Підсумки моніторингу дотримання журналістських стандартів у щоденних новинах центральних телеканалів, що його здійснює громадська організація «Детектор медіа», за період 11–17 вересня 2017 року.

Головними новинами тижня стали: повернення Михеїла Саакашвілі в Україну, форум Ялтинської європейської стратегії, пожежа в дитячому таборі в Одесі.

Форум YES Віктора Пінчука: озвучені компліменти і проігноровані контексти

Форум Ялтинської європейської стратегії (YES) Віктора Пінчука, що цього року тривав у Києві з 14 по 16 вересня, привабив журналістів практично всіх телеканалів. ЗМІ на ньому багато в чому відтворили свою політику часів «сніданку в Давосі»: виставили на перший план організатора дійства й зовсім не згадали про пов’язаний із його словами сумнівний контекст.

Повідомлення про відкриття форуму 14 вересня ICTV, СТБ, «Україна» та «Інтер» почали зі згадок про роль Віктора Пінчука в його організації. Саме він «запросив» сюди відомих гостей. YES журналісти теж лише хвалять: розповідають про потенційне приваблення інвесторів, цікаві дискусії та навіть вплив на Бессарабський ринок, де відбувався захід: «Бессарабський ринок має всі шанси отримати нове життя», — ICTV. А от на «1+1» допускають невеличкий укол на адресу запрошених гостей: «Безперечно, можна сказати, що форум YES — це саміт колишніх. Але колишніх дуже впливових».

15 вересня ICTV, що належать Пінчуку, присвятив сюжетам про YES 11 хвилин, 44 % (!) свого випуску новин. Тут іще раз усім нагадали, що саме Віктор Пінчук організував форум і саме він висловлюється з оптимізмом про повернення Криму. Коментар Пінчука перший у сюжеті й лише після нього слово отримують Петро Порошенко та європейські й американські політики.

Сам же олігарх заявляє: «Я не певен, коли Крим повернеться до України. Думаю, це не станеться наступного року. Але ми всі сподіваємося, що це станеться незабаром. І проведемо нашу конференцію у Ялті. У мене є пропозиція вже зараз до голови правління YES Александра Кваснєвського — у заключній промові встановімо традицію і казатимемо: “До наступного року у Ялті”. І тим часом спробуємо знайти прагматичні способи, як туди повернутися».

Цю ж цитату свого власника передали й на СТБ, де форуму присвятили 14 хвилин (!). У цей хронометраж вмістилися згадки про те, що YES — головний дипломатичний майданчик країни і що «Віктор Пінчук звертається до трьох сотень лідерів думок із 34 країн світу». Коли ж у кінці своєї промови Петро Порошенко сказав «...зустрінемося в Ялті», СТБ уточнив для своїх глядачів, що це президент «не забув про пропозицію Пінчука».

А от нам здається, що про пропозиції Пінчука якраз забули, причому не лише СТБ та ICTV, а ще й «Україна» та «Інтер», що так само передають слова олігарха про повернення Криму й повністю ігнорують його ж слова 9-місячної давнини. У грудні в своїй колонці для The Wall Street Journal Віктор Пінчук писав: «Крим не має стати на заваді досягненню угоди, яка закінчить війну на сході». У цьому ж матеріалі він, до речі, пропонував провести вибори в ОРДЛО й визнати, що в «середньостроковій» перспективі Україна не приєднається до НАТО.

Про це глядачам нагадали лише на «1+1», хоч і з явною гіперболізацією позиції Пінчука: «Із організатором саміту, олігархом Віктором Пінчуком стосунки у Петра Порошенка зіпсувалися торік, коли бізнесмен в авторській статті у The Wall Street Journal висловив думку: “Заради примирення з Росією Україна має здати Крим”. Але тепер риторика змінилася, Крим не здавати, а повертати». Зазначимо, що насправді в своїй колонці Віктор Пінчук не пропонував «здати» Крим, він заявляв про необхідність не пов’язувати питання повернення півострова із досягненням миру на сході.

У будь-якому разі інші журналісти про це взагалі не згадують. Що виглядає дивно з трьох причин. По-перше, заява Пінчука про Крим у більшості випадків — єдиний синхрон олігарха на телеканалах, тож його вже можна було би розкрити повноцінно. По-друге, ініціативу з фразою «зустрінемося в Ялті» ЗМІ подавали як певну «родзинку» заходу, а отже звертали на неї особливу увагу, але чомусь так і не помітили її контексту. По-третє, публікація Пінчука у WSJ свого часу стала сенсаційною, через неї проти олігарха навіть влаштували своєрідний демарш на найвищому рівні, тож зміна його позиції — гучний інформаційний привід.

