У червні українська тележурналістика викликала стійкі асоціації з продуктом третього сорту. У складі сюжетів про Володимира Гройсмана, наприклад, майже не було справжньої інформації, лише підсилювачі смаку. Під виглядом повідомлень про реальні події, як-от конфлікт у Нацраді чи розгляд справи Єфремова, журналісти підсовували глядачам очевидні підробки. Новини про нового аудитора НАБУ більшість телеканалів так і не доставили. А «Інтер» буквально випустив десяток матеріалів про сою свого олігарха.

Тезовий огляд основних тенденцій та інфографіку шукайте тут.

Битва за Каховку. «Інтер» влаштовує диверсії проти опонентів Фірташа

Висвітлення ситуації навколо підприємства «Каховка протеїн агро» на Херсонщині — це, ймовірна, одна з найвдаліших спецоперацій каналу «Інтер» та один із найбільш наочних прикладів того, навіщо олігархам ЗМІ. Якщо коротко, то за запитом «Каховка протеїн агро» у гугл-новинах вісім із десяти посилань на першій сторінці належать «Подробностям». Іншим загальнонаціональнам ресурсам регіональний судовий спір не дуже цікавий, а місцеві ЗМІ або не можуть конкурувати з потужностями Фірташа, або самі цитують телеканал.

Плюралізм думок у дії

Активно висвітлювати події навколо підприємства «Подробности» почали в лютому, хоча видання Washington Times писало про «скоординовану кампанією із брехливих новин» «Інтера» з цього приводу ще в жовтні 2017-го. Історія «Каховки протеїн агро» дуже стара, заплутана й у ній існує кілька поглядів на ті ж події, але коротко проблему можна описати так: брати Сегали заснували підприємство з переробки сої. На його будівництво вони взяли кредит у банку «Надра», що тоді ще буцімто належав їм, а пізніше — Дмитру Фірташу. Далі виникає конфлікт: за словами «Інтера», бізнесмени вчасно не повернули борг і «Надра» у 2010 році забрав завод собі. За словами сторони братів, усі гроші були виплачені, але банк оліграха все одно відібрав завод незаконно. Суди тягнулися всі ці роки й тягнуться досі, рішення приймалися як на користь братів, так і на користь нових власників.

В активну фазу та на екрани «Інтера» ситуація перейшла в лютому, коли завод, за словами телеканалу, захопили рейдери. А от на думку Генпрокуратури, там законно діяв слідчий, який, за відповідними рішеннями суду, передав установу на «відповідальне зберігання власнику спільного часткового майна ТОВ “Каховка Пром-Агро”». «Інтер» цієї заяви чомусь не помітив і продовжив трактувати події виключно з вигідного для свого власника боку.

Протягом кінця травня — початку липня «Подробности» випустили про херсонське підприємство 13 сюжетів. У моніторингах «Детектора медіа» всі вони помічені як такі, що містять маніпуляції, порушення стандартів та ознаки замовності. Дотримуючись постійної формули, журналісти «Інтера» в цих повідомленнях переважно повторювали себе і вказати на більшість маніпуляцій цієї інформаційної кампанії можна у трьох пунктах.

Незаконна передача. Мабуть, головна претензія «Інтера», що згадується практично в кожному сюжеті, — це буцімто незаконна передача контролю над підприємством колишнім власникам. Слідчому журналісти закидають, фактично, самосуд (21 травня): «Он самостоятельно вынес постановление — отдать комплекс под охрану бывшему собственнику». Обставини цих подій тут змальовують ще яскравіше: «На территорию ворвались "титушки" в балаклавах, применив против охраны завода оружие [...] Бандитами тогда руководил следователь Генпрокуратуры...» У жодному з 13 сюжетів слова самому слідчому чи іншим представникам ГПУ по суті цих звинувачень так і не надали. Разом із тим, подібна версія викликає сумніви, адже в серпні минулого року «адвокат Фірташа» сам коментував постанову суду про передачу заводу. Та й у реєстрах можна знайти відповідне рішення, винесене зовсім не слідчим ГПУ, а Господарським судом Донецької області. У червні цього року на закиди прямо відповіла й Генпрокуратура, в її зверненні чимало фактів та спростувань, але ось суть:«Слідчим Генеральної прокуратури України на території заводу з переробки сої проведено слідчі дії, без будь-якого силового протистояння, тим паче із застосуванням зброї».

