Джинсова солідарність харківських медіа

Джинсова солідарність харківських медіа

8 Жовтня 2012
2814

Джинсова солідарність харківських медіа

Світлана Єременко
виконавча директорка Інституту демократії ім. Пилипа Орлика
2814
Журналістика сьогодні перетворилась на обслуговуючий сервіс: принеси, подай, почухай…
Джинсова солідарність харківських медіа
Джинсова солідарність харківських медіа

Кілька місяців тому експерти, задіяні в моніторингу регіональних ЗМІ, який проводить Український освітній центр реформ, не могли надивуватися безграмотності прес-служби кандидата у депутати Ірини Горіної та безпринципності й неповазі до читача газети «Вечерний Харьков».

Йдеться про те, що у числі 69 «Вечернего Харькова» (за 9 червня) було розміщено 5 (!) іміджевих матеріалів, де  «…безпідставно акцентується увага лише на позитивних характеристиках одного з діючих народних депутатів, який  претендує і на новий мандат». Це про депутата від Партії Регіонів Ірину Горіну.

Не пройшло, як кажуть, і півроку, як естафету в колег у вересні підхопили «Харьковские известия», які у трьох матеріалах «Открытый разговор» та «Для маленьких жителей Салтовки», «Еще одна спортплощадка для ребят» одного номера (за 20 вересня) надрукували аж 5 фотографій мера Харкова Геннадія Кернеса і дві – кандидата в депутати від Партії регіонів Ірини Бережної!

«Говорити про «джинсу», якщо ми розуміємо під цим висловом матеріал, який проплачений замовником і видається засобом масової інформації за журналістський не доводиться. Оскільки всі існуючі у Харкові медіа роблять це “не за деньги, а за любов”. Вони або напряму належать, або знаходяться під переважаючим впливом Партії регіонів відповідно, редакційна політика просто відображає політику влади. І співробітники видань отримують за це зарплату, а не “джинсовіу конвертах гроші», – вважає медіаексперт Зураб Аласанія.

Ми можемо тільки здогадуватися, на яких підставах «Харьковские известия» зробили мера Кернеса переможцем у номінації «Містер Фото», незважаючи на його нефотогенічність, – за високу винагороду, чи виключно завдяки великій любові та відданості цьому керівнику.

Йдеться про інше. Сьогодні пересічному харків’янину почерпнути незаангажовану інформацію, яка б об’єктивно висвітлювала події, що відбуваються у місті та суспільстві, майже нізвідки.

Два комунальних видання «Харьковские известия» та «Слобідський край», які фінансуються на кошти громади і повинні її всіляко підтримувати та захищати, насправді обслуговують ту політичну силу, яка в даний момент при владі.

Інші: «Главное», «Время», «Вечерний Харьков» – це приватні газети, редакційна політика яких так чи інакше залежить від позиції власників.

«Харківська (і не тільки!) журналістика сьогодні перетворилась на обслуговуючий сервіс: принеси, подай, почухай…», – з гіркою іронією констатує експерт Володимир Ревенко.

Знавці регіонального медіаринку заперечать: існує ще інтернет-ресурс ІА «МедіаПорт» та кілька більш-менш збалансованих сайтів, які намагаються доносити землякам незаангажовану інформацію.

 «Ми не претендуємо на роль прапороносців боротьби за свободу слова (ця роль давно скомпрометована), ми просто хочемо працювати, як нам подобається, а не так, як комусь потрібно. А нам подобається працювати незалежно, вільно. Так, це означає відсутність грошей ну, і хай, кожен робить свій вибір…» – такої позиції дотримуються журналісти «МедіаПорт».
 

І це чудово, що у Харкові ще лишаються принципові медійники, але на загальному фоні  вони виглядають швидше, як «промінь світла у темному царстві».

А якщо взяти до уваги, що інтернетом користуються тільки третина громадян України, то це означає, що більшість читачів змушені миритися з лакейською політикою видань і самотужки намагаються (або й не намагаються) відділити «зерна від полови».

На думку незалежних експертів, харківські газети перетворились на політичні проекти. Регіональні медіа протягом усього періоду проведення моніторингу (з лютого 2012 року) з наполегливою постійністю показують великий відсоток «джинси».

Наприклад, у червні в загальному потоці суспільно важливої інформації в медіа Харкова зафіксовано – 39,2%  матеріалів з ознаками політичної та комерційної замовності;  у  липні –23,7%;  у серпні – 24,82%, тобто, як мінімум кожна п’ята стаття – «джинса».

Протягом незалежного оцінювання, яке відбувається за шістьма критеріями: баланс думок / точок зору ; оперативність; достовірність (посилання на джерела); відокремлення фактів від коментарів; точність; повнота представлення фактів, Харків показує найбільше коливання щодо дотримання журналістських стандартів.

Професіоналізм харківських журналістів «стрибає» від відносно високого балу у травні – 4,06 (з 6 балів) до найнижчого серед усіх шести регіонів, де проводиться моніторинг, у червні – 2,88, з незначним покращенням у серпні – до 3,04.

Харківські газети «Время», «Харьковские известия», «Вечерний Харьков» щомісяця друкують від 13 до 63 відсотків матеріалів з ознаками політичної  та комерційної замовності.

Результати моніторингу регулярно оприлюднюються та обговорюються на медійних заходах Харківського прес-клубу, на які у першу чергу запрошуються редактори та журналісти видань, контент яких оцінюється.

Але медійники, на превеликий жаль, майже не приходять і в цих дискусіях участі не беруть. А якщо й беруть, то одиниці. Ситуація зі свободою преси у суспільстві та правом читачів на об’єктивну інформацію їх, очевидно, не цікавить.

Результати моніторингу практично не висвітлюються у регіональних ЗМІ Харківщини. Така собі «джинсова солідарність». Інакше й не назвеш.

А ось і приклад: у червні  «Вечерний Харьков», за оцінками експертів, надрукував 63%  «джинси»; «Время»  – 48%, а у липні першість в антирейтингу перехопили «Харьковские известия» – 50% .

Як же можна критикувати колег? Краще не чіпати! Спокійніше жити за принципом: всі там будемо!

Візьмемо до уваги, що «…тепер, коли припинили мовлення так звані опозиційні канали з аваківського пулу (половинна доля на 7-му каналі, Фора, АТВК, АТН) – в міському ефірі залишились виключно провладні канали: – 7-й, ОТБ, Р1. Ще один місцевий телеканал, Simon – демонструє неймовірну гнучкість ефірної поведінки…», вважає Зураб Аласанія.

У такій медійній прірві, яка вималювалася у харківських ЗМІ в очах експертів протягом моніторингу, харків’яни, здається, просто приречені вірити у віртуальне «покращання» та  голосувати за чиюсь чужу «стабільність» на противагу власному щоденному досвіду.

Але це тільки здається. Насправді, більшість громадян усе розуміють. Це засвідчує хоча б те, що у майже півторамільйонному місті міська газета «Харьковские известия» має лише 2000-ний наклад. 

Світлана Єременко, керівник проекту з моніторингу регіональних ЗМІ щодо «джинси» та дотримання професійних стандартів журналістики. Український освітній центр реформ.

Детальнішу інформацію про моніторинг можна отримати на сайті Українського освітнього центру реформ: http://cure.org.ua

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2814
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду