Керівниця Южненської студії «МИГ»: Комунальні медіа фактично здійснюють мовлення територіальних громад
За її словами, «МИГ» бачить своє майбутнє в контексті реформи громадського мовлення як неприбуткове підприємство чи організація. На сьогодні студія частково фінансується з бюджету місцевої ради. Хоча компанія заробляє і може самостійно сплачувати комунальні та інші послуги.
- Пані Ольго, як вибачите майбутнє вашої компанії у контексті реформи мовлення територіальних громад?
- Комунальні підприємства на сьогодні фактично здійснюють мовлення територіальних громад. У першу чергу через те, що ми локальні, ми видаємо унікальний контент, який стосується життя міста. Завдання мовників територіальних громад - відбивати усі проблеми, які існують у місті. На сьогодні усі комунальні підприємства цю роль виконують. Але ключовим для нас є питання фінансування. Ми фінансуємось за рахунок місцевої програми підтримки і отримуємо кошти на заробітну плату. Це наші найбільші витрати. Для нас важливо зберегти це фінансування. Адже комунальні та інші витрати ми можемо покривати за свій рахунок.
- Які ви зараз отримуєте дотації?
- Наразі 50% нашого бюджету покриває рада, і 50% ми заробляємо самі.
- За рахунок чого ви заробляєте? Це реклама?
- Найголовніше джерело фінансування – це договори на висвітлення діяльності з головними підприємствами міста Южне. У нас є кілька ключових підприємств: Одеський припортовий завод, адміністрація порту, компанія «Дельта Вілмар». За цими договорами переважно ми розповідаємо про соціальні гарантії, які надають ці підприємства. За рахунок цього ми можемо виживати.
- Яку форму власності ви бачите для вашої телекомпанії надалі?
- Оптимальний варіант – це неприбуткове підприємство. На сьогодні комунальне підприємство сплачує усі податки до бюджетів. Якщо ми працюватимемо як неприбуткове підприємство, то зможемо зароблені кошти спрямовувати у розвиток і зможемо підвищувати заробітну плату.
- Ви мовите в ефірі чи у кабелі?
- У кабельних мережах. Наше місто знаходиться там, де ефірне мовлення не ловить. Тому ми мовимо у кабелі уже 25 років.
- Одним з джерел фінансування комунальних мовників у законодавстві пропонують абонплату. Наскільки цей варіанст прийнятний, з огляду на те, що ви зараз працюєте у сегменті платного телебачення?
- Думаю, що абонплата – це не найкращий варіант. На сьогодні люди платять за обслуговування ОСББ, комунальні послуги, і якщо ще додати для оплати послуги телебачення, то для наших людей це буде забагато. До того ж ми зараз ведемо мовлення і в інтернеті. Людина не буде платити за те, що вона й так може побачити безкоштовно онлайн.
- Коли ви розпочали мовлення в мережі?
- Перші прямі трансляції вийшли два з половиною роки тому. До цього ми викладали наші матеріали у YouTube, на сторінці у Facebook.
- Як ви оцінюєте свою аудиторію у інтернеті?
Спочатку у YouTube, то нас в онлайні дивилось 15 людей. А у викладених програм було десь до 100 переглядів. Зараз наша аудиторія збільшилась у три рази. Трансляції у Facebook (не через YouTube) та наші програми на актуальну тематику нас можуть дивитись 700 глядачів. А в середньому такі програми мають не менше 300 переглядів.
- Чи вплинув запуск онлайн-трансляцій в інтернеті на сам ваш контент?
- Ми зараз робимо універсальний контент. Наприклад, програма «Місто у мережі». Тобто ми інтегруємо контент. Нас дивляться у різних групах і коментують його. Нам би хотілось випрацювати більш системний підхід для онлайн-медіа. Думаю, згодом ми зможемо це зробити.
- Які аспекти реформи, що зараз впроваджується, викликають у вас найбільші застороги?
- Це фінансування. Тому що у маленьких містечках фактично відсутній рекламний ринок, наші джерела фінансування не зможуть у повній мірі компенсувати ту бюджетну підтримку, яку ми маємо на сьогодні. Телебачення потребує великих коштів на стратегічний розвиток. Телебачення – це професійний колектив та техніка. Ми купували камеру (не найдорожчу, але таку, що б могла у нас пропрацювати п’ять років) і вона коштує 100 000 грн. Заробити у місті Южному кошти на модернізацію техніки і не втратити свою аудиторію буде дуже складно. Зараз вся наша техніка – це власність громади. Якщо так буде й надалі і ми зможемо її отримувати в оперативне користування, то я не бачу у цьому проблеми.