Згідно з міжнародною регіональною угодою «Женева-2006» Україна мала перейти від аналогового мовлення на цифрове до 17 червня 2015 року. Однак цього не сталося, і на найближчому засіданні Національна рада з питань телебачення і радіомовлення планує оголосити про відстрочку цифрової реформи. У Нацраді запевняють, що Україна не мала жорстких зобов'язань здійснити перехід саме до 17 червня 2015 року, просто саме з цього дня аналогові частотні присвоєння перестають захищатися міжнародними угодами.

У регуляторному органі темою цифрового телебачення опікуються Олег Черниш та Олександр Ільяшенко. «Детектор медіа» зустрілася з паном Чернишем (ми плануємо розмову і з паном Ільяшенком), який виклав своє бачення причин відтермінування реформи та спрогнозував подальші дії Національної ради та інших відомств для її здійснення. Звісно, Нацрада прийматиме колегіальні рішення щодо цифри, але Олегу Чернишу часто вдається переконати більшість колег у тому, якими саме мають бути ці рішення.

За оцінкою пана Черниша, початок відключення аналогового телебачення розпочнеться лише в березні 2016 року, хоча згідно з новою редакцією Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору перший етап відключень має стартувати із 17 червня 2015 року (втім, без уточнення кінцевих дат). А завершення цифрової реформи пан Черниш прогнозує не раніше 2017 року.

Кого з мовників відключатимуть на яких етапах, якою вбачається подальша доля «Зеонбуду», чи всі мовники отримають цифрові ліцензії - про все це та багато іншого «Детектор медіа» розповідає Олег Черниш.

Чому Нацрада перенесла строки переходу від аналога на цифру?

12 травня після кількох місяців погодження в Офіційному віснику України було опубліковано новий План розвитку національного телерадіоінформаційного простору, який передбачив нові строки відключення аналогового сигналу.

Згідно з Планом розвитку, вимкнення аналогового телебачення здійснюватиметься в чотири етапи і в такі строки:

І етап: м. Київ, Київська, Житомирська, Рівненська, Волинська, Львівська, Закарпатська області, Автономна Республіка Крим та м. Севастополь - із 17 червня 2015 року;

ІІ етап: Івано-Франківська, Хмельницька, Вінницька, Чернівецька, Одеська області - з 31 грудня 2015 року;

ІІІ етап: Полтавська, Тернопільська, Черкаська, Кіровоградська, Миколаївська, Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька області - з 30 червня 2016 року;

IV етап: Луганська, Донецька, Чернігівська, Харківська, Сумська області - з 31 грудня 2016 року.

У Плані розвитку були враховані рекомендації робочої групи з переходу від аналогового мовлення до цифрового, яка рекомендувала відключати аналогове телебачення поступово по чотирьох регіонах. Щоправда, за рекомендаціями робочої групи перший регіон мав бути відключений до 15 червня 2015 року.

Але під час громадського обговорення Плану розвитку стало зрозуміло, що відключити аналоговий сигнал у першому регіоні до 15 червня не вдасться. Зокрема, всі директори філій Концерну РРТ на нараді, яку ми проводили 20 січня, відзначили і незадовільний стан охоплення населення цифровим сигналом, і відсутність у населення сет-топ-боксів. Врахувавши ці обставини, ми дійшли висновку, що необхідно перенести терміни, які пропонувалися робочою групою.

Відтак у Плані розвитку ми залишили ті самі чотири регіони, але записали відключення першого регіону не до 15 червня 2015 року, а із 17 червня 2015 року, не окресливши кінцевих термінів відключення аналогового мовлення.

Наразі в Україні є цілий комплекс проблем, які необхідно вирішити до відключення аналогового ТБ:

1. Недосконала нормативно-правова база.

