«Амнезія на вимогу»: тележурналісти забули про майже річну критику медицини
«Амнезія на вимогу»: тележурналісти забули про майже річну критику медицини
Підсумки моніторингу дотримання журналістських стандартів у щоденних новинах центральних телеканалів, що його здійснює громадська організація «Детектор медіа», за період 16-22 жовтня 2017 року.
Медична реформа: про прийняті закони або добре, або нічого?
Медична реформа та її ідейна натхненниця Уляна Супрун щонайменше з Нового року знаходилися в топі журналістських маніпуляцій. Найчастіше до медичної критики долучалися на ICTV , «Інтері» та «Україні». Усі ці телеканали проявляли неймовірну впертість і ледь не в кожному сюжеті суперечили офіційній позиції МОЗ. І все ж 19 жовтня медичну реформу ухвалили. Журналісти відреагували по-різному, але значно позитивніше, ніж можна було б очікувати.
Почати варто з того, що на 5 каналі, ICTV, «1+1», СТБ, «Україні» та «UA:Першому» узагалі немає критики законопроекту. Себто, усі ці сюжети незбалансовані: вони не містять ні коментарів від численних антагоністів реформи, ні аналізу недоліків закону від експертів. Натомість 5 канал, «Інтер» та «1+1» окремо подали ще й необов’язкові коментарі від Порошенка та Гройсмана, в яких політики схвалюють прийняті Радою зміни. На СТБ обіцяли розглянути «плюси та мінуси» реформи й якось забули про останні. «Україна» запросила на інтерв’ю Вадима Новинського, представника «Опозиційного блоку», який голосував проти реформи, але тему прийнятого в цей день закону ведуча так і не порушила.
Не зрадив собі лише «Інтер». Тут, формально, цілком збалансовано розповіли про новації, надавши однакову кількість часу тим, хто реформу підтримував та тим, хто голосував проти неї. От тільки балансу думок в сюжеті не дотримано, адже говорили політики про різні речі.
Ось, наприклад, «позитивний» коментар від Ірини Сисоєнко, «Самопоміч»: «Нарешті Україна прощається з радянським законодавством системи охорони здоров'я. А тепер дуже важливим буде, яким чином [...] будуть реалізовувати цей законопроект».
А ось що каже Ольга Богомолець, голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я: «Для тих людей, у яких грошей немає, цей закон відкриває можливість тільки отримати безкоштовне знеболення перед смертю. Він є абсолютно антинародним. Крім того, що він забирає гроші у громад, приведе до закриття лікарень і скорочення медичних працівників».
Умовна сторона «захисту» на «Інтері» говорить про, загалом, абстрактні речі, у той час як критики – про цілком конкретні, але значно більш образні та гіперболізовані.
Володимир Гройсман заявляє, що праця лише починається, а Ігор Шурма із «Опоблоку», що закон «не відповідає конституційним нормам, він несе розбіжності й несе ризики: скорочення медичного персоналу, необґрунтованого закриття медичних закладів».
Уляна Супрун розповідає, коли реформа запрацює в повну силу (із 2020 року), а Валерій Дубіль із «Батьківщини» критикує зарплати: «хочуть зробити, щоб на селі сімейний лікар уклав договір з кожною людиною і за це отримував за кожну людину 300 з чимось гривнів. Ми рахуємо, що цих коштів не буде вистачати».
Єдиним із табору «реформаторів» спростовує міфи Сергій Березенко: «...на сьогодні ніяких співоплат немає і це є єдина програма, де все буде безкоштовно в рамках програм. Так от, коли говорять про тариф, про співоплату, це все була провокація...»
Але на боці опонентів є «зброя масового ураження» у вигляді Сергія Капліна: «Ця реформа націлена на єдине – дерибан державного бюджету, узурпацію десятків мільярдів гривень, встановлення контролю над лікарняними закладами. І дуже прикро, що окремі політичні сили, які рвуть сорочку на трибуні Верховної Ради, сьогодні підтримали цю реформу. Я кажу про "Радикальну партію Ляшка". Вони сьогодні дали недостаючі голоси для того, аби вона була проголосована». Себто, в одному коментарі політик виступає і проти реформи, і проти її авторів, і проти «Радикальної партії». Вона, до речі, віддала за закон усього 13 голосів, без яких документ усе-одно набрав би 227 «за» і пройшов. Найбільшу ж підтримку медичні зміни отримали в БПП, до лав якого входить і сам Каплін, – 107 «за».
