Підсумки моніторингу дотримання журналістських стандартів у щоденних новинах центральних телеканалів, що його здійснює громадська організація «Детектор медіа», за період 14–20 травня 2018 року.

А у нас «Гео Альянс», а у вас?

Наскільки часто журналісти загальнонаціональних телеканалів просто так їздять на Полтавщину, щоб подивитися на відкриття газового родовища? Телеканал ICTV спробував зробити подібне 15 травня, але «просто так», звісно, не вийшло.

Підозрілі нотки з’являються в новині ще в підводці ведучої Інни Шевченко. Вона починає з розпливчатих заяв, що виглядають так, немов журналісти намагаються надати сюжету ваги: «Україна вже кілька років тримає курс на енергонезалежність. Ми, фактично, повністю відмовилися від російського газу....». Нарешті ведуча переходить до теми повідомлення: «Найбільше родовищ на Полтавщині. І чи не щороку там знаходять нові. На відкритті одного з них сьогодні побував наш Олег Корнієнко. Каже, видобуток газу — це ще й шанс для невеличких сіл вижити».

Після такого анонсу логічно було б очікувати розгорнутого матеріалу про становище газовидобування, огляд родовищ, розповідь про те, як працює подібний бізнес. Але кореспондент чомусь зосереджується на іншому: ілюструє користь від відкриття конкретного родовища на території конкретної громади. Починається матеріал так: «Це фельдшер Ольга Іванівна хизується щойно відремонтованим фельдшерським пунктом у маленькому селі Зелений кут на Полтавщині...». Далі більше та прямолінійніше: «Відремонтувати в селі фельдшерсько-акушерський пункт та відновити дитячий майданчик...», «Товариство "Східний геологічний союз" групи компаній "Гео Альянс" допомагає відновити соціальну інфрастркутуру сіл, на території яких працює», «Поруч з їхніми селами знайшли поклади газу. І тепер у сільської ради набагато більше можливостей», «Відкриття нового газового родовища принесе бюджету громади чималі кошти».

Закінчивши з розповідями про альтруїзм бізнесменів, у сюжеті хвалять також саму компанію: «“Гео Альянс" — один із найбільших видобувачів газу України, який застосовує передові технології», «Для групи компаній "Гео Альянс" видобуток газу звична справа», «Будемо слідкувати і за повітрям, і за ґрунтом, і за водою».

Завершується матеріал фразою кореспондента:«Нині Полтавщина лідирує у видобутку газу та нафти в Україні. І якщо тенденція збережеться, уже за кілька років Україна таки стане енергонезалежною». Яка тенденція, лідерства Полтавщини? Так чому раптом висновок новини, як і підводка до неї, розповідають про Полтавщину та енергонезалежність, а сам сюжет — про користь від «Гео Альянсу»?

Усе це повідомлення виглядає так, немов журналісти намагаються переконати місцевих жителів дозволити працювати на своїй території газовій компанії. І, ймовірно, так і є. Група компаній «Гео Альянс» належить власнику ICTV Віктору Пінчуку й має певні проблеми із Савінцевською громадою. Точніше, місцева сільрада єдиноголосно скасувала дозвіл на користування надрами для компанії, адже та буцімто вже чотири роки не виконує рішення облради, а також не платить податків, не надає звітів про вплив на екологію і взагалі планує знищити родючий шар ґрунту посеред місцевих угідь та спричинити екологічну катастрофу. Через цю ситуацію активісти навіть звернулися в НАБУ, щоби там перевірили корупційну складову в діях чиновників, які начебто ігнорують порушення бізнесменами законів. Усі ці події трапилися протягом семи днів після сюжету.

Загалом, було би не дивно, якби телеканал олігарха взяв подібну суперечливу історію і спробував однобоко спростувати всі закиди на адресу «Гео Альянса». Але на ICTV вчинили гірше: тут повністю замовчали будь-які претензії місцевих жителів до компанії й, навпаки, розповіли про неймовірну вигоду від співпраці з нею. На фоні цього заяви генеральної директорки «Гео Альянса» Людмили Кучменко, які лунають у сюжеті, звучать особливо щиро: «... Ми готові вести цей діалог, ще раз повторюсь, що ми абсолютно тут відкриті».

