Моніторинг кримських ЗМІ читайте тут.

Моніторинг донецьких ЗМІ читайте тут.

Суми: нюанси чи маніпуляції?

Алла Федорина, медіаексперт, голова Сумського прес-клубу, викладач кафедри журналістики Сумського державного університету.

Останніми тижнями все частіше відчуваєш лінію суспільного протистояння. Вона проходить поміж колег, поміж давніх добрих нібито знайомих, навіть поміж членів родин. Кожен має свій погляд на події в країні і відстоює свою ідею. Власне, маємо ознаки хай ще не громадянської війни, але вже громадянського немиру. Що може бути гіршим для психологічної стабільності суспільства?

У такий час поляризації сприйняття важко залишитися безстороннім. І, мабуть, не можна однозначно вимагати цього від ЗМІ: кожен обирає свою редакційну політику й свою громадянську позицію. А втім, є частина людей, які залишаються на позиції «я вже не знаю, що й думати», і, певно, саме для таких важлива безстороння точка зору. Чи витримували її сумські ЗМІ, аналізовані за проектом моніторингу в січні?

Здивували районні газети. Сумська «Вперед» і білопільська «Білопільщина» практично замовчали і майдан, і антимайдан. Погано це чи добре? Мабуть, все ж добре, бо навряд чи влада дозволила б давати матеріали, позитивні до майдану, – навіть за умови, що поруч давалися б протилежні. Тут якщо вже говорити, то тільки однобічно, – так сприймає нинішня влада «свободу слова». Тож мовчання для комунальних видань, ймовірно, – теж позиція.

Лише в останньому номері «Вперед» (№4 від 31 січня) дозволяє собі дати хроніки «Євромайдан: факти без коментарів. Січень 2014». Здавалося б, цілком правомірна безстороння подача. Але ставлення створюють фотографії, що обрамляють матеріал. Дібрано їх так, щоб викликати негативне ставлення до майдану. Власне, з шести фотографій лише одна нейтральна, в інших або ж підводить якість фото і друку, або ж справді закладено підтекст зі знаком мінус. У двох знімках – не лише підтекст, а й текст у плакатах, зафіксованих на світлинах: «Мирная акция СТОПмайдан» та «Віддайте гроші за участь у вчорашньому майдані». Текстівок – жодних. Такі от, на перший погляд, нюанси, а може, маніпуляції?

Позицію замовчування обрала для себе й обласна комунальна «Сумщина». Лише в №3 від 29 січня вона звертається до напружених подій у країні в публікації «Здається, Україна пройшла пік загострення». У ньому дається перебіг українських і сумських подій, думка щодо них влади та міліції. І хоча збалансованості тут немає, але немає й пересмикувань у подачі фактів – наявне бажання автора Ірини Вертікової бути саме безсторонньою.

Такого не зауважиш у подачах сайтів «Сумиінфо» та Xpress. Тут або ж явна позиція Партії регіонів і влади, або ж нюанси, які також працюють не на користь протестантів. Утім, ці медіа вже навряд чи хтось у Сумах сприймає як непартійні.

Що ж до приватних видань, то їхня активність у висвітленні подій протистояння влади і частини суспільства правомірно зростає після «зачистки» майдану в Сумах. До цього в «Панорамі» й «Данкорі» роблять огляди київських подій, дають інформацію про місцеві акції, обговорюють «закони 16 січня». Місцевий конфлікт стає головною темою цих видань. «Данкор» від 29 січня (№5) на першу сторінку виносить матеріал із заголовком «Контрреволюция в Сумах». «Панорама» (№5 від 29 січня – 5 лютого) дає на першу шпальту початок матеріалу «Кровавый понедельник». Видання однозначно стають на захист громадян, розігнаних чи затриманих міліцією.

«Панорама» підтримує протестувальників більш радикально, що й логічно, бо редактор газети Євген Положій – сам активний учасник протестних подій і навіть включений місцевим осередком Партії регіонів до оприлюдненого списку своїх ворогів. Зокрема, в останньому числі вона дає два блоки «повітря» з написом у ньому: «“Панорама” відмовляється розміщувати інформаційні матеріали, пов’язані з діяльністю Партії регіонів». Даються також хроніки київського та сумського майданів.

«Данкор» більш безсторонній і збалансований. Але за такої ситуації важко позбутися нюансів, а в першу чергу – емоцій. Вони виринають як суто особисті відчуття: «К счастью, Сумской областной совет не принял решение…» – не втримується в «Панорамі» Інна Клишко. І її можна зрозуміти, бо коли на сесії облради голосування за «підтримку дій президента» провалилося, справді було реальне відчуття полегкості: сутичка не почнеться саме зараз. Більш виразно виявлені емоції у «Данкорі», де міліціонерів називають карателями. Висловлене таким чином ставлення є однозначним, але все ж оціночним судженням.