Загалом висвітлення Форуму в теленовинах лишило суперечливі враження. З одного боку, журналісти приділили всім спікерам достатньо часу (на ICTV та СТБ, мабуть, навіть забагато) та відзначили цікаві й креативні деталі дійства, чого варті були європейські політики на Бессарабському ринку. З іншого — Віктора Пінчука в контексті YES усе ж тонко піарили: подавали його слова першими (хоча вони, очевидно, менш важливі за слова чинного Президента України чи екс-держсекретаря США), наголошували на його участі в організації Форуму, нахвалювали сам захід і, головне, жодним чином не згадали про скандальне минуле позиції олігарха щодо Криму. Або хороше, або нічого?

«1+1» заявляє, що канал виселяють. І той же «1+1» це спростовує

Прес-служба «1+1 медіа» запевняє, що телеканал не виселять із орендованої будівлі після її арешту. Водночас «ТСН» розповідає, що на переїзд лишилося два тижні.

Грудень 2016 року видався для «1+1» дуже складним місяцем. Спочатку в Ігоря Коломойського «забрали» «Приватбанк», а потім через це ледь не «забрали» в «1+1» ліцензію на мовлення. Телеканал тоді випустив цілу інформаційну кампанію про тиск на себе з боку Нацради, яка хотіла перевірити, чи лишається Коломойський кінцевим бенефіціаром «Плюсів». У вересні 2017 року ситуація, здається, повторюється: через справу «Приватбанку» знову страждає «1+1». Цього разу, якщо вірити «ТСН», у журналістів хочуть забрати їхню будівлю. Хоча насправді це не так, і на телеканалі про це знають.

Ведуча Лідія Таран розповіла 15 вересня: «У Генпрокуратурі розпочали процес оціночно-будівельної експертизи "1+1 медіа", за яким нашому телеканалу загрожує виселення із зупинкою ефіру. Судові експерти з прокурором півтори години оглядали будівлю на київському Подолі, яку ми винаймаємо і звідки зараз ведемо цей ефір. Цей візит ми розцінюємо як черговий крок у ланцюжку дій влади щодо перешкоджання діяльності телеканалу "1+1"».

Не будемо затягувати й одразу уточнимо: це неправда. І дізналися ми це від прес-служби самого «1+1 медіа» за два дні до сюжету: «З інформації, яку ми маємо від ТОВ “Поділ-Нерухомість”, арешт ніяк не впливає на наш статус як орендаря». Ще напередодні про це ж заявили в НБУ: «Національний банк не звертався ні до орендаря ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", ні до орендодавця ТОВ "Поділ нерухомість" із вимогою звільнити приміщення...». Таксамо ситуацію пояснюють експерти: «Компании, указанные в решении, остаются фактическими собственниками имущества. Но они не могут продать его или как-то другим образом им распорядиться, запрета на использование арестованных активов, в том числе в коммерческих целях, нет».

Тим часом кореспондентка Валентина Мудрик розповідає про «атаку» на ЗМІ: «Як стало відомо “ТСН” з поінформованих джерел, за атакою на “1+1” стоїть такий собі Сергій Овчаренко — заступник керівника управління з розслідування особливо важливих справ у Генпрокуратурі. За конфіденційною інформацією нещодавно йому загрожувало звільнення з посади і, аби втриматися, він обрав собі неоднозначну, але гучну справу, навколо телеканалу "1+1". Прокурор настільки загадковий, що його фото ніде не знайти ані на сайті ГПУ, ані в соцмережах». Є, звісно, варіант зустрітися з ним чи зателефонувати. Але ні «таємничому» Овчаренку, ні комусь іншому з ГПУ на «Плюсах» слова не надають.

Зате журналістка сама замість правоохоронців розповідає про суть справи: «Йдеться про події 2014 року. Тоді Нацбанк виділив ПриватБанку кредит на суму 4,5 мільярди гривень. Натомість на цю ж суму було надано заставне майно багатьох поручителів, серед якого є і будівля "1+1". І от через 3 роки головний фінансовий орган України вимагає одного лише власника нашого офісу — це фірму "Поділ- нерухомість" — повернути всю суму заданого боргу».