Суд.Другою мішенню в дискредитаційний кампанії «Інтера» став суд, що приймає рішення у справі. Ті чи інші натяки на заангажованість установи кореспонденти роблять чи не в кожному сюжеті про засідання. «Судья вела себя, мягко говоря, очень странно, то покидала заседание, то закрывалась вместе с председателем в кабинете. Это очень походило на желание решить вопрос кулуарно», — оцінювали самі журналісти в новинах 4 червня. Сам суд у своєму спростуванні подає цю ситуацію трішки інакше: в будівлі зникло світло й судді пішли обговорити подальшу фіксацію засідання. На «Інтері» про обидва ці факти згадували («на подстанции произошел пожар», «судья не может вести электронную запись»), але подальші події все одно вирішили трактувати як змову. Про однозначні оцінні назви матеріалів («Судебные манипуляции», «Суд абсурда») немає чого й казати.

Колишні власники. Природно, що крім правоохоронців, які працюють у справі, «Інтер» критикує й «ворожу» сторону процесу. «Они в свое время вывели на подставную фирму кредит “Надра банка” на строительство завода. Деньги так и не вернули. И таких незаконных сделок, которые провернули братья Сегал, было довольно много», — розповідає кореспондент 21 червня. В архівах можна знайти чимало доказів цих слів.Проте «Інтер» усе ж не врахував три важливі речі. По-перше, позицію ГПУ: «Фактичне погашення суми кредиту відбулось [...] службові особи банку “Надра” протиправно не зараховували сплачену суму [...] та неправомірно здійснили відчуження часток». По-друге, позицію братів: «Распространение информации с обвинениями о причастности к уголовным правонарушениям или преступлениям, без наличия соответствующего приговора суда, является заведомо неправомерным». По-третє, схоже, Дмитро Фірташ і сам робив із банком щось подібне з того, що журналісти його каналу приписують іншим. Загалом звинувачення на адресу Сегалів неякісні та односторонні, адже потребують зазначення джерел інформації, коментарів усіх сторін і правоохоронців та адекватного бекґраунду. Без цього всього згадки про колишніх власників нагадують не новини, а звичайну спробу переконати глядачів у тому, що брати Сегалі «не заслуговують» завод.

Аналогічна ситуація з усіма цими повідомленнями. Вони настільки тенденційні та суб’єктивні, що просто не сприймаються як журналістика й, мабуть, створюють зворотній до бажаного ефект. Як можна повірити у правоту «Інтера», коли телеканал так явно замовчує думку іншої сторони процесу і правоохоронців? Так, найкраща брехня — це недомовленна правда. Але тринадцять сюжетів про суддів-корупціонерів, які захищають слідчих-рейдерів, що працюють на бандитів — то явно занадто.

Міністр білого шуму. Що теленовини розповідають про Володимира Гройсмана

Із погляду фізики, більшість «пустих» речей на Землі насправді такими не є, адже вони заповнені принаймні повітрям. А от у новинах про Володимира Гройсмана на українських телеканалах панує ідеальний вакуум. У тридцяти сюжетах протягом червня прем’єр-міністр чим тільки не займався: оцінював, прогнозував, обіцяв, декларував. І все це сам — без жодного балансу та, в більшості випадків, змісту.

27 червня, телеканал «Інтер». На екрані Володимир Гройсман та напис «Реформы продолжатся». Ведучий розповідає: «Правительство Украины инициирует создание рабочей группы по внедрению в стране новых реформ. Об этом в Копенгагене заявил украинский премьер [...] Владимир Гройсман отметил, что на сегодняшний день в стране успешно реализованы несколько реформ». Далі очільник Кабміну перераховує свої успіхи: «Ми почали змінювати систему освіти, медицини...»Отже, єдина конкретика в цьому матеріалі — це перерахунок галузей, про зміни в яких, напевне, й так знають усі глядачі. Крім цього, маємо лише повідомлення, що кілька реформ «внедрять», кілька вже реалізовано, загалом реформи «продолжатся». Що, власне, не дивно, адже, а чим ще може займатися Кабінет Міністрів?