Петро Incognito. Як «Україна» рятує Яценюка від таємничого дискредитатора

17 травня телеканал «Україна» продовжив свою кампанію із відбілювання лідера «Народного фронту» Арсенія Яценюка. Цього разу журналісти «Сегодня» вирішили розповісти про дискредитацію екс-прем’єра, якою буцімто займався позафракційний нардеп Олександр Онищенко. Забули телевізійники лише про одне — замовника.

Сам сюжет доволі банальний: кореспондентка Вікторія Малосвітна переказує заяви Онищенка півторарічної давнини, хвалить Яценюка («с нуля создает боеспособную армию, отказывается от российского газа, дважды повышает зарплаты»), дає слово так званим експертам, зокрема політтехнологу Руслану Бортнику, який знову доводить свій незамінний професіоналізм: «Завжди буде частина людей, які повірять в марсіан».

Згадують тут також про те, що Нацполіція розслідує втручання в роботу Кабміну Яценюка. «Все это делается для того, чтобы уничтожить Арсения Яценюка и его политическую силу, которая занимается тем, что пытается реформировать нашу страну», — розповідає Антон Геращенко так, наче він сам не народний депутат від «Народного фронту».

Закінчується сюжет заявою кореспондентки: «Главная коррупция в стране — политическая, считает Антон Геращенко.Когда отдельные люди покупают депутатов и целые фракции, принимающие выгодные для них законы.И расследование о дискредитации правительства Яценюка имеет все шансы стать базой для ее искоренения». Якщо ви раніше чули про заяви Олександра Онищенка, то на цьому моменті мали би бути, щонайменше, шоковані. Адже загадкові «отдельные люди», які замовляли кампанію проти Арсенія Петровича і яких планує викорінити Антон Геращенко, — це, за раніше згаданими словами Онищенка, Петро Порошенко.

«Порошенко возложил на меня обязательства финансировать информационную кампанию по дискредитации Яценюка, и я почти год занимался черным пиаром против премьера», — розповідає народний депутат-утікач у своїй книжці. Проте журналісти каналу, як і півтора року тому, ігнорують цей факт.

Так само, як ігнорують інші незручні моменти з цього ж видання. Зокрема, історію про передвиборчі заробітки «фронтовиків» та спростування від Арсенія Яценюка, який назвав публікацію «не першою брехнею в інтересах спецслужб Росії».

І тепер спробуй розберися, яким частинам зізнань Онищенка вірити, а яким — ні. У будь-якому разі, словам каналу «Україна» про екс-прем’єра варто вірити не більше.

«Інтер» та президент Харківської області Юрій Бойко

У кінематографі початку XX сторіччя широко використовувався так званий «метод Шюффтана» — вид комбінованої зйомки, коли за рахунок специфічних кутів та дзеркал певні речі здавалися більшими, ніж є насправді. До схожої маніпуляції 14 травня вдався телеканал «Інтер», щоправда, замість дзеркал, тут використали Харківську область.

«Оппозиционый блок и председатель Харьковской облгосадминистрации Юлия Светличная стали лидерами доверия в Харьковской области. А Юрий Бойко возглавил рейтинг кандидатов в президенты», — анонсувала сюжет ведуча Катерина Лисенко. Саме сюжет, адже політичні вподобання в одній із двадцяти п’яти областей України, які виміряв Інститут глобальних стратегій (фігурує в базі замовних псевдосоціологів), вартують, на думку «Інтера», двох із половиною хвилин часу глядачів.

Починає анонімний кореспондент (і як він встигає робити стільки сюжетів?) із розповіді про електоральні звитяги «Опозиційного блоку» та Юрія Бойка в Харківський області. Глядачам тим часом показують інфографіку з відповідними числами, хоча останню могли й не робити, адже завдання інфографіки — полегшувати сприйняття даних, коли їх забагато. На «Інтері» ж називають і демонструють лише переможців. Що, власне, теж можна зрозуміти: друге після «Опозиційного блоку» місце в серцях харків’ян посідає партія «За життя», лідера якої щотижня критикує «Інтер». Сам Вадим Рабінович посідає друге після Бойка місце в рейтингу позитивної оцінки діяльності політиків національного рівня — розрив становить 3 %.