Не позбулася нюансів і газета «Ваш шанс» (№5 від 29 січня). Найперший із них – на першій сторінці. На відміну від двох попередніх видань, тут як топ-новину винесено повідомлення «Двойное убийство в 10-м микрорайоне». А розгін протестантів знаходимо на 4-5-й сторінках – в інтерв’ю з головним міліціонером області зі зрозуміло якою оцінкою подій. До речі, інші ЗМІ в ці дні давали лише суто офіційні повідомлення правоохоронців – і жодних коментарів ні від кого, окрім працівників центру зв’язків із громадськістю, які переважно повторювали вже розіслані офіційні повідомлення.

Що ж, політика першої сторінки – цілком справа редакції, врешті, вона краще знає своє коло читачів і орієнтується, певно, на їхні інтереси. Хоча, мабуть, усе ж не всім читачам ця політика близька, бо майже весь розворот 2-3-ї сторінки «Ваш шанс» присвячує відповідям на зауваження читачів. І тут знову виявляють себе емоції, бо ця буцімто полеміка з читачем має заголовок «Надо думать головой, а не одним местом!» і підзаголовок «“Ваш шанс” – газета для думающих читателей, которым по-настоящему небезразлична судьба Украины». Підзаголовок хороший, а чи не викличе внутрішнього протесту така назва до полеміки з читачем, – скаже сам читач. Проте ризик є.

У самому матеріалі, де газета заперечує свою проросійську позицію, все ж є постійні реверанси в бік російського сусіда, і натомість такі собі емоційні характеристики щодо інших: «так называемые неправительственные общественные организации», «Запад что-то гундосит», «Вашингтон поднимает вой»… І врешті на сторінці «Люди и нравы» ці нюанси виливаються у заголовок до замітки про «нерадиву маму-алкоголічку», яка кинула дитину, а потім виправдалася тим, що буцімто була на майдані: «Ребенок – побоку, главное – Майдан?». Як тут не обуритися аморальністю того майдану?! Якби не знати, що на київському майдані оголошено «сухий закон»…

Власне, підмінивши комунальні видання, «Ваш шанс» цього разу повністю висловив провладну позицію. Оскільки, треба розуміти, це й позиція редакції, то жодних зауважень тут бути не може – право кожного висловлювати свою точку зору. За це, власне, і має стояти майдан. Аби ще й не нюанси, звісно…

Ані «радикалізм», ані «екстремізм» не проникнули у максимально толерантні та об’єктивні «революційні» публікації газет у Львові

Роман Шостак, медіа експерт, керівник медіа проектів Львівського прес-клубу

Журналісти Львівщини оперативно й активно підтримали відразу кілька всеукраїнських та місцевих акцій протесту проти «диктаторських законів 16 січня», які загрожували ЗМІ «адміністративно-кримінальною цензурою», і публічно заявляли, що не виконуватимуть їх. Абсолютна більшість редакцій ЗМІ підтвердила свої офіційні декларації на шпальтах та інтернет-сторінках, навіть не чекаючи формальної відміни цих «законів» парламентом і президентом.

Усі перші шпальти львівських газет останнього тижня січня присвячені акціям протесту і шляхам розв’язання політичної кризи на користь народу. «Хроніки бойового Майдану» («Ратуша»), «Країна барикад» («Львівська пошта»), «Ранок країни» («Львівська газета»), «Битву виграно! Війну – ще ні», «Між поганим компромісом і надзвичайним станом» («Експрес»), «Його зброєю був прапор» («Високий замок»).

«Високий замок» запровадив спеціальну рубрику «Євромайдан», яка стала мейнстрімом усіх політичних публікацій у цьому виданні. «Експрес» відкрив спеціальну рубрику «Ціна революці», «Ратуша» – «Revolution», «Львівська газета» – «Революція».

А «Львівська пошта», яка не вдалася до запровадження спеціальної рубрики, зате перевершила всі друковані ЗМІ рекордною з-поміж усіх львівських газет кількістю шпальт на революційну тематику: 10 із 16 у числі від 28 січня. Заголовки цих матеріалів промовисті: «Народовладдя по-львівськи», «Міліція з народом?», «Владу – народу», «Правда на боці народу», «Одні готові йти в уряд, інші – битися», «Львівські лікарі на революції».

