18 грудня в український кінопрокат виходить масштабний проект-«довгобуд» - дитяча анімаційна стрічка «Бабай». Стрічка вийде на майже ста екранах. При цьому продюсер мультфільму, директор «Укранімахроніки» розглядає проект і як подію для російського ринку. Попри російсько-українську війну, «Бабай» вийшов у прокат і в Росії, причому там прем'єра відбулася на тиждень раніше - 11 грудня. Доповнюють міжнародну кампанію Білорусь і Казахстан. Сумарна кількість екранів в Україні - майже сотня, за кордоном - ще близько трьохсот. Продюсер розраховує на бокс-офіси у 8 млн грн.

Як писала «Детектор медіа», на створення «Бабая» пішло п'ять років. Створювався він за фінансування Державного агентства України з питань кіно. Бюджет - 7 млн 99 тис. грн.

За трейлерами й першими картинками, «Бабай» апелює до смаків аудиторії, якій подобаються оптимістичні мультфільми. За задумом, історія має бути прикольною і барвистою. Щодо художнього рівня, то про нього ще скажуть своє слово кінокритики.

Наше інтерв'ю з паном Ахрамовичем готувалося на етапі, коли про російський кінопрокат «Бабая» він ще нікому не розповідав. Відповісти на додаткові запитання щодо цього він пообіцяв пізніше - вже після прем'єри стрічки. Сподіваємося отримати додаткові коментарі.

- Пане Едуарде, чи є у вас якісь конкретні плани щодо збору в прокаті? Амбіції побити рекорд «Поводиря», наприклад?

- Із самого початку я собі планував бокс-офіс в один мільйон доларів, це було 8 мільйонів гривень по курсу, коли ми його закінчили минулого року. Економічна ситуація дещо змінилася - немає Криму, Донбасу, кількість кінотеатрів зменшилася, але бокс-офіс у 8 мільйонів гривень - це те, на що ми націлені.

Щодо «Поводиря», перший вікенд - відмінно, близько 4 мільйонів гривень. Дуже пристойна каса.

- Яким ви бачите глядача «Бабая»?

- Це сучасна дитина, суперсучасна - яка грає в Angry Birds, дивиться «Губку Боба». Адже в нас не казка, а сучасна пригодницька комедія, в якій зібрано всіх наших монстрів - Чорта, Бабая, Змія-Горинича, Відьму, Вія. Це дуже смішно й прикольно. Не нафталін, не «совок», не «шароварщина», а сучасний контекст.

- Чи вдалося в цій роботі втілити технології сучасної анімації?

- Це класична мальована анімація, якою й славетна наша студія - «Капітошка», «Петрик П'яточкин», «Як козаки...», «Острів Скарбів»... Вона тепла. Мало студій у світі, які можуть це робити, бо одна справа - малювати, а інша справа - застосовувати якісь 3D-технології в комп'ютері. В «Бабаї» є елементи, зроблені в 3D, ми це вміємо робити, але мальована анімація - інша, вона цікава всій сім'ї.

Я сам її з дитинства люблю, як і покоління «30+» - «Том і Джері», «Ведмедики Гаммі», «Скрудж Макдак», пітерська серія про богатирів.

- Із яким проектом із-поміж перелічених ви би порівняли свій фільм за масштабом?

- «Три богатирі». Це масштаб того, що робить пітерська студія «Мельница». Це та ж сама технологія, та ж аудиторія, та ж техніка виконання, та ж комедія, тільки українська - з нашими зірками, які озвучували персонажів «Бабая». І передбачаю значний глядацький попит.

Також ми вже плануємо «Бабай-2», як і серіал. Адже в цій історії вдалися дуже виразні характери, зрозумілі, очікувані. Та й локальний контент завжди краще сприймається місцевою публікою - кіно, музика, малюнки, комікси тощо. Якщо порівнювати з музикою, то ані Мадонна, ані Depeche Mode, ані Red Hot Chili Peppers не збирали таких залів, як «Океан Ельзи» в Києві. Те ж саме з кіно. Ми, українці, чекаємо на місцевий контент, і нарешті він почався з'являтися.

