Конфлікт між звільненим керівництвом «Укртелефільму» та Держкомтелерадіо розпочався ще восени минулого року, але обом сторонам досі не вдалося досягти компромісу. Нещодавно конфлікт спалахнув із новою силою після оприлюднення нових заяв Держкомтелерадіо та публікації у газеті «Дзеркало тижня». «Детектор медіа» отримала два листа – від прес-служби Держкомтелерадіо та від колишнього заступника генерального директора «Укртелефільму» Руслана Смакова. Кожен із опонентів викладає свій погляд на ситуацію, що склалася.  Публікуємо ці тексти без змін.

«Укртелефільм»: реальний стан справ

Як неодноразово наголошував Держкомтелерадіо, причиною перетворень на «Укртелефільмі» є фактичний занепад підприємства в якості студії телефільмовиробництва. Сучасний незадовільний стан «Укртелефільму» став наслідком масштабних зловживань та неефективного управління з боку колишнього керівництва студії в особі звільнених генерального директора Олега Бійми та його заступників В. Аніщенка, І. Артеменка, Р. Смакова та інших.

Сьогодні, у черговий раз прикриваючись почесними званнями та творчими здобутками О. Бійми, колишнє керівництво студії постійними наклепами, провокаційними заявами та діями намагається ввести громадськість та ЗМІ в оману.

Відмовившись виконувати рішення суду, ці правопорушники будь-якими засобами змушені рятувати свої голови. Все, що вони сьогодні влаштовують та заявляють стосовно «Укртелефільму», спрямоване лише на те, щоби брехнею та наклепами схилити на свій бік якомога більше людей.

Надаємо інформацію про реальний стан речей на підприємстві та про вчинені колишнім керівництвом зловживання та правопорушення.

1. Спроба прихованої приватизації та заволодіння державним майном.

З 2005 року на державному підприємстві «Укртелефільм» працювало приватне ТОВ «Орендне підприємство «Укртелефільм», засновниками якого виступили горе-керівники державного «Укртелефільму» та члени їхніх сімей (В. Аніщенко – 17,4% статутного капіталу, О. Бійма – 17,4%, С. Артеменко – 10,4%, О. Рутковський – 4,2% тощо). Директором цього підприємства став колишній заступник директора державного «Укртелефільму» В. Аніщенко.

ТОВ «Орендне підприємство «Укртелефільм» два роки безоплатно і без будь-яких угод використовувало державне майно та послуги студії «Укртелефільм». Але цього виявилось замало. В. Аніщенко та його ділки за кілька останніх років списали 80% обладнання «Укртелефільму», хоча воно ще довго могло використовуватись у виробничому процесі на цьому державному підприємстві. Списане обладнання ніхто не передавав на металобрухт. Воно було роздане за готівку в користування іншим комерційним структурам.

Від цих оборудок державному підприємству «Укртелефільм» нанесено збитків більш ніж на 2 млн грн.

У червні цього року В. Аніщенко продемонстрував свої справжні наміри: ТОВ «Орендне підприємство «Укртелефільм» звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна у м. Києві з проханням передати йому в оренду цілісно-майновий комплекс студії.

2. Численні порушення під час ведення господарської діяльності.

Недбалим господарюванням колишніх керівників підприємство «Укртелефільм» доведене до аварійного стану. Протягом тривалого часу у приміщеннях студії не проводився ремонт, необхідним чином не підтримувалося функціонування обладнання та пристроїв. Через незадовільний технічний стан пожежною службою у приміщеннях «Укртелефільму» відключено більшість електромереж.

Викликають обурення й економічні підходи до здійснення діяльності на підприємстві: приміром, весь процес виробництва відеопродукції студія здійснювала за нормативами 1995 р. – у мільйонах карбованців!!! Ще з того часу горе-керівництво не провело перерахунок витрат на заробітну плату, технічні послуги, накладні витрати, решту витрат. Як результат – численні махінації на виробництві й продажі телепродукції, виготовленої за бюджетні кошти у попередні роки. Звідси і нецільове використання бюджетних коштів, і заниження бази оподаткування, і порушені у минулі роки кримінальні справи, пов’язані з продажем телефільмів та прав на них.