Приз за найбезсенсовнішу новину про прем’єра хочеться віддати матеріалу каналу «Україна» 23 червня. Він почався настільки пусто, що нагадував гороскоп: «У госслужащих сейчас есть шанс изменить страну и вернуть доверие людей. Перед чиновниками стоят беспрецедентные вызовы. А решение многих проблем требует новых подходов...».Пан Гройсман теж не підвів: «Наше завдання з вами — змінити. Змінити, можливо, систему, але дуже важливо змінити умови праці в цій системі...».

Почесне друге місце — в сюжету «Інтера» від 20 червня: «Экономика Украины в прошлом году показала рост. Об этом Владимир Гройсман заявил на презентации отчета правительства...».Точне число цього зростання (2,1 %) відоме з лютого й гуглиться за 15 секунд, але журналісти навіть його не навели.

Хоча насправді очільник уряду не завжди видавав в ефір лише пусті заяви. Наприклад, 16 червня на ICTV переказали цілком змістовний анонс прем’єра: «В Україні змінюється підхід до фінансування медичних закладів. Тепер оплачуватимуть не ліжкомісце, а безпосередньо процес лікування». І все б нічого, проте цій «новині» вже два роки. Ще у 2016-му відповідні зміни анонсувала Уляна Супрун. Але це не завадило розповісти про «відкриття» прем’єра також ICTV, «Україні» та «1+1».

Узагалі, очільник уряду дуже любить повторюватися й акцентувати увагу на собі. «Захистити чесний бізнес — пріоритет для уряду [...] Гройсман заявив, що сам готовий очолити боротьбу за чесний бізнес», — розповідають на ICTV 11 червня. Але ж ми це знаємо. Відповідний закон підтримали ще минулого року, а в липні 2016-го Володимир Борисович розповідав ось це: «Всі ті, хто будуть пресувати бізнес, є класовими ворогами українського Уряду і моїми особисто». Більше нічого в цьому сюжеті не було: ні чітких проміжних підсумків дії закону, ні анонсів якихось змін урядової політики, ні думки бізнесменів та правоохоронців, яких це в першу чергу стосується.

І це, власне, найбільша проблема новин про прем’єра. Кого б не стосувалася подія, розпливчату новину з неї завжди роблять саме про Гройсмана. 19 червня в Києві проходив XIV Український муніципальний форум. Із програмою заходів цього дня ви можете ознайомитися тут: були й «Жінки у місцевій владі», й «Розвиток зеленого бізнесу», й «Запровадження інструментів прозорого управління майном». Але в ефір ICTV потрапило лише ось це: «В Україні активно ростуть місцеві бюджети. Зокрема, завдяки започаткованій чотири роки тому реформі децентралізації. Про це заявив прем'єр Гройсман». Аналогічна ситуація також на «Україні», «Інтері» та «1+1». Слово представникам муніципалітетів ніхто з журналістів не надав, а висвітлення форуму для них обмежилося вступним словом від члена Кабміну.

Очевидно, що такі повідомлення не мають нічого спільного з новинами та інформуванням глядачів. Хоча б із тієї простої причини, що не містять інформації. Натомість маємо декларативну діяльність прем’єра та провокативні конспірологічні теорії журналістів. Урешті, чому «Інтер», «Україна», «1+1» та ICTV регулярно розповідають про Гройсмана одні й ті ж новини, ще й інколи використовуюючи одні й ті ж кадри?

 Абсолютно нормальна ситуація — ідентичний синхрон на чотирьох каналах. 18 червня

Ложки не існує. Як тележурналісти маніпулюють реальністю в новинах

Якщо Marvel колись вирішать знімати продовження фільму «Доктор Стрейндж», їм точно варто запросити на зйомки українських журналістів. Адже жоден маг не вміє викручувати дійсність так, як деякі телевізійники.