Таким чином, «Інтер» не дає глядачам можливість побачити дискусію з приводу медицини: тут подають чотири поспіль досить розмитих позитивних коментарі, а потім чотири поспіль досить конкретних – критичних. Тож не існує двох поглядів на проблему сільських лікарів, двох поглядів на терміни імплементації всіх положень реформи, двох поглядів на ймовірність закриття лікарень. Сюжет лише заплутує глядача, а не формує в нього об’єктивне уявлення про дійсність, для чого, власне, й існує баланс думок.
Прикро й те, що без балансу обійшлися більшість інших телеканалів. Адже конструктивна критика – одна з функцій ЗМІ. Тим паче, що після деяких правок закон критикувала сама Уляна Супрун.
«1+1» проти Держкіно: перезавантаження
21 жовтня телеканал «1+1» продовжив свою кампанію проти «Держкіно». Щоправда, зробили це журналісти в досить дивний спосіб: у трихвилинному сюжеті повідомили лише один факт сумнівної новизни.
Ведуча Наталія Мосейчук анонсує: «ТСН стало відомо, що прокуратура Києва відкрила кримінальне провадження щодо розтрат державних коштів на фінансування фільмів, яке проводилося, начебто, з відома керівника Держкіно Пилипа Іллєнка, ставленика політсили "Свобода". В пресі з'явилося хронологічне послідовне зображення подій, схем і прізвища фігурантів розслідування...»
У цій підводці існує невеличка проблема: далі в сюжеті кореспондент Дмитро Святненко заявляє, що «Кримінальне провадження з'явилося ще влітку». І, справді, 7 серпня про це вже розповідали у ТСН. Тож, це, звісно, новина, але озвучена вдруге за 75 днів. Що ж до «послідовного зображення подій...», яке «з’явилося в пресі», то в сюжеті нам його не показують. Тут існує тільки «Довідка у кримінальному провадженні...», невідомо ким створена й невідомо де (принаймні, із сюжету) взята журналістами. У «пресі» ж, принаймні, з того, що нам вдалося знайти, вона з’явилася лише після публікації в ефірі «плюсів». А в сюжеті самого «1+1» Дмитро Святненко знову підставляє ведучу й заявляє, що «... до ТСН потрапили матеріали розслідування...», а не «з’явилися в пресі».
Сюжет кореспондент починає зі спроби дістати коментар у Пилипа Іллєнка: «Ми зустрілися з головою Державного агентства України з питань кіно Пилипом Іллєнком біля його офісу. [...]Чиновник, почувши запитання про кримінальне провадження стосовно себе, вдає, ніби не розуміє». Далі голова Держкіно справді запитує в журналіста: «Ви про яке саме провадження? [монтаж] Яке хто провадив? [монтаж] З приводу чого?» На цьому його синхрон і вичерпується. Що свідчить про дві речі: по-перше, виглядає так, ніби журналісти були не зацікавлені в тому, аби отримати коментар, інакше б вони просто пояснили, у чому справа, й вставили отриману відповідь у сюжет. По-друге, кореспонденти ТСН, очевидно, спеціально навчені розрізняти, коли люди справді не розуміють, про що йдеться, а коли вдають це. До речі, ведучий програми «Гроші» Олександр Дубинський опублікував довшу версію розмови, де видно, що Іллєнко не лише ставив запитання, а й відповідав.
Після цього «коментаря» журналіст коротко переказує сюжет 7 серпня й використовує синхрон правоохоронця звідти ж. Пройшло 75 днів, чому б не взяти новий? І далі, хронологічно вже в другій половині сюжету, Дмитро Святненко нарешті розкриває нову інформацію: «...та слідство тривало. І вже цього тижня до ТСН потрапили матеріали розслідування, в яких слідчі прокуратури Києва ретельно описують схеми і називають прізвища».
Документ цитують журналісти: «Розтрата коштів здійснювалася шляхом штучного завищення кошторисної вартості...», «...компанії, які підконтрольні продюсеру Володимиру Філіпову, другу Пилипа Іллєнка, переводили гроші в готівку через фіктивні фірми...», «У Філіпова В.І. є попередня домовленість із невстановленими посадовцями Фіскальної служби міста Києва щодо проведення відповідних перевірок».