2. Монополізм ринку надання послуг цифрового ефірного телебачення компанією «Зеонбуд». Монопольне становище «Зеонбуду» породжує високі тарифи та нерівні умови для телекомпаній у частині оплати. Нам потрібно не допустити такого, що ми відключаємо аналогове мовлення, а «Зеонбуд» - відключає цифрові канали, які він захоче, або його відключає за несплату Концерн РРТ.

3. Відсутність ліцензій на цифрове мовлення в більш ніж 130 мовників, які мають ліцензії на аналогове мовлення, значна частина з них - регіональні та місцеві мовники.

4. Відсутність затверджених в Україні стандарту DVB-T2, методики проведення вимірювання зони охоплення цифровим сигналом, вимог до приймального обладнання. Тобто виміряти реальне покриття цифровим сигналом ми поки що не можемо. Зараз Рада Європи провела тендер і профінансує розробку методики. Український науково-дослідний інститут радіо і телебачення готовий це зробити за шість місяців, але ми будемо просити прискорити роботу.

5. Незадовільне покриття території цифровим сигналом, хоча й не підтверджене документально.

6. Незадовільний рівень насиченості ринку сет-топ-боксами. За останніми даними дослідженнями телевізійної аудиторії, із 6,2 млн домогосподарств, які дивляться ефірне ТБ, тільки 1,6 млн дивляться цифрове ефірне ТБ. Тобто ще є 4,6 млн домогосподарств, які потрібно забезпечити сет-топ-боксами.

7. Відсутність ефективної інформаційної кампанії про перехід на цифрове ТБ. Кампанія, що проводилася, насправді рекламувала торгову марку «Зеонбуд», тоді як основними в кампанії мають бути інформування про переваги цифри над аналогом, про наявність доступу до цифрових мереж, про точні дати, об'єкти й регіони відключення аналогового сигналу. Зараз ми бачимо, що недоцільно рекламувати торгову марку «Зеонбуд», потрібно розробити якусь свою (державну) торгову марку. Сподіваюся, що з вересня ми запустимо нову інформаційну кампанію для населення.

8. Проблема з частотним ресурсом для демонополізації ринку та ліцензування інших провайдерів цифрового ТБ.

9. Відсутність зацікавленості самих мовників у розбудові свого покриття в містах із населенням менше 50 тис. осіб.

Без вирішення цих проблем ми не можемо починати відключення.

Олег Черниш з Олександром Ільяшенком під час засідання Національної ради

Зараз ми деталізуємо програму переходу України на цифрове мовлення, щоби з'ясувати, яким чином ми можемо ці проблеми вирішити. З одного боку, потрібні зміни до законодавства, які будуть регламентувати особливості переходу. З іншого боку, потрібна чітка стратегія й чіткі розпорядження для державних установ, що вони повинні зробити для втілення цієї стратегії в життя.

На мій погляд, потрібна нова постанова Кабінету Міністрів на заміну урядовій постанові про перехід від аналогового до цифрового мовлення № 1085, яку було скасовано 5 грудня 2014 року. В новому документі слід прописати конкретні завдання конкретним відомствам, наприклад: визначити, скільки покриттів можливо для України, прорахувати ці покриття; забезпечити будівництво мережі; визначити, скільки ще сет-топ-боксів потрібні для забезпечення незаможних сімей; розробити стратегію інформування населення; проліцензувати місцевих мовників тощо. Перехід до цифрового мовлення - це не тільки клопіт Національної ради, це реформа загальнодержавного значення.

Коли ж в Україні відключать аналогове ТБ?

Планом розвитку передбачено відключати аналоговий сигнал із 17 червня 2015 року. Оскільки є ціла низка окреслених вище проблем, через які люди внаслідок відключення можуть залишитися без доступу до інформації, скоріше за все, відключення буде реалізовано наступним чином.