- Ви згадали про пітерську студію. Чи велися у вас переговори з росіянами під час підготовки до цього мультфільму?

- Я знаю колег по цеху, я, звісна річ, знайомий із російськими продюсерами, але в «Бабаї» нам нічого не бракувало. Навіщо? Все було своє.

- На цей мультфільм чекали п'ять років. Які були найбільше проблеми під час створення проекту?

- Лише одна - фінансування. Інших проблем не виникло. Аніматори без грошей працювати не хочуть.

- Заявлений бюджет мультфільму - два мільйони доларів за курсом 2008 року. Наскільки він відповідає реальній сумі затрат на виробництво «Бабая»?

- Зовсім не відповідає. Це заявлений виробничий бюджет, який було обіцяно Держкіно в 2008 році: 9 мільйонів 600 тисяч гривень (тоді був курс 4,5 або 4,6). Але, ясна річ, цих коштів надано не було. Я про це знаю зі слів старіших співробітників «Укранімахроніки» - я долучився до проекту влітку 2012 року.

Потім бюджет скоротили до 7,8 мільйона гривень. Потім курс був уже 8, і це стало вже менше одного мільйона доларів.

Завершували ми цей проект «на чесному слові» і «на одному крилі», на чистому ентузіазмі команди.

Плюс кілька разів змінилася творча група, і оскільки студія державна, посади продюсера передбачено не було. Колишній директор студії - електрик. П'ять років цією студією керувала людина «без поняття». Я дуже доброї думки про нього, він студію втримав. Але коли я прийшов туди працювати, у співробітників була стратегія держави Ізраїль - протриматися ще один місяць, їм було «по барабану», закінчиться кіно чи ні, завдання було - отримувати зарплати. Вони приходили на роботу о 12-й, о 16-й ішли - просто аби відмітитися. І що довше вони робили кіно, то стабільнішою була зарплата.

На момент, коли я прийшов на «Укранімафільм», фактично весь бюджет був вибраний. Довелося багато кого звільнити, багато що перевести на фріланс і аутсорсінг, але кіно ми закінчили. Вже в минулому році воно було готове, ми хотіли «катати його» на минулих зимових канікулах. Та почався Майдан.

Якби був колишній директор, ніхто би прокатом «Бабая» не займався. Безглузда система, незрозуміла: Держкіно дає гроші, щоби підтримати вітчизняне кіно, і ось студія отримала бюджет, зробила кіно і здала Держкіно. І в Держкіно воно лежить на полиці, нікуди далі не йде. Тут це відомство виступало як «собака на сіні» - от у нас на низку фестивальних мультфільмів, які ми зробили, немає прав, ми контракт виконали, в Держкіно віддали, всі задоволені. Задоволені аніматори - вони самовиразилися за державні кошти, задоволені в Держкіно - поставили «галочку», що зробило якийсь проект. Що далі - незрозуміло.

- Кому належать права на «Бабая»?

- Держкіно. Але ми займаємося ним за договором. Ми здали «Бабая», отримали окремий контракт і займаємося прокатом.

По-перше, прийшов новий керівник Держкіно, який розуміє, що кіно має доходити до глядача. Але й попередній керівник - пані Копилова - багато зробила для кіно і для побудови продюсерської системи в Україні, я дуже добре і тепло завжди про неї говорю, бо завдяки їй на «Укранімафільмі» з'явилася така людина, як я, яка розуміє, що все потрібно продюсувати. Це глобальна різниця між старим поколінням наших митців, творчих людей, які хочуть робити і зовсім не переймаються тим, щоби донести кіно до глядача. Ні з ким навіть поговорити на тему прокату чи маркетингу...

- Скільки працівників було звільнено за вашого керівництва? Чи прийшли на їхні місця нові люди?