Навіть тільки переліку заголовків газетних матеріалів уже достатньо, щоби зрозуміти прихильну до мітингувальників тональність публікацій у львівських виданнях: «Люди, що стали ангелами» (про загиблих протестувальників), «Непереможна сила» (про самоорганізацію людей), «Початок кінця партії Януковича» – «Експрес». «Львівська ОДА – "в екзилі"» (про блокування роботи облдержадміністрації), «Повстала Україна» (про карту протестів в Україні), «Фракції "регіоналів" на Львівщині масово саморозпускаються» (про припинення діяльності депутатських фракцій Партії регіонів, що почалося з обласної ради), «Коли сестра на Майдані, а брат – у "Беркут"» (про запобігання силовому протистоянню) – «Високий замок». «Революційний Львів», «Другий фронт» (про революцію обласного масштабу) – «Львівська газета» і «Ратуша».

Можна прогнозувати, що всі п’ять провідних львівських друкованих видань були б визнані мирними мітингувальниками своїми рупорами, якби серед них проводилося таке опитування. Окрім тих, хто вступив у фізичне протистояння з силовиками на вулиці Грушевського у Києві. Тому що ані «радикалізм», ані «екстремізм» не проникли у максимально толерантні та об’єктивні «революційні» публікації газет у Львові, причому, на мою думку, аж ніяк не через страх перед каральними «диктаторськими законами 16 січня»...

На цьому промайданівському інформаційному тлі у Львові досить сподівано виокремилася «Комсомольская правда в Украине», яка, врешті-решт, є ближчою до сорочок переважно посткомсомольської владної еліти. Тож її запитання – «Когда разойдется Майдан?» – і оцінка подій – «Революция оставит без денег львовских пенсионеров, студентов, и медиков» – не мали віщувати мешканцям Галичини нічого втішного. 

Вінницька преса об’єктивно і зважено висвітлює події в країні

Наталія Болховська, медіаексперт, голова Вінницького прес-клубу

Друковані видання Вінниччини в цілому відображають протестні настрої мешканців області. Адже протягом років незалежності під час будь-яких виборів область віддавала перевагу опозиційним силам. Проте і матеріали, які відображають думку влади на сторінках місцевої преси – збалансовані.

Найтиражніша вінницька газета «33-й канал» за 29 січня на першу сторінку минулого тижня винесла такі заголовки: «Як народ штурмував вінницьку облраду», «Нашому журналісту вцілили в око гумовою кулею під час сутичок на Грушевського», «Хлопця з Гнівані Вадима Ковальова затримали з іншими студентами університету ім. Карпенка-Карого». Матеріали – збалансовані, в них присутня думка про революційні події і губернатора Івана Мовчана, і керівника обласної міліції. Окрім цього, на сторінках видання редакційна колегія надає слово і представникам Партії регіонів Володимиру Продивусу («Чому Продивус приїжджав на Вінницький майдан») та представнику Комуністичної партії Григорію Калетніку («Голосував за відміну законів»).

Свою особисту позицію головний редактор, активний учасник вінницького євромайдану та член виконкому створеної Вінницької народної ради Анатолій Жучинський висловив у авторському матеріалі «Хто тебе обирав, кому ти служиш і на що розраховуєш?». Загалом у п’ятому номері подіям євромайдану прямо або опосередковано присвячено 26 матеріалів.

17 матеріалів минулого тижня (29 січня) присвячено політичним подіям в країні та області в газеті «Місто». На першу сторінку газети винесено заголовки «Як штурмували обласну раду», «Азаров пішов у відставку», «Депутати відмінили «драконівські» закони», «У Вінниці "ховали демократію" – умовно». В цілому тональність видання зважена. Представлена думка опозиції та влади. «Губернатор доручив забезпечити звичайний режим діяльності усіх служб області», «Сергій Татусяк: про сесію, яку начебто провела фракція Партії регіонів, і мови не було», «Мітингуючі прийшли під мерію почути думку Гройсмана».

9 газетних шпальт із 32 у газеті «РІА» №5 присвячено політиці. Перевага в тому, що журналісти використовують не лише репортажний жанр, а й пропонують читачам аналітику: «Ахметов змусив президента Януковича "стати шокованим"?», «У Вінниці встановилося двовладдя». На сторінках газети відсутні заяви влади на події чи окремих політиків і провладної більшості, а також і опозиції. Лише коментарі до подій. Автори матеріалів намагаються пояснити читачеві, що відбувається в області. Що таке Вінницька народна рада, за яким принципом вона планує функціонувати. Словом, газета взяла на себе «просвітницьку» роботу, не нав’язуючи свою позицію.

Подіям останнього тижня на Вінниччині у газеті «Реал» №5 за 29 січня присвячено 16 матеріалів. Перші сторінки – подіям у Вінниці: «Как штурмовали здание Винницкой ОГА», «Сергей Чумак просто исчез», «Интервью с зам губернатора Винниччины Романом Аксельродом», «Первые решения народной рады Винниччины – снять глав РГА, взять под контроль силовые структуры…». Подіям в Україні присвячено окрему сторінку із заголовками: «24 января: за два дня Украину разобрали на части», «25 января: сценарий выхода из войны – от власти, Кличко, олигархов, духовенства и улицы», «26 января: Янукович остудил "горячие головы" в своем окружении». Практично всі матеріали виважені, видання не нав’язує власне ставлення до подій.

