Саме ці питання обговорили учасники другої панелі щорічної конференції з актуальних питань професійної журналістики «Честь професії — 2017» «Журналістика 3.0: як забезпечити якість у конкурентному медіасередовищі», яка відбулася 19 травня. Організатори конференції — Українська асоціація медіабізнесу (попередня назва — УАВПП) та Незалежна асоціація телерадіомовників.

MediaSapiens уже писав про дискусії щодо журналістської освіти й журналістської етики та стандартів, які відбулися на цій конференції.

Окрема панель конференції була присвячена темі «Монетизація медіа: нові технології та моделі споживання контенту».

Алекс Спілліус: Завдяки цифровізації медіа здобули більше читачів, але не всі вони готові платити за контент

Першим своє бачення висловив Алекс Спілліус, експерт Ради Європи та колишній дипломатичний кореспондент видання The Daily Telegraph (Велика Британія).

За його словами, нині конкуренція в галузі медіа є дуже високою. Якщо ще кілька десятиліть тому газети могли підтримувати свою діяльність за доходи від реклами (які складали 60–70 % їхніх доходів), то тепер останні суттєво знизилися через появу соцмереж та інших альтернативних ресурсів, на які перерозподілилися бюджети рекламодавців.

Алекс Спілліус

Із середини 2000-х друковані медіа в Британії втрачають доходи. Навіть такі великі і всесвітньовідомі видання як The Guardian, The New York Times, The Independent переживають нелегкі часи.

Щоби покращити своє становище, багато британських видань почали запроваджувати платний доступ до контенту онлайн. Серед таких газет і The Times. «The Times запровадили досить жорстку систему платного доступу. Там не можна прочитати жодної статті, якщо ти не підпишешся. Вони кажуть, що справи йдуть добре, але важко сказати достеменно, адже вони ніколи не опубліковувати статистики», — наголосив Алекс Спілліус.

Однак деякі газети не хочуть запроваджувати ультимативну платню для своїх читачів. Так, видання The Guardian дотримується філософії, що аудиторія мусить мати відкритий доступ до журналістських розслідувань. Проте газета зазнає досить великих збитків. Минулого року вона втратила понад 100 мільйонів фунтів. «Однак нещодавно вони запустили членську програму. Щоразу, коли ти дочитуєш статтю до кінця, пропонують пожертвувати 45 фунтів на рік для того, щоб підтримати видання. Це може допомогти, але це не є виходом», — додав доповідач.

Алекс Спілліус та виконавча директорка ГО «Детектор медіа» Діана Дуцик

Іронія в тому, що завдяки цифровізації видання отримують усе більшу кількість читачів. Але далеко не всі читачі готові платити за інформацію.

Олександр Крамаренко: «Більшість рецептів із розвинених країн для України непридатні, оскільки ми маємо нищівно низький рівень витрат на рекламу»

Як зазначає Олександр Крамаренко з журналу «Деньги», на доходи українських медіа дуже впливає те, що за останні вісім років країна зазнає вже другої фінансової кризи. Із головних сегментів медіа преса від неї постраждала найбільше.

«Питома вага преси на ринку впала приблизно у 2,5 рази по доходах. Доходи в гривні впали удвічі, а в міжнародній валюті — у 6,5 разів. Якщо говорити про телевізійників, то там ситуація теж досить погана, але все ж краща. Телебачення в Україні є системно дотованим. Найкраще справи йдуть в інтернет-медіа: більш ніж удвічізбільшилася питома вага на ринку по доходах і в чотири рази збільшилися доходи у гривні. Є зростання й у валюті», — окреслив ситуацію експерт.

В Україні тепер витрати на рекламу загалом складають приблизно 13,4 доларів на душу населення. За словами експерта, така невелика цифра підписує вирок усім запозиченням цікавого та сучасного досвіду з розвинених країн: «Більшість рецептів із розвинених країн для України непридатні, оскільки ми маємо нищівно низький рівень витрат на рекламу. Мій досвід каже про те, що медіа — “пороговий” бізнес. Проект може існувати при наявності доходів не менше певного рівня».

Олександр Крамаренко та Алекс Спілліус

Олександр Крамаренко також наголосив на тому, що медіа можуть жити за рахунок продажу контенту й доступу до своєї аудиторії. Проте, на його думку, не гарантовано, що це врятує ситуацію. Адже українська аудиторія не заможна, тому відкривається не дуже багато перспектив щодо продажу контенту. Купуватиме хіба що спеціалізована аудиторія, люди, яким це конче потрібно. Усі інші будуть використовувати безкоштовний контент, і з цим треба змиритися.