«78 свидетелей и один из них спикер Верховной Рады Андрей Парубий убеждали суд в непричастности Александра Ефремова к госизмене», — розповіли на «Інтері» 7 липня. Джерелом цієї сенсаційної заяви (Парубій переконує суд у невинуватості Єфремова!), як заявляють журналісти, стали адвокати екс-регіонала. Але насправді далі в новині вони заявляли лише це: «Ни один из свидетелей [...] не показал ничего о причастностиЕфремова к тем преступлениям». Тобто їхня думка полягає в тому, що жоден свідок не навів доказів вини, а не в тому, що всі «убеждали суд в непричастности». Як це взагалі можливо, коли, наприклад, Володимир Ландик розповідав, що «про захоплення Луганщини росіянами заздалегідь знав Єфремов». Володимир Гуслявський переконував, що Єфремов розпорядився надати житло проросійським «гвардійцям». Микола Цукур запевняв, що Єфремов при ньому зізнався у привезенні в Україну 70 тисяч російських паспортів, аби повторити в Луганську кримські події.

Аналогічна ситуація 4 липня на «1+1» у новині про Нацраду з питань телебачення та радіомовлення: «Медіаскандал триває. Тепер уже президентська четвірка зриває чергове засідання [...] Завтрішнє засідання не відбудеться. На цьому наполіг голова Нацради Юрій Артеменко».І все б нічого, якби не подальший коментар Ольги Герасим’юк, сторону якої «ТСН» активно захищає: «Голова Національної ради звернувся до нас із пропозицією відмінити завтрішнє засідання у Раді, коли у нас є на то причина не прийти [...] Я підтримала цю ідею».  Отже, якщо ми правильно розуміємо, пан Артеменко не «наполіг», а «звернувся з пропозицією». І лише в тому разі, якщо Ольга Герасим'юк та колеги «мали причини не прийти». І чиновниця цю ідею підтримала. У такому разі, де тут «медіаскандал» і чому «президентська четвірка зриває чергове засідання»?

«Комитет избирателей назвал депутатов-прогульщиков этого месяца[...] Не сложно догадаться, кто возглавил эту армию прогульщиков. В центре событий скандально-известный депутат Вадим Рабинович», — звітують «Подробности» 26 червня. Рабінович справді проголосував у червні всього двічі, але не зрозуміло, чому він у центрі подій. Менше за нього, один раз, проголосували брати Добкіни з «Опоблоку». Одразу дванадцять народних депутатів не проголосували жодного разу. Хоча що казати про рейтинги, якщо в «Інтера» елементарні проблеми з відсотками: «Пропустил 90 % парламентских сессий [...] Благодаря нехитрой математике можно сделать вывод: из 24 рабочих дней в месяц — отработал полтора дня». А якщо взяти трішки правільнішу математику (24/100*10), вийде 2,4 дні.

Проблеми «Подробности» мають також із цитуванням, наприклад, 3 червня тут так описали сумнозвісну заяву Олександра Лінчевського: «Линчевский считает, что тратить деньги на помощь онкобольному украинцу за рубежом не имеет смысла. По его словам, четверть пациентов все равно умрут. О том, что расходы на лечение больных раком за рубежом следует сократить, чиновник дал понять...».Першого речення у стенограмі його виступу немає. Останнє — це власний висновок «Інтера». Насправді лікар, навпаки, намагався довести користь програми, яку не можна вимірювати сухою статистикою.

Також «Інтер» може не лише викривляти події, а й із нуля вигадувати проблеми, аби потім їх спростувати. 18 червня тут відбілювали Володимира Мунтяна, самопроголошеного «13-го апостола» та любителя помолитися за «тисячу долларов и больше». Причини гоніння на себе він описує самостійно: «На нашей земле учат, что бога нет. И что самое страшное — протестанты [...] Почему о нас говорят больше? Причина, как я думаю, очевидна. Потому что очень сильно и быстро мы растем». Що ж, по-перше, із тим, що Мунтян — протестант, не згодні протестанти: заяви об’єднання харизматичних церков, міжцеркової ради, євангельських церков, п’ятдесятників. По-друге, про нього говорять більше, тому що, як стверджують численні журналістські розслідування (ось, ось, ось, ось), «священник» займається шахрайством, виманюючи кошти в пастви. Тож історію з тим, що негатив навколо Мунтяна спровокований його поглядами, «Інтер» вигадав, аби відвести увагу від реальної проблеми.

