Нагадаємо, представників індустрії не в останню чергу цікавить введення системи cash rebate – повернення частини кваліфікованих витрат на виробництво, бо це дасть реальну можливість залучити до кінопроцесу в Україні закордонні продакшни. У новому законі мова йде про повернення 25% від обсягу коштів, витрачених ними в Україні на виробництво фільмів і серіалів, і 10% витрат, сплачених з території України і кваліфікованих як оплата праці акторів та інших іноземних працівників, які не є резидентами України і не платять ПДФО в статусі резидента України. Але закон передбачає й інші переваги для галузі кіно, такі як державні субсидії та пільги для національних кіновиробників, боротьба з піратством, зміна вимог до передачі майнових прав тощо, тож на його прийняття чекали з нетерпінням. Хоча радіти ще трохи зарано: для того, аби новоприйнятий закон запрацював, необхідно дочекатися внесення змін до Податкового, Митного та Бюджетного кодексів України.

На думку голови Державного агентства з питань кіно Пилипа Іллєнка, довгоочікуване прийняття законопроекту №3081-д стало можливим в першу чергу завдяки тому, що представники індустрії нарешті змогли об’єднатися і діяти злагоджено, забувши про конкуренцію між собою.

Співвласник компанії Film.ua Group Сергій Созановський висловив сподівання, що після підписання закону Президентом і його публікації в «Голосі України» представники індустрії не віднайдуть у ньому ніяких сюрпризів для себе.

Згідно з новим законом, передбачається, що продюсер повнометражного художнього фільму може претендувати на фінансування з боку держави в розмірі 80% продакшн-бюджету картини (на відміну від максимальних 50%, на які можна було розраховувати до сьогоднішнього дня).

Революційної новинкою прийнятого закону є норма, згідно з якою претендувати на отримання державної підтримки можуть також і виробники телевізійних серіалів: серіальний продюсер має право розраховувати на покриття до 50% своїх виробничих витрат в якості гранту з боку держави.

Аби уникнути ситуацій, коли гроші можуть перераховуватися невідомим компаніям-одноденкам, згідно з новою редакцією закону, щорічно буде проходити конкурсний відбір продюсерських компаній, кожна з яких отримає фінансування на виробництво не менше двох фільмів для великого екрану (80% фінансування забезпечить держава, 20% – продюсер) і / або серіалів і фільмів для телебачення (50% фінансування – держава, 50% – продюсер) в рік. При цьому кожна продакшн-компанія, що претендує на держпідтримку, повинна буде пройти фінансово-виробничу експертизу, а кожен проект – культурно-виробничий тест.

Крім цього, кошти будуть виділятися не тільки безпосередньо на виробництво, а й на розвиток і пре-продакшн проектів, а також на їх постпродакшн, дистрибуцію (в тому числі міжнародну) і на фестивальне просування. У свою чергу, для локальної популяризації національного кінопродукту рекламу українських фільмів прирівняють до соціальної.

Пилип Іллєнко, голова Державного агентства з питань кіно:

– Особисто я до останнього сумнівався, що закон буде прийнято. Тепер перед нами стоїть завдання: втілити всі ті революційні зміни, які ми нафантазували собі рік тому й вписали туди. Виявилося, що практично все, що ми запланували, там залишилося.

Хочу нагадати, що необхідно прийняти ще три законопроекти, які входять в загальний пакет. Бо було прийнято основний закон, але має відбутися внесення змін в Бюджетний, Податковий і Митний кодекси, які дадуть можливість тим положенням, що відображені в основному базовому законі, ефективно використовуватися, в тому числі йдеться про пільги для кіноіндустрії. Але найголовніше було – отримати результат щодо головного законопроекту. До речі, результати голосування в Верховній Раді подарували нам одного депутата, який проголосував проти (Юрій Воропаєв, «Опозиційний блок». – ДМ). Тепер ви всі знаєте, як мають називатися негативні персонажі в ваших фільмах.

Очевидно, що треба буде вносити суттєві зміни в усі підзаконні акти, якими регулюється порядок надання і державної підтримки, і реалізувати ті речі в законі, які стосуються створення спостережної ради при Держкіно тощо. Ми всі будемо разом над цим працювати.

Хочу додати, що ми цей шлях пройшли в рекордні терміни, бо в інших країнах від написання першого драфту до прийняття закону проходило 5-6 років, у Грузії – 8. Це вселяє оптимізм і говорить про те, що кіноіндустрія в Україні виявилася тією галуззю, яка в плані реформ випереджує інші галузі (хіба що Нацполіція попереду).

Роландас Квіеткаускас, директор Литовського кіноцентру:

– Вітаю конкурентів із прийняттям цього закону. Тепер ми будемо конкурувати, але кіно – це така дивна індустрія, в якій чим більше конкурентів, тим краще. У кіно дуже важливо мати хороших партнерів і різні системи підтримки для того, аби ми могли робити більш амбіційні, цікаві проекти для різних країн, для глобальної аудиторії. Конкуренція допомагає розвиватися, а не монополізувати ринок.

Сергій Созановский, співвласник компанії Film.ua Group:

– Я думаю, що про те, як Україна приймала закон про підтримку кіно, можна знімати фільм. Наприклад, короткометражку про те, як відбувалося переміщення з Кабінету Міністрів до Верховної Ради, робота з фракціями, нічні листування між собою.

Ми маємо видихнути, а з понеділка починати намагатися втілювати в життя і розробляти цілий список спеціальних документів, внутрішніх нормативних актів.

Євгенія Дербал, юристка Film.ua Group:

– Аби грамотно розробити цей закон, ми вивчили досвід багатьох інших країн, у цьому нам допомагала аудиторська компанія Ernst & Young, яка аналізувала ситуацію в Чехії, Угорщині, Польщі, Франції тощо. Там діють різні системи державної підтримки, але в середньому один євро податкового повернення приносить до бюджету близько трьох-чотирьох євро податкових надходжень. Ми бачимо, що система працює ефективно та є вигідною як для держави, так і для індустрії.

Рішення про державну підтримку буде приймати рада при Держкіно, яка складатиметься з дев’яти членів; семеро з них буде обрано серед представників індустрії, один – Держкіно, ще один – Міністерством культури. Тобто відповідальність за цей процес буде повністю лежати на плечах індустрії.

У законопроекті виписана процедура рібейтів. До початку знімального періоду продюсер може звернутися до Держкіно з заявкою, аби отримати попередні висновки про можливість компенсування 25% витрат. Після закінчення виробництва в українського продюсера, котрий працює з іноземним інвестором, є рік для того, аби звернутися за отриманням повернення коштів. Рішення приймається протягом 40 днів, і ще протягом 10 днів після прийняття рішення кошти перераховуються на рахунок спочатку українського продюсера, а потім – іноземного.

Аби система працювала так, як нам хочеться, одного закону недостатньо. Крім прийняття підзаконних актів, про які ми говорили, потрібно внести зміни в Податковий, Митний і Бюджетний кодекси. Ці законопроекти вже зареєстровані, подані до Верховної Ради, і ми з нетерпінням чекаємо на їхній розгляд, аби наш законопроект було організовано вже на практиці і він почав працювати як мінімум із 1 січня 2017 року.

Великий блок положень законопроекту присвячений боротьбі з піратством. Сьогодні підписується меморандум із Національною поліцією по боротьбі з цим явищем. У цій частині законопроект буде активно працювати  і приверне ще більше увагу до проблеми піратства в Україні.

Пилип Іллєнко:

– Хотілося б ще звернути увагу на деякі менш дрібні, але також важливі речі.

Держава тепер не буде вимагати передавати їй авторські майнові права на фільми, що отримують підтримку, і це значно полегшить продюсерам роботу з пресейлами і поділом територій, особливо в європейській копродукції. Бо зараз це реально проблема, і це стримує нас багато в чому.

Тепер не треба буде проходити процедуру публічних торгів після проведення творчого конкурсу. Ми проводимо конкурсні відбори, все одно ми не можемо в іншої компанії закупити послуги з виготовлення продукту, з яким ця компанія вже виграла творчий конкурс, бо вона є власником майнових прав на сценарій, теоретично вже ніхто інший не може це зробити, але, менше з тим, ми повинні проводити тендери, які є витратою часу. Це подовжує час між тим, як продакшн-компанія подала до нас заявку, і тим моментом, коли вона може реально отримати гроші. Це призводить часто до того, що закінчується фінансовий рік і кошти повертаються назад до бюджету. Тобто ще одна бюрократична перепона буде усунута.

Реклама національних фільмів буде прирівняна до соціальної реклами, що полегшить нашу співпрацю з телебаченням щодо підтримки виходу українських фільмів у прокат.

Уже прийнятий в першому читанні проект по внесенню змін до Бюджетного кодексу. Він містить дуже революційну норму для нас – кошти, які будуть направлятися в фонд, будуть коштами не загального бюджету, а спеціального. Це означає, що вони зможуть накопичуватися, не зникати 31 грудня о 12 годині ночі, як це відбувається зараз.

Трошки довший шлях треба пройти, аби внести зміни в Податковий і Митний кодекси. Там закладені речі, які пов’язані зі звільненням кіновиробництва в розповсюдженні фільмів і квитків в кінотеатрах від ПДВ. Від імпортного ПДВ і в’їзного мита ми плануємо звільнити ввіз кіновиробничого та кінопроекційного обладнання, що спростить і здешевить розвиток мережі кінотеатрів, сприятиме легальному ввезенню обладнання до України.

Ще в податкових нормах будуть певні податкові спрощення щодо відряджень позаштатних співробітників, бо більшість продакшнів працюють з фрілансерами, яких зараз неможливо легально відправити кудись в експедицію на зйомки.

***

Нагадаємо, законопроект № 3081-д був зареєстрований 27 листопада 2015 року народними депутатами Миколою Княжицьким, Іриною Подоляк, Віктором Єленським і Сергієм Тарутою.

Законопроект № 3081-д став результатом об’єднання законопроектів № 3081 від депутата Миколи Княжицького та № 3081-1 від «#КіноКраїни» — спільної ініціативи великих вітчизняних виробників кіно і ТБ StarLightMedia, Inter Media Group, «Медіа Групи Україна», Film.ua Group, Star Media, Pro TV, студії «Квартал 95» та Одеської кіностудії. Над законопроектом працювали медіа юристи Анатолій Максимчук (група StarLightMedia) та Юрій Крайняк (компанія Jurimex).

Фото – Kiev Media Week