Листопад видався для тележурналістів радше місяцем напруги, ніж реальних дій. Протистояння між антикорупційними відомствами, обговорення закону про реінтеграцію Донбасу, просування та критика бюджету, закиди в бік та з боку Саакашвілі. Логічні завершення та кульмінації всіх цих подій лишилися на грудень. Що ж до останнього місяця осені, то в ньому теленовини випустили 225 сумнівних повідомлень. Інфографіку та короткий підсумок тенденцій дивіться тут.

На перший погляд позбавлена чітких центрів тяжіння (у вигляді гучних подій) джинса листопада може здатися хаотичною. Але насправді в ній простежуються чіткі тенденції. Численні повідомлення журналістів закладають у глядачів одні й ті ж ідеї. «Інтер» намагається довести, що Україна «на дні». Телеканал «Україна» хоче представити вигідні Ахметову пільги вигідними для держави. І всі журналісти разом хвалять Президента, замовчуючи при цьому всю його критику, включно з міжнародними викриттями та ймовірними розтратами в армії.

«Інтер»: Україна досягла «дна»

Телеканал «Інтер» — це найкритичніший (тобто з найбільшим обсягом чорного піару) телеканал українського телебачення, він самостійно відповідає за 25 із 42 незбалансованих негативних сюжетів листопада. «Подробности» маніпулюють по-різному: цитуючи соціальні мережі, озвучуючи коментарі «експертів», висловлюючи власну думку. Але найчастіше — даючи слово представникам «Опозиційного блоку». Разом із цією політичною силою журналісти намагаються донести до глядачів просту думку: тепер усе дуже погано й країні потрібні прямо протилежні, якщо дозволите, «опозиційні» зміни.

«Политики, которые пришли к власти после Революции достоинства, обманули людей и потеряли их доверие. Такое заявление сделали в "Оппозиционном блоке". В обращении этой политсилы говорится, что действующая власть не хочет прекращать войну на Донбассе и не борется с коррупцией. Кроме того, гуманитарная политика только усугубляет конфликт с западными соседями. В частности, с Польшей, которая всегда была адвокатом Украины в Европейском Союзе. Также есть серьезные проблемы в экономике. Промышленное производство, по данным оппозиционеров, сократилось на 20 %. А в результате псевдореформ доходы большинства украинцев стремительно сокращаются», — розповідає ведуча Наталія Бєлишева 21 листопада. Це вся новина, яку озвучують журналісти: інформаційний привід, сенс, баланс думок та актуальність шукайте, очевидно, десь між рядків. Цікаво, що цю заяву навіть неможливо повноцінно спростувати, адже йдеться здебільшого про почуття та світобачення «Опозиційного блоку».

Проте можна спростувати буквальну попередню новину в цьому ж випуску 21 листопада. «За последние четыре года, как утверждают эксперты, экономика Украины достигла своего дна. По подсчетам европейских специалистов, 60 процентов украинцев живут за чертой бедности», — заявляє ведуча. Але це неправда: економіка повільно зростає (минулого року, цього року). А відсоток бідних три роки тому був на 20 % вищим.

Загалом майже всі подібні новини «Інтера» виглядають однаково: вони змальовують депресивну картину України й посилаються при цьому на не верифіковані «факти» чи, ще гірше, неекспертні думки.

«Из-за роста цен украинцы уже стали меньше есть. Об этом заявил нардеп "Оппозиционного блока" Николай Скорик. По его данным, процент инфляции в Украине — один из худших в мире, после Венесуэлы и Южного Судана», — розповідає Наталя Бєлишева 28 листопада. За даними Держстату, українці справді стали менше їсти м’яса, але при цьому більше — овочів. Тож під впливом певних факторів (можливо, й зростання цін) українці змінили раціон, але не почали голодувати, як можна подумати після такої подачі новини. Що ж до інфляції, то в Україні вона справді менша, ніж у Венесуели. Менша в 54 рази. Адже Україна вісімнадцята в рейтингу інфляції, а Венесуела та Південний Судан — перші й другі.

Узагалі, використання ідеї «голоду» — це не поодинокий випадок для «Інтера» та «Опозиційного блоку». Ось, наприклад, коментар Юрія Бойка про проект бюджету 14 листопада: «Ми вимагаємо від уряду представити програму виходу з економічної кризи, якщо не здатні — ми готові надати свій варіант, скоригувати бюджет, скоротити виплати на силовий блок на користь соціальних програм. Ніяка поліцейська держава не стримає голодний народ». Висвітлюючи тему бюджету 13-14 листопада, «Інтер» подав десять негативних коментарів про кошторис проти всього чотирьох позитивних.