Після 17 червня 2015 року аналогове телебачення припиняє захищатися міжнародними угодами та може здійснюватися в тому разі, якщо не створює завад сусіднім державам. Український державний центр радіочастот (УДЦР) надав Нацраді перелік із 57 частотних присвоєнь (по всій території України), які прогнозовано створюватимуть завади цифровим радіоелектронним засобам (РЕЗ) сусідніх держав. У нас для потреб телебачення (цифрового та аналогового) нині використовуються понад 2500 частот, і 57 - це незначна цифра. Але тим не менш, якісь телеканали постраждають. Зауважу, що жоден місцевий канал не постраждає, бо в основному ці 57 частот входять до складу мереж - чи регіональних, чи загальнонаціональних.

Яким чином відбуватиметься відключення? Наприклад, у Львові якийсь телевізійний канал (ТВК) створює заваду польському передавачу. Польська адміністрація зв'язку звертається до нашої адміністрації зв'язку, яка, у свою чергу, інформує Національну раду, ми інформуємо нашого ліцензіата, що створюється завада і необхідно вимикати цей радіоелектронний засіб. З одного боку, є ліцензія Національної ради, з іншого боку - дозвіл на експлуатацію РЕЗ, який видається УДЦР. Строк дії виданих нами аналогових ліцензій - до прийняття Нацрадою окремих рішень про перехід на цифру. Втім, у новому законі чи змінах до чинного закону має бути визначено процедуру припинення дії ліцензії. Радше за все Національна рада прийматиме окремі рішення, що конкретний передавач створює завади і має бути вимкнений.

Таким чином, початку відключення аналогового мовлення 17 червня не буде. Після 17 червня будуть вимикатися лише ті передавачі, які створюють завади.

Що далі? На кордонах України є близько 200 РЕЗ, які прогнозовано будуть отримувати завади. Точних даних ми не отримаємо, доки, скажімо, польські чи білоруські передавачі не включаться зі своїми запланованими потужностями. Для всього потрібні натурні випробування: цифрові передавачі наших сусідів можуть створювати завади, а можуть і не створювати. Якщо справді РЕЗ якогось українського мовника отримає завади, цей мовник розуміє, що йому далі недоцільно мовити в аналогу, він уже має цифрову ліцензію, й він повідомлятиме Національну раду, що готовий відключати свій аналоговий РЕЗ. І тоді в нього залишається тільки ліцензія на цифрове мовлення.

Але основне відключення аналогового мовлення буде можливо здійснювати ще пізніше, та за трьох умов:

- наявність цифрового покриття в регіоні;

- наявність у людей сет-топ-боксів;

- можливість переходу аналогових місцевих/ регіональних мовників у цифру без перерви в мовленні.

Сподіваюся, ми будемо мати ці можливості навесні 2016 року. Адже місяць тому у Варшаві відбулася зустріч адміністрацій зв'язку, в якій брали участь і представники України. Вся Європа наближається до вивільнення першого цифрового дивіденду (смуга частот 790-862 МГц, що відповідає 61-69-му телевізійним каналам) на потреби інших телекомунікаційних технологій, адже всі запустили цифрове телебачення. На черзі - вивільнення вже й другого цифрового дивіденду (694-790 МГц, або 49-60-й ТВК). Це призведе до перепланування частот, передбачених міжнародною угодою «Женева 2006» для України, до зміни кількості мультиплексів, яка планувалася для України названою угодою. Скажімо, розглядається можливість збільшити розміри синхронних зон (за Україною було закріплено 79 контурів, зараз їх хочуть укрупнити або до рівня області, або навіть об'єднати декілька областей). Це дасть можливість раціонально використовувати радіочастотний ресурс (РЧР). І таке перепланування РЧР на рівні адміністрацій зв'язку різних країн триватиме, думаю, до осені. Після цього відбудеться ще й міжнародна координація частот.