Більш стриманою виявилася комунальна преса. У двох номерах за минулий тиждень подіям майдану у «Вінницькій газеті» присвячено 10 матеріалів. 28 січня на першій шпальті видання розміщено репортаж «Вінниця протестує: хроніка подій», де автори не дозволили собі жодного оціночного судження, а лише викладення фактів. У тому ж номері опубліковано звернення мера, губернатора та оцінку подій керівником міліції області. Проте вже у наступному номері 31 січня на першій шпальті розміщено матеріал «Вінничани проти насилля», де міський голова висловлює свою позицію і закликає до миру. На третій сторінці видання представлені думки експертів не місцевих: «Валентина Семенюк-Самсоненко: "Громадські організації мають дихати в потилицю нашим політикам"», «Тарас Романюк: "Українцям не потрібні вогонь, провокації і безневинні жертви"», «Олег Царьов: "Якби не помилка влади, Майдану не було б"». Словом, видання намагається бути стриманим, проте не нав’язує читачеві якихось політичних поглядів.

18 матеріалів у двох номерах (за 29 та 31 січня) про події, пов’язані з майданом, вийшло на сторінках другої за тиражем в області комунальній газеті «Вінниччина». «Час тривоги та надій» – під таким заголовком розміщений матеріал (за 29 січня №7), у якому йдеться про захоплення приміщення ОДА. В той же час видання подає звернення і голови ОДА Івана Мовчана: «Наше завдання забезпечити діяльність всіх департаментів, служб, ми відповідаємо за всіх людей області», міського голови Володимира Гройсмана та очільника міліції Віктора Русина. Достатньо уваги, на відміну від інших газет, «Вінниччина» приділяє протестним подіям у районах області. Наприклад: у Хмільнику та у Ладижині. Повідомляє і про рішення парламенту: «Скандальні закони 16 січня скасовані». Розміщено в газеті й погляди парламентарів опозиції та провладної більшості: «Нардеп Володимир Яворівський передрікає двовладдя в областях» та Олега Царьова: «Компроміс між владою та парламентською опозицією може бути знайдений, якщо обидві сторони визнають свої допущені раніше помилки». Цікаво й те, що видання розмістила на своєму сайті – репортаж про «штурм» обласної ради. Хоча раніше, розвитку електронного напрямку приділялося менше уваги.

27 інформаційних повідомлень про політичні події в Україні та Вінниччині з’явилися в період з 24 по 1 лютого на новинній стрічці сайту «Майвін». Журналісти відмежувалися від власного погляду на події, в основному публікували заяви та звернення різних гілок влади на ситуацію після захоплення Вінницького майдану: «Сергій Татусяк: про сесію, яку начебто провела фракція партії Регіонів, і мови не було», «Звернення начальника УМВС України у Вінницькій області генерал-майора міліції Віктора Русина до жителів Вінниччини». Щодо подій на Вінницькому майдані, то журналісти сайту обмежилися лише серією фоторепортажів та відеорепортажів: відео штурму Вінницької ОДА, фоторепортаж із захопленої Вінницької ОДА.

Помітно, що сайт уникав надавати представникам опозицій майданчик для висвітлення їхньої позиції після захоплення ОДА.

Світова реакція на майдан, заяви політиків (опозиції та влади), громадських діячів, митців, місцеві події – все це знайшло місце в інформаційній стрічці сайту «Вінниця-інфо». В період з 24 січня по 1 лютого тут розміщено понад 70 повідомлень. Аналізуючи стрічку за кількістю «новин від опозиції», можна сказати, що вона сягає 60. Домінують новини із заголовками з подібним акцентом: «Рада скасувала частину "диктаторських законів"», «Хроніка захоплення Вінницької ОДА людьми «не подільської зовнішності», «Виталий Ярема: Власть намеренно повязала “Беркут” кров’ю. Им сказали: ребята, или в тюрьму, или служите нам, как собаки», «У “регіоналки” слабка психіка, щоб дивитись на побитих журналістів», «Вінничанину Ігорю Калєтніку "готують лижі" в Раді». Практично вся новинна стрічка (на відміну від «Майвіну») присвячена подіям майдану.

В цілому вінницька преса об’єктивно і зважено висвітлює події в країні. Жодних елементів маніпулювання громадською думкою, як вважають експерти, не було.

Моніторинг регіональної преси здійснює Український освітній центр реформ