А от президентський рейтинг «Інтер» подає вже детальніше, тут згадують про друге й четверте місце:«На втором месте Юлия Тимошенко, у неё 12 %. Среди фаворитов и Президент Пётр Порошенко, 11 % опрошенных...»Вадима Рабіновича з його третьою сходинкою знову немає ні в розповіді кореспондента, ні на інфографіці.

Результати коментує політолог Вадим Карасьов: «...Харківщина та ряд східних регіонів все таки входять в опозиційний пояс[...] Очікування від того, що “Опозиційний блок” буде краще проводити політику». По-перше, Вадим Карасьов є директором Інституту глобальних стратегій, і теж фігурує в базі замовних псевдосоціологів. По-друге, Харківщина що, перманентно опозиційна й завжди голосує проти будь-якої влади? По-третє, а з яких ще причин люди голосують за політиків, крім очікувань кращої політики?

Як би там не було, кореспондент продовжує: «Рейтинг местных лидеров возглавляет глава Харьковской госадминистрации Юлия Светличная. За неё готовы отдать голоса 64 % респондентов».Враховуючи медійну підтримку очільниці ОДА від «Інтера» та «України», ми не здивуємося, якщо Світлична лідирує і в кількох інших областях. А якщо серйозно, то про які голоси йдеться? Голова ОДА — не виборна посада. А в самому рейтингу політиків місцевого рівня запитували про позитивне ставлення.

Вадим Карасьов роз’яснює й тут: «Наблюдатели, граждане не могут не отметить то, что есть динамика, есть драйв вот этот инвестиционный. Особенно на фоне других регионов». І справді, діє проста математика. Спостерігачі та громадяни повинні мати нескінчений запас прихильності до Юлії Світличної, адже про інші регіони вони отримують від телеканалу практично нуль інформації.

Після такої новини в понеділок ані цього дня, ані в наступні «Інтер» у вечірніх новинах не розповів про преференції в інших областях. Імовірно, Харківщину обрали лише тому, що тут Юрій Бойко та «Опозиційний блок» лідирують, поки на загальнонаціональних перегонах ситуація інша. І навіть розповідаючи про вибір в одній із двадцяти чотирьох областей, журналісти все одно вирішили не називати шансів інших учасників змагання. Загалом, на фоні «маленького» регіону успіхи Бойка й компанії мали б, як при комбінованій зйомці, виглядати грандіозними. От тільки настільки обережна та вибіркова трансляція формує зовсім інше враження.

12,5 рукостискань Петра Порошенка на «1+1»

В антипорошенківській кампанії «1+1» поповнення. Після використаної Президентом бабусі та сімейних історій його однокурсника «ТСН» виділила чотири з половиною хвилини загальнонаціонального ефіру ветерану, який не потиснув Петру Порошенку руку. Зазначимо одразу: формально сюжет майже ідеальний. Тут є коментарі всіх сторін (принаймні, спроби їх отримати), думка експерта, полярні думки відомих військових, дванадцять із половиною повторів моменту «рукостикання» (один раз відео відтворюється на ноутбуці в кадрі) та мінімальні коментарі самих журналістів. Чи не єдине запитання: навіщо?

Сюжет починається зі спілкування кореспондентки Валентини Мудрик та самого ветерана полку «Азов» Олега Толмачова. Останній пояснює свою позицію: «Ця людина не заслуговує бути присутнім на цих змаганнях. Тому що, якби через неї, власне, така кількість учасників поранених». Запитувала журналістка й дивніші речі: «Ви встигли йому подивитися в очі?».

Далі «1+1» звернувся до «експерта з питань невербальної комунікації» Валентина Кіма, щоби той пояснив реакцію Президента: після того, як військовий проігнорував його руку, Петро Порошенко поплескав чоловіка по плечу. Ось узагальнення коментарів експерта від кореспондентки: «Порошенко намагається продемонструвати зверхність і, таким чином, вийти з незручної ситуації[...] Мало того, невербально Порошенко ще й показав, наскільки збентежений і, можливо, навіть розлючений».

Насамкінець «ТСН» взяли коментар у двох військових. Капітан збірної в «Іграх нескорених» не підтримує вчинку свого спортсмена («Хто ти такий, по-перше, щоб судити Президента?»), герой України Ігор Гордійчук вважає, що в демократичній країні чоловік мав на це право.