Розповів пан Крамаренко і про вимоги рекламного ринку, які існують останнім часом: «Замовник хоче, щоб рекламні повідомлення були інтегровані в контент. Але не називайте це джинсою. Це розміщення брендів у матеріалі. У текстах, у відео, аудіоподкастах, які можуть містити в собі рекламні повідомлення без можливості вилучення їх при корпіюванні».

Олександр Крамаренко також порівняв медійні ринки України та Туреччини. За його словами, структура населення Туреччини досить схожа з українською. Проте відсоток інтернет-реклами в Україні становить 27 %, а в Туреччині 13 %. Це, на думку експерта, означає, що український ринок бідний, але дуже сучасний. Тобто після початку економічного відродження Україна матиме кращі вихідні позиції, ніж є ситуація в Туреччині.

«Я дуже рекомендую поглянути на досвід Туреччини, Марокко, можливо, Єгипту. Насправді там те, що буде в нас завтра. А те, що відбувається в розвинених країнах, може бути в нас через 10–15 років, а може й не бути взагалі, тому що ми перескочимо через покоління», — зазначив доповідач.

Зоя Казанжи: «Запросіть на літучку п'ять людей із різних сфер, і хай вони розкажуть, що думають про ваше видання»

Медіаекспертка Зоя Казанжи наполягає на тому, що один із секретів успіху медіа — в наявності хорошого, якісного, цікавого контенту. Як приклад вона наводить таку історію: «Якось два американські дослідники Роб Уокер та Джошуа Гленн накупили багато непотрібних речей вартістю по два долари кожна. Після цього вони попросили знайомих письменників написати про кожну цю річ історію, описати її, зробити емоційну прив'язку. Потім вони виклали ці речі на аукціон eBay і заробили на цьому в 30 разів більше, ніж витратили. Оце і є доказом того, що завжди продавалися хороші історії, власне якісний контент».

Неодмінною складовою успішної стратегії для ЗМІ є також розуміння власної аудиторії. «Треба розуміти аудиторію. Хто запрошує на редакційні “літучки” читачів? Запросіть п'ять людей із різних сфер, і хай вони розкажуть, що думають про ваше видання. Колись “Газета по-київськи” робила таким чином. Вони зранку збиралися, й говорили, про що розмовляють у транспорті. І це ставало темами», — нагадала пані Казанжи.

Зоя Казанжи, Олексій Погорєлов

Експертка наголосила: журналісту необхідно знати, що він пише, для кого, яким чином він це поширює. І робити це все слід оперативно, не пропускати жодного інформаційного приводу. Як приклад вона ставить блогерів: «Ми говоримо про конкуренцію з Facebook, про те, що це поганий контент, неякісний, там багато фейків, емоцій, персональних речей. А от подивіться на те, як працюють блогери. Якщо щось сталося, то блогер, який у топах, відгукується миттєво».

Що ж до кооперації з соціальними мережами, то пані Казанжи зазначила, що їх можна використовувати як промо. Але важливо, щоби цікавий анонс, наприклад, на Facebook, відповідав змісту статті. Бо часто виходить так, що анонс цікавий, а матеріал — маячня.

Один із важливих аспектів журналістської діяльності Зоя Казанжи вбачає в тому, щоб розповідати читачам історії про те, чого вони не знають. «Що таке успішна журналістика нині? Я думаю, що це певне міксування. Треба взяти найкраще з традиційної журналістики й адаптувати все це на нові матриці. Журналістам сучасним, мені здається, не вистачає технологічності. Підходи в нас трошки банальні, але треба не тільки йти в ногу зі своїми читачами, а й трошки випереджати, тому що одна з функцій журналістики — освічувати. А читачі стають розумнішими, інтелектуальнішими», — розмірковує вона.

Олексій Погорєлов, генеральний директор Української асоціації медіабізнесу, додав, що журналісти й редактори повинні «слугувати своїй аудиторії»: «Усі ми живемо у світі певних вигод, і кожен з нас хоче ці вигоди отримувати. Чому всі використовують медіа? Тому що кожен хоче досягти якоїсь своєї мети. Майстерність же редакторів і журналістів полягає у тому, щоб слугувати своїй аудиторії. Для цього її треба знати, адже аудиторії теж є різні. В кінцевому рахунку це споживання. Є хтось, хто за цей контент платить. І ми контентом створюємо майданчик, на який потім приходить рекламодавець і платить за контакти з аудиторією».

Конференцію «Журналістика 3.0: як забезпечити якість у конкурентному медіа середовищі» підтримує Проект рамкової програми співробітництва Ради Європи та Європейського Союзу «Свобода медіа в Україні».

Фото: УАМБ