«Іноземці беруть в Україні кулінарні майстер-класи, – прочитала я на львівському сайті Zik. – Місцеві страви та напої приваблюють туристів не менше, ніж архітектура Львова та природа Карпат. Відтак, гостей Західної України запитали, що їм найбільше смакує тут. За результатами опитування утворився своєрідний кулінарний рейтинг». «Головне, чим мене приваблює місцева кухня – це її екологічність, – каже Деніел Кернел з Великобританії. – У нас в країні щороку зростає кількість прибічників екологічного харчування. Усе має бути простим і природнім, і карпатська їжа якнайбільше відповідає цим вимогам. Моя дружина навіть взяла кілька майстер-класів у місцевих господинь. Вже навчилася готувати деруни з грибною підливою».

«Здорово», – подумалось... Шкода тільки, невідомо, який автор розповів про такі хороші новини, бо матеріал без підпису.

«Іноземці облюбували Львів і Карпати», – порадувало своїх читачів й інтернет-видання Zaxid. Net. Та і як не радіти? «На відпочинок до Західної України приїздить усе більше іноземців. Наш край вабить європейців первозданною природою, самобутньою культурою, а також смачною кухнею. Кореспондент поспілкувався з іноземними гостями та розпитав, чим цікавить їх цей напрямок для подорожей та відпочинку. Влацлав Мареш до України приїздить не вперше. Минулого року він із друзями відвідував Львів під час Чемпіонату Європи з футболу і був приємно здивований поїздкою. Старовинне місто прийшлося до душі своєю неоготичною архітектурою, особливою атмосферою європейських вуличок та затишних кав’ярень, а ще – смачними стравами у місцевих рестораціях. Каже, Львів дуже нагадує його рідну Прагу – і разом з тим тут є багато унікального, на що варто подивитись».

«Чудова новина!» – відчула я справжню гордість за Львів, львів’ян, Карпати й західноукраїнську кухню, бо тільки недавно, перебуваючи в Лісабоні та спостерігаючи за натовпом туристів із Західної Європи, які буквально окупували міста й курорти Португалії, я думала про те, чому цих ентузіастів-мандрівників так мало в Києві та інших містах України.

«Експерти з туризму (варто було б назвати прізвища експертів для достовірності. – Авт.) прогнозують, що потік іноземних гостей на Західну Україну буде лише зростати. Очікують, що вже наприкінці цього року кількість туристів, які відвідують Львів, наблизиться до рекордної  позначки у 2 мільйони», – тішить новиною читачів «Львівської газети» Артем Зарічний у матеріалі «Іноземці накинули оком на Львів і Карпати».

І все було б чудово, якби про ці ж самі переваги відпочинку у Львові та Карпатах не розповіли одночасно (й майже дослівно) ще й газети «Високий замок» та «Ратуша».

Чому п’ять видань вирішили повідомити своїй читацькій аудиторії цю інформацію одночасно та майже одними й тими самими реченнями?

Розгадка доволі проста: у всіх текстах звучить чудодійне слово «Мороша». Торгова марка «Мороша» входить в алкогольний холдинг GlobalSpirits, яким володіє запорізький бізнесмен Євген Черняк.

Zik: «Для мене це справжній делікатес, – зізнається Альберт Фішер з Німеччини. – Карпатська картопляно-ковбасна запіканка навіть смачніша за традиційну німецьку. Куштував її під львівську горілку “Мороша” на мінеральній воді з гірського джерела, мені дуже сподобалося».

Zaxid.Net; Львівська газета» (автор Артем Зарічний): «Любителям спокою пропонують пожити кілька днів у приватних садибах – з криницею, сауною і, звісно ж, колибою. Пригощають баношем, запеченою річковою фореллю, варениками з чорницею, узваром та львівською горілкою “Мороша” на карпатській мінеральній воді. Туристи зізнаються: автентична продукція їм до вподоби. “Ми їздили на справжнє гірське джерело до Нового Мізуня Долинського району, звідки беруть мінеральну воду для виготовлення львівської горілки. Нічого подібного раніше не бачив, це дуже захоплює”, – каже Петер Камінський з Польщі. До України він приїхав з друзями – після Карпат та Львова збирається подивитися Івано-Франківськ, а взимку відвідати один із гірськолижних курортів».

