До 31 грудня 2026 року Україна зобов'язана повністю звільнити діапазон 700 МГц від передавачів телевізійних мовників. Це офіційний дедлайн за планом радіочастотного спектру, встановлений НКЕК. Частоти перейдуть до мобільних операторів для розгортання 4G і 5G. Процес уже йде: у березні 2025 року завершився перший етап — в 100-кілометровій зоні вздовж кордону у Львівській та Волинській областях на 11 передавачах DVB-T2 замінили обладнання і вивільнили канали 50–53 (694–790 МГц). Наступний етап — Закарпаття, потім решта країни.

Для телеком-спільноти це хороша новина. Для ринку лінійного телебачення — ні. 

Що саме відбувається з частотами

Мережа Зеонбуду — чотири загальнонаціональних мультиплекси МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 — працює в дециметровому діапазоні 470–862 МГц. Верхня частина, від 790 МГц і вище (канали 50+), і є «цифровим дивідендом»: смуга, яку рішення ЄС 2017 року зарезервувало виключно для мобільного зв'язку. Передавачі Зеонбуду, що стоять на цих каналах, мають або переїхати нижче (до 49-го каналу включно), або зникнути. Місць у нижньому діапазоні фіксована кількість — він уже щільно заповнений, а частотний план прив'язаний до міжнародних координацій із сусідніми країнами.

Одразу важлива поправка. МХ-7 цій загрозі не підлягає. Державний мультиплекс транслює сигнал у метровому діапазоні (174–230 МГц) — зовсім іншій смузі, яка не має жодного відношення до цифрового дивіденду. МХ-7 може транслювати до 12 каналів і нікуди не переїжджає.

Під загрозою виключно мультиплекси Зеонбуду — МХ-1, МХ-2, МХ-3 і МХ-5. 

Де постраждає найбільше — і чому

Важлива деталь: в Україні немає місць, де ефірний Т2 забезпечує лише один мультиплекс. У кожному населеному пункті є кілька передавачів від різних мультиплексів. Тому мова не про повне зникнення ефіру, а про випадання конкретних передавачів — що означає або звуження зони покриття, або втрату окремих мультиплексів у конкретних локаціях.

Найгостріша ситуація — у Закарпатській та Одеській областях.

Закарпаття є другим офіційним етапом конверсії за планом НКЕК — після Львівської та Волинської областей. Причина пріоритетності: область межує зі Словаччиною, Угорщиною та Румунією, і українські передавачі на каналах 50+ безпосередньо заважають розвитку 5G у цих країнах. Нижній діапазон там уже скоординований із трьома сусідами і практично не має вільних позицій. Частина передавачів буде вимкнена без можливості перенесення, що для Закарпаття означає реальні прогалини в покритті — особливо в гірських районах і прикордонних містах, де кабельна інфраструктура слабка або відсутня.

Одеська область — схожа ситуація з іншої причини. Регіон географічно розтягнутий, з великою кількістю малих населених пунктів у дельті Дунаю. Тут ще з 2018 року діє регіональний мультиплекс МХ-5 у 22 населених пунктах — від Ізмаїлу та Рені до Кілії та Вилкового. Для цих прикордонних міст і сіл ефірне Т2 є фактично єдиним доступним телебаченням. Якщо там вимкнуть передавачі — альтернативи не буде. 

Ринок, який і так падає

Щоб зрозуміти наслідки, важливо розуміти контекст. Лінійне телебачення в Україні переживає структурний тиск одразу з кількох боків.

Ефірний Т2 залишається масовим: за дослідженням ІТК від червня 2025 року, ним користуються близько 26% населення України з урахуванням малих міст і сіл. Кожен четвертий глядач. При цьому вікова структура аудиторії Т2 зміщена до старших груп — саме тих, хто найменш схильний до переходу на ОТТ-платформи і для кого ефір залишається основним способом перегляду.

Кабельні провайдери фіксують падіння абонентських баз на 10–15% на рік: евакуація населення, блекаути, що змінили звички споживання, перехід частини аудиторії в ОТТ. Частка ОТТ/IPTV у загальному перегляді ТБ за даними Nielsen у 2024 році досягла 37% із темпами зростання +9% до попереднього року.