Ці звинувачення Пилин Іллєнко прокоментував 22 жовтня (міг би, мабуть, і в сюжеті, якби на його запитання відповіли): «Довідка» не містить ніяких реквізитів, жодного підпису чи печатки, не вказано ані виконавця, ані хто, коли і для кого її готував [...] В довідці не наводиться жодних доказів, якими би підтверджувалися звинувачення чи підозри, висловлені каналом 1+1. [...] Також хочу зазначити – кримінальні провадження відкриваються автоматично, шляхом внесення даних до відповідного реєстру, по факту надходження заяви про правопорушення, незалежно від того, чи підтверджуються обставини, викладені в ній».
Завершивши із новою інформацію, Дмитро Святненко повертається до «в попередніх серіях» і показує нарізку фрагментів із уже випущених по темі матеріалів: «Про корупційні таланти чиновників говорять і авторитетні режисери і продюсери. Схема розкрадання коштів працює вже кілька років». Про попередників цього сюжету ви можете почитати тут.
Останній коментар у матеріалі належить режисеру Олександру Муратову: «...Подивився і мені стало, як то кажуть в "Білому сонці пустелі" – "за державу обидно". Це жах якийсь, це просто така деградація українського кіно, що просто жахливо дивитися». Цікаво, а що саме «подивився» пан Муратов, тобто, звідки він отримав свою інформацію? Якщо йдеться про сюжети «1+1», то нічого дивного.
«Інтер» звинуватив Рабіновича у «фейковому» замаху на життя
На телеканалі «Інтер», здається, вирішили боротися зі «злом» злом. Укотре викриваючи буцімто брехню Вадима Рабіновича, журналісти вдалися до власних маніпуляцій. У результаті програли всі: Рабінович отримав дозу чорного піару, глядачі не отримали об’єктивної інформації, а «Подробности» вкотре виказали свою заангажованість.
Коротка історія така: народний депутат Вадим Рабінович, у минулому член «Опозиційного блоку», 17 жовтня в ефірі телеканалу «112» заявив, що на його життя «приблизно два тижні тому» планували скоїти замах. Цього зробити не вдалося й пізніше зловмисники буцімто підпалили його будинок та намалювали графіті з політиком на Майдані. Врешті-решт, під час мітингу партії «За життя» 17 жовтня «виконавців» затримали. При цьому депутат уважає замовниками членів «Опозиційного блоку» Сергія Льовочкіна та Юрія Бойко.
Варто зазначити, що наступного дня жоден телеканал, який входить до моніторингу «Детектора медіа», не повідомив про цю новину. І журналістів можна зрозуміти, вони цілком мають причини сумніватися в інформації нардепа: він не подав жодних доказів від правоохоронців, про його протистояння з Сергієм Львочкіним та «Опозиційний блоком» давно відомо й подібна заява могла бути просто частиною цієї «війни», крім того, розповідь Рабіновича була сповнена «художніх» елементів: «Там, где “Опоблок” начал проигрывать... при всей их подлости, при всей их тупости, я не думал, что это они. Но сегодня я даже рад, потому что сегодня мы подведём итог, я думаю, очень многим вещам».
19 жовтня журналіст Василь Крутчак, який раніше вже працював над «темою Рабіновича», якимось чином буцімто знайшов та інтерв’ював двох затриманих поліцією «виконавців». Обоє заперечили все сказане нардепом. І от із цього телеканал «Інтер» уже зробив новину. Що, звісно, одразу викликає підозри: чому, якщо сам «замах» не вартий висвітлення в новинах, про його ймовірну неправдивість журналісти все ж вирішили розповісти?
«Неожиданные подробности громкой истории с якобы попыткой поджога дома нардепа Вадима Рабиновича. Напомню, на днях скандальный политик заявил, что, мол, несколько недель назад неизвестные подожгли его дом. Журналистам удалось разыскать тех самых якобы нападавших, и оказалось – никакого поджога не было. Кстати, это уже не первые выдумки политика», – розповідає ведуча Катерина Лисенко 19 жовтня. По-перше, «Інтер» явно зловживає епітетами. По-друге, а хтось очікував, що двоє чоловіків зізнаються на камеру телеканалу (не правоохоронців!) у спробі підпалити будинок нардепа?!
Анонімна кореспондентка розповідає деталі подій: «О том, что неизвестные пытались сжечь его жилище – депутат вчера рассказал на всех каналах [Для “Інтера” телеканал “112 Україна” – це всі телеканали:)]. Правда, ни фотографий, ни видео не показал [у попередньому кадрі Рабінович демонстрував фото “підозрюваних” в ефірі “112”]. Да и в полиции о горящих депутатских домах – не слышали. Историей занялся журналист Василий Крутчак. Ему удалось разыскать тех самых якобы "террористов"[...],10 часов парней допрашивали в СБУ. Сейчас никаких претензий у правоохранителей к ним нет. А вот к скандальному депутату Рабиновичу вполне могут появиться. Ведь это уже далеко не первый раз, когда политик выдумывает истории нападении на себя или своих помощников».
