Найбільше порушень: у липні українські телеканали випустили 182 сумнівних сюжети, що на 34 менше, ніж у червні. Частково такий спад активності можна пояснити канікулами у Верховній Раді, а отже й паузою в масовому піарі політиків. Найбільше матеріалів із порушеннями, які свідчать про ймовірну замовність, було на «Інтері»: 77 повідомлень.

Найбільше піару: «Опозиційний блок» профігурував у 35 підозрілих сюжетах. В особистому заліку лідирує Володимир Гройсман: за місяць показали 29 чергових новин про думки й заяви прем’єра.

Найбільше чорного піару: у липні єдиними активними дискредитаційними кампаніями виявилися незбалансована критика «Нафтогазу» на «Інтері» (чотири сюжети) й Національної ради з питань телебачення і радіомовлення на «1+1» (п'ять сюжетів).

Чого не зробиш, аби потрапити в новини

Ви народний депутат, а Верховна Рада на канікулах? Ви екс-прем’єр, а хочеться коментувати актуальні теми? Релігія поза політикою, але вам дуже треба? Не переймайтеся, вірні журналісти знайдуть вихід із будь-якої ситуації. Вони пропіарять вас у теленовинах на будь-якій ситуації, навіть якщо її значущість не сягає загальнонаціональних масштабів.

Олег Ляшко, наприклад, легітимізував свою появу в ефірі «України» тим, що спустився в метро. Можна було би пожартувати, мовляв, добре, хоч не на автобусі покатався, але на автобусі його просто вже піарили взимку. А от 25 липня політик «спустился в подземку из-за повышения стоимости проезда в столице. Хотел узнать, как теперь пассажирам вместо пяти гривен отдавать восемь». За нашими підрахунками, «радикал» провів у вагоні близько 11 хвилин, тож, природно, нічого не дізнався й увесь сюжет лише приставав до пасажирів зі своєю агітацією: «Щоб людям платили нормальну зарплату, щоб були гроші і на житло, і на хліб, і на масло...» Якогось глибшого сенсу в цій «новині» не було.

Сергій Рудик із Блоку Петра Порошенка весь липень освоював на «Інтері» тему екології. Жодна з новин на цю тему, очевидно, не могла обійтися без політика: 4 липня він із трибуни розповідав колегам у Верховній Раді про напередодні ухвалений ними ж закон, 17 липня знову розповідав про цей закон уже глядачам. А 14 липня на акції під ВР погрожував мертвою рибою: «Якщо ви зараз це відкриєте, повірте мені — про цю акцію дізнаються всі в окрузі кілометра». Суспільно важлива інформація як вона є.

Арсеній Яценюк натомість справді постарався, щоби про нього поговорили журналісти. 10 липня політик зібрав Дискусії Київського безпекового форуму, куди запросив фактично трьох послів і поговорив із ними на камери про міжнародну політику. З цієї події журналісти винесли такі новини як «ми сьогодні захищаємо кордони Європи» та «члени Альянсу і далі підтримуватимуть суверенітет і територіальну цілісність України». Ще повідомили, що «Украина выделяет на оборону и безопасность 6 % своего ВВП, больше тратят только в США», але це неправда, бо Штати витрачають 3,6 %, а Саудівська Аравія буцімто аж 10 %. Загалом, новин не було.

Сергій Каплін та Наталя Королевська вигадали ідеальне алібі для піару на «Інтері». У липні вони проводили «виїзні засідання комітету соцполітики», щоправда, без іще чотирьох членів цього комітету і, як заведено, без сенсу. 18 липня, наприклад, народні депутати, як розповідає ведуча, займалися в Одесі ось цим: «Не допустить приватизации детского лагеря "Молодая гвардия" и защитить от застройки санаторий "Лермонтовский"...» У самому сюжеті проблеми міста жодного разу не згадали й, узагалі, критикували Супрун.

«Нестримні» українського телевізійного піару

Юрій Бойко та Вадим Новинський із «Опоблоку» 27 липня потрапили в новини «Інтера» на правах відвідувачів хресної ходи УПЦ МП. Говорили, звісно, про суто церковні справи: «Я вважаю, що залишки сьогоднішньої влади просто хотіли обмежити людей, коли вони хочуть приїхати в Київ», — сказав Юрій Бойко. Здається, народним депутатам, аби засвітитися в новинах зі своєю «програмою», достатньо просто прийти в будь-яке публічне місце.

