Українські локальні медіа все менше пишуть про війну; особливо це відчутно в газетах. Якщо у вересні війни стосувався кожен десятий матеріал, то в січні контенту, присвяченого війні, — 7,5 %. В онлайн-виданнях показник знизився на 5 % — до 21 %. Натомість увага до категорії «інше» (реклама, поради, привітання тощо) в газетах стабілізувалася на рівні 31 %. Так сталося і з криміналом в онлайн-виданнях. Це свідчить, що рекламний ринок активізувався і на регіональні медіа знов покладаються як на майданчики для поширення в тому числі замовного контенту. Кожен десятий матеріал у регіональних газетах — оголошення чи немаркована реклама.

Війна стала буденністю для українських регіонів і найчастіше висвітлюється в категорії «життя місцевих громад». Адже повідомлення, наприклад, про транспорт, який не ходитиме через відсутність електроенергії, ніби стосується саме життя громади, але ж ситуація є наслідком російських обстрілів. Саме цим і можна пояснити зниження інтересу до теми в медіа.

Інші топтеми видань: кримінал (16,7 % — в онлайні) та життя місцевих громад (16,2 %; 13,9 % — онлайн і друк). Також в онлайні далі багато писали про біженців та переселенців — 11,6 %, натомість для газет пріоритетною була соціальна сфера / охорона здоров’я — 8,7 %.

Жанрова палітра друкованих медіа лишається незмінною: 41,7 % інформаційних жанрів, 10,2 % оголошення та реклама, 7,5 % поради. Майже не траплялися журналістські розслідування, листи в редакцію, рецензії. Ця картина незмінна протягом кількох хвиль моніторингу.

Схожа ситуація і з типами контенту: у друкованих ЗМІ переважали власні публікації — 44 %, запозичених був 31 %, неідентифікованих — 25 %. В онлайні, як і раніше, власних публікацій більше, ніж у газетах — 55,9 %, запозичених — 37,7 %, неідентифікованих — 6,4 %.

Що ж до тональності, то переважала нейтральна: 81,3 % у газетах, 82,3 % в онлайні. Позитивної традиційно було більше в газетах — 12,8 %, ніж на сайтах — 6,7 %. І негативна — 5,9 % у газетах, 11 % в онлайн-виданнях.

Такими є результати моніторингу регіональних друкованих та інтернет-медіа, який 23–29 січня 2023 року провів Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні. Дослідження здійснювалося у восьми регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Чернігівській, Закарпатській, Одеській, Сумській, Полтавській, Хмельницькій областях. Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами.

У кожному з восьми регіонів експертна група ІДПО відібрала по чотири друкованих видання, якщо такі виходили, та чотири онлайн-видання, які вміщують суспільно вагомий контент і є популярними у своєму регіоні / районі. Загалом оцінили 1088 матеріалів у друкованих ЗМІ, 3056 — онлайн. Кількість онлайн-видань у вибірці була збільшена: якщо газети з якихось причин не виходили, їх заміняли на регіональні сайти новин. Тематичні пріоритети видань можна порівняти на графіку нижче.

Газети

Теми

Категорія «інше» — майже третина контенту: 31 %. Найбільше у газетах Закарпаття та Сумщини (39 % та 40 % відповідно). У закарпатських виданнях оголошення, реклама та газетна суміш кількісно випереджали теми війни, соціальної сфери та життя місцевої громади.

На Одещині до категорії «інше» зараховували астрологічний прогноз, прогнози погоди, некрологи, оголошення, цитати й анекдоти. Найбільше такого контенту було у газетах «Одесская жизнь» (14 публікацій) та «Курьер недели» (15 публікацій). Також експерти регіону побачили повернення розважального контенту, особливо анекдотів і цитат.

На Полтавщині найбільше контенту з категорії «інше» було в газетах «Зоря Полтавщини», «Лубенщина» та «Вечірня Полтава». Це оголошення, місячний календар, рецепти приготування сала та інших продуктів, привітання й некрологи тощо. Стурбованість в експертів уже вкотре викликали поради щодо лікування хвороб різними підручними засобами чи продуктами, наприклад, цього разу — квашеною капустою. Такі публікації не містили порад кваліфікованих фахівців, а також посилань на джерела.

Життя місцевої громади — 16,2 %. Майже кожен четвертий матеріал із цієї тематичної категорії публікували видання Дніпропетровщини, Полтавщини та Одещини. Щодо подання теми відзначили «Кременчуцьку газету», яка не просто передруковувала матеріали інших видань на цю тему, але проводила ретельний аналіз зарплат чиновників, кредитів, які взяло місто, висвітлювала дискусію щодо питання тарифів на опалення тощо. Багато власних публікацій про місцеве життя вмістило й інше видання з Полтавщини — «Лубенщина»: відзначення Дня соборності, різноманітні заходи у школах, інтерв’ю з директором центру дитячо-юнацької творчості, репортаж із виставки живопису тощо.