Ще однією темою, яку критикували «Подробности», стала декомунізація, розпочата, нагадаємо, в середині 2015 року. У листопаді «актуальності» цій темі надало те, що чиновник одного з райцентрів Одеської області написав листа в Мін’юст про те, що буцімто місцева агрофірма не виконала закону про декомунізацію, тож варто провести перевірку й закрити підприємство, якщо цього вимагатимуть її результати. На «Інтері» 12 листопада цю подію подали трішки інакше: «Призрак коммунизма. Годовщина октябрьской революции, — столетие, которое было на той недели, неожиданным образом повлияло на чиновников Одесской области. Вместо того, чтобы латать дыры на дорогах и заниматься реальными задачами, они объявили войну сельхозпредприятию».

«Відчай» у «Подробностях» стосується також міжнародної політики. Місцеві журналісти час від часу транслюють критичні заяви про Україну й майже не дають представникам української державі права на відповідь. 13 листопада, наприклад, «Інтер» розповідав про критику українського закону про освіту з боку Угорщини й закінчив своє повідомлення так: «Раздражают Венгрию и другие законодательные инициативы Украины — о гражданстве, о языках и о возвращении церковного имущества — перечислил Орбан (Президент Угорщини. — MS). И заверил, новая волна непонимания между странами в случае принятия таких законов неизбежна».23 та 27 листопада телеканал розповідав про непорозуміння з Польщею. Наприклад, про те, що «некоторые страны, выбирая между Киевом и Москвою могут поддержать Кремль. Например, Польша, в этом уверен глава канцелярии польского президента Кшиштоф Щерский».

І на «біс» коментар Юрія Бойка 20 листопада з приводу залитого цементом вічного вогню: «Это сегодняшняя власть стремится уничтожить символы нашей истории, переписать историю. Раскочегарили националистов, радикалов и теперь не могут с ними справиться».

Загалом «Подробности» розповіли глядачам про країну протягом одного місяця таке: люди не довіряють владі, влада не хоче зупиняти війну на сході, влада провокує міжнародні конфлікти, влада знищує історію, влада «розкочегарила» націоналістів, економіка на дні, українці стали менше їсти, народ голодний, бюджет поганий і якісь чиновники не борються з проблемами, а закривають агрофірми через їхні назви. Подібні новини покликані виконати одну головну функцію — розчарувати населення. По-перше, частина розчарованих людей може подумати, що раніше було краще, і згадати, хто тоді був при владі. Але навіть це не обов’язково. Значно важливіше, що розчаровані люди можуть не проголосувати за тих, хто при владі зараз. А, як відомо, щоби перемогти на виборах, треба не набрати певну кількість голосів, а лише набрати більше за конкурента.

Усі тележурналісти: Петро Порошенко — ідеальний Президент

Петро Порошенко — єдиний український політик, до якого всі телеканали моніторингу «Детектора медіа» ставляться однаково. Ніхто його не критикує, зате всі активно піарять. Й інколи це доходить до абсурду.

Тележурналісти розповідають про українських фігурантів офшорних скандалів без згадок про найрезонанснішого з них — Президента. Медіа відверто виправдовують заводи Порошенка, проти яких веде розслідування НАБУ. І, звісно, теленовини регулярно зводять до постаті гаранта різноманітні події та свята, ігноруючи їхніх безпосередніх винуватців.

На початку серпня стало відомо, що Національне антикорупційне бюро України розслідує провадження, пов’язане із підприємством Петра Порошенка «Кузня на Рибальському» (83 % у фонду Президента). Бюро закидало Держприкордонслужбі купівлю в цього заводу «бойових дистанційних модулів» за завищеними цінами: замість купити 34 одиниці за 160 мільйонів (як постановив Кабмін), чиновники буцімто закупили чотири модулі за 60 мільйонів. Телеканали про це не повідомили. 2 листопада суд дозволив провести виїмку документів на заводі Президента. Телеканали про це не повідомили. 6 листопада прикордонники влаштували презентацію техніки, що закупили в «Кузні». І от про це розповіли ICTV, «1+1», «UA: Перший» та «Україна».

