Президентська виборча кампанія, котра буквально прогуркотіла над Україною (через її передчасний та скорочений перебіг) явилася українцям передусім у масі замовних матеріалів. Інститут масової інформації з допомогою своїх регіональних представників у 14 регіонах України простежив характер джинси в локальній пресі (щоденно моніторилося по дві друковані газети і по два сайти). Найбільш щедрими на публікацію джинси кандидатів у президенти в період з 1 по 20 травня виявилися Дніпропетровськ (загалом 85 матеріалів) та Вінниця (73).

Лідери джинсового фронту

Порівняно з попередньою, парламентською кампанією 2012 року, джинса кандидатів виглядала якіснішою, сказати б – мотивованішою, обґрунтованішою та по-візантійському витонченою. Кандидати шукали більше тем, на котрих можна було піаритися, а також антитем для чорного піару проти своїх конкурентів (передусім на лінії протистояння Порошенко – Тимошенко; проти останньої, для прикладу, було 23 «чорних» матеріали, проти Порошенка – 12). Величезні статті із залученням пулу експертів, що виходили спершу на центральних сайтах і друкованих ЗМІ, масово передруковувалися в регіонах. Іноді у виданнях було одразу по два промоматеріали одного кандидата.

Одна зі специфік теперішньої передвиборчої кампанії полягає в географічному спрямуванні інформації. Якщо раніше регіональна джинса зазвичай була адресована тому регіону, в якому її розміщували, то сьогодні більшість матеріалів – навіть розміщених у центральних і західних областях – відображали позицію кандидата відносно сходу. Найбільше на проблематиці сходу піарився Сергій Тигіпко: мовляв, лише йому під силу представити особливу думку, котра нібито притаманна «південному сходу» (хоч щораз більше аналітиків схиляється до думки, що це поняття штучне і про «особливий» менталітет можна говорити хіба що відносно депресивних містечок Донбасу). Для цього Тигіпко збирав у Запоріжжі круглий стіл і говорив про важливість потуги східних областей. Підігравали йому в цьому коментатори, передусім Вадим Карасьов і Володимир Фесенко. Для прикладу: «Тигипко на себя перехватывает, концентрирует и мобилизует большинство избирателей востока и юга Украины. И это правильно» (Карасьов); «Тигипко объединит вокруг себя избирателей юго-востока» (Фесенко).

Фактично Тігіпко став лідером за джинсою в регіональній пресі (причому якраз у східних та південних областях), – 28% матеріалів, відстежених представниками ІМІ на місцях, було опубліковано на його користь. Тепер можна сказати, що гроші були пущені на вітер – через терористів на Донбасі змогло проголосувати лише 38% виборців Луганщини та 15% виборців Донеччини, причому в районах із більш вираженою державницькою позицією. Іншими лідерами з розміщення замовних матеріалів у регіональній пресі стали Петро Порошенко (24%) та Юлія Тимошенко (21%).

Ставка на проблематику сходу була важливою, але не визначальною в результаті. Хоча суспільство й справді великою мірою сприймало претендентів на президентське крісло через призму ставлення до проблем окупації Криму та можливої дезінтеграції Донбасу. Тож усі кандидати, незважаючи на місце свого перебування, багато уваги у виступах приділяли проблемам сходу і способам їх вирішення, що відображено у їхніх замовних матеріалах.

«Потрібний олігарх Порошенко»

У матеріалах із ознаками замовлення на користь Петра Порошенка, які вийшли на Вінниччині, чимало сказано про ситуацію на сході:

·                    «Порошенко в случае победы на выборах сразу поедет на Донбасс, а не в США, ЕС или Москву» (сайт «Вінниця ок» – vinnitsaok.com.ua);

·                    «Порошенко не видит альтернативы АТО на востоке Украины» (сайт «Вінниця ок» – vinnitsaok.com.ua);

·                    «Порошенко обещает провести законный и цивилизованный референдум после выборов» (сайт «Вінниця ок» – vinnitsaok.com.ua).

