Замовчати все. Як журналісти ігнорують реальність заради чужих інтересів
Замовчати все. Як журналісти ігнорують реальність заради чужих інтересів
Підсумки моніторингу порушень журналістських стандартів у щоденних новинах центральних телеканалів, що його здійснює громадська організація «Детектор медіа», за період 1–6 травня 2017 року.
Головними подіями тижня стали: святкування Міжнародного дня солідарності трудящих, роковини подій 2 травня в Одесі.
Микола Мартиненко та грузинська мафія
Третього травня мав відбутися розгляд апеляції, поданої прокуратурою у справі екс-нардепа Миколи Мартиненка. Прокуратура вимагає замінити запобіжний захід: замість перебування «на поруках» у народних депутатів та міністрів — на 60 діб утримання під вартою з альтернативою застави в розмірі 300 млн гривень. Та оскільки 3 травня до Апеляційного суду Києва не надійшли документи із Солом’янсього суду, засідання довелося перенести.
Проте повідомлення про суд журналісти все одно зробили. Особливо виділилися «Інтер» та «Україна». На обох каналах суть новини про перенесений суд чомусь звелася до критики Саакашвілі.
У «Сегодня» новина складалася з начитки ведучої (факту того, що справу перенесли) та коментаря підсудного. Причому коментаря не про перенесення суду, а про НАБУ та грузинську мафію: «НАБУ діє разом із своїми патронами з грузинської мафії наступним чином — безпідставний арешт, утримання під вартою і піар. Тому, що вони готуються до виборчих кампаній — переміняти керівництво НАБУ, але оставити дійсно професіоналів, а не тих, хто в себе на Батьківщині забоявся відповідати перед законом. Я маю на увазі, грузинську бригаду». Більше нічого про справу не розповіли.
«Інтер» виявився трохи багатослівнішим: тут, крім самого факту перенесення справи, згадали ще про тисняву в залі суду й надали невеличке слово прокуратурі. Представник правоохоронців заявив про причину подання апеляції: «Саме застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, воно було зпорушенням. Не всі депутати знали взагалі, в чому він підозрюється».
Сам Мартиненко отримав одразу дві можливості висловитися (це крім тих його позицій, що переказали журналісти). Одна з заяв Мартиненка при цьому суду взагалі не стосується: «Неадекватні дії, тому що НАБУ діє разом зі своїми патронами з грузинської мафії наступним чином: безпідставний арешт, утримання під вартою й піар, тому що вони готуються до виборчих компаній. Їм здається, що вони на цьому зароблять політичний капітал».
Дотого ж канали замовчують значну частину справи. По-перше, позицію прокуратури щодо «грузинського сліду» в справі. Артем Ситник за п’ять днів до виходу сюжетів заявив, що це «маячня». Телеканалам навіть не треба було звертатися по коментарі, позиція сторін щодо прямого звинувачення була в інтернеті. Промовчали тут і про реальні причини подання апеляції — в НАБУ вважають, що існують ризики втечі підозрюваного з країни, та й узагалі вихід на поруки міністрів із «Народного фронту» виглядає підозрілим.
Те, що на «Інтері» евфемістично пояснюють як «не всі депутати знали взагалі, в чому він підозрюється», на «Українській правді», скажімо, описують прикладом міністра Омеляна, який не був знайомий із підозрюваним узагалі й буцімто підписав заяву про видачу на поруки через тиск із боку Арсенія Яценюка. І це насправді найцікавіший момент повідомлень. На «Україні» «Народний фронт» піарять найчастіше серед українських каналів. Але на «Інтері» його не просто найбільше критикують, а ще й час від часу звинувачують у державному перевороті. Тож така стримана розповідь про справу члена політради цієї партії дивує. Хіба що справа не в тому, до якої партії належить Мартиненко, а в тому, яка партія намагається його врятувати: Блок Петра Порошенка — як відомо, його якраз на «Інтері» дуже підтримують.