Усі матеріали журналістів мають кілька спільних ознак. По-перше, вони розхвалюють продемонстровані їм бойові машини «Тритон», посилаючись лише на інформацію, отриману на презентації. Жодні експерти чи незаангажовані військовослужбовці реальну якість «покупок» не оцінюють. По-друге, телеканали хоч і згадують про розслідування НАБУ, пов’язане з цією технікою, так жодного разу й не дають слова працівникам НАБУ, таким чином даючи можливість представникам заводу та військовослужбовцям як завгодно виправдовуватися. Наприклад, ось одна із заяв на «1+1»: «Виробники і прикордонники пояснили, що [...] представники НАБУ, мовляв, не розібралися і сприйняли ціну одного з елементів за вартість цілого комплекту». Це, до речі, не стосується «України», бо тут узагалі не повідомили про справу НАБУ, просто з нічого похвалили армійські покупки. По-третє, жоден телеканал не згадує, кому належить завод, який фігурує у справі. Загалом, ситуація така: президент радикально критикує розтрати в армії, а через три тижні з його заводу дозволяють забрати документи для розслідування про розтрати. Реакція журналістів? Хвалити закуплену техніку, мовчати про причетність Порошенка.

На початку листопада світ сколихнула нова хвиля корупційних викриттів — «Райські папери». Фігурантами офшорного скандалу стали, зокрема, Петро Порошенко та інші українці. Повідомили про це розслідування всього три телеканали: «Україна» не розповіла про жодного українця. «Інтер» замовчав причетність колишніх регіоналів. «1+1» єдиний згадав усіх, навіть — коротко — Петра Порошенка. Тільки від його представників в ефірі «ТСН» пролунали виправдання.

Але інколи трапляється й навпаки, коли на тлі всіх подій згадують тільки Президента. Коли герой України Віктор Жемчугов 8 листопада отримав ордер та ключі від нової квартири, на ICTV та «Інтері» говорив про це лише Президент. 10 листопада тему децентралізації довірили виключно Порошенку ICTV, «1+1» та «Україна». 11 листопада на ICTV та «Інтері» лише гарант Конституції коментував новий Верховний суд. 16 листопада «Україна» та «Інтер» перетворила на президентський паркет День морської піхоти. 20 листопада Петра Порошенка виділили ICTV та «1+1», коли розповідали про вручення нагород учасникам Майдану. У новинах про День десантника 21 листопада на СТБ, ICTV та «Україні» теж лише Верховний головнокомандувач. День розвідника 30 листопада присвятили голові державі ICTV, 5 канал, «Інтер» та «Україна». Очевидно, зовсім не він був головним у цих подіях, тим не менше, саме про його думки, вчинки та переживання дізнаються глядачі.

Подібна ситуація склалася на телебаченні далеко не лише в листопаді. Телеканали регулярно замовчують пов’язаний із Президентом негатив (як плівки Онищенка чи позбавлення Саакашвілі громадянства) і виставляють його головною дійовою особою публічних заходів.

Петро Порошенко — єдиний політик, щодо якого на телебаченні існує подібний консенсус. «Народний фронт» та Радикальну партію, наприклад, піарять на «Україні» й ненавидять на «Інтері». «Опозиційний блок» процвітає на обох цих каналах, але його майже не згадують у позитивному контексті інші. Інтереси Коломойського відстоюють лише на «1+1», Віктора Пінчука просувають ICTV та СТБ. Але Порошенка просувають та замовчують усі, він справжній єдиний кандидат. І, якщо отримувати інформацію лише з теленовин, ви ніколи не дізнаєтеся нічого поганого про Президента.

Ставлення українських телеканалів до тих чи інших подій і політиків зазвичай повністю збігається зі ставленням до цих персон і фактів власників ЗМІ. Ми не можемо судити про «віденські змови» чи інші домовленості, які призвели до такої позиції загальнонаціональних новин, але очевидно, що за подібної масовості та регулярності це не може бути просто збігом.

«Україна»: допомагати бізнесу Ахметова — це вигідно

У своїй моніторингах ми дуже рідко звертаємо увагу на Ріната Ахметова, адже всю квоту уваги до олігарха самостійно виконує його телеканал «Україна». Тут щодня (щодня вже протягом трьох років!) виходять сюжети про Гуманітарний штаб та його допомогу людям. Але в листопаді до випусків «Сегодня» почав усе активніше потрапляти ще один тип новин про власника: лобістські сюжети. Журналісти просували в ефірі ідеї, законопроекти й цілі реформи, вигідні олігарху. Щотижня протягом листопада на телеканалі «Україна» було хоча б одне таке повідомлення. Загалом за місяць їх вийшло чотирнадцять.