Ще один меседж, який активно просував штаб Порошенка у всіх регіонах, – перемога Петра Олексійовича вже в першому турі:

·                    «Потрібна перемога в першому турі» (відомі письменники, науковці та громадські діячі закликають проголосувати за Петра Порошенка) («Волинь-нова», Луцьк);

·                    «Наш ответ Путину – избрание президента уже в первом туре» («Донбас», Донецьк);

·                    «Є порох в порохівницях! Президента можуть обрати вже в першому турі» («Вінниччина»).

І, безумовно, лише Порошенко здатний об’єднати Україну – переконані політтехнологи Порошенка:

·                    «Є лідер, який об’єднає Україну» («Волинь-нова», Луцьк);

·                    «Президентом Украины должен стать человек, который способен «сшить» Украину, – доверенное лицо Порошенко» («Преступности.НЕТ», Миколаїв).

Якщо поглянути на пропорції розміщуваності джинси Порошенка по регіонах, то 62% з’явилося в ЗМІ центральних регіонів (Вінниця, Черкаси, Дніпропетровськ, Суми), 17% на заході (Львів, Луцьк, Рівне, Чернівці), 7% на сході (Харків, Донецьк, Луганськ), 14% на півдні (Одеса, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя).

«Мама Юля»

Політтехнологи Юлії Тимошенко переконані, що об’єднати країну під силу лише їхньому кандидату:

·                    «Тимошенко объединяет народ и собирает “рух опору”» («Вечерний Луганск»);

·                    «Тимошенко вірить, що Меморандум миру стане кроком до єдності» (Zaxid.net, Львів).

Тимошенко, в свою чергу, просуває популярну на сході ідею децентралізації влади, причому однаковими матеріалами в різних регіонах:

·         «Тимошенко: “Нам нужна разумная децентрализация власти”» («Вечерний Луганск»);

·         «Тимошенко: “Нам потрібна розумна децентралізація влади”» («Вісник+К», Луцьк);

·                    «Нам потрібна розумна децентралізація влади» («Молодий буковинець», Чернівці);

·                    «Тимошенко: Нам нужна разумная децентрализация власти» («Вечерний Николаев»);

·         «Децентрализация – путь к единству и процветанию Украины» («21 век», Луганськ);

·         «Децентрализация – реформа, назревшая давно» («Панорама», Суми);

·         «Децентрализация – реформа, назревшая давно» («Субота плюс», Запоріжжя);

·         «Регіонам – повноваження, країні – керованість» («Вінниччина»).

І, звісно ж, найбільший ворог усього живого, на думку Юлії Володимирівни, – це олігархи, з якими потрібно безжально боротися:

·         «Юлия Тимошенко: “Я – против коррупционных связей между бизнесом и политикой”» («Вечірній Луганськ»);

·         «Перевіряти треба кланові корпорації, а не дрібний бізнес» («Високий замок», Львів);

·         «Юлия Тимошенко: “15 лет олигархи уничтожали мою репутацию”» («Донбасс»).

Тимошенко джинсувала найбільше на заході і в центрі (по 34%), на сході, де вона має низьку електоральну підтримку, очікувано менше – 14%, на півдні – 18%.

«Захисник і сім’янин Тігіпко»

У Тігіпка окрім запевнень, що саме він може достукатися до сердець східняків, домінували меседжі про вміння політика як господарника, фахівця в економічній сфері, міцного управлінця. Його джинса виходила переважно на сході (44%), на півдні (35%), в центрі менше (19%), а на заході кандидат практично не шукав підтримки (2% джинси):

·                  «Если мы потеряем машиностроение, то Украина потеряет шанс попасть в мировую высшую лигу влиятельных государств, – Сергей Тигипко» («Мост-Днепр»);

·                    «Визит кандидата в Президенты Украины Сергея Тигипко на ПАО “Днепропетровский агрегатный завод”» («Мост-Днепр»);

·                    «Государство может создать сотни тысяч высокооплачиваемых рабочих мест на селе, — Сергей Тигипко» («Схід-інфо», Луганськ).

