Про те, як регіональні медіа дотримувалися стандартів у вересні 2022 року, читайте тут.

Українські регіональні медіа традиційно найгірше дотримувалися стандартів балансу думок та повноти в січні 2023 року. За якістю публікацій друковані видання випереджали онлайн-медіа (10,2 та 9,9 бала із 12 можливих). Така ситуація спостерігається віддавна і в цілому нагадує ту, яку експерти Інституту демократії імені Пилипа Орлика фіксували до повномасштабного вторгнення.

Пояснити це можна тим, що видання не віддавали перевагу власним публікаціям, а вміщували офіціоз, передруки, а також публікували короткі інформаційні формати, не додаючи альтернативних позицій або ж бекґраунду. Так, наприклад, у деяких ЗМІ ми читали про місцевого чиновника, який передав громаді автобуси, а от представникам громад слова не дали. Або ж дізнавалися, що представники місцевої влади відвідали довгожительок, а от від самих довгожительок також нічого не чули. На жаль, передруковуючи контент, у тому числі «паркет» чи «офіціоз», регіональні журналісти не завжди замислюються, для чого саме такий контент потрібен: для рекламування чиновників та політиків або ж для інформування суспільства. Звісно, при цьому знижувалися оцінки за стандарти.

Такими є результати моніторингу регіональних друкованих та інтернет-медіа, який 23–29 січня провів Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні. Дослідження здійснювалося у восьми регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Чернігівській, Закарпатській, Одеській, Сумській, Полтавській, Хмельницькій областях. Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами. Матеріал із підсумками дослідження, що стосується тематики медіа, читайте тут.

У кожному з восьми регіонів експертна група ІДПО відібрала по чотири друкованих видання, якщо такі продовжували виходити, та чотири онлайн-видання, які вміщують суспільно вагомий контент, є популярними у своєму регіоні / районі. Загалом на стандарти оцінили 1024 матеріали. Кількість онлайн-видань у вибірці була збільшена: якщо газети з якихось причин не виходили, їх заміняли на регіональні сайти новин.

Газети

Загальна оцінка друкованих видань — 10,2 балів із 12 можливих. Такий саме результат газети демонструють уже протягом трьох хвиль моніторингу (оцінка коливається в межах 0,1 бала).

Баланс думок (1,1 із 2 балів максимум). Найгірший результат у видань Сумщини — 0,4 та Хмельниччини — 0,6. Ці регіони відстають за показником уже другу хвилю моніторингу поспіль.

На Сумщині найвища оцінка в газеті «Білопільщина» — 0,56. Дещо менше дотримувалася стандарту «Перемога» — 0,5. «Наш край» — 0,31 бала. Найнижча оцінка за критерій у «Путивльських відомостей» — 0,25.

Експертки, які оцінювали медіа Хмельниччини, зауважили, що баланс думок є тільки у третині газетних матеріалів регіону. Це, до речі, впливає й на стандарт повноти. Для прикладу, в тексті газети «Подолянин» про ювілярів, які відсвяткували 90 та 95 років, їм навіть слова не надали («Подолянин»).

На Чернігівщині низькі оцінки за баланс експерти пояснюють тим, що в газетах було багато коротких безособових повідомлень.

Повнота й відокремлення фактів від коментарів на одному рівні — 1,7.

На Полтавщині за відокремлення фактів від коментарів найнижчу оцінку отримала «Лубенщина» через те, що майже в кожному матеріалі, в тому числі в інформаційних, були оцінки автора. У тексті про сертифікацію вчителів читаємо, що «експерти-педагоги діяли і надихали вчителів». Проте краще було би почути самих учителів — чи справді їх надихали? У деяких текстах вміщували подяки чиновникам. А от у «Зорі Полтавщини» спостерігалася проблема зі стандартом повноти, але це не дивно, бо майже кожна четверта публікація газети — це офіціоз, де про повноту не йдеться.

Не дуже уважно до повноти ставилися й одеські видання: «Одесская жизнь» та «Курьер недели». А газета «Чорноморські новини» час від часу відходила від стандарту відокремлення фактів від думок через схильність деяких авторів до публіцистичності.

Достовірність — 1,8.

Порушення цього стандарту можна пояснити наявністю в деяких видань недостовірних посилань або ж посилань на узагальнені джерела: «у пресслужбі заявили», «у відомстві пояснили» (але хто ж у такому разі буде відповідати за інформацію?). Також траплялися посилання загалом на соцмережі, а деякі фото в газетах підписували «фото Google.com».

А от стандартів доступності та відсутності мови ворожнечі дотримувалися найкраще — 1,9 і 2.