17 листопада на телеканалі рекламували ідею використовувати «золошлаки» (відходи спалювання вугілля) для будівництва доріг. У сюжеті представники різноманітних компаній розповідають про дешевизну та користь технології. А завершується повідомлення «України» закликом до держави допомогти бізнесу: «Чтобы использовать золошлаки в дорогах, потребуется государственное стимулирование замены природных материалов отходами и применение дополнительных законодательных инициатив в этом направлении, без этого не обойтись». При цьому журналісти не вказують, що всі коментатори в сюжеті — представники компаній Ахметова і що вони просувають свої послуги в галузі «золошлаків» щонайменше з 2012 року. Тож і від «державного стимулювання» та нових законів виграє олігарх.

22 листопада телеканал пропонував реформувати екологічне мито в Україні. Співробітниця компанії ДТЕК (теж Ахметова) висловила такі варіанти: «Государство могло бы рассмотреть схему, например, либо льготного налогообложения, либо вообще упразднения, на какой-то период, экологического налога, к примеру на время реализации экологического проекта...».Після цього слово в сюжеті отримує Остап Семерак, міністр екології. Він вважає, що реформа мита має бути такою, щоби сприяти зменшенню забруднення та отриманню підприємствами державної допомоги на модернізацію. Загалом, усі синхрони й заяви журналістів у сюжеті вибудувані так, щоби переконати глядачів, що заводи вже дбають про екологію, а влада зовсім не проти зменшити їм податки. Але ж насправді за місяць до цього цей же Остап Семерак виступав за суттєве збільшення екологічних стягнень. А підприємства Ахметова — лідери з усіх типів забруднення одночасно.

Одразу тричі протягом місяця «Україна» розповідала про те, як можна полегшити життя для газовидобувних компаній (здогадайтеся, в кого така є?). 14 листопада кореспондент Павло Тирський заявляв: «Для обеспечения энергонезависимости также нужно увеличивать добычу собственных угля и газа. От парламента ждут законов, которые для добывающих компаний и налоги снизят, и оградят от бюрократии». 23 та 28 листопада представники компаній Ахметова підтримували ідею уряду знизити ренту для нових газових свердловин.

21 листопада журналісти передавали критику «Укрзалізниці»: «"Укрзалізниця" не даёт для отгрузки украинской продукции ни вагонов, ни локомотивов. Склады переполнены, экспорт приостановлен». Представник компанії Ахметова в сюжеті заявляє: «Это может повлечь за собой остановку предприятия со всеми вытекающими последствиями».«Залізничики» в сюжеті так і не надають адекватної відповіді на закиди, зате її можна знайти у відкритих джерелах. У держпідприємстві називають слова бізнесменів «шантажем та лобізмом», адже останні буцімто можуть користуватися й приватними вагонами, але не хочуть цього робити через ціну. Крім того, «Укрзалізниця» стверджує, що й так виконує майже 75 % від замовлення, навіть враховуючи те, що відносно попереднього року воно зросло вдвічі.

У всіх цих сюжетах телеканал «Україна» займається ефективним лобіюванням. «Сегодня» транслює ідеї, але ніколи не розповідає, хто конкретно отримає фінансову вигоду від їх утілення. Ніколи не дає коментувати їх незалежним експертам чи іншим бізнесменам. Не подає в ефір критичну інформацію. Зате постійно акцентує на потенційному збільшенні податкових надходжень у бюджет чи інших загальних благах.

Таким чином виникає два потенційних ефекти. По-перше, тема з екранів потрапляє в «порядок денний» країни: використання «золошлаків» починають обговорювати, а від обговорення недалеко й до закупівлі. По-друге, коли тема починає сприйматися аудиторією позитивно, її з більшою ймовірністю почнуть підтримувати політики. Якщо «Сегодня» доведуть українцям, що реформувати екологічне мито — це корисно, то, наприклад, депутати опиняться перед вибором: піти проти бажань електорату чи дати виборцям те, що вони вважають хорошою ідеєю. Або ж навпаки, лобі Ахметова в Раді може вже бути готовим до прийняття якихось законів, а завдання «України» — закласти плацдарм для народного схвалення.