Багато проблем «Укртелефільм» має з юридичними аспектами діяльності. У 2001 р. було підготовлено новий статут підприємства. Однак недбалі адміністратори навіть не спромоглися зареєструвати його у державних органах за місцем знаходження студії, внаслідок чого статут не набув законної сили. До того ж документ містить положення, що суперечать чинному законодавству України, через що відповідні державні органи відмовилися його реєструвати.

Загальний збиток від неефективної та недбалої господарської діяльності колишніх керівників «Укртелефільму» склав 3,2 млн грн.

3. Будівництво житлового будинку на території «Укртелефільму».

Замість ведення основної діяльності, а саме виробництва фільмів, колишнє керівництво «Укртелефільму» зайнялося будівництвом. Задля зведення на території студії житлового дому О. Бійма та В. Аніщенко незаконно змінили цільове призначення землі та знесли розташовані на ній 2 цехи обробки плівки. Обладнання з цих цехів зникло у невідомому напрямку.

Основною діяльністю «Укртелефільму» стало будівництво, яке, до речі, не передбачено дійсним статутом підприємства! І хто після цього може вірити обіцянкам О. Бійми про створення на «Укртелефільмі» студії дитячих та юнацьких фільмів?!

На даний час від цього будівництва державне підприємство «Укртелефільм» вже понесло втрати у розмірі близько 2,1 млн грн.

4. Оренда за мінімальними ставками.

Оренда державної нерухомості на підприємстві проводилася за мінімальними ставками (у середньому орендарі офіційно платили близько 20 грн. за квадратний метр на місяць).

У результаті, за даними перевірки контролюючих органів, передача площ «Укртелефільму» за заниженими ставками зумовила недоотримання державою як мінімум 150 тис. грн. щомісячно (у підсумку втрати перевищили 1,6 млн грн).

5. Численні порушення трудового законодавства.

На «Укртелефільмі» працювали так звані «мертві душі», що з’являлися лише в день видачі заробітної плати. На студії були також оформлені 19 працівників, яким зарплата не нараховувалась та не виплачувалась. Відповідно, необхідні податки та внески до фондів соціального страхування за цих осіб не перераховувалися. Увагу привертає той факт, що переважна більшість цих «безробітних» є саме творчими працівниками – режисерами та операторами – необхідності в роботі яких на студії звільнене керівництво не бачило.

Від такої «діяльності» держава понесла більше 100 тис. грн. збитків, частина творчих співробітників, що не були офіційно оформлені, недоотримала близько 300 тис. грн.

6. Тотальне невиконання рішень комітету, викрадення документів та печатки.

Минуло півроку, як звільнені керівники на чолі з О. Біймою, В. Аніщенком, Р. Смаковим, І. Артеменком вкрали і продовжують переховувати печатку студії. Виконувати рішення суду стосовно вилучення печатки і документів колишнє керівництво студії відмовилося, внаслідок чого на підприємстві виникла заборгованість з виплати заробітної плати та здійснення обов’язкових платежів до бюджету. Однак, попри цей саботаж колишнього керівництва, новий генеральний директор «Укртелефільму» І. Кошара зумів погасити усі борги.

Крім того, замість сплати податків, рахунків за електроенергію, комунальних та інших платежів, за надані підприємству послуги старе керівництво використовувало державні кошти для сплати замовлених на свою підтримку сюжетів на телебаченні (є відповідні платіжні документи), публікацій у пресі та послуг особистих адвокатів. Причому все це чинилося після звільнення, тобто державні кошти незаконно використовувались у власних інтересах.

Сьогодні О. Біймою, В. Аніщенком, Р. Смаковим, І. Артеменком та рештою звільнених керівників активно використовується вже добре відома в Україні технологія страйкування та мітингів: за 50 грн. на день під Кабміном активно розмахують гаслами та кричать в мегафони «палкі прибічники порятунку «Укртелефільму», які в особистих розмовах не можуть докладно пояснити причини свого страйку, а лише повторюють завчені під орудою Бійми та Аніщенка заклики.