Що це дасть для України? По-перше, вивільнення цифрового дивіденду. По-друге, я сподіваюся, це дасть можливість побудувати в Україні ще один мультиплекс - можливо, Концерном РРТ як альтернативу «Зеонбуду». Я сподіваюся, що до осені (до Всесвітньої конференції радіозв'язку - 2015) адміністрації зв'язку все прорахують, і ми отримаємо від УДЦР частотні виділення для розбудови ще одного мультиплексу. Сподіваюся, до того часу будуть внесені також і зміни до законодавства, й ми зможемо провести конкурс на оператора багатопрограмної ефірної цифрової мережі (чи на провайдера, якщо змін до закону не буде). І на час відключення в нас буде ще один провайдер/ оператор мережі.

Ми не забули про тих мовників, які не отримали цифрових ліцензій. Збираємося їх проліцензувати, щоб у них не було перерви в мовленні. Сподіваюся, що на початку наступного року ми зможемо провести конкурс серед мовників. А можливо, навіть не конкурс, а переліцензування. Наприклад, є ТРК «Чернівці», яка має ліцензію на аналогове мовлення. Вона звертається до Національної ради з клопотанням, щоб їй внесли зміни до ліцензії в частині переходу від аналогового до цифрового мовлення, зміни технічних характеристик каналу мовлення. Заплатили 1200 грн за внесення змін до ліцензій - і отримали ліцензію на цифру.

Після цього ми зможемо приступити до основних відключень аналогового сигналу. Ми зараз готуємо план відключення. Мабуть, він увійде до проекту постанови чи розпорядження Кабміну. Попередньо планується початок відключення перших антенно-щоглових споруд із березня 2016 року.

Ми також будемо ініціювати внесення змін до Плану використання РЧР, бо там зараз передбачається обмеження на використання технології аналогового телевізійного мовлення до кінця 2015 року. І треба продовжити ці терміни хоча б до кінця 2017 року.

При підготовці плану відключення ми враховуємо рекомендації та побажання членів робочої групи при Нацраді. Зокрема, від Петра Івановича Семерея надійшла рекомендація відключати аналогове мовлення там, де зона покриття цифрового передавача більша або збігається з зоною покриття аналогового передавача (звісно, за умови, що там населення забезпечено сет-топ-боксами). Отже, ми визначаємо ті населені пункти, де зона покриття цифровим сигналом більша, ніж аналоговим. У цей район цілеспрямовано завозяться сет-топ-бокси, інформується населення - й ми відключаємо аналогове мовлення. Вивільнюються частоти, на яких Концерн РРТ чи інший оператор/ провайдер одразу вмикає свої передавачі.

Наприклад, у Волинській області найвища антенно-щоглова споруда розташована в Ковелі. Концерн РРТ запланував там цифровий передавач потужністю 5 кВт. Усі передавачі меншої потужності там вимикаються, але передавачі більшої потужності продовжують мовити хоча б три місяці, доки люди не куплять сет-топ-бокси (у Ковелі більш потужні аналогові передавачі мають НТКУ - 20 кВТ та «1+1» - 25 кВт).

Відключення доцільно здійснювати поступово із заходу на схід.

До відключення ще необхідно провести потужну інформаційну кампанію. Як показує практика, більшість населення купує сет-топ-бокси за місяць до відключення й через місяць після. Зараз, після скасування «Зеонбудом» кодування сигналу цифрових телеканалів, склалася ситуація, що ті, хто завозив сет-топ-бокси з кодуванням, уже їх не завозять, а інші постачальники - поки ще не завозять. Потрібно вирівняти цю ситуацію. У нас є пропозиції щодо виробництва вітчизняних сет-топ-боксів, наприклад, компаніями «Меридіан», Openbox.

Також є питання до забезпечення незаможних верств населення сет-топ-боксами. Свого часу було 1 млн 400 тис. заявок, а забезпечено було всього близько 800 тис. заявників. У деяких випадках сет-топ-боксами забезпечені люди, які не мають доступу до цифрового ефірного сигналу, живуть там, де є білі плями в цифровому покритті. Якщо коштів на соціальні сет-топ-бокси в держбюджеті не буде, ми будемо змушені відтерміновувати відключення.

Що буде із «Зеонбудом»?

