У рамках конференції Format Show. Spring Edition 2017, організованої компанією Media Resources Management (MRM), Пол Гілберт розповів, які жанри багато років поспіль залишаються популярними на американському та міжнародному ринках форматів, чи існує конкуренція між гігантами індустрії та невеликими незалежними продакшн-компаніями у створенні успішних телеформатів, а також про те, чи варто молодим форматникам захищати свої авторські права.

«Детектор медіа» публікує основні тези з виступу експерта.

Світова індустрія телевізійних форматів пережила кілька сплесків розвитку за останні 25–30 років. У 1980-х роках украй популярним стало ігрове шоу Jeopardy! (українцям формат відомий за російською програмою «Своя игра». — Ред.), його було адаптовано в різних країнах, формат став справжнім довгожителем. Потім з’явилося реаліті Survivor («Останній герой»), аудиторія якого налічувала близько 15 мільйонів глядачів; це було просто нечувано в ті часи, й навіть тепер це дуже велика цифра. Після цього попит глядачів на реаліті задовольнили творці шоу Big Brother («Великий брат»), яке кардинально змінило телебачення і ставлення до нього аудиторії в цілому: тоді вперше камери стежили за людьми безперервно протягом 90 днів. «Хто хоче бути мільйонером» — ігрове шоу, яке також змінило телевізійний простір, усі телеканали хотіли собі цей продукт, копіювали його. Наступним усесвітньо відомим ігровим проектом став Deal or No Deal («Згоден чи ні»), багато каналів по всьому світу й досі транслюють його.

Нині бачимо новий сплеск — популярність цифрових технологій. Наприклад, шоу Carpool Karaoke («Зіркове караоке») має такі високі рейтинги, бо транслюється онлайн.

Із року в рік одні й ті самі телевізійні жанри залишаються популярними. Сьогодні, як і багато років тому, найбільшим попитом серед глядачів користуються реаліті та ігрові шоу —  ці жанри ніколи не застаріють. Є формати, що втрачають популярність, але немає таких, які би з часом зникли зовсім. От, наприклад, ситкоми й драми — завжди на хвилі успіху, останнім часом з’являється багато цікавих нових ідей, пов’язаних саме з цими жанрами.

Не погоджуюся з тим, що різні території люблять різні жанри. Так, можливо, було колись, але телевізійна індустрія кардинально змінилися — будь-який продукт доступний для будь-якої аудиторії. Можна впевнено сказати: всі жанри однаково люблять усюди. Колись у США на телебаченні існувало єдине ігрове шоу в прайм-таймі — The Wall («Стіна»), пізніше з’явилися інші програми, як-от Jeopardy! або «Хто хоче стати мільйонером», що стали відомими в усьому світі, але попит на ігрові розважальні телепроекти був завжди й усюди.

Частина успіху нового формату залежить від того, наскільки в цілому успішний канал, на якому виходить проект. Багаторічний досвід свідчить: якщо в телеканалу високі рейтинги, нове шоу на ньому матиме попит серед глядачів і, як наслідок, краще продаватиметься на інші території. Це старе правило, яке працює.

Я не бачу конкуренції між великими гравцями ринку й дрібними незалежними продакшн-компаніями, яких останнім часом усе більшає. CBS — велика компанія з потужним відділом дистрибуції, яка пропонує новим продакшнам допомогу з дистрибуції їхніх продуктів на цікавих їм територіях. Наприклад, ми допомагали вивести на зовнішній ринок, розвивати й локалізувати в інших умовах серіал «Кухня» російської компанії YBW (Yellow, Black and White Group), який транслює канал СТС. Думаю, для всіх мовників важливо, щоби їхні шоу розповсюджувалися й виходили на інші території, й чим більше таких проектів — тим краще. Наразі ми хочемо запустити драму Ringer («Дзвонар») в Україні, серіали The Good Wife («Правильна дружина») та Medium («Медіум») — у Росії.

Незалежні продакшни тільки допомагають галузі, йдуть їй на користь. Бо великі дистриб’юторські компанії можуть відкривати для себе нові країни й показувати місцеві проекти світу; раніше такої можливості просто не було. CBS нещодавно почав працювати з Монголією та Азербайджаном.

Не треба боятися пропонувати свої ідеї на пітчингах, але слід завжди знати, для кого ви їх презентуєте. Упевнений, що 99 % гравців телеринку ніколи не вкрадуть чужого формату, але завжди існує 1 % людей, яких потрібно побоюватися. Я був одним із засновників компанії FRAPA, що захищала інтелектуальні права авторів, і ми закликали молодих форматників надсилати заявки й реєструвати свої ідеї у FRAPA. У США є ще один спосіб захистити ідею — зареєструвати її в Гільдії письменників Америки.

Треба бути провідником, а не тим, кого ведуть. Не копіюйте, не наслідуйте. Якщо всі на ринку працюють над ігровими шоу — створюйте реаліті. Одного разу, коли я працював у Sony, в мене була зустріч із байєрами трьох основних уругвайських каналів, програмування яких у прайм-таймі було повністю однакове: в них в один і той самий час виходили в ефір ситкоми, драми, реаліті. Логічно, що коли таке відбувається, аудиторія розділяється. Чому би не створити інший продукт, який би відрізнявся й залучав іншу аудиторію? Іще один приклад: коли на екрани вийшов «Хто хоче стати мільйонером», усі канали почали робити подібні ігрові шоу. У результаті більшість із них провалилася, не отримавши рейтингів, хоча «Мільйонер» протягом 15 років продовжує бути популярним. Тож створюйте те, чого інші ще не робили.

Довідка:

Пол Гілберт — старший віце-президент із міжнародних форматів телекомпанії CBS Studios International. Раніше працював у компаніях Sony Pictures Television International і King World Production.

Брав участь у створенні та дистрибуції таких класичних телевізійних форматів, як Wheel of Fortune («Колесо фортуни») і Jeopardy, Carpool Karaoke («Зіркове караоке»), Drop the Mic («Кинь мікрофон») та відомих серіалів Ray Donavan («Рей Донаван»), The Good Wife («Правильна дружина») і CSI («С.S.І.: Місце злочину»).

Володар премії Format Gold Award 2017 від C21 Media / EMC, FRAPA і MIPFormats (частини конференції MIPTV).

Фото — C21 Media, MRM