«Ратуша» (за 12–18 вересня 2013 р., Юлія Бондаренко): «Знавці розповідають: ніщо так не дає відпочинку для душі і тіла, як чисте карпатське повітря та гірська мінеральна вода. А вона у нас особлива. На її основі сьогодні навіть роблять львівську горілку “Мороша”».

«Високий замок» (за 12–18 вересня 2013 р., Юлія Бондаренко):«Пригощають баношем, запеченою річковою фореллю, варениками з чорницею, узваром та львівською горілкою “Мороша” на карпатській мінеральній воді. Туристи зізнаються: автентична продукція їм до вподоби».

У «Високому замку» та «Ратуші» матеріали розміщено за підписом Юлії Бондаренко. У Львівському прес-клубі такої журналістки не знають, як, власне, й Артема Зарічного, автора «Львівської газети», який грубо скопіював матеріал у Zaxid.Net (чи навпаки?).

У те, що всі ці матеріали – чистісінької води збіги, може повірити хіба що найбільш наївний читач. Звісно, що експерти Українського освітнього центру реформ, які проводять моніторинг ЗМІ у Львівській, Донецькій, Вінницькій, Сумській, Харківській областях та Криму, – не повірили.

Матеріал у Zaxid.Net підписано: ТМ «Мороша», але жодного натяку, що публікацію розміщено на правах реклами, немає.

Вже три з половиною роки закон «Про рекламу» ст. 22 пункт 2 забороняє рекламувати алкогольні напої: «Реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється: на радіо та телебаченні з 6 до 23 години; на перших і останніх сторінках газет, на обкладинках журналів та інших видань, в усіх виданнях для дітей та юнацтва, на сторінках для дітей та юнацтва усіх друкованих видань;в усіх друкованих засобах масової інформації (крім спеціалізованих видань)».

От і вдаються виробники оковитої до всіляких хитрощів.

У звіті за червень львівські експерти зауважували, що сфери замовлень в електронних ЗМІ чітко поділені: у Zaxid.Net домінують матеріали з ознаками комерційного спрямування, у ZIK – політичного. У вересні перед комерційним замовленням «Мороші» не встояв і ZIK.

В середньому за півтора року моніторингу регіональних ЗМІ незалежні експерти УОЦР фіксують до 10% матеріалів із ознаками комерційної замовності в друкованих медіа та до 4% – в онлайн-виданнях. Це значно менше, ніж у всеукраїнських, де, за даними Інституту масової інформації, розміщується до 30% комерційної джинси. Можливо, в регіональних виданнях вона просто краще приховується, як-от у цих публікаціях із рекламою горілки від «Мороші»?

Шкода, що на приховану рекламу звабилась і газета «Ратуша», на шпальтах якої в липні зовсім не зафіксовано матеріалів із ознаками політичної та комерційної замовності, та сайти ZIK і Zaxid.Net, які позиціонують себе як незалежні та навіть опозиційні.

На прес-конференціях, круглих столах, засіданнях прес-клубів, під час яких ми оприлюднюємо результати моніторингу, редактори та журналісти знаходять тисячу причин, чому вони змушені друкувати джинсу. Натомість Ірина Клочкова, редактор газети «Севастопольская правда», де відмова від замовних матеріалів – основа редакційної політики, стверджує, що часто джинса не є необхідністю, а пояснюється непереборним бажанням заробити побільше будь-якою ціною.

Ще один яскравий приклад: приватна газета «Вінницькі РЕАЛії» (редактор Степан Бессолов), яка почала виходити два роки тому. За цей термін видання досягло накладу 20 тисяч екземплярів. Тут намагаються чітко дотримуватися журналістських стандартів і не публікують прихованої реклами та матеріалів із ознаками замовності. В газеті працює 5 журналістів, і вона прибуткова.

Власниця газети «Кафа» (Феодосія) Ірина Прокоп’юк переконана, що саме джинса та наявність комунальних ЗМІ заважають розвитку цивілізованого медіабізнесу в Україні.

Тобто, уникнути джинси можна, але на це потрібні добра воля власників, професійна мужність редакторів і відповідальність журналістів.

Залишається одне запитання: як розплачувалася ТМ «Мороша» за комерційну джинсу – чорним кешем чи горілкою на мінеральній воді?