Якою я бачу долю «Зеонбуду»? Питання в тому, чи потрібно його знищувати, чи потрібно соціально адаптувати до потреб суспільства. Безумовно, ця компанія зарекомендувала себе на ринку не з кращого боку своїм ставленням до мовників. Але, з іншого боку, не враховувати «Зеонбуд» не можна. За ним закріплено 664 частоти в чотирьох мультиплексах. Вони побудували реальну мережу.

Ми йшли на контакт і з «Зеонбудом», і з мовниками. «Зеонбуд» декларував: він розуміє, що не зможе далі існувати так, як раніше, й веде переговори щодо зміни у складі засновників, які влаштують ринок. Учасники ринку навіть висловлюють думки щодо необхідності націоналізації цієї компанії. Це триває вже понад рік, а ми продовжуємо існувати в тій реальності, яка є. Без «Зеонбуду», за великим рахунком, реалізувати програму переходу на цифрове мовлення наразі не можна.

Нинішнє законодавство нам не дає можливості позбавити «Зеонбуд» ліцензії. Згідно із законом, ми маємо дати кілька попереджень, потім штраф, після чого можливе звернення до суду. Але ми не можемо застосувати санкцію штрафу, оскільки Кабміном не затверджено порядок накладання штрафів. Саме тому будь-який суд за формальними ознаками відмовить нам в анулюванні ліцензії.

Тому є певний план переходу на цифрове мовлення, але його треба реалізовувати, враховуючи існування «Зеонбуду».

Що завадило процедурі акціонування «Зеонбуду»? Я чув, що такі переговори тривають, але сам не брав участі, тому можу висловити лише власні припущення. Як відомо, всі мовники були в різних умовах: деякі медіагрупи платили «Зеонбуду» (за поширення сигналу), деякі - не платили зовсім. Я не знаю, на яких саме умовах представники власників «Зеонбуду» пропонували провести акціонування. Якби я був представником «Зеонбуду», то, можливо, я би запропонував телегрупам в обмін на частку у власності «Зеонбуду» компенсувати свої борги. Але тарифи настільки завищені і борги настільки великі, що, як я розумію, їх віддавати недоцільно.

Загальна сума боргу мовників перед «Зеонбудом» мені невідома. Цікаво, чи перевіряла це податкова. Є тарифи, затверджені Національною радою в типовій угоді. Є 28 загальнонаціональних каналів. Усі мали одночасно починати мовлення й платити однакові суми. І треба подивитися, скільки податків сплатив «Зеонбуд» (представниця «Зеонбуду» на засіданні Нацради стверджувала, що компанія платить усі податки, незважаючи на те, що не отримує грошей від мовників за своїми рахунками. - ТК). Я чув від деяких телекомпаній, що рахунки навіть не виставлялися, оскільки «Зеонбуд» розумів, що все одно не отримає коштів, тож навіщо платити податки. Деяким компаніям виставлялися знижки, не затверджені угодою. Я не проти, щоб компаніям надавали знижки, але це велике поле для зловживань, у тому числі - для податкових.

Щодо компаній із ознаками монополізму, як «Зеонбуд» або Концерн РРТ, потрібно запровадити державне регулювання максимально-граничних тарифів. Ніхто в Україні, крім «Зеонбуду», не може надавати послугу з розповсюдження цифрового телевізійного сигналу. Де-факто ми розуміємо, що це монополіст. Але де-юре суди нам кажуть, що він таким не є, скасувавши рішення Антимонопольного комітету. Чи винен АМКУ? Можливо, недосконало був проведений збір інформації. Можливо, на судових засіданнях неправильно аргументувалося позиція АМКУ.

У тарифній політиці я бачу вихід, зокрема, у внесенні змін до законодавства. Починаючи з того, щоб ми ліцензували не провайдера, а, наприклад, оператора багатопрограмної мережі. І передбачити, що тарифи обов'язково повинна затверджувати, наприклад, Національна рада, а погоджувати - профільний комітет Верховної Ради чи Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Тільки таким чином можна буде привести тарифи до економічно обґрунтованого рівня.