7. Тривалий зрив роботи підприємства.

У результаті тривалого конфлікту робота телестудії з початку року практично зупинена: не відбувається запланований випуск фільмів, тиражування і дубляж телекінопродукції, під загрозою зриву договори про спільні з іншими виробниками телепроекти тощо. З початку року на «Укртелефільм» було направлено багато замовлень державних телерадіокомпаній на загальну суму близько 3 млн грн. Однак уже більше 7 місяців працівники студії фактично не працюють і знаходяться під постійним тиском, загрозами та шантажем звільненого керівництва «Укртелефільму».

Незважаючи ні на що, «Укртелефільм» має чудові шанси для розвитку та відродження вітчизняного телефільмовиробництва. Зараз Держкомтелерадіо разом з новим керівництвом студії докладають усіх зусиль для відновлення бухгалтерського, податкового та статистичного обліку на підприємстві, налагодження адміністративних функцій та нормалізації роботи студії, для того, щоб найближчим часом відновити роботу підприємства та завантажити виробничі потужності «Укртелефільму».

Головною метою Держкомтелерадіо відносно «Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» є її перетворення на потужний, конкурентоздатний та прибутковий центр виробництва телепродукції. Комітет упевнений, що попри провокації та протидію з боку колишнього керівництва в особі О. Бійми, В. Аніщенка, Р. Смакова, І. Артеменка та інших, прогресивні реформи на студії буде успішно завершено.

Наперсточники відпочивають...

Нещодавно працівники «Укртелефільму» надіслали до Кабінету Міністрів листа, під яким стояли десятки підписів.

Ішлося про нове явище в Україні: рейдерство з боку високопосадовців. Зокрема, про багатомісячну рейдерську війну, розв’язану головою Держкомтелерадіо Едуардом Прутніком проти «Укртелефільму» – заради захоплення прилеглої до «Укртелефільму» ділянки землі.

Пан Азаров отриманий лист переадресував пану Прутніку: із пропозицією погасити конфлікт.

На реакцію Е. Прутніка довго чекати не довелося... Пан Прутнік, який до цього часу під будь-яким приводом уникав будь-яких інтерв’ю на цю тему, не помічав публікацій і взагалі намагався, щоб усе пройшло тихо та непомітно, тут уже був просто вимушений реагувати.

Отже, на офіційному сайті Держкомтелерадіо з’явився брудний анонімний пасквіль. Без будь-яких прізвищ його авторів. Є тільки безлике «прес-служба Держкомтелерадіо». Це що, 37-й рік? І в анонімках, без суду і слідства, можна когось звинувачувати в злочинах? Хто має право брати на себе роль судді, прокурора тощо? Можливо, пан Прутнік?

Утім, те, що робить Держкомтелерадіо в особі Е. Прутніка, часом нагадує Донецьк середини 90-х. Все ті ж «маски-шоу», за якими під час захоплення ховають свої обличчя невідомі у масках. Такий же лом у руках «нових господарів світу». Захоплення заручників. Перекладання зброї з одного авто в інше. Загрозливе попередження про можливі трупи на «Укртелефільмі».

Усе це не кадри з детективу, не кіношна «страшилка». Хоча багато чого з цього встигли зафіксувати наші відеокамери... Усе це, завдяки Е. Прутніку, пережив «Укртелефільм».

Методи, які застосовуються прутніковцями, напівкримінальні, а часом і без «напів» – кримінальні. Досить згадати, скажімо, як шахрайським шляхом, надаючи брехливу інформацію в офіційні державні органи, що ніби печатку «Укртелефільму» втрачено, вони виготовили дублікат печатки. А захопивши в червні 2007 року контроль над платіжним терміналом студії, створили заборгованість по платежам до бюджету та по зарплаті. За старою ж звичкою брешуть, що борги існували раніше і що тепер вони їх погасили. Хоча до цього студія боргів перед бюджетом не мала, а заробітну плату люди отримували своєчасно. Створені ж новоявленими горе-керівниками борги по зарплаті сьогодні існують.

