Багато оглядачів вважають, що за останні півроку в Україні відбулася справжня антитютюнова революція. Під неабияким тиском громадськості парламент та уряд ухвалили зміни, які давно назріли у країні, де куріння стало звичкою майже для двох третин дорослих чоловіків та кожної п'ятої жінки. Перед цим тютюнові компанії, для діяльності яких було створено воістину тепличні умови, спромоглися в кілька разів збільшити обсяги продажів своєї продукції. Щороку вони виготовляли 110 мільярдів цигарок, ціни на які були значно нижчими, ніж у більшості сусідніх країн. Пачка сигарет стала дешевшою за плитку шоколаду...

Природно, що людей з активною позицією це врешті обурило. Своє невдоволення вони перевели в конструктивну дію і утворили Коаліцію громадських організацій «За вільну від тютюнового диму Україну». Значною мірою саме завдяки зусиллям цієї спільноти в політиці України щодо вживання тютюну зробили кроки, які хоча б частково наблизили законодавство до європейських норм.

 
Так, з вересня 2008 року парламент двічі ухвалив суттєве підняття акцизних ставок на цигарки, зобов'язав не лише розширити попереджувальні написи на пачках цигарок, а й друкувати на них фотоілюстрації негативних наслідків куріння для організму. Крім цього, згідно з прийнятими законами було збільшено розміри штрафів за куріння у не відведених для цього місцях та водночас було скорочено перелік місць, де це дозволено. Приміром, набула чинності заборона курити в поїздах.

 
Яким чином громадськості вдалося досягнути такого успіху?

 
Надати проблемі ефекту публічності

 
«Коли кілька років тому в Україні лише починали посилено і згуртовано боротися проти тютюнокуріння і тих привілеїв, які мали тутешні тютюнові компанії порівняно з іншими країнами, навколо цього питання було нелегко об'єднати вмотивованих людей», - розповідає Ганна Гопко, координатор проектів кампанії «За майбутнє дітей без куріння», яка є частиною Коаліції. За її словами, тема боротьби з тютюнокурінням не була такою поширеною в суспільстві, як, приміром, проблеми СНІДу та туберкульозу. Хоча за згубними наслідками вона є не менш серйозною. Щороку від хвороб, пов'язаних із тютюновим димом, в Україні за офіційною статистикою помирають більше 100 тисяч людей, при цьому десята їх частина - це пасивні курці.

 
Насамперед було важливим винести обговорення питання на публічний рівень. Активістам Коаліції вдалось зустрітись із Прем'єр-міністром Юлією Тимошенко, Віце-прем'єром Григорієм Немирею та іншими високими посадовцями. Спілкування з ними сприяло тому, що проблема низьких акцизів на тютюн та, відповідно, мізерних надходжень у бюджет вийшла із кулуарів парламенту та комітетських кабінетів на загальнонаціональний рівень.

 
Аби надати темі ще більшої ваги та згуртувати навколо неї максимальну кількість людей, борці проти куріння організовували чимало заходів: національні переговорні платформи, круглі столи, десятки прес-конференцій, дискусійні передачі на телебаченні, акції протестів біля Верховної Ради та Кабміну. У такий спосіб громадськість намагалася показати владі, що цією проблемою цікавляться, а також мала на меті нагадати депутатам про її реальне існування і про те, що вони зобов'язані вирішувати це питання з урахуванням думки громадських експертів.

 
Згуртувати друзів

 
Окрім проведення просвітницько-роз'яснювальної роботи, необхідно було знайти серед депутатів тих свідомих людей, які б долучилися до боротьби за поліпшення здоров'я нації. Саме ці люди могли б виносити на розгляд парламенту підготовлені громадськістю і опрацьовані експертами та юристами законопроекти, які відстоюють не чиїсь приватні інтереси, а захищають потреби громадськості.

 
Згодом удалося заручитися підтримкою таких депутатів. У антитютюнового лоббі в Україні з'явилася своя команда однодумців, до яких, окрім народних обранців, входять економісти, соціологи, фахівці з охорони здоров'я, громадські активісти. Разом усі ці люди можуть розробляти ефективні стратегії відстоювання інтересів громадськості, готувати законопроекти та домагатися їх прийняття у парламенті, організовувати вуличні акції і тиснути на владу, надсилаючи сотні листів та постійно телефонуючи відповідальним особам. Цими діями громадські активісти пришвидшують процес прийняття необхідних рішень.