Після подібних новин задумуєшся, наскільки авторів таких сюжетів узагалі можна вважати журналістами. Адже це не дрібне порушення балансу й не несвідомі фактологічні помилки. Подібні підтасовки виглядають так, наче їх можна допустити лише спеціально. Інакше ми навіть не знаємо, що гірше: «журналіст», який спеціально виставляє Володимира Мунтяна мучеником віри, чи той, який щиро не може розібратися в подібній ситуації.

Аудитор-невидимка.Телеканали масово проігнорували призначення в НАБУ

Ситуація насправді доволі абсурдна. 11 червня Павло Жебрівський заявив про відставку з посади голови Донецької військово-цивільної адміністрації й про це розповіли у вечірніх новинах на ICTV, «Україні», «UA: Першому» та 5-му каналі. 20 червня Петро Порошенко призначив чиновника новим аудитором НАБУ й про це вже повідомили тільки 5 канал та «Інтер». Повідомлення «Подробностей» тривало 25 секунд, на 5-му каналі трішки не вклалися у хвилину: тут коротко згадали біографію Жебрівського та завдання аудитора НАБУ. Про заяви громадських організацій щодо можливого порушення закону в такому призначенні — жодного слова. Про дружбу з Президентом, зв’язки у політиці, бізнес та інші фактори, що можуть повпливати на незалежність суджень аудитора, — аналогічно.

22 червня прізвище Жебрівсього знову з’явилося на телебаченні, окремі журналісти розповідали про його призначення в новинах про нового очільника Донеччини. Ми процитуємо повні тематичні тексти каналів. «Павла Жебривского перевели в Киев. Он теперь будет аудитором Национального антикоррупционного бюро Украины», — «Україна». «Президент призначив Жебрівського одним із трьох аудиторів Національного антикорупційного бюро», — «UA: Перший». Це все. Як бачимо, про увагу до кадрових призначень у країні тут теж не йдеться.

Втретє й востаннє в червні нового аудитора НАБУ згадували у вечірніх новина 27-го числа. «UA: Перший» врятував галузь від цілковитої ганьби й випустив доволі розлогий та якісний сюжет про позицію антикорупціонерів щодо призначення: «Подали до Верховного Суду позов до президента Петра Порошенка [...] У керівника Бюро має бути досвід роботи в міжнародних організаціях. У Жебрівського, як наголошують позивачі, його немає».Далі в матеріалі представлені позиції всіх сторін.

Але один якісний матеріал — це очевидно не те, чого очікуєш від соціально-відповідальних журналістів усіх телеканалів країни. Особливо в такій чутливій та важливій для боротьби з корупцією темі, як аудит НАБУ.

***

Коротко підсумовуючи телеманіпуляції червня, тележурналістів можна порівняти з недобросовісними продавцями. Замість справжніх новин вони частенько підсовують глядачам штучні замінники: пусті слова, відверту брехню, чорний піар. Це якщо взагалі випускають новини на тему, бо інколи аудиторія не отримує просто нічого.

Очевидно, що телеканали в більшості цих ситуацій не виробляють контенту самостійно, а лише «перепродають» отримані від когось посили. Що добре ілюструє наведений вище кадр із Володимиром Гройсманом. Але також справедливо буде зазначити, що інколи проблема в самих журналістах, які не хочуть старатися більше.

Навіть — умовно — маючи завдання постійно розповідати про прем’єра, новинарі можуть додавати до його слів хоча би числа. Чи думки профільних міністрів і людей, із якими очільник Кабміну зустрічався. Посил матеріалу це не змінить, але принесе користь глядачам.

Аналогічна ситуація і з Павлом Жебрівським. Інертність журналістів у цьому питанні відверто дивує, враховуючи всі пристрасті навколо аудитора від Верховної Ради та навколо самих антикорупційних відомств.

Телевізійники називають середину літа мертвим сезоном, тому що кількість телеглядачів у цей час суттєво зменшується. Але ж це не означає, що «мертвою» може побути й журналістика?