Також Тигіпко активно просував тему конституційної реформи, скерованої на федералізацію країни:

·                    «Референдум незаконен. Но из него нужно делать выводы» (газета «Днепр Вечерний»);

·                    «Сергей Тигипко: “Киев срочно должен предложить регионам и обществу новую модель государственного устройства”» («061», Запоріжжя);

·                    «Миротворческая риторика Тигипко выражает позицию Юго-Востока, которую нужно конвертировать в поддержку на выборах – Карасев».

Як видно з останнього матеріалу, Тигіпко намагався видати себе за головного миротворця. Це простежувалося і в інших статтях:

·         «Сергей Тигипко: Мы должны помнить, что нет ничего ценней человеческой жизни»;

·         «Сергей Тигипко: Украинская власть должна сделать все, чтобы предотвратить гуманитарную катастрофу»;

·         «Сергей Тигипко: События в Одессе доказали, что есть явные силы, заинтересованные в дестабилизации ситуации в стране».

Чомусь пана Тігіпка не хвилювала цінність людського життя 20 лютого 2014 року, коли його та підконтрольних йому депутатів чекали на екстреному засіданні Верховної Ради, – тоді йому вочевидь ішлося про торги за вакантне місце прем’єр-міністра.

Відповідаючи на питання журналу «Корреспондент» щодо його відсутності в залі Ради того дня, Тігіпко відрізав: «Я не считаю, что это было судьбоносное решение. Постановлением Верховной Рады не остановить кровопролитие. Если такая сила у парламента есть, пусть примет сейчас постановление по востоку».

Взагалі, варто підкреслити, що джинса від Тігіпка нерідко не має характеру стовідсоткової позитивності – йому йдеться про присутність у ЗМІ, про більшу кількість фото, про спосіб показати Сергія Леонідовича як відкритого, готового до різних запитань політика, про представлення його як сім’янина, приємного підтягнутого чоловіка.

Окрім названих політиків, 6% замовних матеріалів у регіонах стосувалися Михайла Добкіна, по три відсотки Наталії Королевської та Ольги Богомолець. Добкін, – парадоксальним чином до своєї попередньої діяльності на посаді глави Харківської ОДА, – був захисником єдності країни. Богомолець та Королевська витоптували спільне медіальне поле соціалки.

***

Президентська кампанія 2014 року вчергове підтвердила істину: джинса не відіграє ролі для електоральних уподобань. Першість Сергія Тигіпка у джинсі і п’яте місце в президентських перегонах (при нічим не підкріплених амбіціях провести другий тур «без дам») вкотре підтвердила казус Королевської з виборів-2012 – витрачені на джинсу мільйони не роблять із тебе переможця. Але наші політики воліють наступати на ці граблі, а експерти, політтехнологи та ЗМІ-джинсовики їх у цьому лише підтримують.

Довідка:

Моніторинг передвиборчої джинси проводився регіональними експертами ІМІ у таких регіонах України: Вінниця, Львів, Одеса, Луганськ, Херсон, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Миколаїв, Черкаси, Чернівці, Луцьк, Суми з 1 по 20 травня. В рамках моніторингу експерти оцінювали 56 видань – по два друкованих та по два інтернет-видання у кожному регіоні. З критеріями оцінки джинси можна ознайомитися на сайті ІМІ.

Від редакції MediaSapiens. На відміну від регіональної преси, на центральних телеканалах кількість джинси була суттєво нижчою порівняно з попередніми виборчими кампаніями. Про це свідчать моніторинги теленовин загальнонаціональних каналів, які проводить ГО «Телекритика». Водночас, результати цих моніторингів показали, що всі основні кандидати виступають замовниками джинси, хоча лідерами за кількістю замовлених матеріалів є Юлія Тимошенко, Сергій Тігіпко й Петро Порошенко. Серед загальноукраїнських телеканалів від джинси повністю відмовився Перший національний, майже повністю (з кінця квітня) СТБ та «1+1». «Інтер», «Україна» та ICTV дають доволі багато матеріалів з ознаками замовності, присвячених кандидатам у президенти.