Тема великої війни Росії проти України — 7,5 %.

Часом важко провести чітку межу між темами економіки, життя громад, соціальної сфери та темою війни. Експерти, що аналізували медіа Хмельниччини, пишуть, що більшість тем газет так чи інак позначені війною: забезпечення родин загиблих, збір коштів для армії на культурних заходах, донорство для військових, допомога мешканцям звільнених міст і сіл, спорт у ракурсі благодійного забігу для армії. У друкованих медіа регіону в кожному номері висвітлювали події, пов’язані з повномасштабним російським вторгненням. Найбільше у виданні «Подолянин». Писали про роботу саперів на передовій, потребу в озброєнні на фронті, допомогу волонтерів, зокрема норвезьких, німецьких тощо. Газета «Проскурів» запровадила рубрику «волонтерство».

Видання Одещини також вели хроніку повномасштабної війни Росії проти України. Зокрема, газета «Вечерняя Одесса» продовжила вести рубрику «Украина в огне», «Курьер недели» опублікував розлоге інтерв’ю з героєм війни, який першим зустрів окупантів у Маріуполі, «Чорноморські новини» роз’яснювали ситуацію з трибуналом для воєнних злочинців.

В усіх регіонах майже в кожному числі кожного видання є інформація про загиблих на фронті бійців, їх поховання, спогади рідних та земляків.

На Сумщині другою за значущістю була тема війни — 11 % контенту. Найбільше про війну та допомогу армії розповідали «Наш край» і «Білопільщина». Тема життя цивільних в умовах війни і вимушених переселенців займала ще 5 % списку, не висвітлювали її лише в газеті «Перемога». Експерти пишуть, що при оцінці варто розуміти особливості Сумщини, частина території якої — зокрема й та, де працюють деякі з досліджуваних видань, — є зоною бойових дій. Тому всі три теми (життя місцевих громад, війни та життя переселенців і цивільних під час війни) певною мірою поєднувалися в журналістських публікаціях.

Видання Дніпропетровщини писали про наслідки російського ракетного удару по житловому будинку 118 на масиві Перемога в Дніпрі 14 січня (найбільше — видання «Наше місто»). Йшлося про ремонти в сусідніх вцілілих корпусах, допомога постраждалим, спогади очевидців і тих, хто вцілів у цій трагедії, розповіді про загиблих (зокрема, заслуженого тренера України з боксу Михайла Кореновського). Цій темі присвятили кожен п’ятий матеріал випуску: «Будинок № 118 повертають до життя», «Трагедія на Перемозі: хто має допомогти людям?», «Другий день народження», «Про допомогу постраждалим на Перемозі», «Методика Кореновского», «Жахи пекельної суботи».

Іншими популярними темами в газетах були соціальна сфера — 8,7 %, кримінал — 6,7 %.

Для видань Закарпаття другою за популярністю темою був саме кримінал — тексти, що базувалися на пресрелізах поліції, прокуратури та інших силових структур.

На Полтавщині тему соціальної сфери та охорони здоров’я також подавали через передруки. Хоча позитивно експерти відзначили «Кременчуцьку газету», яка провела важливе дослідження того, як лікарні працюють під час блекауту.

Найменше уваги приділили темам релігії, освіти та науки, а також боротьби проти корупції.

Жанри

В усіх регіонах переважали інформаційні жанри (41,7 %). Половина контенту у виданнях Хмельниччини та Одещини (50 % та 49 % відповідно).

На другому місці оголошення та реклама — 10,2 %. Найбільше на Закарпатті (14 %), Полтавщині (15 %) та Одещині (14 %). Два останні регіони тримають лідерство в цій категорії з вересня.

На Закарпатті були здивовані виданням «Карпатський об’єктив», яке на останній шпальті вмістило фото оголених жінок. «Якщо подивитися на саморекламу видання над цим фото, то може скластися враження, що на сайті є ще більше відповідного контенту», — пише координатор групи Юрій Залізняк.

Поради — 7,5 %. Варто звернути увагу, що цей формат (як правило, запозичених із мережі текстів без належних достовірних посилань та експертної думки) переважає над аналітикою — 6,5 %.

Одеські експерти вкотре відзначили видання «Вечерняя Одесса» та «Одесская жизнь», які вміщують найбільше аналітичного контенту. На Полтавщині якісну аналітику публікувала «Кременчуцька газета».

По 5 % привітань, пресрелізів та художніх жанрів.

Менше 1 % журналістських розслідувань, листів у редакцію, рецензій.