Після цього в сюжеті не з’являються ні коментарі «паліїв», ні коментарі Рабіновича, ні коментарі Крутчака. Жодних сумнівів у словах затриманих чоловіків у журналістів теж не з’являється.
Натомість анонім продовжує: «В 2006 Рабинович заявил о жестоком покушении на своего ближайшего помощника – тогда журналиста Владимира Кацмана. [...]Позже оказалось – никакого избиения не было, а Кацман появился перед камерами с небольшой повязкой на голове. Очередное покушение Рабинович выдумывал целые 7 лет. В 2013 он заявил о попытке взорвать его автомобиль. [...] Оказалось – это была петарда, никто не пострадал. Как и история с поджогом дома – это оказалось очередной выдумкой, которую в очередной раз пришлось расследовать правоохранителям, вместо того чтобы заниматься раскрытием реальных преступлений».
Варто зазначити, що журналісти при цьому не наводять жодних доказів саме такого закінчення згаданих історій. Наприклад, у 2013 році Рабінович із посиланням на правоохоронців казав, що в нього кинули вибуховий пакет без осколкового наповнення, а не «пітарду». Що ж до Кацмана з «пов’язкою на голові», то лікарі офіційно констатували в нього черепно-мозкову травму та пошкодження верхніх кінцівок.
Але найбільша проблема сюжету – це не те, що розповіли в ньому, а те, що замовчали. «Подробности» жодним чином не згадали про тих, кого сам Рабінович підозрює у замаху на себе – членів «Опозиційного блоку». Мабуть, тому, що один із них (Сергій Льовочкін) – власник «Інтера». Ще гірше те, що в сюжеті немає жодних(!) коментарів правоохоронців. Здавалося би, що може бути простіше для спростування сумнівних слів нардепа, – запитати у профільних органів, чи правду він сказав: хто був затриманий, чи зафіксовані факти підпалу та замаху на життя, чи має слідство підозрюваних замовників?
Замість цього, «Інтер» вдався до власних маніпуляцій. І навіть, якщо «Подробности» цілковито праві, їм просто не можна повірити, враховуючи помітну неозброєним оком заангажованість журналістів і відсутність у сюжеті найважливішої позиції – позиції слідства.
Осада Ради: тележурналісти одночасно драматизували та замовчували мітинги під парламентом
Акція «Велика політична реформа», що розпочалася під Верховною Радою 17 жовтня, стала, мабуть, найголовнішою та найскладнішою темою тижня.
Забезпечили це, загалом, одні й ті ж фактори: участь у протесті великої кількості різноманітних сил, складні стосунки між ними та реальний вплив на роботу Верховної Ради. От тільки телеканали, здається, вирішили в усьому цьому не розбиратися і показали простішу версію подій: з обмеженою кількістю політиків та акцентом на силових протистояннях.
«Детектор медіа» детально вже писав про висвітлення цих подій у праймових випусках новин великих каналів. Ми ж дозволимо собі лише коротке узагальнення «найяскравіших» позицій журналістів.
Найрішучіше проти подій під Радою виступив телеканал «Україна». Можливо, через власну нелюбов до Саакашвілі, можливо, через, навпаки, любов до Порошенка, але ось як «Сегодня» почали тему мітингів 17 жовтня: «...С самого утра к Раде пришли несколько политсил и большое количество тех, кто готов поддержать любые лозунги. Есть пострадавшие...». Саме на силових протистояннях телеканал і робив акцент протягом усього тижня. 17 жовтня правоохоронці розповідають про попередження провокацій, 18 жовтня окремі політики жаліються на дестабілізацію країни, 19 жовтня – знайшли озброєння в мітингувальників, 20 жовтня – Президент говорить про розхитування ситуації у державі, 21 жовтня – «Полиция задержала молодого человека с винтовкой. Он направлялся на акцию к парламенту». Таким чином, «Україна» виставляє акцію суто силовою, майже ігноруючи інші її складові та не радикальних її учасників.
Схожа проблема була й на ICTV, тут теж не розповідають про повний склад організаторів чи їх детальну мотивацію, зате приділяють увагу сутичкам: 17 та 18 жовтня говорили про них і закликали Порошенка до миру.
