В останній місяць 2007 року львівська преса спілкувалася з читачами «серіалами»: одні й ті самі теми плавно перекочовували з газети в газету, не надто змінюючи при цьому своїх акцентів. Відтак грудневий марафон львівська преса подолала синхронно й злагоджено. Та й теми не надто вирізнялися розмаїттям.


Усі рекорди із «серіальності» (в доброму розумінні цього слова) побив львівський «Експрес». Титульним серіалом видання стала тема Шенгену і, відповідно, євросоюзного кордону, що лежить за 70 км від Львова. Цю тему «Експрес» крутив увесь місяць із підкресленою регулярністю. Тему задала передовиця «Експресу» від 1 грудня «До Євросоюзу – під водою». За всіма канонами серіалу, усе почалося з кримінального тексту про те, що у Володимирі-Волинському засуджено групу ділків, які переправляли в’єтнамців до ЄС за допомогою водолазного спорядження. Така напівкурйозна інформація, утім, започаткувала низку серйозних публікацій на тему кордону.

Наприклад, 4 грудня «Експрес» також на першій шпальті повідомляє: «До Польщі – по-новому» (стосовно приєднання країни-сусіда до Шенгену). 7 грудня виходить аналогічна стаття, тільки тепер про іншу євросоюзну країну – «В Угорщину – без візи». Наступного дня, 8 грудня, «Експрес» виходить із передовицею «Блокований кордон» (розширена стаття про кілометрові черги, що вишикувалися під кордоном до Речі Посполитої). 11 грудня цю тему експресівці вирішили продублювати – «Підступний Шенген». Цього ж числа шенгенська тема була висвітлена ще раз під іншим ракурсом – у замітці «Працювати до Польщі – без дозволів» видання повідомило втішну новину, що наші заробітчани зможуть заробляти гроші в Польщі, не мельдуючись там півроку. А от 15 грудня «Експрес» вирішив здійснити заокеанський стрибок у серіалі – і на вітринній сторінці з’явилася міні-замітка «Американська віза: ще дорожче!». А ще були «В Європу – зі спецдозволами», «Неприємності від Шенгену», «Польські візи – без посередників» і нарешті «Європа сказала: па-па!».

Крім шенгенської теми, «Експрес» також широко висвітлював загальноукраїнські політичні події, які зводилися до єдиної інтриги: чи стане Тимошенко прем’єром. Традиційно «Експрес» уникає авторських оцінок, відтак напівдетективні події на Грушевського у Києві видання висвітлювало у жанрі інтерв’ю без журналістських підводок. Винятком може слугувати лише емоційний заголовок «Відсидів – отримай орден» (4 грудня), в якому повідомляється про нагородження Бориса Колесникова.

В усіх інших випадках «Експрес» дотримувався показового нейтралітету. 4 грудня – опитування політиків на тему: «Скільки протримається коаліція?». 7-го числа «Експрес» так само статично відреагував на офіційне проголошення коаліції у стінах парламенту й обрання спікера: «Другий прихід помаранчевих». 11 грудня, після провального голосування за Тимошенко, «Експрес» подав коментарі експертів у статті «Не все гаразд у коаліційному королівстві», а саме провальне голосування висвітлив заголовком «Два голоси для Юлі». Допоки політики у Києві вишукували хакерів системи «Рада», експресівці на першу сторінку помістили жваву інформацію «Верховну Раду освятять!» (15 грудня). А коли Тимошенко таки тріумфувала, «Експрес» присвятив прем’єрові передову статтю «Чи дасть Юля прикурити?» (20 грудня). Подальші репліки «Експресу» на загальнополітичну тематику були, так би мовити, плановими: «Перші кроки Тимошенко», «Регіонали готуються до війни» (23 грудня) та «Що нам обіцяє Тимошенко?» (28 грудня).

З інших помітних публікацій «Експресу» можна відзначити такі. На трагедію шахти імені Засядька «Експрес» зреагував метафорою «Третє коло пекла» (4 грудня, перша сторінка). У тексті «Тепло, що втікає» (4 грудня) порушено проблему того, що стіни львівських будинків «пропускають» 42% тепла. 7 грудня в газеті виступив лікар-валеолог на тему: «Піст – свято не лише духу». 8 грудня експресівці дослідили вартість і принади екзотичних новорічних турів, а 15-го числа, напередодні Святого Миколая – традиції святкування Миколаїв у різних народів.