«1+1»: треш

На відміну від інших телеканалів у нашому моніторингу, «1+1» протягом місяця виділявся не тим, що намагався закласти у глядача якісь ідеї, а радше навпаки. Поки колеги переходили межі професійних стандартів, потураючи інтересам політиків та бізнесменів, у «ТСН» порушували журналістську етику, випускаючи в ефір відвертий інформаційний треш (у всіх сенсах).

У вересні ми вже писали про те, як телеканал став на доріжку «жовтої» журналістики. Дивували «Плюси» і в жовтні, витягуючи з глядачів емоції на тлі трагічних подій. Тепер, уже підбиваючи підсумки листопада, здається, настав час визнати: «ТСН» — найжовтіший випуск новин на телебаченні й деякі повідомлення тут взагалі не є журналістикою.

3 листопада на телеканалі розповіли про рекордний концерт Тіни Кароль: «Рекорд української поп-музики. Сім концертів за п'ять днів. Загалом це 14 годин живого співу. У Києві Тіна Кароль виступала в межах свого всеукраїнського туру. Квитки на столичні концерти розкупили за кілька днів і лише на один їх не продавали, він був доброчинний». Не те щоб рекордний концерт не був новиною, але сюжет розповідає не про досягнення співачки, а про її благодійність. І це можна зрозуміти, адже на фоні світових звершень (десять виступів за день та 27 годин безперервної музики) здобуток Кароль не так уже й виділяється. Значно ймовірніше, що на «1+1» вирішили просто пропіарити «свою» співачку: «Плюси» зазначені першим партнером її туру на афіші, а сама артистка веде на телеканалі одне шоу, судить інше й пише саундтреки ще щонайменше до двох. Можливо, саме через це в синхронах сюжету розповідають, що Тіна Кароль «насправді дуже талановита» й має «чітку громадянську державну позицію». Для тих, хто досі не відчув себе на якомусь MTV, у фіналі журналісти півхвилини демонструють кімнату, ліжко, гримерну та ванну Тіни Кароль прямо в Палаці Україна, де вона змушена була жити, аби витримати свій графік виступів.

Проте на «1+1» розповідають не лише про улюблених співачок, а й про «ненависних». 15 листопада такою стала Ані Лорак, яка вперше за три роки виступила в Україні. Обсяг інформації, який, на думку «ТСН», повинні були отримати про це глядачі, розтягнувся на три хвилини загальнонаціональних новин. Коментарі Ані Лорак чи хоча би когось із її боку в цей хронометраж не вмістилися, зате в нього потрапили: оцінки від журналістів («Лорак разом із рядом українських артистів із заплямованою виступами в країні агресора репутацією...»), оцінки із соціальних мереж («Чому вона радіє? Виступила таємно. Це слава? Це ганьба»), оцінки від Анастасії Приходько («Не пускать их сюда, национальных предателей»). Таким чином, «ТСН» видав в ефір фактично пропагандистський матеріал проти... концертів Ані Лорак в Україні? Це навіть не журналістика, адже професійні журналісти насамперед поговорили би з ньюзмейкером, себто тим, хто створив інформаційний привід і має найбільше інформації, — самою Ані Лорак. Те ж, що зробив «1+1», — це маніпулятивна соціологія: співробітники телеканалу дізналися, що думає про подію частина суспільства.

Але це все іграшки, є на «Плюсах» і значно серйозніші порушення. 29 листопада журналісти випустили новину про те, що деякі сім’ї загиблих у харківському ДТП (тому, що було за 42 дні до сюжету) повернули надану їм матеріальну допомогу родині однієї з підозрюваних. Робити з цього окрему новину — сумнівна ідея, врешті-решт в  країні через ДТП щодня гине до 15 осіб і журналісти не повідомляють про перипетії усіх цих справ (бо вони не такі рейтингові). Але, тим не менше, цьому повідомленню «1+1» присвятив чотири з половиною хвилини й майже весь цей час пішов на демонізацію підозрюваної Олени Зайцевої. По-перше, для сюжету «ТСН» вона була єдиною винуватицею, про затримання ще одного водія тут змовчали, а саму дівчину якимось чином визначили «головною підозрюваною». По-друге, журналісти всіляко акцентували на аспектах її родини, що викликають народний гнів, наприклад, ось у цьому реченні: «Виходить з дверей квартири, яка займає ледь не половину першого поверху» . По-третє, журналісти знову дали прокоментувати подію всім, крім того, хто став її причиною. Тому ми дізналися, що матір підозрюваної «не раскаивается»та за допомогою надання матеріальної допомоги хоче повпливати на суд. Що вона сама думає з приводу своєї мотивації — невідомо. Так само «Плюси» не згадують про інші сім’ї, які, очевидно, лишили надані кошти, і про іншого підозрюваного водія, немов відшкодування стосується лише Зайцевих. Подібна подача може зчинити тиск на суд, якщо «1+1» налаштує громадян на вину конкретної людини, а суддя не захоче виносити рішення, яке «не зрозуміє» народ.