На рекламному фронті — теж не краще. Всеукраїнська рекламна коаліція скоригувала прогноз зростання телереклами з 20–25% до 5% на 2025 рік, тоді як для Digital TV очікується +20%. Медіагрупи вже реагують: скорочують серіальне виробництво, відкладають запуск нових каналів. Частина каналів добровільно пішла з ефірного Т2 — XSport і M1 вийшли з мережі Зеонбуду через економічну недоцільність, сконцентрувавшись на ОТТ і кабелі. 

Які канали і мультиплекси під найбільшим тиском

Великі медіагрупи — Starlight Media, «1+1 медіа», Inter Media Group — диверсифіковані: кабель, супутник, ОТТ-платформи, власні стрімінгові продукти. Скорочення ефірного покриття в окремих регіонах для них болюче, але не критичне.

Суспільне мовлення — в іншій ситуації. «Перший», «Суспільне Культура», регіональні «UA:» мають публічний мандат на ефірну присутність. Вимкнення їхніх передавачів у конкретних локаціях — питання вже не комерції, а доступності суспільного мовника для громадян, які не мають альтернативи.

Найвразливіші — регіональні та місцеві мовники МХ-5. Вони платять Зеонбуду за кожен передавач окремо, не мають ресурсів на паралельну ОТТ-дистрибуцію і орієнтовані на місцеву аудиторію, яка якраз і дивиться ефірне ТБ. Якщо передавач зникає — зникає їхня присутність у конкретному місті, і «переїхати» нікуди.

Для частини регіональних мовників 2026 рік може стати роком не оптимізації, а фактичного завершення. 

Чотири ринкові наслідки

Прискорення переходу в ОТТ. Для міської аудиторії вимкнення ефірного передавача — поштовх до підписки на стрімінгові платформи. Це прискорює і без того наявний тренд, але нерівномірно: молодша аудиторія в містах перейде без зусиль, старша аудиторія в регіонах — просто залишиться без телебачення.

Ерозія охоплення Т2 як рекламного інструменту. Якщо передавачі вимикають у Закарпатській та Одеській областях — рекламодавці, що купували регіональне охоплення через ефір, фактично купуватимуть менше, ніж очікують. Медіапланери мають враховувати це вже зараз, до підписання контрактів на 2026–2027 роки.

Перерозподіл рекламних бюджетів. Падіння реального охоплення Т2 прискорює відтік телерекламних бюджетів у диджитал і ОТТ. Медіагрупи з сильними цифровими продуктами виграють. Ті, хто робив ставку на ефірний Т2 як основу дистрибуції, — зазнають втрат.

Ліквідація регіонального мовлення як інституту. Якщо регіональні канали остаточно втрачають ефірне покриття в обласних центрах — вони перестають бути реальними медіа і перетворюються на ліцензійні оболонки. Це питання вже не лише до Зеонбуду, але і до Нацради: яка ціна ліцензіям МХ-5, якщо передавачів більше немає? 

Питання без відповідей

Регулятори уникають публічної дискусії про ціну конверсії для ефірного мовлення. НКЕК веде частотне планування, але питання компенсації мовникам — поза її мандатом. Нацрада видає ліцензії, але не частоти. Зеонбуд — оператор, а не регулятор.

Поки ніхто публічно не оголосив перелік конкретних передавачів під вимкнення. Мовники не знають, що втратять і коли. Рекламодавці не знають, яке охоплення насправді купують. Дедлайн — 31 грудня 2026 року — стрімко наближається, а системної відповіді на питання про долю ефірного мовлення в постраждалих регіонах досі немає.

Цифровий дивіденд — це не тільки мобільний інтернет для сіл. Це одночасно скорочення ефірного покриття, прискорення відмирання Т2 як масової платформи і додатковий удар по регіональному мовленню, що і так ледь виживає. Говорити про це треба вголос — до того, як зміни стануть незворотними.