- Усіх переведено на проекти. Сьогодні студія змінила сферу роботи. Сьогодні в штаті є бухгалтер, економіст, головний редактор, усі інші працюють у проектах: є угода, ми набираємо людей.

Так працюють усі студії світу: якщо немає роботи - навіщо тримати людей у штаті? На проектом «Бабай» працювало 80 фахівців, усі були штатні працівники. Коли перевели на контракт, було багато незгодних. Важко пояснити людям, що це така робота творча.

- Можливо, їм важко змиритися з тим, що це призвело до фінансових проблем у їхніх родинах?

- Так студія госпрозрахункова. Ми ж не отримуємо коштів з бюджету, це державна госпрозрахункова студія, і якщо вона не заробляє, то треба її закривати.

- Що змінила для «Укранімафільму» постанова Кабміну про те, що студії можуть розпоряджатися коштами від оренди майна самостійно?

- Нас це не торкнулося ніяк. Ми не займаємося орендою, в нас немає центрального опалення, лише електричне, і на нього встановлено ліміт. У нас метрів 700 «порожніх», і я їх не можу здати в оренду, бо в нас немає можливості їх обігрівати.

Теоретично постанова добра, але для нас вона нічого не змінює. Хіба вже навесні, коли потеплішає.

- В якому стані перебуває студія і її потужності?

- Потужності - це люди. В нас є велика база аніматорів, художників. Це наша цінність. За останні два роки ми зробили декілька шедевральних мультфільмів - чотири серії «Котигорошка», «Бабая», але це за рахунок ентузіазму.

Саме ж приміщення в жахливому стані, студія побудована в 1959 році, будівлі 55 років і вона не обігрівається, ми соромимося проводити там екскурсії для школярів. Щотижня якийсь клас хоче до нас приїхати, навіть із інших міст, але там погано, незатишно, некомфортно. Стіни «намолені», творів зроблено багато, але запрошувати ми туди не можемо, навіщо дітей лякати.

Наразі приміщення «Укранімафільму» в жахливому, передаварійному стані. Це біда, я хочу це змінити. Хочеться зробити хороший анімаційний кластер у країні, в нас велика база, багато фахівців, велика історія, а приміщення... Ми його ділимо з Національною кінематекою України (у 1993 році було прийнято рішення «Київмультфільм» розділити на дві студії - «Укранімафільм» і НКУ). Ми сидимо на величезній території, в НКУ взагалі все погано - їх за несплату відключили від «Київенерго», а в нас окремий договір і ми сплачуємо вчасно. Стан критичний і жахливий. А держава не втручається: немає засобів на відродження цього всього, немає намірів щодо приватизації. Тобто щоби були інші результати, потрібні інші дії. Я сподіваюся, що в міністра культури колись дійдуть до цього руки.

- Скільки разів ви бачилися, наприклад, із попереднім міністром культури Євгеном Нищуком?

- Востаннє на «Молодості» ми спілкувалися в жовтні. В мене склалося враження, що на тлі його попередників це найадекватніший міністр культури України.

Було би правильно анімаційні студії перевести до компетенції Держкіно, щоби був один виконавчий орган, який займався би кіно та анімацією. Пилип (Пилип Іллєнко, голова Держкіно. - ТК) - кіношник, патріот, дуже адекватний хлопець, але в нього немає ресурсів для реформування. А в міністра культури багато всього - цирки, заповідники і ще й ми - чотири студії-нахлібники: Довженка, «Украніма», НКУ і «Укртелехроніка»...

- Зачекайте. А Одеська кіностудія?

- Я її не рахую, бо там взагалі якась мутна історія.

- Які реформи необхідні для державних кіностудій насамперед?

- Я би залишив одну державну студію насправді. Наприклад, студію Довженка, а інші переніс би туди, надав би обладнання і довів би приміщення до нормального стану.

Але, знову ж таки, у держави має бути стратегія культури - навіщо студії, що вони мають робити. Дуже важливо виконувати державне замовлення, наразі є величезний запит на патріотичний контент - документальний, анімаційний, художній, і державні студії можуть його виконувати. Ми можемо робити кльову анімацію. Я вважаю, що діти повинні рости на прикладах своїх національних героїв. Тож потрібно галузь реформувати.