Хоча в деяких виданнях експерти знайшли порушення. Так, у газеті «Вісник Ч» в інтерв’ю щодо активних бойових дій на Чернігівщині декілька разів було вжито вислови «орки» і «кацапи», в тому числі в запитаннях журналістки: «Багато орків там було?», «Багато ще орків ловили після звільнення?». Експерти, що моніторили ЗМІ регіону, нагадують рекомендації КЖЕ: «Комісія не рекомендує використовувати це слово [орки] в журналістських матеріалах інформаційних жанрів, а прямо називати російських воєнних злочинців — російськими воєнними злочинцями, без евфемізмів». У цьому випадку, за збереження оригінальної лексики респондента, журналістові у своїх запитаннях варто уникати емоційної складової, зазначили експерти.

Сайти

Середня оцінка за дотримання стандартів на сайтах — 9,9 із 12. Із серпня бал знижується некритично на 0,1–0,2.

Баланс думок — 1. Найнижчі бали на Донеччині, Сумщині та Хмельниччині.

Експерти із Хмельниччини уже вкотре фіксують традицію деяких медіа писати про події, не перебуваючи на місці.

«Журналісти послуговуються офіційними ресурсами, тож доносять до читачів тільки частину інформації. Наприклад, у тексті сайту “Поділля news” “8 громад Хмельниччини отримали нові шкільні автобуси” (від 25 січня): читаємо: “Сьогодні так само 9 автобусів передали у 8 громад краю. По одному автобусу отримали Антонінська, Зіньківська, Ізяславська, Летичівська, Полонська, Староостропільська та Старосинявська громади, два — Городоцька. Ключі від цього транспорту вручив начальник Хмельницької ОВА Сергій Гамалій. Очільник області також запевнив, що робота з оновлення шкільних автопарків триватиме і надалі, аби діти могли комфортно та швидко діставатися до закладів освіти”… На фото: начальник ОВА передає (кому?) ключі. Одначе коментарів від представників громад, освітян немає. Добре, що є світлина. Чи вважати її доказом збалансованості і повноти інформації?» — коментує координаторка експертної групи Любов Василик.

Схожа ситуація й на деяких інших сайтах. Розповідають про роботу чиновників, політиків, але «забувають» запитати представників громад, як вони цю роботу оцінюють.

Повнота — 1,6 бала. Цей бал можна пояснити великою кількістю републікованих матеріалів.

Наприклад, онлайн-видання Закарпаття вміщували тексти із соціальних медіа без належного редагування. Через офіціоз і надзвичайно короткі повідомлення без бекграунду низькі оцінки мали полтавські сайти «Новини Полтавщини», «Коло» та «Ехо». Експерти, що моніторили медіа Чернігівщини, зазначили: незбалансовані матеріали, як правило, мали й проблему з повнотою. У публікаціях не завжди були представлені різні точки зору. Ось, наприклад, як онлайн-видання інформували про хід судової справи щодо позбавлення повноважень міського голови Владислава Атрошенка: більшість інформаційних сайтів, за винятком видання «Час чернігівський», подавали цю інформацію однобічно, здебільшого з коментарями Віталія Кличка чи соратників міського голови.

Достовірність, відокремлення фактів від думок — 1,7 бала.

Стандарту достовірності на Полтавщині найгірше дотримувалися сайти «Коло» та «Ехо». Перший сайт час вміщував публікації із заголовком «Який сьогодні день», там повідомляли про прикмети — що можна й чого не можна робити. Звісно, достовірною таку інформацію важко назвати. У виданні «Ехо» стандарт достовірності та відокремлення фактів від думок страждав через неналежно марковану рекламу, наприклад, повідомлення про інтернет-магазини або ж казино.

Експерти, які моніторили донецькі медіа, знайшли тексти, оприлюднені без вказівки на джерела, на сайті «Вчасно». Тетяна Строй пояснила це так: «Сайт під час моніторингової хвилі був у процесі трансформації, тому новини за 23–26 січня в основному розміщувалися на фейсбук-сторінці та телеграм-каналі цього медіа, і деякі новини не містили посилання на джерела».

На Сумщині експерти зауважили про «розмиті» посилання, коли журналісти не вказують конкретну людину-джерело. Наприклад: «Керівник Сумської обласної прокуратури повідомив про підозру голові однієї з районних військових адміністрацій Сумської області, неналежне виконання службових обов’язків якого призвело до незаконної націоналізації майна (ч. 2 ст. 367 КК України)». Чомусь прізвище прокурора не було названо.

Доступність та відсутність мови ворожнечі також мали найвищі оцінки і на сайтах — 1,9 і 2 бали.