«Інтер» знову за своє. За проросійське
Третій тиждень поспіль триває епопея телеканалу «Інтер», що став особливо активно підігравати Росії, ігноруючи українську позицію та необхідний для сприйняття інформації бекґраунд. А ще зводити всі міжнародні події до Мінських домовленостей, навіть якщо вони згадуються побіжно й не становлять суті новини.
Так вийшло й 2 травня, коли канал розповів про зустріч Володимира Путіна та Ангели Меркель. «Альтернативы Минским договоренностям нет. Нормандскому формату тоже. Это по сути главный результат переговоров Ангелы Меркель и Владимира Путина в Сочи», — заявила ведуча Катерина Лисенко.До коментарів із приводу «Мінського процесу» далі, власне, зводиться увесь сюжет. Кореспондентка Тетяна Логунова розповідає:«Германия настаивает на прекращении огня, а уже потом постепенной, но полной реализации Минских соглашений. Россия хочет ускорить выполнения политической части Минска. Едины Меркель и Путин в одном: альтернативы Минскому процессу нет и нужно тщательно расследовать подрыв автомобиля миссии ОБСЕ». Далі свої думки з приводу Мінська висловлюють самі згадані політики. Українські експерти чи політики, звісно, нічого не коментують та не оцінюють. Заяви Меркель про необхідність відновлення контролю над кордоном тут теж якось опускають.
Крім «Мінського процесу», до повідомлення просочилося обговорення ймовірного втручання Росії в німецькі вибори. У сюжеті «Інтер» передав, зокрема, цю цитату Путіна: «Мы никогда не вмешиваемся в политическую жизнь, политические процессы других стран. И нам бы очень хотелось, чтобы в нашу политическую жизнь и во внутреннюю жизнь России никто не вмешивался».Будь-які журналісти в цій ситуації неодмінно згадали би величезний перелік доведених ситуацій, коли Росія втручалася в політичне життя інших країн: вибори на Донбасі, вибори у США, підтримка Асада в Сирії, збройні сили в Молдові, суди Литви. І це за останні півроку. Але на «Інтері» просто пішли далі, до ще яскравішого замовчування.
У наступному сюжеті випуску Катерина Лисенко згадує про телефонні перемовини Путіна і Трампа й заявляє: «Это первый разговор президентов после американского ракетного удара по сирийской авиабазе. Его в России назвали актом агрессии против суверенного государства». При цьому американської позиції в повідомленні немає взагалі (Штати атакували базу, з якої сирійській уряд буцімто задіяв хімічну зброю проти населення)! Ситуація парадоксальна: журналісти подають оцінку події від формально не задіяної сторони, але ігнорують позицію безпосереднього ініціатора подій. Ще цікавіше, що Росія чи не єдина підтримує режим Асада, зокрема й такими заявами, про що на «Інтері» чомусь мовчать і фактично допомагають Путіну.
Поминальний піар
Розповідаючи про траурний мітинг в Одесі 2 травня, лише два телеканали подали синхрони політиків — «Інтер» та «Україна».
Телеканал «Україна» у своєму повідомленні згадує про представників парламенту, що поклали квіти на могили жертв та відвідали молебень. А де на «Україні» молебень, там, як відомо, й Вадим Новинський:«Мы помним о погибших невинно убиенных людях не только сегодня, а 365 дней в году. И мы помним о них, молимся о них. И стараемся вместе с родственниками преодолеть последствия этой страшной трагедии».Вадим Новинський постійно фігурує в новинах «Інтера» та «України», що пов'язані із навколоцерковними подіями. Його піарили і під час Різдва і під час Пасхи. Крім того, він буцімто має значний вплив в УПЦ(МП).
«Україна» — єдиний канал, який подав коментар очільника облдержадміністрації Максима Степанова, буцімто пов’язаного з «Народним фронтом»: «У нас все спокойно. Мы обеспечиваем самое главное — мы обеспечиваем порядок, мир, спокойствие в течении дня. Слажено работают правоохранительные органы».