Цікаво спостерігати, як спритно маніпулює пан Прутнік неіснуючими цифрами та вигаданими на ходу фактами. Як намагається він годувати застарілими байками, ним же самим зготованими. Хоча і давно вже викинутими на смітник – прокуратурою та судами.

Наприклад, скільки ще часу збирається він експлуатувати наскрізь брехливу тезу про нібито незаконне будівництво адміністративно-житлового комплексу (який тепер уже чомусь вони називають житловим будинком) біля «Укртелефільму»? Слідство і суд, котрим Е. Прутнік свого часу додав роботи своїми зверненнями до Генпрокуратури, давно вже поставили все на свої місця, дійшовши висновку, що претензії безпідставні. А якщо в пана Прутніка така коротка дівоча пам’ять, то доведеться йому нагадати: Апеляційний суд м. Києва на основі Закону (керуючись статтями 365, 366, 382 КПК України)  с к а с у в а в  постанову старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури про порушення кримінальної справи. Ухваливши наступне: у порушенні кримінальної справи  в і д м о в и т и.

То скільки ж він буде, пан Прутнік, товкти воду в ступі, що від цього будівництва державне підприємство «Укртелефільм» вже понесло втрати у розмірі близько 2,1 млн грн.? Взагалі, скільки можна, висмоктуючи з пальця досить дивні з точки зору Закону та здорового глузду приводи, наліво й направо розкидатися звинуваченнями ціною в мільйони гривень?

Його логіка дій зрозуміла: бреши якомога більше. Тоді хоча б чому-небудь, та повірять.

Навряд чи є сенс детально спростовувати кожне з безпідставних звинувачень. Пан Прутнік вже й сам себе виставив на сміховисько. Адже уся репресивна машина, яку Едуард Прутнік, зловживаючи своїм службовим становищем, не раз намагався кинути проти нас, – не спрацювала. Його корупційні схеми та спроби використання правоохоронних, фіскальних, різних каральних органів – результатів не принесли. Так звані кримінальні справи одразу тріщали по всім швах і на очах лопалися. А чи могло і чи може бути інакше? Прутніківські «аргументи» – наскрізь гнилі. Тож чи варто їм приділяти занадто багато часу? Тим більше цілком зрозуміло: нас намагаються втягувати в безглузду дискусію. Щоб за деревами ніхто не побачив лісу. Щоб можна було відволікти увагу громадськості від головного: які ж реальні цілі ставить перед собою Е. Прутнік?

На «Укртелефільм» пан Прутнік прислав своїх. Отже, люди від Прутніка... Вони прийшли робити «украінскає кіно», однак українською мовою й слова сказати не можуть. Один (Кошара, який претендує на роль гендиректора) – бо «какой хачу, такой и гаварю». Другий (новоявлений заступник, Пономаренко) – «патаму шта с Данецка».

Російською ж пишуть із ганебними помилками. Тиждень висіло на дверях «Укртелефільму» одне оголошення, де «новою адміністрацією» величезними літерами було написано: «В ПАВИЛЬЕНЕ». Але ніхто з цієї адміністрації так і не зрозумів, чому люди біля дверей сміються. Який пан, такі й підпанки. Порадив би Прутніку нарешті вивчити наголос у словах «український», «українець». Керувати ідеологічною машиною Держави і не знати державну мову – це, щонайменше, ганьба.

«Нові господарі» «Укртелефільму» товчуться там ще з зими. Позбавивши нас можливості працювати, самі вони не створили жодного фільму. Хоча б якийсь телевізійний сюжет на пару хвилин зробили! Як тут не згадати собаку на сіні?

В українських культурно-мистецьких колах влаштовану паном Прутніком трагікомедію, яка триває з минулої осені, охрестили «Кіно і донецькі» (аналогія з російським «Кино и немцы»).