І в фіналі повідомлення позиція самого Президента, якої — чому б це? — немає: «На сайті Глави держави змаганням присвячено добірку світлин. Але про вчинок Толмачова згадки немає. “ТСН” звернулося до адміністрації Президента по коментар. Мовчить і сам Петро Олексійович».

Матеріал, якщо не враховувати іронічних ноток, формально виглядає якісно. Право на протест — це важлива частина громадських свобод, а висвітлення таких протестів — важлива частина журналістики. От тільки до «1+1» після всього згаданого раніше чорного піару немає довіри й певні акценти видають також цей сюжет.

По-перше, він триває чотири з половиною хвилини й дванадцять разів повторює для глядачів тематичне відео, що аж надто багато для висвітлення досить простого вчинку однієї людини. Інша справа, якби йшлося про тенденцію чи якби журналісти комплексно дослідили ставлення до головнокомандувача серед військових. По-друге, всі коментатори в сюжеті оцінювали тільки право пана Олега не тиснути руку гаранту й нікого не запитували, чи розділяють вони мотиви чоловіка. Тож тут балансу не було.

По-третє, з усією повагою, але «невербальна комунікація» — це не дуже точна наука, й журналістам варто було би знайти ще одного експерта для перехресної перевірки. Наприклад, поплескування по плечу сам Олег Толмачов трактує в сюжеті як висловлення підтримки, а кореспондентка йому заперечує думкою експерта: «Втім, експерт із жестової мови пояснює, Порошенко намагається продемонструвати зверхність». Проте є й інші, позитивніші пояснення цього жесту: «Найчастіше вони символізують прояв дружнього розташування, підбадьорення або участі [...] готовність прийти на допомогу в разі необхідності».

Тож добре, що журналісти висвітлюють усю палітру ставлення до політиків, але погано, коли, радше за все, використовують окремі моменти, роздуваючи їх до неадекватних подіям масштабів.

Перевагу на телеканалах отримали такі політики та політичні сили:

Петро Порошенко — президента цього тижня піарили шість разів. Він вітав футболістів, будував військові містечка, відкривав мости, інспектував ремонт доріг, підписував укази й таке інше «паркетне».

Володимир Гройсман — для прем’єра ефірними виявилися теми антикорупційного суду, економіки, мостів та святкувань. Загалом п’ять сюжетів: по два на «Інтері» та ICTV, один на «Україні».

Олег Ляшко — головним чином на медичних темах піарився цього тижня «радикал». Тричі на «Україні» й один раз на «Інтері».

Сергій Каплін — член БПП п’ять разів вирішував соціальні проблеми людей на камеру «Інтера».

Вадим Рабінович — «ворога» «Інтера» раптом виставили в позитивному світлі на «Україні». Політик тут боровся за енергобезпеку.

Сергій Рудик — усі турботи української делегації на зустрічі з європейською Партією зелених «Інтер» звалив на плечі єдиного члена БПП.

«Народний фронт» — членів партії двічі розхвалювали на «Україні». Максим Бурбак боровся проти міграцію, Арсеній Яценюк виступав мучеником.

«Опозиційний блок» — партійці цього тижня успішно з’являлася в новинах вісім разів. По три — на «Україні» та «Інтері» й два — на ICTV.

«Укроп» — виборами мера Луцька члени партії переймалися на «1+1».

Олександр Аваков та Микола Мартиненко — двох пов’язаних із «Народним фронтом» чоловіків відбілювали на «Україні».

Марина Порошенко — матеріал про першу леді та День вишиванки вийшов на «Інтері».

Критика:

Петро Порошенко — підозрілий сюжет про політика вийшов на «1+1».

Вадим Рабінович — здається, журналісти «Інтера» випускають «чорнуху» про політика так само, як герої серіалу Lost вводили свій код. Цього тижня три матеріали.

Загалом протягом тижня експерти «Детектора медіа» нарахували на телеканалах 56 сумнівних матеріалів. На «Україні» — 25 сюжетів, на «Інтері» — п'ятнадцять, на ICTV — десять, на «1+1» — три, на «112», СТБ та 5-му каналі — по одному.

Детальніше про ці та інші порушення тижня читайте в публікації «За межею дна. Моніторинг новин 14–20 травня».