В Інституті журналістики в рамках сорокового фестивалю «Журналістська весна» триває проект «Хочу в телевізор!». Він являє серію майстер-класів, котрі проводять практикуючі тележурналісти. За задумом, проект мусить наблизити журналістську теорію та практику. Звісно, як кажуть ініціатори, це не вирішує проблему відірваності журналістської освіти від практичних потреб медіаринку, але перші кроки безумовно заслуговують на увагу. За результатами кожної зустрічі студенти пишуть портрети своїх гостей: про враження – захоплені чи критичні, про перейняті поради тощо.

Першу лекцію – про мистецтво інтерв’ю – студентам прочитав Дмитро Гордон. «Детектор медіа» пропонує один із матеріалів, написаних за результатами цієї зустрічі. Ми плануємо й надалі співпрацювати з Інститутом журналістики і публікувати найкращі студентські роботи.

Цинічний, прагматичний, матеріаліст, самозакоханий кар’єрист – мова піде про особистість, яка з дитинства збирала досьє на своїх кумирів, а в 17 років брала у них інтерв’ю. Про людину, яка є володарем усіх вище перелічених рис, проте водить дружбу з найавторитетнішими людьми не лише України, але й Росії, Америки… Про людину, котра в свої 39 років є журналістом, телеведучим, письменником, співаком, а знедавна ще і голлівудським актором. Про людину, яка вважає, що могла б реалізувати себе в будь-якій сфері – головне бажання.

Немає кордону в творчості…

Дмитро Гордон живе за принципом «навіть якщо весь світ каже, що це неможливо, треба стукати в усі двері і тобі неодмінно пощастить – одна з них відчиниться». І цим, мабуть, усе сказано. Він стукав і йому таки відчинили. Першою свої двері йому відчинила журналістика. Вона впустила у свої обійми худорлявого, недосвідченого хлопця. Хлопця, який знав чого хоче, а головне – хто це може йому дати. Він марив, по-перше, про цікаві бесіди з цікавими людьми, а по-друге – щоб неодмінно, хоча б колись взяти в руки газету, стаття в якій була б підписана «Дмитро Гордон». Він хотів – він отримав. Адже після випуску з КІСІ його направили працювати не на будівництво, а не багато не мало – до «Вечірки». Усе своє життя він хотів досягти чогось сам. Хотів – досяг. Він досяг чималих успіхів не лише в журналістиці. Так, якщо розглядати його як письменника – він написав 16 книжок, в яких містяться інтерв’ю з найвідомішими людьми кінця ХХ – початку ХХІ століття. Чималі досягнення Гордона і в естрадній діяльності. Концертний зал «Міленіум» в Америці просто ломився від натовпу, який хотів побачити свого кумира. Як актор він уже встиг знятися в голлівудському бойовику із зірками такого масштабу, як Ерік Робертс, Девід Керредайн. І врешті-решт він став людиною з великої літери, котра має чотирьох дітей, чарівну дружину та безліч впливових, близьких йому друзів.

Немає кордону в спілкуванні…

У 17 років в інтерв’ю йому не відмовляв ніхто: ні Леонід Буряк, ні Павло Глоба, а деякі через несправність техніки давали його двічі поспіль. Не змінилося нічого й по сьогодні – гості телепередачі «В гостях у Дмитра Гордона» в інтерв’ю так само майже ніколи не відмовляють, а навпаки з честю приймають запрошення . Ще б пак, адже через студію Гордона пройшли такі особистості як Анатолій Кашпіровський, Роман Віктюк, Савік Шустер, Володимир Жириновський.

Гордон стверджує, що ніколи не готується до інтерв’ю. Хочете вірте хочете ні, проте розговорити він може кожного. Ось кілька секретів вдалого спілкування від Гордона:

найголовніше – викликати довіру;

якщо перед тобою розумна та інтелігентна людина, тут усе просто – став влучні, а головне коректні запитання;

якщо людина «пуста, як бубн», починай приколюватися з неї, клеїти дурника, гість цього не зрозуміє, а от глядачам буде дуже цікаво, і вони не зможуть відірватися від екранів;

найголовніший секрет інтерв’юера – його обізнаність у всіх сферах життя;

На питання, чого йому не вистачає в житті, відповідь була простою і зрозумілою: «Часу, щоб подорожувати та спілкуватися без обмежень» Чи не набридло йому спілкуватися? Ні! «Це не може набриднути, це моє повітря. Спілкуючись із цікавими та розумними людьми, стаєш розумнішим сам». Саме за цю жагу до спілкування та його професійне виконання панна Яковлєва назвала Дмитра Гордона кращим журналістом у жанрі інтерв’ю.

Немає кордону в людських стосунках…

Журналіст, співак, актор, письменник – йому вистачає часу на все і на сім’ю також, і, як виявилося, вистачило б часу й не на одну: «Я за гарем! Якщо чоловік може забезпечити жінок, яких він кохає і які кохають його, то що ж у цьому поганого?! ». Він одружився вдруге – і не факт, що востаннє: «В якійсь мірі я ідеаліст, я завжди прагну до ідеалу. Я не вірю у вічне кохання. Кохання – це спалах… Тому, коли почуття минає, я прагну знайти щось нове».

Гордон – «людина-система», яка всюди розставляє свої пріоритети. Його головний пріоритет – його діти. Їх у нього четверо, проте і тут він прагне до ідеалу:

– Хочете більше?

– А чому б ні!!!

Своїм дітям він хоче передати від себе комплекс табу, щоб у житті вони ніколи не переходили межу дозволеного.

Життя без кордонів…

Для нього немає нічого неможливого. Він ніколи не каже «ніколи». Його секрет – прийшов, побачив, переміг. Він живе без кордонів. А життя має бути «суцільним святом! Життя треба прожити з користю та красиво! Треба захоплюватись! Треба кохати!»

P.S. Таким Гордон здався студентам Інституту журналістики. Півтори години він розповідав їм про себе і про мистецтво інтерв’ю. Гуру цього жанру, Гордон дав корисні поради і залишив по собі неоднозначне враження. До Інституту він завітав на запрошення  студентів, що запровадили ініціативу «Хочу в телевізор!» – у рамках сорокового фестивалю «Журналістська весна». На черзі – лекція обличчя «5 каналу» Ігоря Слісаренка про аналітичний жанр у міжнародній журналістиці. Для найкращих майстрів пера та об’єктиву двері Інституту відкриті. Організатори проекту закликають журналістів телевізійного жанру не бути жадібними щодо своїх знань і досвіду – приходити до альма-матер і ділитися ними зі студентством.

Ольга Івахно, студентка Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка