кордоні (7 березня). А от комунальна газета «Ратуша» загострила тему будівництва стадіону своїм діагнозом «Терміни незрозумілі» (6 березня). Щоправда, негативну для мерії тему Євро-2012 відчутно пом’якшив «Високий замок» специфічною статтею «Інформаційна війна проти Львова», у якій по пунктах і конспективно спростовувалися основні побоювання львів’ян щодо нікудишніх темпів підготовки міста.

 

«Львівська газета» натомість поступово виходить із ніші міських видань і дедалі частіше торкається універсальних тем: «Очманілі від газу» (про поганий «Газпром», 4 березня), «Бездомна Україна» (про космічні ціни на житло, 6 березня), «Куди поділись обіцяні стипендії?» (про марні сподівання студентства, 7 березня). Видно, що з приходом нового редактора львівська тематика у «Львівській газеті» втрачає пріоритетні позиції.

 

У другій декаді березня на перші місця почали виходити загальнонаціональні теми. Розпочав це «Експрес» 11 березня статтею «Золоті слуги народу» з підрахунками, у скільки нам обходиться Банкова, Грушевського та іже з ними. Характерно, що «Експрес» згодом, 20 березня, продублює цю тему у тому ж дусі «Скільки коштує влада». У свою чергу, «Високий замок» звернувся до газової теми – «Про дешевий середньоазійський газ можна забути» (12 березня). 13 березня «Експрес» заінтригував читача і текстом «Не прем’єр, а модниця», і фотографічною інформацією, що Тимошенко показала своє 500-те ексклюзивне вбрання. Антитезою до цієї передовиці можна вважати текст на 8-й сторінці «Хто зупинить ціни?» і колективне інтерв’ю з політичними силами на тему «Тимошенко – Ющенко: хто кого?».

 

От хто був вірний собі – так це опозиційні до міської влади тижневики. «Новий погляд» 14 березня з’ясовував, «Хто налякав Садового». Точніше – чому мер параноїдально не йде на пряме спілкування з журналістами і ось уже два роки не дає жодної прес-конференції. Газета «Ратуша» допитується – «Чи врешті Садовий догодить полякам», поставивши у Львові пам’ятник розстріляній польській професурі, який і так уже стоїть.

 

Екватору Садового були присвячені дуже безапеляційні статті у більшості тижневиків. Зокрема, «Ратуша» дала в’їдливий заголовок 20 березня: «Мерські обіцянки: брутальна реальність», не менш викривально продовживши тему через тиждень: «Економічне диво камарильї Садового засноване на маніпулятивних технологіях». Тижневик «Україна і час» свій випуск 20 березня наситив одразу кількома критичними наїздами на Садового: «Мери за „базар” не відповідають», «Садовому ЖЕКи не потрібні», «Фантасти з Ратуші» та «Влада Львова не може дати собі раду з програмою теплопостачання».

 

Прикметно, що під кінець місяця навіть «Експрес» не втримався і 28 березня устами голів фракцій розкритикував основні передвиборчі обіцянки Садового. «Львівська газета» теж не стояла осторонь антимерської течії і відзначилася своїми укусами: «Садовий – у трійці найгірших» (11 березня), «Податкова посварила Садового» (24 березня), «Дороге служіння громаді» (про середньомісячну зарплату мера у 16143 грн, 25 березня) і нарешті «Тінь відставки» (27 березня).

 

Тематичного розмаїття львівській пресі в березні додавало те, що протягом місяця ЗМІ вистрілювали одноразовими, зате резонансними текстами.

 

«Експрес» розкритикував незалежне тестування («Пробні тести – завалились усі», 21 березня), також потрактував поноволення на посаді судді Конституційного Суду Сюзанни Станік як «Ляпас президенту» (28 березня)).

 

«Високий замок» задав проблемне питання «Чому навіть собаки сосисок не їдять» (15 березня), вкрай детально для читачів розписав тему «Угода із ЖЕКом: підписувати чи ні», збурив цитатою одного польського видання «Ґвалт! До нас суне західноукраїнська голота!» (22 березня) та дещо розсмішив не зовсім пристойною передовицею «Львів’ян „заграли” гральні автомати» (25 березня).

 

Тижневик «Новий погляд» 28 березня вийшов із центральною розповіддю «Божа кара» про те, що церковному крадієві відняло ноги просто на місці богохульного злочину. А «Львівська газета» започаткувала власний проект «Напиши листа Папі Римському» з проханням беатифікувати Андрея Шептицького. Поміж тим «ЛГ» збурювала громаду міжнаціональними темами: про другу хвилю ополячення (українці масово засіли в архівах, аби знайти найменші підтвердження своєї польськості) і про заклик «Россия зовет, Родина ждет!», яким Москва запрошує львівських росіян виїжджати на історичну Батьківщину.