А от Володимиру Гройсману не потрібно нічого. Прем’єру достатньо лише «висловитися», не зрозуміло де, коли та навіщо, й ICTV тут же про це повідомляє. Ось 18 липня:«Прем'єр Володимир Гройсман висловлюється за заборону надмірних виплат, винагород та бонусів у державних компаніях». Глава уряду потрапив у цю «новину», а числа, власні назви та джерела інформації — ні.

Більшість із цих інформаційних приводів виглядають так, немов повинні були лише виправдати появу політиків у новинах. І не обов’язково реалістично чи якісно. Справді, яка кому справа до того, що Олег Ляшко спустився в метро й пожалівся там на ціни? Політики виступають ньюзмейкерами тією ж мірою, що й законодавцями: не кожне їхнє слово розглядається як законопроект і не кожна їхня заява — це новина. Лише окремі, конкретні, соціально значущі та актуальні (і бажано нові) речі заслуговують на це звання. Українці знають, що «захищають кордони Європи», і повторення цього Арсенієм Яценюком — це не новина, навіть якщо він зробив це в компанії трьох дипломатів. А думка Бойка, що «залишки сьогоднішньої влади просто хотіли обмежити людей», — це не новина, а припущення одного політика, не підкріплене жодним фактом.

«Інтер» проти «Нафтогазу»

У співвласника каналу «Інтер», підсудного США та почесного громадянина Заліщиків Дмитра Фірташа конфлікт із «Нафтогазом». Серед іншого компанії олігарха буцімто винні державі щонайменше 16,3 млрд гривень за блакитне паливо. Регіональна газова компанія Фірташа (практично, газорозподільний монополіст) бере газ для постачання населенню, а потім буцімто за нього не платить, посилаючись на заборгованість із боку споживачів. Як і в усіх інших конфліктах за участю олігарха, публічну риторику в цій справі намагається формувати канал «Інтер». «Подробности» використовують традиційний засіб: в односторонньому порядку поливають опонентів хазяїна брудом, інколи залучаючи до процесу приятелів-політиків. У 2017 році інтерівці випустили про «Нафтогаз» 23 таких сюжети. У липні 2018-го обмежилася чотирма. Загалом, закиди каналу можна було звести до трьох тез:

1. Премії. За мільйонні премії «Нафтогаз» не критикував, здається, лише лінивий, а Володимир Гройсман просив переглянути їхній розмір ще на початку червня. Критикував компанію за «надмірні» бонуси й «Інтер», але 17 липня вирішив зробити це ще раз (і кілька разів після цього) на фоні публікації точних сум винагород за 2017 рік. «Подробности» не лише проігнорували в сюжеті думку компанії («38 грн премії за принесені 3800 грн — це нормально»), вони ще й перебрехали джерело походження частини коштів: «Именно простые украинцы — главный источник пополнения карманов руководства "Нафтогаза". Премии, кадиллаки и вдобавок зарплаты по несколько миллионов в месяц, все это идет из платежек за коммуналку». «Нафтогаз» детально пояснював, що премії були виписані з відсуджених у «Газпрому» коштів. І хоч кореспонденти розповідають, що «ни одного доллара из якобы выигранных 4,6 млрд мы до сих пор так и не получили», у «Нафтогазі» кажуть про зарахування вже половини суми.

2. Борги. Природно, що борги облгазів Фірташа перед «Нафтогазом» — це важлива частина новин «Інтера». 26 червня цьому присвятили окремий сюжет із цілком «об’єктивною» назвою «"Нафтогаз" завышает тарифы». «Монополист вместе с дочерним предприятием "Укртрансгаз" повесил на областные компании несуществующий долг 26 млрд гривен. Происхождение этой суммы в "Нафтогазе" объяснять отказываются», — розповідає кореспондентка. У регулятора при цьому нічого й не запитують, а про борги Фірташа тим часом існують журналістські розслідування:«Компанії Фірташа мають можливість не розплачуватись за одержаний газ, аргументуючи тим, що не платить нібито населення. В той же час перевірити достовірність цієї інформації можуть лише правоохоронні органи».