20 грудня «Експрес» детально описав дві львівські теми: у статті «За що ж ми платимо?» нарешті було дано економічну аналітику, яка ставить під сумнів подорожчання проїзду в маршрутках, а в статті «У Ратуші запахло криміналом» ідеться про порушення на 6 млн грн, які виявило КРУ в роботі міського житлово-господарського управління. Закінчив рік «Експрес» інформацією про те, що «кожен четвертий українець не буде святкувати Новий рік чи не буде вживати алкогольні напої»...


Прогнозовану нішу в грудні зайняв «Високий замок». Завдяки істеричним подіям у Верховній Раді «ВЗ» ще більш випукло засвідчив свою повну приналежність до фан-клубу БЮТу. Перша шпальта від 1 грудня задала відповідний тон: «У БЮТ назвали прізвища збирачів депутатських душ». Дві передовиці 5 і 6 грудня високозамківці присвятили новоспеченому спікерові Яценюку («Щоб проголосувати за Яценюка, хворі депутати покидали лікарню» та «Кар’єрний вундеркінд»). Перший провал голосування за Тимошенко «ВЗ» потрактував так: «Через маніпуляції з картками Тимошенко не обрали прем’єром» (12 грудня). Цю осічку видання дописало 17 грудня у статті «Хакер із Секретаріату Президента міг заблокувати голосування за Тимошенко». Але коли Тимошенко благополучно дісталася омріяної посади, високозамківці вирішили зробити ставку не на прогноз, а на екскурс у минуле: «Який спадок у нового уряду?» (20 грудня).

22-го числа газета відвела півсторінки для досить пафосного тексту «Нам не потрібні великі скандали. Нам потрібна велика Україна», плюс підзаголовок: «Юля Тимошенко анонсує соціальні програми та війну корупції». Урядовий серіал «Високий замок» закрив інфографікою «Мільйонери і “тисячники” у новому Кабміні» (25 грудня).

На відміну від «Експресу», «Високий замок» багато уваги приділив міській проблематиці. Приміром, уже 1 грудня газета запитала: «Хто дасть півмільярда доларів на стадіон?». Цю тему видання оригінально продовжило 6 грудня «Святий Миколай прийде з ім’ям інвестора». «ВЗ» не міг оминути й шенгенської теми, однак обмежився скромними і предметними текстами «У Польщу без певної суми не пускатимуть» (5 грудня) та «Чи буде в Шенгенській завісі хвіртка для України?» (20 грудня).

Треба зазначити, що «Високий замок» у грудні продемонстрував свої чіткі позиції в деяких темах. Наприклад, описуючи проблему Грибовицького сміттєзвалища, видання виразно стало на бік фірми «Грінко-Львів», яка має свій інтерес у розв’язанні «грибовицького вузла» (15 грудня). Уже через 2 дні, 17 грудня, у тексті «Кому потрібен грибовицький біогаз?» повноформатно озвучено позицію іншої фірми – «Гафса».

Схоже можна сказати і щодо боротьби мерії з МАФами (малими архітектурними формами, себто кіосками). Оскільки високозамківська мережа кіосків теж потрапила під гарячу руку градоначальників, то й позиція газети тут однозначно на боці підприємців. 10 грудня «Високий замок» констатував: «У війні з кіосками програє малий бізнес», а 24 грудня у статті «Усі кіоски на свята закриють?» висловив думку, що це призведе до не одного самоспалення.


«Львівська газета» сповна використала вибір конкурентів на користь серіалів і запропонувала читачам якнайширшу палітру тем у цілком рівних пропорціях. Більшість тем «Львівської газети», як і годиться для міської щоденки, стосувалися Львова.

5 грудня видання досліджувало перипетії, пов’язані з ініціативою міської влади муніципалізувати (услід за іподромом та аеропортом) державне підприємство «Містопроект». А також інші перипетії, тепер уже пов’язані з розгардіяшем довкола того, хто ж будуватиме новий стадіон (стаття так і називається – «Стадіонна лихоманка»).

«Львівська газета» чи не єдиною у Львові звернула увагу на те, що Львів лишився без лімітів на газ, однак «чиновники не переймаються – звикли» (6 грудня, стаття «Газ крізь сльози»). Так само по-новому прозвучала маршруткова тема: «Кожна третя маршрутка – технічно несправна», а про тертя в межах міжфракційної групи «Наша Україна» в обласній раді газета написала так: «Депутати – не коти на дахах». Подорожчання вартості проїзду в маршрутках і трамваях газета теж охрестила з фантазією – «Новорічний подарунок» (причому подарунок – без лапок). Топову шенгенську тему видання подало під заголовком «Санітарний кордон» (10 грудня), а заклики екологів проти вирубок ялинок – «Колюча спокуса» (17 грудня).