Е. Прутніку варто було би поцікавитися, як ставляться до його «змін на краще» працівники студії «Укртелефільм», котрі щодня із 10-ї до 13-ї години стоять під Кабміном із транспарантами «Невже ділянка дорожча за честь?», «Янукович! Захистіть від Прутніка українське кіно!».

Та в нього жодного разу не вистачило сміливості зустрітися з людьми. Послухати, що вони думають про «благие намерения» об’єднати «Укртелефільм» зі збанкрутілим заводом: щоб, фактично, знищити «Укртелефільм» – під виглядом реорганізації. Або – про недавнє хамське звинувачення в Інтернеті, що нібито люди стоять тут за гроші – «за 50 гривень на день».

Звичайно, збирати плітки або ж їх вигадувати, щоб «вкинути» в Інтернет, – це значно легше, ніж подивитися правді в очі.

А поспілкуватись було би цікаво. Хоча б задля того, щоб переконатися: у працівників «Укртелефільму» нормальна пам’ять. І навряд чи вони колись забудуть, як новоспечені їхні «керівники», у котрих після акцій «Укртелефільму» раптом проклюнулась демонстративна, інтернетівсько-віртуальна «турбота» про колектив, не так давно називали цей колектив не інакше як бидлом. І навіть при включеній відеокамері не соромилися кричати: «Ви тут – ніхто!».

Протистояння між свавіллям Держкомтелерадіо та українським Законом продовжується. Проте, скільки б він, Едуард Прутнік, не ухилявся від суду (від судових засідань за позивом «Укртелефільму» він просто ховається); скільки б послані або наймані ним люди – таємно, фактично без повідомлення іншої сторони, не засідали би в інших – підкилимних судах; скільки б він, Е. Прутнік, не розплачувався державними коштами з сином судді у зв’язку з тим, що батько-суддя розгляд справи про поновлення на посаді законного керівника «Укртелефільму» з зими і до літа штучно затягував у суді (нагадаємо: Лаврентія Юрієвича Кухалейшвілі Прутнік узяв на роботу у свій юридичний відділ приблизно тоді, коли позов потрапив до рук судді Юрія Лаврентьєвича Кухалейшвілі). Все одно це скінчиться: розвінчанням того знахабнілого у своїх аморальних діях чиновника. Шило в мішку не сховаєш.

Якось із трибуни сам Е. Прутнік декларував ідею роздержавлення. То чого ж тепер так волати, дізнаючись про бажання позбавитися чиновницької «опіки», ціль якої, по всьому видно, – зруйнувати культуру заради прибутку?

Що корисного бачив від Е. Прутніка чи його структури «Укртелефільм»? У цьому році з Держкомтелерадіо на «Укртелефільм» не надійшло ні копійки. Де ж ті державні кошти, які з держбюджету перераховуються в Держкомтелерадіо для «Укртелефільму»? Можливо, були поради якісь або пропозиції у творчому плані? Про це навіть казати смішно. Що ж тоді? Тільки рейдерство.

Якби свого часу хоча б у страшному сні хтось міг побачити, що буде творити пан Прутнік із «Укртелефільмом», то зусилля для виходу з-під його «державницького» крила прикладалися б по-справжньому. А так «Орендне підприємство «Укртелефільм» хоча і було створене, але не функціонувало. Фінансової діяльності не вело. І не треба бути великим спеціалістом, щоби зрозуміти: якщо немає фінансової діяльності, то немає й оборудок. Так знову ж таки, про які «збитки» – із цифрами, розрахованими на шок, іде мова?

Руслан СМАКОВ, заступник генерального директора студії «Укртелефільм»

P. S. 20 серпня 2007 року в Окружному адміністративному суді м. Києва пройшло попереднє судове засідання по справі за позовом «Орендного підприємства «Укртелефільм», яке було створене більшістю працівників студії, до Держкомтелерадіо про скасування наказу Держкомтелерадіо «Про реорганізацію Української студії телевізійних фільмів – «Укртелефільм».