Хоча позитивний приклад спілкування з читачами на шпальтах газети був на Дніпропетровщині. Газета «Берег надій» вмістила 2 % листів у редакцію. Координаторка експертної групи Наталя Назарова повідомляє: «Цей жанр взагалі є традиційним для синельниківського тижневика. Редакція надсилає запити до офіційних установ, щоб отримати і опублікувати фахові роз’яснення, відповіді на запитання, які надходять від читачів. Також газета тримає на контролі, як розв’язується проблема, про яку раніше писали».

А от на Сумщині газети вдавалися до художньо-публіцистичних жанрів — 9 %. Їх найбільше використовувала газета «Перемога» — майже 14 % матеріалів. Експертка Алла Ярова відзначає такі публікації: «Редакція показує життя прикордонних громад не тільки через події, а й через життєві історії різних представників цих громад». Звертається до життєвих історій і газета «Путивльські відомості» — майже 10 %. Запозиченого 31,4 %, неідентифікованого — 25 %.

Найбільше власного контенту у виданнях Хмельниччини та Одещини (74 % та 60 %). Не ідентифікованого — у газетах Закарпаття (54 %).

Тональність

Переважала нейтральна тональність — 81,3 %, позитивної було 12,8 %, негативної — 5,9 %.

Сайти

Теми

Топтеми сайтів: війна (21 %), кримінал (16,7 %), життя місцевої громади (13,9 %).

Найбільше про війну писали сайти Сумщини та Донеччини (27 %).

В основному на сайтах тема повномасштабного вторгнення подавали у форматі хроніки бойових дій або ж інформації про загибель воїнів, вшанування їхньої пам’яті, поховання.

Час від часу писали про роботу волонтерів: видання, які долучалися до збору пожертв, звітували про надану допомогу, або ж інформували своїх читачів, як підключитися до цього процесу.

Онлайн-видання Донеччини висвітлювали як військові дії, так і життя цивільних під час війни. «І навіть коли сайти Донеччини пишуть про спорт (а таких матеріалів 3 %, і переважно — про перемоги!), це все одно про війну, бо ж зрозуміло, що саме вона спричинила переміщення спортсменів до інших міст чи країн, змусила докладати надзусиль для тренувань заради участі у змаганнях», — повідомляє координаторка Донецької експертної групи Тетяна Строй.

Сайти Хмельниччини відстежували інформацію про події на фронті та писали про загиблих земляків. Координаторка експертної групи Любов Василик повідомляє: «Чи не кожного дня йдеться про втрати —  це емоційно важкий контент: “Хмельниччина втрачає Героїв: попрощалися з чотирма захисниками України”, “Сатанівська громада попрощалася з Героєм Сергієм Ціцвірою”, “На Донеччині загинув Василь Войтюк iз Шепетівщини”, “На Донеччині загинув хмельничанин Володимир Васьковський”, “Пішов добровольцем на війну: загинув Сергій Гочарук зі Старої Синяви” — і це лише за один день 23 січня на сайті “Є”. Інтернет-видання пишуть про сподівання України отримати від Заходу зброю, про будівництво українського заводу з виробництва безпілотників, про волонтерську допомогу фронту, співпереживають постраждалим від обстрілів під час ракетних атак на Україну… Особливим драматизмом позначені новини про ситуацію під Бахмутом та Соледаром».

Криміналу найбільше вмістили сайти Одещини — кожен четвертий матеріал (26 %). Однак тут, окрім традиційної хроніки та пресрелізів силових структур, повідомляли про затримання та покарання колаборантів, ухилянтів тощо.

На Хмельниччині в межах цієї теми висвітлювали важливі аспекти: колаборацію, покарання за держзраду, шахрайство на держзакупівлях для армії, корупцію чиновників у тилу, мародерство, незаконний перетин кордону. Але все ж експерти повідомили, що чимало новин стосувалися побутових злочинів, хуліганства, бійок, не таких важливих для суспільства. «Такі матеріали тільки загострюють і без того складну ситуацію, посилюють напругу та депресію. Тому варто такий контент обмежити заради того, щоб не додавати стресу читачам», — зауважила координаторка експертної групи Любов Василик.

Що ж до життя місцевих громад, то для видань Дніпропетровщини та Одещини це топтема. Про це писали більше, ніж про війну (21 % та 20 %).

На Полтавщині життя місцевої громади найретельніше висвітлювали сайти «Полтавщина» та «Ехо». Перше видання стежило за перебігом судового засідання щодо мера міста Полтави, якого підозрюють у розголошення місця дислокації підрозділів української армії; повідомляло про політичне життя регіону, відображаючи точки зору різних партій. Друге видання писало про стратегію розвитку власної громади, роботу волонтерів, прибирання новорічних ялинок тощо.

Популярною темою була тема про життя цивільних в умовах війни, переселенців, постраждалих унаслідок війни, біженців — 11,6 %.

Найменш популярними темами для сайтів були освіта та наука, корупція, зовнішня політика: 1-2 %.