- Якщо з державними кіностудіями ще нічого не ясно, то на які кошти ви плануєте знімати «Бабая-2»?

- Я сподіваюся, що держава в наступному році виділить бюджетні кошти на кіно, й у випадку успіху та успішного бокс-офісу «Бабая» замість роздавати гроші на якісь дрібні проекти, що ляжуть на полицю, з'явиться сенс фінансувати національні комерційно успішні проекти.

У мене є стратегія розвитку української анімаційної індустрії, я її підготував, коли розпочинав співпрацю з «Укранімафільмом». У мене було багато юнацького максималізму, ще міністром був Кулиняк, потім Новохатько, з яким узагалі нічого не вдавалося. Нищук хоча би розумів, у чому полягає проблема. З-поміж усіх трьох міністрів культури, яких я застав, Нищук - найадекватніший, попередні були чиновниками.

Я - професійний менеджер, у мене купа освіт, у тому числі MBA, я закінчував Києво-Могилянську бізнес-школу, і я йшов на цю роботу, щоби відроджувати українську анімацію. Я мріяв бути продюсером, і для мене це не випадкова позиція. Я приходив до Копилової й Кулиняка і пропонував такі речі, як робити продовження «Козаків» власним коштом. Врешті замучив їх, і вони сказали: «Хочеш займатися українською анімацією - ось тобі студія, іди й займайся». Я два місяці думав, бо для мене це була незвична пропозиція, я ж ніколи в житті не був чиновником, я взагалі підприємець. Але потім, коли я в цю історію влився, то системно підійшов - їздив у Голлівуд спеціально, мені робили стажування на студії Universal і Disney, я спілкувався з місцевими продюсерами і дуже чітко розумію, як влаштовані ці студії. Вивчив і європейський досвід - на італійській студії Monde, що є одним із провідних європейських виробників. Плюс у 1990-ті спілкувався з представниками французької студії «Борисфен».

І я розумію, що потрібно зробити, щоби в Україні протягом чотирьох-п'яти років ми стали центром європейської анімації. Всюди в Європі є фінансова підтримка, але її треба правильно використовувати.

Я би дуже хотів, щоби Міністерство культури, Держкіно прийняли план розвитку української анімаційної індустрії. Анімація радикально відрізняється тим, що це зовсім інші фахівці, інші режисери, тут немає акторів, за великим рахунком, це IT-бізнес. Айтішників звільнили від податку на прибуток ще за часів Януковича, багато таких преференцій, те ж саме можна зробити для галузі. Якщо це здійснити, то росіяни і європейці перенесуть сюди своє виробництво, бо в нас дуже хороші аніматори, вони і зараз поодиноко працюють на закордонні студії. Я би хотів зробити анімаційний кластер.

Важливо, щоби працювали люди, сотні, тисячі аніматорів, щоби діти й студенти по всій країні розуміли, що вони можуть розвиватися не тільки в програмуванні, але і в анімаційному мистецтві, це ж багато спеціальностей - і дизайнерських, і творчих. Тоді було би круто. У 1990-ті роки на «Борисфені» в Україні працювали близько півтори тисячі аніматорів.

Хочеться цю історію відродити, бо в радянський час ще ані в Москві, ані в Пітері не було цих студій, які зараз розвиваються, а в Києві була. У Києві робилась анімація для всієї Європи. І ці люди ще залишилися, вони сповнені творчої енергієї, і можна зробити дуже хороший сплав молодості й досвіду: молодих людей, які хочуть навчатися, і фахівців, які можуть навчити.

Тільки зараз я займаюся «Бабаєм», і мені не до стратегій. Потрібно зібрати великий бокс-офіс і довести всім, що українська анімація може заробляти пристойні гроші.

Фото й кадри з мультфільму «Бабай» надані студією «Укранімафільм»