Від MediaSapiens. Висновок колеги-експерта з Українського освітнього центру реформ стосується ще подій січня-2014. Тим не менше ми його публікуємо, оскільки вважаємо, що варто задокументувати усі порушення та маніпуляції, які здійснювали українські ЗМІ. Це має значення для аналізу подій, які відбувалися в Україні в останні місяці. Ми бачимо причинно-наслідковий зв'язок між тим, як реагували люди в регіонах на київські події, та тим, як подавали інформацію регіональні медіа.

Газета Харківської міської влади «Харьковские известия» в останні місяці перетворилась на рупор Партії Регіонів. Тобто видання не віддзеркалює всього політичного життя міста, уперто наголошуючи при цьому, що саме ПР виражає погляди і настрої усіх харків’ян і має право говорити від їх імені. Так у №10 від 28. 01 на першій шпальті у вигляді передової статті розміщено заяву Партії Регіонів під заголовком «Фашизм не пройдет». Редакція супроводжує її великою світлиною ходи людей у масках зі смолоскипами і прапором зі свастикою, не повідомляючи, де і коли це відбувається, звідки взято фото, проте між ним і заявою ПР розміщено такий виділений жирним шрифтом текст: «Германия превыше всего! Погромы, факельные шествия, убийства инакомыслящих: так начинался германский фашизм. Чем это закончилось – известно. Мир до сих пор содрогается от ужасов фашизма. Но разве не то же самое сегодня происходит в Украине?». Сама ж заява відверто провокує паніку у суспільстві, наголошуючи, що «фашиствующие молодчики на улицах украинских городов превращают страну в площадку боевых действий» и «обращается ко всем здравомыслящим людям, ко всем политическим и общественным организациям с призывом дать решительный отпор политическим экстремистам!». У тій же тональності витримане і Звернення ради обласної організації Партії Регіонів до громадян України, надруковане на другій шпальті: «Ультраправые силы, монополизировав право представлять интересы всех украинцев, живущих как на Западе, так и на Востоке страны, попрали все законы Украины, фактически посягнув на жизнь каждого из нас». Поруч зі Зверненням розміщено звіт з прес-конференції губернатора, де він «подчеркнул, что сегодня существует реальная угроза жизни мирного населения».

У наступному №11 те ж саме місце на першій шпальті займає фото губернатора М.М. Добкіна, який є і головою обласних регіоналів, у касці і зі щитом посеред «беркутівців», а у тексті без підпису (тобто редакційному) цитується його висловлювання на сторінці у Twitter «Кто к нам  с мечом придет, тот по оралу и получит! Не прогнулись под фашистами в 41-м, не дрогнем и в 14-м». Далі ж анонсується екстрений Всеукраїнський зліт Партії Регіонів, на якому «планируется создать надпартийное общественное движение, которое будет представлять точку зрения той части Украины, которую сегодня нивелировали». Таким чином констатується як даність розділення держави за географічною ознакою і єдність Сходу у протистоянні Заходу. 

Ілюзію того, що весь депутатський корпус підтримує позицію губернатора, створює і звіт із сесії облради, розміщений у №12. У ньому не знайшлося місця для цитування виступів опозиційних депутатів, хоча вони були, і інші ЗМІ про це повідомили. Проте всіляко героїзується «Беркут», ті спецпідрозділи міліції, які «сегодня, рискуя своей жизнью и здоровьем, несут охрану общественного порядка, не допуская варваров и вандалов к погрому государственных зданий и учреждений». Депутати-регіонали навіть прийшли на сесію у футболках з написом «Беркут», і це відзначено на всіх трьох фото, розміщених на шпальті.

Окремої уваги заслуговує велика (по шпальті у №№ 9, 10) стаття журналіста і депутата міськради Костянтина Кеворкяна «После нашествия: итоги и рекомендации». Без посилання на будь які джерела він розповідає «страшилки» про бандерівців та УПА, наполягає на тому, що Майдан є проектом Заходу, зокрема США, обзиває усіх опонентів влади неонацистами і пропонує свого роду «січневі тези», як харків’яни повинні протидіяти «політиці помаранчевих». При цьому зі зневагою обзиваючи ЗМІ, які знаходять на Майдані щось позитивне, олігархічними, звинувачує їх у «підтримці змовників» та у тому, що вони «выродились в примитивные орудия манипуляции». Насправді ж саме його стаття є яскравим прикладом маніпулювання фактами.

«Публіцистикою» такого ж рівня відзначилася і газета «Время» (власник Фельдман). У статті «Революции требуют жертв» (№12) Олена Зєлєніна  прозоро натякає, що загибель майданівців є частиною спланованого сценарію самих організаторів Майдану, і взагалі тут діють відпрацьовані західні технології. У наступному номері той же автор відверто глузує над ЗМІ, які викривають провокації влади («Если на вас нападают медиа…», №13), звинувачує їх у дезінформації та дає поради, як відрізнити справжні новини від «фейків». Здається, не може не викликати здивування професійних журналістів таке твердження: «Новость должна быть основана на официальном заявлении какой-то стороны. Например, на основе пресс-релиза чиновника или бизнесмена, а в идеале – подкрепленного его подписью и печатью. Первоисточником новости должна быть официальная информационная площадка этой стороны». Хочеться запитати у досвідченого журналіста: «А як же тоді бути з власними спостереженнями? Як проводити журналістські розвідки?».

Інші харківські ЗМІ більш виважені у своїх оцінках подій. Навіть традиційно провладна офіційна обласна газета «Слобідський край» №12, дає повідомлення про мітинг і ходу харківських євромайданівців під заголовком «Дійсно мирний мітинг». А газета «Вечерний Харьков» звела до мінімуму висвітлення політичних подій. Як то кажуть, від гріха подалі. А коли вже уникнути цього неможливо, то навіть під рубрикою «Офіційно» дозволяє собі зовсім не офіційну тональність: «В понедельник, 27 января около облгосадминистрации и мэрии харьковчане наблюдали небывалое скопление милиционеров. В самих зданиях, как рассказывают очевидцы, силовики обосновались практически у каждого кабинета, на этажах растянуты шланги водометов» («В городе появятся казачьи патрули», №10). Проте, у суботньому №12 є цілих три тексти з ознаками замовності, які просувають інтереси однієї сторони (влади). Щоправда, всі вони без харківської фактури і підписані незнайомими у харківському журналістському середовищі прізвищами. Тобто, редакція скористалася централізованими розсилками.

З усіх харківських ЗМІ найбільш повну і оперативну інформацію можна отримати на сайті «Главное». Сайт вважається опозиційним, але тільки тому, що, як ніхто інший, висвітлює кожен день харківського Євромайдану. При цьому він завжди дотримається такого правила, як відокремлення фактів від коментарів.

Тож чи доводиться дивуватися тому, що відбувається у Харкові, якщо і місцева влада, і ЗМІ протягом останніх місяців активно дезінформували громадян щодо Майдану та протестних акцій у інших регіонах, розпалювали істерію, провокували паніку і ненависть у суспільстві.

Юрій Хомайко, медіаексперт, Український освітній центр реформ, Харків