Хоча все ж поодинокі приклади поширення мови ворожнечі є на сайтах Хмельниччини, в текстах «Хмельничан попереджають про румунське печиво з речовиною, що викликає параліч» (ВСІМ) та «Бійка в магазині за участю помічника депутата міської ради: розповідь очевидиці» (ВК). «В останньому тексті взагалі порушені всі стандарти, він насичений агресивними репліками. Журналісти не були свідками події, не з’ясували її суті. Зрозуміло, що конфлікт (якщо він взагалі має суспільне значення) можна було висвітлити, дотримуючись новинних стандартів», — розповідає координаторка експертної групи Любов Василик.

Під час повномасштабного вторгнення проблеми, що викликають порушення стандартів, у цілому залишаються тими самими: намагання журналістів передовсім заповнити шпальти і стрічки контентом без уваги до його якості. Так, розповідаючи про лікування хвороб часником чи квашеною капустою або ж чи можна сьогодні стригтися, видання, звісно, не дотримуються більшості професійних стандартів. Передруки з офіційних джерел також переважно не обробляються, тому здебільшого лідери за розміщенням офіціозу мають і низькі оцінки за стандарти. Цікаво, що деякі сайти, вміщуючи хроніку від силових структур, навіть лінуються додати лінки на подібні матеріали, що було б якою-не-якою реалізацією принципу повноти.

Хоча, звісно, повномасштабне вторгнення вплинуло й на те, що деякі видання вимушені працювати в евакуації далеко від місць, про які вони пишуть (тож збільшується кількість передруків та необробленої офіційної інформації), а деякі залишилися без своїх журналістів, які виїхали через війну в інші регіони чи країни. Тому на звичні проблеми регіональних ЗМІ накладаються ще й труднощі воєнного часу.

Проте все ж маємо відзначити й ті видання, які експерти з регіонів назвали найкращими:

1. «Вільне радіо» (Донеччина),
2. «Наше місто» (Дніпро),
3. «Час Чернігівський» (Чернігівщина),
4. «Кременчуцька газета» (Полтавщина).

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) використовує методологію моніторингу, розроблену ІДПО в рамках проєкту «У-Медіа» спільно з Інститутом масової інформації та неурядовою організацією «Телекритика» (зараз «Детектор медіа») і оновлену Інститутом демократії в 2016, 2019 та 2021 роках. Видання з вибірки ІДПО:

Донецька область: «Східний проєкт» (Краматорськ), «Знамя индустрии» (Костянтинівка), «Сайт міста Донецька», «Сайт города Краматорска», «Сайт города Мариуполя», «Вчасно» (Покровськ), «Вільне радіо» (Бахмут), «Сайт міста Слов’янська».

Сумська область: газети: «Білопільщина» (громадсько-політична газета Білопільського району); «Наш край» (інформаційний тижневик, Липова Долина); «Перемога» (Краснопільська газета); «Путивльські відомості» (громадсько-політична газета, Путивль); онлайн-видання: «Данкор онлайн», «Голос Конотопа. Незалежний інформаційний портал», «ШосткаNews.City», «Ямпіль INFO. Ямпільське інформаційне агентство».

Полтавська область: газети: «Зоря Полтавщини», «Лубенщина», «Вечірня Полтава», «Кременчуцька газета», сайти: «Коло», «Полтавщина», «Новини Полтавщини», «Ехо».

Одеська область: газети «Вечерняя Одесса», «Чорноморські новини», «Курьер недели», «Одесская жизнь»; сайти: «Думская», «048.ua», «Odessa.online», «Украинская служба информации».

Закарпатська область: газети «Новини Закарпаття», «Панорама Мукачева», «Карпатський об’єктив», «РІО»; сайти: «Ужгород.нет», «Новини Закарпаття», «Мукачево.нет», «Закарпаття онлайн».

Хмельницька область: газети «День за днем» (Шепетівка), «Подільські вісті» та «Проскурів» (Хмельницький); «Подолянин» (Кам’янець-Подільський); сайти «Вечірній Кам’янець», «Всі новини Хмельницька», «Є» та «Поділля News».

Чернігівська область: газети: «7 днів», «Гарт», «Вісник Ч» та «Чернігівщина»; сайти: «462», «Город cn», «Челайн», «Час чернігівський».

Дніпропетровська область: газети «Наше місто» (Дніпро), «Берег надій» (Синельникове), сайти: «Нікополь.Інформатор», «Павлоград.dp.ua» (Павлоград), Gorod.dp.ua (Дніпро), «Днепр вечерний» (Дніпро), «Событие» (Кам’янське), «Кривбас.сіті» (Кривий Ріг).

Наталя Стеблина, аналітикиня Інституту демократії імені Пилипа Орлика