Публікуючи цей гострий матеріал Олександра Зиріна, «Детектор медіа» вкотре нагадує, що відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а редакція може не поділяти думки авторів. Водночас, «ТК» готова надати керівництву НТКУ можливість відповісти на звинувачення, що містяться у статті, і запрошує колег до дискусії.

Частина перша. Ефірна

Тут тобі і «ха», тут тобі і «ua»...

Президент України отримав те, про що здогадувалися і просто знали практично всі – від дрібних «хвахівців» до справжніх професіоналів вітчизняного телебачення. Президент Національної телекомпанії України своєю мудрою і цілеспрямованою роботою забезпечив появі Президента України на телеекранах фактично нульову цікавість (чи то рейтинг) з боку українського народу.

Причому поява ця, одна з ключових і знакових, – для українського люду була звичною, традиційною і довгоочікуваною – бо передноворічною. Хотів написати: чи не вперше в історії українського телебачення, але, виявляється, не вперше. У 2006-му зафіксовано ще більш трагікомічну картину. На підтвердження – кумедна цитатка з матеріалу, розміщеного на спеціалізованому телевізійному сайті «Детектор медіа»: «Рейтинг Першого національного каналу 31 грудня 2006 року та 1 січня 2007 року збільшився майже на 109% (0,67%, у порівнянні із середнім рейтингом за 2006 рік 0,32%)». Особливо тішить пасаж про «збільшення». Такі собі забавки для повних ідіотів. Забавки, в які втягнули Президента нашої з вами держави. Хоча я давно пишу, говорю, переконую: імідж Президента і України забезпечується на УТ-1 не тільки правильним показом у випусках новин – тепер ще й оприлюднюють відповідні цифри зростання, покращання і розширення. Але на всяк випадок це робиться швиденько, кількома рядочками, дрібненьким шрифтом: може, ніхто не помітить… До речі, на мою електронну адресу піарщиці з НТКУ цю інформацію не надіслали. Тому щиро вітаю колег із «Детектор медіа» – вони стали свідками по-своєму унікального факту: чи не вперше за період керівництва НТКУ паном Докаленком хтось із нетрів телекомпанії публічно намагається хоч якось, хоч у кумедний спосіб виправдати результати його бурхливої діяльності....

Я виправдовувати не збираюсь. Я спробую проаналізувати – яким був стан одного з найпотужніших телевізійних мовників і, що найголовніше, телевиробників в Україні – НТКУ за часів доволі несподіваної появи В.Докаленка на посту її президента.

Ось основні віхи:

– повна непоінформованість як колективу НТКУ, так і громадськості про плани та шляхи реформування компанії і мовлення;

– за сім місяців роботи в компанії колишній президент НТКУ (гр. Стецьків) і вся його «група ентузіастів» жодного разу не зустрілися з колективом;

– повністю проігноровано підготовлені колективом і передані керівництву компанії пропозиції щодо реформування мовлення і створення громадського телебачення;

– проігноровано творчі проекти співробітників НТКУ, запропоновані для участі в так званому творчому конкурсі зразка 2005-го;

– проігноровано публічно задекларовані керівництвом НТКУ підходи до формування творчого обличчя телекомпанії (не проведено конкурсний відбір ведучих та генерального продюсера);

– повністю паралізовано власне виробництво (в ефірній сітці УТ-1, станом на осінь 2005 року – лише 16% програм власного виробництва, причому левова частка з них припадає на новини);

– укладено угоди на стороннє виробництво проектів, котрі така потужна телекомпанія, як НТКУ, може без жодних проблем виготовляти самостійно;

– в ефірі телекомпанії з’явилися програми, що обслуговують певні комерційні бренди сторонніх організацій;

– з ефірної сітки УТ-1 знято знакові телепрограми «На добраніч, діти», «Світ спорту», новини із сурдоперекладом (практично відразу такі програми з’явилися в ефірі прямих комерційних конкурентів);

– вперше за багато років керівництво НТКУ не забезпечило показ по УТ-1 знакової і вкрай прибуткової телевізійної події – чемпіонату світу з футболу-2006, до того ж за участю збірної України! (Ви маєте сумніви щодо умов, за яких український чиновник відмовиться – на користь комерційного конкурента – від готового якісного телепродукту світового рівня, на який він має пріоритетне право і який принесе мільйони доларів компанії, котрою він керує?);

– за час роботи так званої нової команди НТКУ-2005 не створено і навіть не пропонувалося створити жодної складної постановочної телепрограми – розважальних або публіцистичних ток-шоу, музичних або молодіжних проектів, просвітницьких або культурологічних вікторин тощо.(Детальніше, з нюансами ударної праці діячів НТКУ зразка «Стецьків і партнери» – у розділі «Діло по справі» від УРОК).