Що буде з мовниками?

Як я зауважив, відбудеться перепланування частотних покриттів, УДЦР повинен сказати, скільки їх може бути для України, виділити частоти для ще одного мультиплексу, й потім ми перейдемо до ліцензування місцевих мовників.

Ми зможемо проліцензувати місцевих мовників у цифрі за рахунок кількох факторів:

1. У нас залишилися понад 120 частот, на які не було визначено переможців на попередніх конкурсах або були анульовані цифрові ліцензії кількох телекомпаній.

2. Є можливість розширення ємності мультиплексів. Технологія DVB-T2 дозволяє вмістити в один канал щонайменше 12 телеканалів стандартної чіткості (SD). Але потрібно досягти згоди з мовниками, які колись отримали ліцензії на HD, щоб вони переоформили свої ліцензії, тим паче, що вони своє право мовлення в HD не реалізували, адже з нинішніми тарифами «Зеонбуду» це дуже дорого. Після врегулювання цих юридичних моментів ми будемо знати, що ніхто нам не завадить провести додатковий конкурс на додані в мультиплексах місця.

3. У нас місцеві мовники неоднорідні: в Чернівцях, наприклад, мовлять 24 години на добу, а у Володимирі-Волинському - приблизно 4 години на добу. Можливо, нам потрібно буде про ліцензувати мережевий загальнонаціональний канал у мультиплексі МХ-5, але з обсягом мовлення 20 годин на добу, а решту часу віддати під місцеве мовлення (з конкретними відрізками часу, наприклад, з 8:00 до 10:00, з 17:00 до 19:00). Тобто місцеві компанії отримують відрізки часу та продовжать працювати так, як вони працювали, тому що забезпечити цілодобове мовлення для деяких з них - нереально. Це питання зараз обговорюється.

4. Створення місцевих мультиплексів. Наприклад, в Одесі величезна кількість телекомпаній, які здійснюють ефірне мовлення, і вирішити їхню проблему, розширивши МХ-5 до 12 програм, нереально. Тому в Одесі необхідно створювати додатковий локальний мультиплекс.

Інший приклад - телекомпанія «Атлант» із Апостолового, в якої своя вежа, звідки здійснюється аналогове мовлення. Цей мовник отримав цифрову ліцензію в Орджонікідзе, де стоїть передавач «Зеонбуду», і звідти транслюється в цифрі, а Апостолове опинилося в зоні невпевненого прийому. Мовник готовий власним коштом прорахувати частоту для локального мультиплексу в Апостоловому. З аналогічними пропозиціями до нас звернулися і «Капрі» з Красноармійська, і «Вежа» з Конотопа, й «Альта» з Переяслава. Вони готові самі створити місцеві мультиплекси. Але висновки для будівництва місцевих мультиплексів УДЦР зможе надати тільки після того, як прорахує глобальні загальнонаціональні покриття. Тому що висмикувати окремі шматочки недоцільно.

Саме тому я поки не підтримав заяви Одеського обласного радіотелевізійного передавального центру про видачу ліцензії цифрового провайдера. Я дуже поважаю Валерія Васильовича Волкова, мені прикро, що ми відмовляємо йому. Він вклав великі кошти в будівництво мережі DVB-T з 22 передавальних станцій (у «Зеонбуду» в Одеській області - 9 передавальних станцій, тобто можна уявити різницю в покритті). Він побудував мережу на частотах, передбачених угодою «Женева 2006». Але зараз ці частоти будуть переплановуватися. На мою думку, мережа, яку він побудував, може стати складовою частиною мережі Концерну РРТ.