Особливо показовими можна назвати три публікації «ЛГ». В аналітичній статті «Галицькі граблі» (14 грудня) видання порушило хронічну для Львова тему: «Помаранчеві виграли вибори завдяки Західній Україні, однак на посади міністрів галичан не кличуть». І не менш показовим виявився коментар до статті Василя Куйбіди (теперішнього міністра регіонального розвитку), в якому він дуже по-львівськи сказав: «В уряді ж мають бути люди з усіх регіонів...». Нестандартно газета підійшла і до Святого Миколая: у статті «Обережно, Миколай!» розповідається про те, що в шоколадних батончиках неодноразово виявлялися личинки хробаків (12 грудня). І нарешті, «Львівська газета» єдиною миттєво зреагувала розгорнутою публікацією «Фіксація пам’яті» на звістку про те, що СБУ буде оприлюднювати папери про діяльність ОУН-УПА (21 грудня).


Чільною подією у львівському телепросторі стало 50-річчя ЛТБ. Воно святкувалося з розмахом, помпою і притаманним для державного ТБ офіціозом. Цілий місяць на 12-му каналі крутилися вітальні ролики та архівні стрічки про «доблесні успіхи на телевізійній ниві». Закінчився цей грудневий святковий серіал 12-й канал помпезним святкуванням у Львівській опері, яке тривало 5 годин без антракту. Були співочі гості (Білозір, Дворський, Зінкевич, Попович), ціла свита посадовців-гостей і... вручення трьох квартир від мерії, яке досі обговорюється на студії (позаяк дві з них дісталися синові та племінникові гендиректора, а третя – людині з суперечливою репутацією в колективі).

Кісткою у горлі виявилася зовсім не святкова, а радше викривальна стаття у «PRO-газеті» від 18 грудня, де докладно вилито всю кулуарну інформацію про ЛТБ, всі «ліваки», «джинсу» та корупційні, на думку газети, схеми керівництва. Саме ця стаття «PRO-газети», передрукована сайтом «Вголос», викликала шквал обговорення у форумі, яке редакція «Вголосу» змушена була терміново заблокувати через з’ясування надто особистих речей. І ця оказія підводить до думки, що львівське телебачення, як-не-як, є специфічним і навіть феноменальним явищем у Львові, до якого ставлення журналістської спільноти не менш специфічне.


На завершення і для підйому постріздвяного настрою – добірка своєрідних ляпів і цікавинок, які промайнули протягом грудня у львівській періодиці.

Найбільшими ляпами відзначився «Експрес». Як виявилося, в різних випусках «Експресу» з’являються одні й ті ж заголовки і навіть одні й ті ж статті. Наприклад, 4 грудня виходить стаття «Момент істини» (напередодні першого голосування за Тимошенко). А через якихось 4 дні, 11 грудня, той самий заголовок «Момент істини» вже розповідає про упертість Івана Плюща. 25 грудня на першій сторінці з’являється стаття «Леді проти леді» (на тему сенсаційного призначення Богатирьової на секретаря РНБО). А вже 28 грудня виходить ідентичний заголовок «Леді проти леді», і тема та сама – лише текст триденної давності злегка переписаний. Гру в однотипні заголовки можна простежити і в випуску «Експресу» за 22 грудня. На другій сторінці значиться замітка «Оце так крадіжка!», а на одинадцятій – «Оце так рекордсмен!».

Викликають усмішку й інші заголовки: «Марадона хоче Чавеса» («Експрес», 15 грудня), «Але ж мох» («Експрес», 20 грудня), «Тосик любить варену кукурудзу» («Високий замок», 1 грудня) та «Моржам є що показати Україні» («Високий замок», 6 грудня). Під завісу року, 26 грудня, потішила також «Львівська газета», опублікувавши рейтинг курйозів 2007 року. Так львів’яни дізналися, що сербський футболіст своїм трактором виорав футбольне поле в помсту за відрахування з команди; в Ізраїлі невідомі поцупили цілий боксерський ринг, а британський співак перекрутив слова хорватського гімну з «Ти мила нам і гориста» на «Милий пеніс, ти гора!»...

Остап Дроздов, Львів, для «Детектор медіа»

«Детектор медіа» продовжує моніторинговий проект, що проводиться за фінансової підтримки Посольства Сполучених Штатів Америки. У проекті передбачено обмін матеріалами і досвідом між «Детектор медіаю» та низкою громадських організацій і видань у кількох регіонах України (Львів, Донецьк, Сімферополь, Рівне, Кременчук (Полтавська область), Запоріжжя). Предметом моніторингу є стан регіонального медіаринку, становлення медіа як бізнесу, рівень свободи слова, правового захисту журналістів та професійних стандартів у період виборчої кампанії та у післявиборний період.