Ми не можемо дати юридичну оцінку цим словам, але вони звучать дуже сумнівно. Згідно з ухвалою Печерського суду від 12 вересня, під арешт підпадає величезна кількість майна: від заводу «Біола» до літаків, а не лише офіс однієї компанії. Також у матеріалах ЗМІ та самій судовій постанові йдеться про інше провадження: «за фактом зловживання своїм службовим становищем та заволодіння службовими особами ПАТ КБ “Приватбанк” чужим майном в особливо великих розмірах за ознаками злочинів». Це все, звісно, не виключає конкретних претензій НБУ, але означає, що «1+1» замовчують глобальніше провадження, частиною якого є, зокрема, і їхня будівля.

Закінчується сюжет черговою панікою навколо виселення та тим, що «усю суму боргу Національний банк намагається стягнути з компанії орендодавця приміщення "1+1"». Зазначимо, що протягом сюжету жодних доказів цього журналісти так і не надали. Також у матеріалі немає ані коментарів незалежних експертів, ані правоохоронців, які могли би це пояснити.

Загалом протягом усього сюжету журналісти «1+1» проводять знак рівності між арештом будівлі та своїм виселенням, хоча прес-служба самої організації спростувала цю інформацію за два дні до сюжету. Тобто або готуючи матеріал, у «ТСН» не помітили цієї заяви, або помітили і проігнорували. У будь-якому разі, в новинах «Плюси» виглядають жертвою тиску влади, а про свою причетність до Коломойського і про буцімто причетність Коломойського до махінацій, зазначених хоча б у постанові суду, тут навіть не згадують.

«Інтер» показує новини про Рабіновича, які «гидують» коментувати експерти

13 та 14 вересня «Подробности» випустили сюжети про акцію партії «За життя» під НБУ. Обидва матеріали були сповнені емоційних і мало пов’язаних із журналістикою закидів на адресу Вадима Рабіновича. При цьому абсолютно всі вислови та думки в матеріалах належали самим журналістам, адже, як пояснили в одному із сюжетів: «Никто из экспертов или журналистов не согласился прокомментировать то, что происходит под НБУ. Брезгуют и в соцсетях».Замість експертів коментує сам «Інтер».

Кореспондентка Юлія Жишка 13 вересня розповідає: «К Нацбанку пригоняют три колонны людей. В каждой примерно по 150 человек. Большинство из них пенсионеры, подростки или вообще без определенного места жительства...» По-перше, цікава градація сумнівних учасників. По-друге, чи перевіряли журналісти прописку мітингувальників?

Після цього журналістка показує глядачам одразу трьох учасників акції, що буцімто не розуміють, що тут роблять, заявляє про завищене Рабіновичем число мітингувальників та розповідає про «охорону», що не випускає людей за периметр акції. Також Юлія Жешко впевнена, що на акції «лидеры толкают пламенные речи исключительно для своих камер» і що учасники протесту отримали за три години участі по триста гривень. І, можливо, це все правда. Тим паче, що журналісти провели міні-розслідування з приводу «оплати». Але тон кореспондентки, акценти сюжету (тут узагалі не озвучили вимог мітингу) й підсумки повідомлення знімають будь-які запитання про мотивацію журналістів.

Зібрані факти Юлія Жешко перетворює на докази... незрозуміло чого, насправді: «Три часа "бессрочной" акции оценили по сто гривен за час. Мы узнали [цікаво, в кого, якщо всі “гидують”? — MS] — час такого стояния в Киеве стоит минимум 200 гривен. В чей карман уходит половина суммы — догадаться не сложно». По-перше, взагалі-то, складно: Рабіновичу? Тим, хто видає гроші? Охоронцям акції? По-друге, весь цей аргумент — примітивний софізм: якщо зазвичай акції дорожчі, це ж не означає, що в якомусь магічному місці всім виділяють однакові гроші, а організатори потім віддають їх мітингувальникам. Можливо, ця акція просто дешевша.