Також «Інтер» жаліється, що «монополист искусственно повысил стоимость реализации топлива». При цьому канал не наводить жодних аргументів і замовчує те, що базову ціну газу для населення це не змінює. А от пропозиції облгазів Фірташа підвищити тарифи на розподіл газу і справді можуть підняти вартість блакитного палива на 15 %. Хоча про це «Подробности» чомусь не згадують.

3. Обшуки. Головною відмінністю липневої кампанії «Інтера» від інших місяців став обшук 25 липня в Регіональній газовій компанії Дмитра Фірташа. Або, як це подали його журналісти, «украинский газовый монополист ["Нафтогаз". — MS] пытается сорвать внедрение ежедневного мониторинга за газовым рынком страны[добового балансування. — MS]». Звісно, що ні правоохоронцям, ні «монополісту» слова не надали, але «Нафтогаз» і так наступного дня опублікував власну позицію. У регулятора заявляють, що Фірташ краде газ, нагадують, що аналогічні обшуки тиждень тому відбувалися й у їхній компанії, та пояснюють, що виступають за «якнайскоріше запровадження добового балансування газу в Україні». Проте також вважають (детальніше), що впровадження балансування за нинішнього Кодексу газотранспортної системи призведе не до«более конкурентных условий на рынке», як розповідає «Інтер», а до«легалізації схем розкрадання газу». Зокрема, тому що буцімто «у створенні цього кодексу брали участь юристи, що працюють на олігарха Дмитра Фірташа».

Звісно, все це не означає, що «Нафтогаз» немає за що критикувати. Йому приписують зацікавленість у непрозорих газових потоках, Гройсман не полишає тему «зависоких» премій і з боргами перед компанією виникають питання. Але журналістів «Інтера» зовсім не цікавить реальний аналіз проблем та пошук рішень, інакше вони б хоч раз поговорили із самим «Нафтогазом». Телеканал займається виключно незбалансованою критикою й дискредитацією компанії, замовчуючи при цьому будь-який негатив про свого власника. Враховуючи, що «Подробности» при цьому не збавляють обертів і в історії із судом навколо херсонського підприємства Фірташа, лишається тільки сподіватися, що найближчим часом олігарх не потрапить у новий публічний конфлікт. А то в «Інтера» зовсім не лишиться часу для новин про когось не пов’язаного з його власниками.

«1+1» не відпускає аналогове мовлення

Телеканал «1+1» чинить спротив переходу України на цифрове мовлення ще із зими. У січні канал (разом з «Інтером») офіційно попросив відкласти відключення аналогу на 2019 рік і тоді ж розпочав маніпулятивну кампанію на підтримку своєї ініціативи. Причину традиційно можете обрати самі: втрата електорату, втрата переваги в покритті над іншими каналами, хвилювання каналу з приводу монополії приватного оператора «Зеонбуд», турбота про доступ глядачів до телебачення. Хай там як, а кампанія «ТСН» плодів не дала й 1 серпня перехід на цифрове мовлення (поки що частковий) почався. Через що влада наразилася на чергову порцію апокаліптичних прогнозів від «Плюсів».

«Національна рада з питань телебачення і радіомовлення може позбавити телебачення сотні тисяч киян і жителів Кіровоградщини», — розповідає ведуча Лідія Таран 25 липня. Звісно ж, журналісти не згадують, що на цих територіях цифрове покриття найкраще, що глядачі мають чотири альтернативні методи прийому сигналу, що вимикають далеко не всі канали. І головне, що це вимкнення буде своєрідним експериментом, щоби скоригувати подальші дії. Крім того, щодо «сотень тисяч». За даними «Детектора медіа», із 300 тисяч абонентів аналогового мовлення, які взагалі є в цих областях, 40 %, за прогнозами, перейдуть на цифрове мовлення. І навіть якщо ще 180 тисяч не зроблять нічого, то їх не досить, щоби вживати «сотні» у множині.