 
«Фактично, ви робите нашу справу, - не раз говорили нам парламентарі, - каже Ганна Гопко. - Адже кілька років тому Україна підписала Рамкову конвенцію ВООЗ щодо контролю над тютюном, якою взяла на себе певні зобов'язання у сфері протидії поширенню епідемії тютюнокуріння. Отже, фактично, це так чи інакше є роботою влади. Та чи зрушила б ця тема з мертвої точки лише завдяки потугам чиновників? І як би це вплинуло на міжнародний імідж України?».

 
До складу «антитютюнової» команди входять також журналісти, які виконують подвійну роль. З одного боку, вдалося сформувати таку собі сім'ю свідомих працівників мас-медіа, які чесно висвітлюють усі події навколо процесу боротьби за поліпшення здоров'я шляхом зменшення негативних наслідків тютюнокуріння в Україні. З іншого боку, тютюнова індустрія, яка заробляє мільярдні статки на смертях людей, має можливість оплатити під свої інтереси площі та ефіри у найвпливовіших друкованих виданнях та найрейтинговіших телеканалах. Через це після кожної прес-конференції або іншого заходу у ЗМІ могли з'являтися матеріали, автори яких навіть не намагалися цікавитися думкою громадськості, а натомість відстоювали позиції тютюнових лобістів.

 
Виявити ворогів

 
Лобістів виявилося чимало. Найвпливовіші з них, звісно, займають депутатські й міністерські крісла. Аби захистити інтереси тютюнових компаній, вони нерідко вдаються до застосування різних маніпулятивних схем та навіть обманних дій.

 
«У нас було чимало випадків, коли ми подавали законопроект, а наступного дня з'являвся такий самий законопроект, але з одиницею через дефіс. І в ньому пропонувалися втричі нижчі, ніж у нашому, ставки акцизів. Про що це свідчило? Коли ми телефонували депутатові, аби запитати, чому той подав такий проект закону, він починав виправдовуватися: ви знаєте, та це не я, це мені принесли і попросили швидко підписати і таке інше. Потім з'ясовувалося, що в цього депутата є благодійний фонд, який на свої соціальні проекти отримує гроші від тютюнової компанії. Тобто в такий спосіб ми могли побачити, з ким ця людина співпрацює», - розповідає Ганна Гопко.

 
Один із випадків вмілого відстоювання інтересів тютюнових компаній стосувався законопроекту №3281, який передбачав збільшення акцизів на цигарки на 1-2 гривні. Взагалі, борці проти куріння переконані, що їх справа повинна бути аполітичною, а здоров'я нації мусить стояти вище партійних інтересів. Хоча на практиці часто виходило, що те чи інше питання ставало предметом політичних ревнощів і підміни понять. Приміром, опозиція могла відмовлятися голосувати за закон, який би дозволив владі наповнити бюджет.

 
Тому законопроект №3281 зумисне подали від імені 12 депутатів трьох ключових сил парламенту. У першому читанні за нього проголосував 351 депутат, але через два тижні до другого читання голова Комітету з питань податкової та митної політики Сергій Терьохін перед цим проектом закону поставив свій, який об'єднував питання акцизів на паливо, цигарки і пиво. Хоча ставки він пропонував надзвичайно мізерні, депутати проголосували саме за цей закон. Тож вийшло, що один парламентар перехитрував усю Верховну Раду.

 
Звісно, це обурило громадськість, і активісти написали скарги до всіх комітетів, у багатьох виданнях було опубліковано критичні статті. Через деякий час Коаліція почала нову кампанію з акціями, плакатами під Кабінетом Міністрів, телефонними дзвінками депутатам, і, врешті, у березні цигарки таки подорожчали.