Фінал сюжету викликає інше запитання: чи переслуховували / перечитували журналісти те, що оприлюднили в ефірі: «На самом деле этот блокпост Рабиновича против НБУ и его руководителей в первую очередь выгоден власти. Никто из украинского политикума не хочет стоять за такое життя этого нардепа. Очень уж хорошо его знают. Власть тоже знает, и как может помогает. И всхлипывает, видя разницу в деньгах между 7000 и 400». Серйозно, що мали на увазі журналісти? Як перше речення пов’язане з другим? Чому «політикум» та «влада» «знають» Рабіновича по-різному? Чому «владі» вигідний протест проти НБУ? Що означає «никто из политикума не хочет стоять»? Як допомагає влада? Чому вона «всхлипывает» і хто саме в цій ситуації її уособлює? Яку думку аж так закамуфльовано намагалися передати «Подробности»?

14 вересня вийшов іще один сюжет. Тепер за справу взялася кореспондентка Оксана Григорьєва: «Все так же в десять из людей формируют колонны, как бурлаков тянут к Нацбанку[...] Но тут перед массовкой появляется нардеп, взбирается на привычный подиум и начинает клеймить "Интер" и "Подробности" за вчерашний сюжет. Особенно его задели кадры проплаты всего этого действия и запахи. Риторика как у совдеповского пропагандиста. Перевирая факты, нардеп только в конце, наконец-то, вспомнил, где он и зачем все это». Нагадуємо, що цитуємо випуск новин і ці слова належать журналістам.

У сюжеті акцію коментують також «громадські активісти» та перехожі, потім «Інтер» проводить ще одне міні-розслідування — домовляється про купівлю власного мітингу.

І на завершення: «Простая как угол арифметика. Нардепу Рабиновичу 7 дней этойбессрочной, но длящейся реально с 10 утра до 13 акции у стен НБУ обошлись в 22 миллиона гривен. Это если 6 тысяч, а не 400 человек, как он клянется спонсорам. Куда и кому идет это довольно существенное разница в деньгах. Мы не забудем об этом спросить у НПК. Зато уже неделю место для митингов реально обманутых вкладчиков или других партий у стен Нацбанка попросту заблокировано. А сам Рабинович при этом весьма неплохо при этом себя чувствует. По крайней мере, у нардепа есть два солидных дома. Вот один из них. Он находится в столице. А другой расположен в Киевской области в Козине, который называют поселком миллионеров. Нардеп из скромности может умолчать о них, а мы вам их покажем в ближайших выпусках “Подробностей”». Інформаційний привід для цих сюжетів «Інтер» не оголошує.

І, звісно, можливо, акції партії «За життя» справді проплачені. Але сюжет «Інтера» теж не виглядає зробленим із суто журналістських міркувань. Принаймні, журналісти згадали би, що в партії «За життя» два лідери. Чи назвали хоча б якісь інші приклади проплачених мітингів. Чи не використовували б особисті образи в інформаційних повідомленнях. Чи не присвячували б одній людині цілі цикли критичних сюжетів. Загалом, розуміємо тих «експертів» та «журналістів», що відмовилися це коментувати.

Тележурналісти прорвалися через тему Саакашвілі майже без порушень

«Прорив» Михеїла Саакашвілі в Україну 10 вересня очікувано сколихнув телевізійне середовище. «Україна» навіть тимчасово перестала випускати сюжети про злочини екс-губернатора, аби розповісти про його актуальні пригоди. Варто віддати журналістам належне, відвертих перекосів у жодну зі сторін конфлікту вони, принаймні в перші дні, не допускали. Але деякі канали все ж трішки вийшли за межі журналістських стандартів.

На ICTV, наприклад, 11 вересня обрали коментар Арсена Авакова, де той порівнює Михеїла Саакашвілі із сепаратистами: «Я поймал себя на мысли, что это — копия 14-го года. Контрольно-пропускной пункт "Изварино". Люди, которые кричали "Россия!", и только флаги были не украинские, а русские». Цей же коментар можна було почути й на «1+1», хоча інші канали обійшлися менш емоційними висловлюваннями міністра.

На телеканалі «Україна» поставили своєрідний рекорд дисбалансу в коментарях по темі. Тут проти однієї позиції Саакашвілі озвучили одразу шість заяв інших політиків та чиновників: Петра Порошенка, двічі Арсена Авакова, Олега Ляшка, Юрія Луценка та прес-офіцера прикордонної служби.

На «1+1» тему специфічно розділили. Другий матеріал випуску складався з позицій Саакашвілі та спростувань Авакова, перший — був цілковито позбавлений коментарів грузинського екс-президента. Починався цей сюжет при цьому аж занадто драматично: «Жахливі кадри. Одні українці з гаслом "Слава Україні" б'ють інших українців, які охороняють державний кордон. Беззбройних прикордонників та поліцейських відтісняють, шарпають, кидають на землю. Це для того, щоб провести в Україну одну людину — Михеїла Саакашвілі. Деякі відверто провокують».