Але й це не межа, адже йдеться лише про потенційні наслідки. А от в історії 23 листопада вони настали вже наступного дня. Тележурналісти вирішили показати на всю країну, що донька луганського псевдоміністра МВС Ігоря Корнета живе та навчається в Харкові. Сюжет вийшов із фотографіями дівчини, її повним ім'ям, фактично адресою та місцем, де вона навчається. Далі цитуємо сюжет «ТСН» 24 листопада: «Видалила сторінку із соцмереж, вимкнула телефон, не прийшла в університет, не з'являється у гуртожитку. Після публікації у ЗМІ Марина Корнет ніби розчинилась у повітрі, і де вона зараз, ніхто не знає». Але не подумайте, що це сповідь журналістів, навпаки. У цьому ж матеріалі вони викривають ще більше «дітей сепаратистів», а також знаходять та інтерв’юють інших родичів Ігоря Корнета, які покинули Луганськ. Цікавий факт: директор вишу, де навчалася донька Корнета, стверджує, що не знав про її родовід і що викладачі не мали до неї жодних претензій. Доказів того, що дівчина поділяла позицію батька чи зробила хоча би щось погане, журналісти також не наводять.

У всіх цих історій на «1+1» є дві спільних риси (крім сюжету про Тіну Кароль — це примітивний піар). По-перше, вони виглядають так, наче зроблені з благих намірів. Теми Ані Лорак та доньки Корнета, наприклад, просякнуті ідеями патріотизму. Сюжет про харківське ДТП — бажанням допомогти постраждалим. От тільки зводяться всі вони до ефірного самосуду: журналісти самі обирають винних, карають їх і навіть не дають виправдатися. А «баланс», між іншим, існує в судовій системі та журналістиці не просто так: телеканали вже називали Олену Зайцеву «вбивцею», а потім правоохоронці висунули підозру ще одному водієві.

По-друге, повертаючись до «закладання ідей», постійний перегляд подібних повідомлень, радше вимиватиме їх із глядачів, особливо це стосується ідеї людяності, високоморальності й почуття смаку. Історії про багатих батьків та батьків-терористів нічого не дають українцям, лише злять та радикалізують їх. А розповіді про ванни Тіни Кароль, мабуть, ще й отупляють.

***

Такі сюжети займаються елементарним маскуванням бенефіціарів від критичного мислення глядача. Канал «Україна» зазначає, де працюють коментатори їхніх лобістських сюжетів, але ніколи не вказує, що ці підприємства належать Рінату Ахметову. Інакше би виникло запитання: а чому всі матеріали про пільги для бізнесу коментують лише люди Ахметова?

Крім цього, телеканали намагаються подавати як аргументи не чіткі числа, а емоції, гіперболізації та узагальнення. Журналісти «Інтера» кажуть, що «доходы большинства украинцев стремительно сокращаются»,й кожен глядач починає думати про свої доходи, а не оцінювати висновки політиків відсторонено.

Також, аби додатково переконати глядачів, що все нормально й інформація правдива, журналісти можуть подавати в ефір думки «експертів». Наприклад, співробітників заводу та військових, які запевняють, що закупівлі техніки проведені чесно. Звісно, адже вони потенційно «замішані» у справі й у будь-якому разі не зізналися б. А от незалежних коментаторів чомусь не запитують.

Але найдієвіший спосіб приспати увагу глядача — це просто не згадувати інтригуючі факти. Мовчати, що заводи, які добиваються зменшення тиску екологічних податків, — найбільші забрудники в державі. Мовчати, що політики, які порівнюють Україну та Венесуелу за рівнем інфляції, не враховують її 54-кратної різниці. Мовчати, що Президент, який ледь не щотижня вітає військових із професійними святами, може бути причетним до розтрат в армії.

І коли під тиском усіх цих факторів пильність глядача спить і він не помічає обману, телеканали можуть навіювати йому будь-які ідеї.