Інший соціальний аргумент проти реформи — це кошти. «Перехід на цифру виллється в копієчку кожному українцю, який сьогодні дивиться звичайний телевізор. По-перше, необхідно придбати приставку "Т-2". Тут ціни різні, але не менше 450 гривень[...] Додайте сюди послуги майстра», — розповідає кореспондентка. По-перше, в окремих регіонах є програми із забезпечення тюнерами соціально незахищених верств населення. По-друге, майстра викликати не обов’язково й журналісти могли би пояснили глядачам, як самостійно все налаштувати. По-третє, телеканал зовсім не враховує співвідношення «ціна — якість» і не розповідає глядачам про переваги цифрового мовлення: стійкість до перешкод, менші вимоги до потужності антени, кращу якість зображення. Виконавчий директор «1+1 медіа» сам згадував в інтерв’ю: «Якість аналогової картинки страшна, люди перестають її дивитися».

Проте «найбільше занепокоєння» в «1+1» викликає оператор цифрового сигналу «Зеонбуд», а точніше його власники. Журналісти пояснюють: «На сайті "Зеонбуд" серед власників три кіпріоти та британець. Хто ці люди і чиї інтереси представляють, — загадка». На жаль, до варіантів рішення цієї проблеми кореспонденти не переходять. Та й виконавчий директор «1+1 медіа» Ярослав Пахольчук раніше акцентував на трохи інших вадах компанії: «Він має прозоро звітувати про те, що відбувається. У нас же процес не прозорий. Так, монополія нас хвилює, але не в першу чергу. З монополіями можна жити».

26 липня в матеріалі з промовистим заголовком «Чиновницьке свавілля» «ТСН» має вже іншу головну претензію: «Неочікувано регулятор вирішив анулювати аналогові ліцензії національних телеканалів. У законності цього рішення засумнівався...» Анулювати вирішили настільки неочікувано, що виконавчий директор «1+1 медіа» згадував про це за тиждень до сюжету. Що ж до законності, то правове обґрунтування рішення керівниця юрвідділу Національної ради пояснює вже у другому коментарі матеріалу, але кореспонденти й далі стверджують про «фактично цілу низку незаконних рішень».

Схожа ситуація повторюється кілька разів. Спочатку кореспонденти кажуть, що аналогові ліцензії забрали лише в кількох каналів і «голова Національної ради всіляко уникав відповіді, в чому сенс такої вибірковості». А потім одразу подають коментар іншого члена Нацради, який пояснює: аналогові ліцензії лишили тим каналам,«які не мають цифрової ліцензії».

Ще один закид стосувався президентських виборів: «На репліку про зв'язок переходу від аналогу до цифри з президентськими виборами члени Нацради просто вдали, ніби нічого не почули». А нічого, що реформа мала пройти ще до 2015 року і «1+1» сам пропонував перенести її на 2019-й, рік виборів? Про те, що думку інших мовників, які підтримують перехід на «цифру», «1+1» просто проігнорував, немає чого й згадувати. Проігнорували тут і позицію глядачів, за яких журналісти буцімто борються: кореспонденти постійно апелювали до мінусів переходу й жодного разу не поцікавилися, чи готова аудиторія їх потерпіти заради плюсів. Загалом, «ТСН» укотре намагалася очорнити реформу, не пропонуючи альтернатив і конструктиву й заохочуючи населення триматися аналогу, який місцевий виконавчий директор називає «страшним». Із 1 вересня на «цифру» повинна перейти більша частина території України. Тож чекаємо від «1+1» нових прикладів альтруїзму та боротьби за інтереси глядачів.

***

Липень — це чудовий час, щоби помітити преференції того чи іншого каналу. Реальні інформаційні приводи зникають, і ті політики, що все ж лишаються у ЗМІ, здебільшого займаються там відвертим піарним трешем.

З іншого боку, цього місяця яскраво виділялися й бізнесові прив’язки каналів: «1+1» лобіював знижки на газ для Коломойського, ICTV хвалився компаніями Пінчука, «Інтер» випустив ще сім сюжетів про «Каховку» Фірташа, «Україна» розповідала про екологічність підприємств Ахметова. І, звісно, «1+1» та «Інтер» поливали брудом «Нафтогаз» та Нацраду. Таким чином, другий місяць літа ще раз довів: найкращий спосіб потрапити в новини — це дружити з олігархами чи перейти їм дорогу. В обох випадках про тебе будуть розповідати навіть без інформаційних приводів.