Походження

На сайтах найбільше власних матеріалів — 55,9 %. Менше запозичених — 37,7 % та не ідентифікованих — 6,4 %.

Найменше власних публікацій на сайтах Закарпаття — 11 %. Експерти повідомляють, що чимала кількість запозичених текстів — це кілька речень та інтегроване відео місцевих телеканалів.

Натомість на Хмельниччині (89 % власних текстів) найбільше авторських матеріалів на сайтах «Всі новини Хмельницького» та «Є». На сайтах Одещини власних публікацій ще більше (98 %): це авторський контент, але з посиланнями на прес-релізи офіційних органів. 

Тональність

На сайтах переважала нейтральна тональність — 82,3 %. Негативної — 11 %, позитивної — 6,7 %.

Результати моніторингу показали, що українські регіональні видання вже призвичаїлися до роботи в екстремальних умовах. Деякі газети поновили свою роботу, матеріали на сайтах виходять регулярно. Навіть на тих, що працюють в евакуації.

Онлайн-видання взяли на себе роль хронікерів великої війни, публікуючи переважно гарячі новини або ж офіційну інформацію. Газети ж подавали інформацію про наслідки війни для регіонів через призму життя місцевих громад.

В основному тематичні пріоритети, жанрова палітра, походження матеріалів та їхня тональність залишаються на тому ж рівні, що й до повномасштабного вторгнення. Так, із червня на сайти потроху повертався кримінал, а в газети — «інше» (оголошення, поради тощо).

Для більшості регіональних видань проблемним залишається запозичений контент: деякі видання перетворюються на дайджести чужих новин, сумнівних порад, а також пресрелізів. Звісно, читачів таким змістом привабити важко, тому, щоб підзаробити, видання вдаються до публікації неналежно маркованої реклами, офіціозу та джинси. Отже, страждають професійні стандарти.

Однак усе ж моніторинг показує, що в цілому українські регіональні видання також роблять свій внесок в інформаційний спротив ворогу. Ціла низка видань із вибірки ІДПО вміщує якісний аналітичний контент, допомагає волонтерам фінансово й організаційно, публікуючи оголошення про збір пожертв, ретельно висвітлює справи місцевої політики, а також наслідки російського повномасштабного вторгнення для регіонів.

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) використовує методологію моніторингу, що розроблена ІДПО в рамках проєкту «У-Медіа» спільно з Інститутом масової інформації та неурядовою організацією «Телекритика» (зараз «Детектор медіа») і оновлена Інститутом демократії в 2016, 2019 та 2021 роках. Видання з вибірки ІДПО:

Донецька область: «Східний Проєкт» (Краматорськ), «Знамя индустрии» (Костянтинівка), «Сайт міста Донецька», «Сайт города Краматорска», «Сайт города Мариуполя», «Вчасно» (Покровськ), «Вільне радіо» (Бахмут), «Сайт міста Слов’янська».

Сумська область: газети: «Білопільщина», громадсько-політична газета Білопільського району; «Наш край», інформаційний тижневик, Липова Долина; «Перемога» Краснопільська газета; «Путивльські відомості» громадсько-політична газета, Путивль; онлайн-видання: «Данкор онлайн», «Голос Конотопа. Незалежний інформаційний портал», «ШосткаNews.City», «Ямпіль INFO. Ямпільське інформаційне агентство».

Полтавська область: газети: «Зоря Полтавщини», «Лубенщина», «Вечірня Полтава», «Кременчуцька газета», сайти: «Коло», «Полтавщина», «Новини Полтавщини», «Ехо». 

Одеська область: газети «Вечерняя Одесса», «Чорноморські новини», «Курьер недели», «Одесская жизнь»; сайти: «Думская», «048.ua», «Odessa.online», «Украинская служба информации».

Закарпатська область: газети «Новини Закарпаття», «Панорама Мукачева», «Карпатський об’єктив», «РІО»; сайти: «Ужгород.нет», «Новини Закарпаття», «Мукачево.нет», «Закарпаття онлайн».

Хмельницька область: газети «День за днем» (Шепетівка), «Подільські вісті» та «Проскурів» (Хмельницький); «Подолянин» (Кам’янець-Подільський); сайти «Вечірній Кам’янець», «Всі новини Хмельницька», «Є» та «Поділля News».

Чернігівська область: газети: «7 днів», «Гарт», «Вісник Ч» та «Чернігівщина»; сайти: «462», «Город cn», «Челайн», «Час чернігівський»

Дніпропетровська область: газети «Наше місто» (Дніпро), «Берег надій» (Синельникове), сайти: «Нікополь.Інформатор», «Павлоград.dp.ua» (Павлоград), «Gorod.dp.ua» (Дніпро), «Днепр вечерний» (Дніпро), «Событие» (Кам’янське), «Кривбас.сіті» (Кривий Ріг).