Але справжній політичний бенефіс відбувся на «Інтері». Після репортажу з поминальних подій канал випустив одразу два окремих суто піарних матеріали. Катерина Лисенко розповідає: «Почтить память погибших в Одессу приехали народные депутаты». Цілих чотири хвилини тут виступають Вадим Новинський, Юрій Бойко та Микола Скорик. Заяви депутатів майже не стосуються самих подій і зосереджені на критиці влади. Починається матеріал із критики правоохоронців: за словами вдови одного з учасників конфлікту, на її чоловіка намагаються «повісити» злочини 2 травня. Тут же на сцену виходить Юрій Бойко: «Следствие вообще не ведется, блокируется. И мы помогли родственникам погибших дойти до Европейского суда по правам человека». Також один зі співголів «Опоблоку» бере на себе критику мера Труханова й піар на пам’ятнику загиблим: «Заблокировала власть, не дали установить знак, вообще. Мы уже привезли его, была договоренность, он [Труханов]мне лично обещал. Он обещал мне, что этот памятный знак будет установлен и сам инициировал решение сессии, чтобы его не ставить».
Далі канал повторює той же коментар Новинського, що використали на «Україні», але в довшому варіанті. Політик тут згадує також про провокації на 2 травня: «Мы[хто?] знаем, что здесь планировались провокации различного рода, но мы никому не дадим шанса эти провокации осуществить с нашим участием[А без їх участі?]».
Тут же «Інтер» подає приклади таких «провокацій». І в них таки взяв участь «Опоблок»: «Первыми о провокациях сообщили трое депутатов от Оппозиционного блока одесского облсовета. Восемь часов двоих из них при участии радикалов блокировали на дороге сотрудники СБУ и вручили повестки с требованием — явиться на допрос. Еще у одного — провели обыск».
Закінчується повідомлення синхроном Миколи Скорика, який майже іронічно в рамках сюжету заявляє, що в поїздці депутатів немає жодної політики: «Сегодня многих наших коллег вызывают к следователям, проводят обыски. Мы знаем, что на Куликовом поле готовится много провокаций. Пока не будут нормальные памятники установлены, мы будем воздавать память погибшим так как это возможно, чтоб не было разговоров, что мы пытаемся в этом делать политику. В этом нет никакой политики».
Одразу після заяви про «відсутність у цьому політики» Микола Скорик дав кореспонденту «Інтера» повноцінне інтерв’ю і здогадайтеся, з чого складалася розмова. За сім хвилин він устиг покритикувати правоохоронців, інші опозиційні партії, провокації проти обласних членів «Опоблоку», мера Труханова й просто українську владу.
ICTVвипустив сюжет про покоління, яке працює на Пінчука
Першого травня до «Дня всіх трудящих» «Факти» на телеканалі ICTV вирішили випустити сюжет про сімейні покоління, які працюють в одній галузі: «Часто трапляється, що в одній родині, з покоління у покоління, обирають одну й ту саму професію. Зокрема, бувають династії лікарів, педагогів і навіть робітників заводу. Що змушує молодь наслідувати старших? Дізнавались наші журналісти».
Щоправда, ні про лікарів, ні про педагогів далі не згадують, а головним героєм матеріалу виступає завод Віктора Пінчука «Інтерпайп». «Востаннє на заводі Борис Перков був дев'ять років тому. Відтоді тут багато змін. Виробництво розширили, працювати стало легше завдяки автоматизації процесів», — розповідає кореспондент Христина Вангеляускайте.Надалі майже в кожному закадровому тексті журналістів і в кожному (!) синхроні членів сім’ї Перкових звучить та чи інша похвала заводу Пінчука. Борис Перков, наприклад, заявляє, що на заводі «очень технологично всё, современно». Онук Бориса Ілля хвалиться, що підприємство відправляє товар у Європу, й заявляє, що пішов сюди працювати, бо бачив, яку насолоду приносила робота на заводі родичам. Журналісти тим часом розповідають про кар’єрні ліфти: «Починав учнем токаря. Згодом очолив колесопрокатний цех», а пан Борис згадує, що підприємство чи не перше, ще в 1975 році, отримало знак якості.