На «Інтері» ситуацію почали нагнітати з першого дня: «Усиленные полицейские посты на въездах в Киев, кордоны силовиков, блокирующее митингующих у правительственном квартале – Рада в окружении тысячи участников акции, а её председатель – в осаде своих же коллег. И многочисленные кулачные бои – били нардепы и были нардепов». Сюжети «Подробностей» оберталися навколо, загалом, двох тем: скандалів за участі політиків та за участі правоохоронців (останніх телеканал відверто недолюблює). Журналісти, наприклад, подали розлогий коментар Сергій Лещенка про надмірну кількість патрульної поліції. А от пересічним учасникам та організаторам акції (а також їхнім вимогам і, взагалі, іменам) журналісти приділили значно меншу увагу.
В ефірі «1+1» учасників акції побічно підтримували: принаймні протести під Радою тут ніхто жорстко не критикує, а сутички показані як незначні, тим самим й оминаючи питання про адекватність або надмірність застосування сили поліцією. Навіть лунають коментарі пересічних мітингувальників про арешти корупціонерів.
А от що об’єднує майже всі телеканали – так це відсутність на них Михеїла Саакашвілі. 17 жовтня про хоча б якусь його участь в акції згадували «Україна», «1+1», ICTV та СТБ. 18 жовтня – лише «1+1». 19 жовтня – «1+1» та «UA:Перший». 20 жовтня – тільки «Україна». 21 жовтня – тільки «Інтер». Для інших ЗМІ одного з організаторів акції просто не існувало.
То ж можна констатувати, що в цій ситуації більшість телеканалів підіграли владі, виставивши мітинги як силові та небезпечні заходи й обмеживши в своєму ефірі згадки про їх лідерів, власне, взагалі не зазаначивши серед них й відомі громадські організації. Нічого не нагадує?
Перевагу на телеканалах отримали такі політики та політичні сили:
Петро Порошенко – тиждень реформ та протестів зробив президента піарним домінантом українських новин. Його інтереси на телеканалах просували аж 12 разів, частіше, ніж протягом усього вересня. Три повідомлення вийшло на 5 каналі, по два – на ICTV, «1+1» та «Інтері», по одному – на «Україні», СТБ та «UA:Першому».
Володимир Гройсман – реформи продовжують приносити чимало піарних згадок прем’єру. Цього тижня їх було вісім: дві на «1+1», «Інтері» та ICTV. На 5 каналі та «Україні» голову уряду піарили лише по разу.
Ольга Богомолець – голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я та, за сумісництвом, одна з головних противниць медичної реформи, цього тижня двічі піарилася в новинах «Інтера».
Сергій Каплін – член БПП тричі з’являвся в ефірі «Інтера».
Арсеній Яценюк – «Україна» переконувала, що Росія вважає екс-прем’єра своїм ворогом. Мабуть, це престижно?
«Укроп» – партію одного разу просували на «1+1».
«Опозиційний блок» – партію лише один раз піарили на «Інтері». Але не переймайтеся, політики нікуди не поділися із улюбленого телеканалу. Просто інші їх появи були збалансованими.
Віктор Пінчук – про проекти фонду свого власника по разу розповідали на ICTV та СТБ.
Критика:
Михеїл Саакашвілі – десять(!) критичних матеріалів про політика та його участь у мітингах випустив телеканал «Україна». Це майже по два сюжети на день. Враховуючи, що ще по одному сюжету «Україна» щодня присвячує Ахметову, скоро в неї й часу для інших новин не лишиться.
Дмитро Бут – «Інтер» ніяк не може зупинитися й вже десятий тиждень продовжує випускати одноманітні незбалансовані матеріали про статки заступника начальника Головного слідчого управління Нацполіції.
Вадим Рабінович – на цьому тижні «Інтер» критикував Рабіновича за буцімто брехню про замах на своє життя. Думкою правоохоронців не цікавилися.
НБУ – телеканал «1+1» згадав про свою неприязнь до «Нацбанку» й розкритикував підвищення зарплат місцевих працівників.
Держкіно – керівництву Держкіно знову дісталося від «1+1».
Загалом, експерти «Детектора медіа» нарахували протягом тижня 59 сумнівних матеріалів. Двадцять два з них вийшли на «Україні», п'ятнадцять – на «Інтері», дев’ять – на «1+1», шість – на ICTV, чотири – на 5 каналі. На СТБ «замовних» повідомлень було два й на «UA:Першому» – одне.
Детальніше про це читайте в публікації «Політична маргінота» і сльози Зайцевої. Моніторинг теленовин за 16–22 жовтня 2017 року