У прем'єрі своїх "Подорожніх" на Першому 1-й заступник голови Нацради з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим'юк продемонструвала необізнаність у відомих речах. Зокрема, запитала у Віри Савченко про Надію: "вона кидалася на "беркут?". Хоча в інтернеті є відео, де Надія навпаки намагається зупинити протестувальників від атаки на виставлених перед "беркутом" вевешників. "Чула дзвін, та не знає, де він". Герасим'юк щось десь чула про цей випадок, але не знала, що ж там насправді відбулось. І запитала з точністю до навпаки. Потім Герасим'юк, коли Віра згадала інше відео, також поширене у мережі - допиту полоненої Надії - цікавилася про те, що ж вона там відповідала сепаратистам. Тобто і це не дивилася, не знала. Розповідаючи про свій полон, Віра сказала, що фізичного насильства до неї не застосовували. Натомість, були моральні знущання і приниження. За декілька хвилин Герасим'юк запитає: "вас там били?". Вона що, не слухала свою гостю? А як розуміти питання Герасим'юк, яким Віра бачить день звільнення Надії та як вона планує зустрічати сестру і що робити потім? Наскільки доречне таке питання зараз, коли невідомо чим ця історія може закінчитися, коли Надія голодує, коли ризикує своїм життям кожен день і взагалі невідомо, скільки це пекло ще триватиме для неї? Коли ж Віра відповіла, що давайте спочатку дочекаємося вирішення ситуації (в очах сестри явно відчувалося бажання не наврочити), Герсасим'юк, не зважаючи на це, ще й озвучила свою версію того, як би вона хотіла, щоби їй відповіли: намалювала картину зустрічі і райдужних планів для обох сестер на подальше життя після повернення Надії до України. Чи не занадто жорстоко? Навіщо так ятрити душу? І сестрі, і мамі Надії, і всім іншим глядачам? Протягом передачі Герсам'юк явно грала на камеру - корчила рожиці і обов'язково так, аби це бачили глядачі. Її увага до персони і цікавість до бесіди виглядала нещирою, удаваною.