Історія іншої «династії», Перчикових, теж замішана на піарі: «Здесь работал мой муж. Здесь работал их брат. Здесь работал их дядя, то есть родной брат отца. Ну и как то выбор особенно не стоял, потому что здесь всегда было интересно. Здесь всегда была достойная заработная плата».Також ми дізнаємося, що саме тут Ольга Перчикова зустріла свого чоловіка й навіть удома розмовляє з ним про роботу на заводі: «Мы выясняли все тонкости, анализировали, где какой прокол и почему». А її донька Тетяна вважає роботу «життям» та «другою сім’єю»: «Это наука, и опыт, это общение, это знание. Это жизнь, это вторая семья». Закінчитися сюжет, очевидно, мав тим, що й найменша з Перчикових планує піти сюди на роботу, от тільки начитка в матеріалі є, а відповідних кадрів немає. «До розмов дорослих уважно прислуховується Валерія. Думка продовжити родинну справу міцнішає і в її голові», — під цей закадр кореспондентки троє людей (уже згадані Ольга й Тетяна і якийсь чоловік) ідуть по заводу. Ніякої Валерії ні до, ні після не показують.
Тобто весь матеріал про «династії» на ICTV обмежився таким собі промороликом про те, що завод Пінчука — інноваційний та якісний, тут можна стрімко піднятися кар’єрними сходами й навіть знайти свою майбутню половинку. При цьому на питання «Що змушує молодь наслідувати старших?»журналісти так і не відповіли (крім звісно, «насолоди» від роботи, яку вони бачать). Чи не пов’язане таке працевлаштування зі зв’язками, що встановили на підприємстві їхні родичі? Чи вистачає в Дніпропетровській області іншої роботи для молоді? Що про «трудові династії» в сучасному світі думають психологи та соціологи? І головне, чи існують сімейні професії десь, крім заводу Пінчука?
Іще раз про Віктора Пінчука та сім’ї згадали 4 травня, розповідаючи історію родини загиблого воїна АТО, в якій народилося троє дітей. Ведуча в підводці нагадала, що «виходжувати їх допомогло обладнання встановлене фондом Віктора Пінчука у рамках програми "Колиска надії"». На цьому піар бізнесмена в сюжеті нарешті завершився.
Перевагу на телеканалах отримали такі політики й політичні сили:
Петро Порошенко — цього тижня про Президента випустили всього один незбалансований матеріал на телеканалі «Україна».
Володимир Гройсман — лідера уряду цього тижня пропіарили всього двічі. По разу на «Україні» та «Інтері»
Олег Ляшко — тиждень виявився настільки інформаційно ненасиченим, що лідер Радикальної партії очолив піарний рейтинг. Його чотири рази піарили на «Україні».
Сергій Каплін — члена «БПП» цього тижня двічі піарили на «Інтері» та один раз на «Україні».
«Батьківщина» — політична сили починає потроху нарощувати інтенсивність піару. Цього тижня матеріали з її незбалансованою участю можна було по разу побачити на ICTV та «Україні».
«Опозиціний блок» — в інтересах партії вийшло шість матеріалів. П’ять на «Інтері» та один на «Україні».
Леонід Кучма — позбавлені новинності заяви президента можна було двічі почути на ICTV та один раз на 5-му каналі.
Компанія «Рошен» — про благодійність компанії в новинах розповідали двічі. По разу на ICTV та «Україні».
Критика:
«Нафтогаз» — компанію двічі атакували на «Інтері» з тих самих приводів, що й три тижні тому. Головним чином через розмір зарплат керівництва.
«Народний фронт» — членів партії (але не підсудного Миколу Мартиненка) двічі критикували на «Інтері».
Олег Ляшко — «головний радикал» лишається у ворогах «Подробностей», хоча цього тижня йому дісталося лише раз.
Загалом експерти «Детектор медіа» нарахували 43 сумнівних сюжети протягом тижня. Це один із найменших показників цього року. Дев'ятнадцять із них були на «Україні», сімнадцять — на «Інтері», сім на ICTV, лише один на 5му каналі.
Детальніше про це читайте в публікації «Першотравневий “зашквар” і “махач”. Моніторинг теленовин за 1–6 травня 2017 року».