Слід зауважити, що в «Зеонбуду» несинхронна мережа, адже будувати синхронні зони без відключення аналогу було неможливо, тим паче - аж чотири мультиплекси. Тому «Зеонбуд» пішов іншим шляхом (а от Концерн РРТ, якщо стане цифровим оператором/ провайдером, повинен відразу будувати синхронну мережу). Після відключення аналогу, радше за все, буде перепланування частотних присвоєнь «Зеонбуду», потрібно звільняти перший цифровий дивіденд. Наприклад, передавач «Зеонбуду» працює на 64-му чи 62-му ТВК, це перший цифровий дивіденд, і «Зеонбуд» знає, що йому буде присвоєно інший номінал частоти, і він повинен змінити частоту. До речі, це досить великі затрати - потрібно міняти мости складання, можливо, фільтри. Це відбувається не за один день. «Зеонбуд» має поступово переплановувати, змінювати дизайн мережі. Але ми повинні визначатися з індустрією, яким чином це реалізовувати.

Ми розглядали питання про розширення мережі «Зеонбуду». Всі розуміли, що покриття «Зеонбуду» не дуже хороше. УДЦР у межах робочої групи надав пропозиції щодо зміни дизайну мережі - встановленню додаткових передавачів. Ми звернулися до «Зеонбуду», вони звернулися до телекомпаній із запитанням, чи готові ті оплачувати додаткові передавачі. Відповіді від телекомпаній «Зеонбуд», здається, не отримав. Оскільки вони з нинішніми тарифами не платять за 166 передавачів «Зеонбуду», думаю, не будуть платити й за додаткові.

Концерн РРТ, який претендує на провайдерство, хоче освоїти свої 440 телевеж. Телекомпанії кажуть, що їм не потрібне таке покриття. Їх цікавлять міста «50 тис.+» - для цього загалом потрібно збудувати близько 100 передавальних станцій. Але в такому разі значна кількість населення виявиться взагалі без доступу до телебачення. І завдання держави - забезпечити можливість доступу хоча б до 10-12 найрейтинговіших програм.

Тому я бачу найбільш реальним наступне. Зробити один глобальний мультиплекс із максимальним покриттям (як пропонує Концерн РРТ - 440 передавачів). Наповнити його 10-12 різноформатними програмами: два канали суспільного мовлення і топ-вісімка чи топ-десятка каналів (можливо, один дитячий чи один спортивний). Я сподіваюся, що в цей мультиплекс захоче прийти частина каналів, які зараз є в «Зеонбуду», що це будуть основні найрейтинговіші канали. Це не можуть бути якісь «пустишки», які щойно з'явилися на ринку.

Нам необхідно буде стимулювати мовників увійти до «соціального мультиплексу». Наприклад, компенсувати з державного бюджету частину коштів на розповсюдження сигналу. Або подумати про новий склад універсальної програмної послуги для провайдерів, куди увійдуть телеканали з «соціального мультиплексу». Це завдання держави - дати можливість усім громадянам приймати цифрове телебачення.

Тобто ми робимо один мультиплекс із найширшим покриттям, а інші мовники самі визначаються, скількох передавачів їм достатньо для мережі. Наприклад, їм достатньо лише 100 передавачів у містах «50 тис.+» - і ми робимо два мультиплекси по 100 передавачів.

Також я думаю, що потрібно зробити те, чого давно хотів «Зеонбуд» - запустити в мультиплексах додатковий пакет платного телебачення. Тоді незаможні верстви населення отримують сет-топ-бокси без можливості декодування, з доступом до обмеженого переліку каналів. А якщо людина більш фінансово забезпечена, хоче отримувати додаткові канали, вона купуватиме сет-топ-бокси, які декодуватимуть сигнал платних каналів.

Яким чином ми будемо переформатовувати наповнення мультиплексів - будемо визначатися з урахуванням позиції гравців ринку.

Нам необхідно забезпечити гармонійний перехід населення України від аналогового до цифрового мовлення, виконання Україною міжнародних зобов'язань та ефективне використання радіочастотного ресурсу.

Фото Максима Лісового