 
«В якийсь момент ми зрозуміли, що немає колективної відповідальності, досі вже бавитися в ці ігри, потрібно називати прізвища тих депутатів, які пішли у Верховну Раду і під різними псевдоаргументами відстоюють інтереси тютюнової індустрії в країні, де реально вимирає нація», - зауважує Ганни Гопко щодо опонентів антитютюнової акції.

 
Важливим завданням для громадськості стало сформувати думку стосовно того, що відстоювання інтересів виробників цигарок депутатами завдає шкоди їх іміджу. Тому іноді доводилося вдаватися навіть до дещо радикальних кроків, аби «настрашити» чиновників. Приміром, одне впливове видання на першій сторінці надрукувало рейтинг тих парламентарів та міністрів, яких вважає найбільшими лобістами тютюнових компаній.

 
У відповідь на кожну вдалу акцію громадськості представники індустрії готували свої маневри - приміром, «тютюнові бунти» та подібні заходи. Інакше, як війною, активісти Коаліції це не називають. Хоча вони радіють з того, що таким чином між ними та опонентами триває певний діалог.

 
Горіти тим, що робиш

 
Але для втілення вдалої громадської кампанії замало розробляти дієві акції протесту та спілкуватися із тими, кого називають народними обранцями. Тільки вмотивовані люди, об'єднані в одну команду, переконана Ганна Гопко, можуть досягнути справжнього результату. Люди, для яких мотивацією є не заробіток, а прагнення щось змінити, люди, які мають власне зацікавлення і вміють співчувати іншим. Гранти, за її словами, зіпсували багато громадських організацій, знизили ефективність третього сектора. Більшість проектів орієнтовані не на результат, а на звіт для донора.

 
«Крім мотивації, для успішності кампанії треба мати ще креатив, швидку мобілізацію у відповідь на дії тютюновиків чи влади і, звісно, вміти жертвувати собою, наприклад, сидіти на роботі з колегами до 11-ї години ночі і малювати плакати, обдзвонювати волонтерів, а тоді вже о 7:40 бути біля Кабміну. Треба горіти тим, що робиш. Треба вірити, що переможете, бо ваша справа - благородна і вже тому виграшна», - додає Ганна Гопко.

 
У випадку з антитютюновими кампаніями результат очевидний. Всесвітня організація охорони здоров'я засвідчила, що кількість курців в Україні зменшилася на 7 % серед чоловіків і на 3 % серед жінок.

 
До подальшої боротьби за здоров'я нації може долучитися будь-яка вмотивована людина, окрім тих, що співпрацюють із тютюновими та алкогольними компаніями. Тим паче, що в майбутньому Коаліції знадобиться активна підтримка. Вже зараз її представники намагаються «проштовхнути» законопроект, який би запроваджував повну заборону реклами тютюну, в тому числі вуличні промоакції та спонсорство. Громадськість хоче відібрати у виробників цигарок щонайменшу можливість рекламувати себе. Активісти також наполягатимуть на подальшому підвищенні акцизів, адже цигарки в Україні досі залишаються одними з найдешевших у регіоні.

 
Основною і остаточною метою Коаліції є формування у суспільстві асоціального іміджу курця. Куріння повинно стати немодним і має бути ознакою соціально неуспішних людей. Багато в цьому сенсі вже вдалося зробити. Більше ста відомих в Україні спортсменів, представників шоу-бізнесу та інших знаменитостей підписалися під Маніфестом проти куріння. Кожен може поставити свій підпис під текстом Маніфесту, запропонувати цікаву ідею, завітавши на сайт http://www.manifest.kiev.ua/.

 
Псевдогламурний образ еліти з цигаркою в роті поступово відходить у минуле. Ідея канадської соціальної зовнішньої реклами, де під фотографією крутих босів транснаціональних тютюнових компаній міститься напис: «Ми не куримо це лайно, ми його продаємо іншим», знаходить розуміння в українських підлітків. Поширеність куріння серед молоді дедалі скорочуватиметься. Куріння не лише шкодить здоров'ю, а й приносить збагачення тютюновим компаніям. З тютюнокурінням варто боротися й надалі! Отож, приєднуйтесь!

Роман Лебідь, видання «Громадянське суспільство»

Статтю опубліковано в N 3(10)/2009