Але найбільше суб’єктивізму до свого сюжету додали журналісти СТБ. Ось кілька цитат: «Потовкли прикордонників. Протягли Саакашвілі. Прихильники Міхеля Саакашвілі буквально упхнули його в Україну. Все відбувалося доволі грубо і публічно», «Навряд чи хтось міг передбачити такі масштаби і наслідки дійства, адже під час прориву Саакашвілі закон був просто розчавлений», «Він не показує документів та не чекає в черзі, його буквально пропихують через шеренгу прикордонників. Зо два десятки правоохоронців дістають поранень». Сам матеріал називається «Стидовище на кордоні».

На «Інтері» ж пропіарили на події «Опозиційний блок»: «“Бездарной пьесой” назвали в "Оппозиционном блоке" историю с Саакашвили. По мнению политиков, ситуация эта говорит о глубочайшем кризисе власти. И может привести к национальной катастрофе[...]Изменить ситуацию, по мнению оппозиционеров, могут досрочные выборы».

12 вересня ситуація, практично, повторилася. Цього дня йшлося про вручення Саакашвілі протоколу про адмінпорушення при перетині кордону. «Україна» знову подала чотири коментарі у відповідь на один коментар адвоката Саакашвілі. «1+1» знову навіщось розділив коментарі екс-губернатора та його противників на два різних матеріали. А от «Інтер» узагалі не повідомив, що думають захисники «грузинського реформатора».

Наступного дня, в середу, 13 вересня, активне висвітлення новин навколо Михеїла Саакашвілі закінчилося. Продовжила критикувати його лише «Україна», що ще передала заяви у виконані Олега Ляшка (14 вересня) та анонімної новини про буцімто порушення Саакашвілі правил дорожнього руху (15 вересня).

Тож загалом телевізійні новини радше впоралися з темою. Серйозні порушення можемо констатувати лише на СТБ, де сюжет збагатили занадто великою кількістю власних висновків, на «Інтері», де на темі пропіарили «Опоблок», та на «Україні», що подала критику Саакашвілі від, здається, всіх, хто її висловлював. Будемо сподіватися, що ці порушення й лишаться найсерйознішими.

Перевагу на телеканалах отримали такі політики й політичні сили:

Петро Порошенко — цього тижня Президент з’явився в шести піарних повідомленнях. По два позитивних матеріали випустили ICTV та «Інтер», по одному — 5 канал та «Україна».

Володимир Гройсман — прем’єру цього тижня виділили лише три піарну появи. Дві на ICTV та одну на «Україні».

Юлія Тимошенко — лідерка «Батьківщини» цього тижня з’явилася в одному піарному сюжеті на «Інтері».

Олег Ляшко — «головний радикал» двічі з’являвся в ефірі «України».

Сергій Каплін — депутат БПП цього тижня з’являвся на «Інтері» тричі.

Арсеній Яценюк — екс-прем’єра один раз пропіарили на «Україні».

«Опозиційний блок» — партія цього тижня отримала піарну першість у новинах і чи не вперше посунула з п’єдесталу Ріната Ахметова. Сім сюжетів у перемогу «Опоблоку» вніс «Інтер» та один — «Україна».

Віктор Пінчук — на хвилі свого форуму YES у піарну журналістику потрапив Віктор Пінчук. Йому подарували п’ять сюжетів — два на ICTV та по одному на СТБ, «Інтері» й «Україні».

Володимир Мунтян — «Інтер» продовжує піарити духовний центр «Відродження», цього тижня спростовуючи негативні чутки навколо нього та розповідаючи про благодійність організації.

Критика:

Михеїл Саакашвілі — три критичних сюжети, зокрема з анонсами критичних спецрепортажів, випустили про екс-губернатора на «Україні».

Вадим Рабінович — політика двічі критикували на «Інтері».

Загалом експерти «Детектор медіа» нарахували протягом тижня 50 сумнівних матеріалів: дев'ятнадцять на «Інтері», сімнадцять на «Україні», сім на ICTV, п’ять на «1+1» та по одному на 5-му й СТБ.

Детальніше про читайте в публікації «Невтомна Саакашвіліада. Моніторинг теленовин за 11–17 вересня 2017 року».