Усе наведене чітко означало одне: найпотужнішого вітчизняного телевиробника на найпотужнішому телевізійному каналі намагаються перетворити на чергового дрібненького комерційного мовника. Таких в Україні сотні, нікому не потрібних. На додачу – через повну творчу та технологічну неміч до виробництва конкурентноспроможного телепродукту практично всі вони заповнюють ефір банальним показом кіношки та другорядного, багато разів використаного іншими «мила», плюс програмами типу «стіл і два стільці».

І от до керівництва НТКУ прийшли саме такі діячі, котрі ніколи в житті не займалися телебаченням національного масштабу. Єдине, чим вони запам’яталися телевізійним професіоналам, – активне використання своєї керівної посади на УТ-1 для задоволення дрібненьких передвиборчих завдань. Правда, вони ще намагалися перетворити Євробачення в Києві на епопею. І це вдалося – на тому Євробаченні десятки мільйонів пішли з рахунків НТКУ і вже ніколи не повернуться. Я детально розібрав ці кримінальні забавки у книзі «Бачення Євро. Хроніки українського Євробачення», тому зупинятися на цьому окремо не буду. (Детальніше у розділі «Справа по ділу» від УРОК :)

У 2005-му колектив НТКУ та всі її профспілкові осередки чи не вперше в своїй історії повстали проти такого непрофесійного керівництва і публічно висловили йому недовіру. Вперше за багато років стало зрозуміло, що людям таки наболіло. Аж тут раптом – призначення Докаленка. Він одразу звернув на вже проторовану стежину, і досі (на початок 2007 року) не пояснив ані фахівцям, ані телеглядачам, ані працівникам телекомпанії головного: куди буде рухатися ця махіна? Нагадаю, йдеться не про дрібненьке комерційне ЗАТ, а про телекомпанію, яка за своїми статутними параметрами має задовольняти потреби мільйонів простих і різних громадян-телеглядачів України. Причому, за наші ж гроші! Тому доведеться аналізувати власні спостереження.

Перше і найголовніше: у своє розпорядження Віталій Докаленко отримав безпрецедентне, найбільше в історії національного телебачення бюджетне фінансування. Звісно, кошти з бюджету надходять нерегулярно, виділяються «в ручному управлінні», але ж, пане президенте НТКУ, бачили очі, що купували: це нормальні умови роботи топ-менеджера в нашій країні. На жаль – але нормальні. Офіційні представники НТКУ відмовляються називати суми бюджетних надходжень. Причому відмовляються на різних рівнях, хоча йдеться про абсолютно відкриту інформацію про наші з вами народні бюджетні гроші: «Запитайте у начальства, чи можу я вам про це говорити», «Залиште свій телефон, ми порадимось і вам зателефонуємо», «Надішліть факсом запитання, а ми подумаємо, чи будемо на них відповідати», «Зателефонуйте через десять хвилин» і т.д. і т.п. Питав, залишав, надсилав електронною поштою, телефонував...

Це перша деталь у портреті НТКУ за часів Докаленка – накладено жорстке табу на спілкування з журналістами. Ні, наказу чи письмової інструкції з цього приводу не було – досить штучно сформованої задушливої атмосфери страху.

Друга деталь – ганебні зміни до українського законодавства у сфері ТБ дозволили Віталію Докаленку вести ефективну господарську діяльність. Саме така діяльність і мала показати, як президент НТКУ зразка 2005-2007 років розуміє місце і роль УТ-1 в аудіовізуальному просторі нашої країни, продемонструвати стратегії розвитку і шляхи руху: або це телевиробництво і телепоказ загальнонаціонального масштабу з чітким стратегічним баченням – або дрібнота; або робота над потужними і знаковими видовищними проектами, як-от національне «Євробачення» – або музична гуманітарна бридота, що збурила навіть купу лінивих і самовдоволених народних артистів України; або розуміння того, що НТКУ посідає в аудіовізуальному просторі України місце потужного суспільно-політичного національного мовника, обов’язки і можливості якого «дещо» відрізняються від інших учасників телеринку, – або біганина слона і мишви наввипередки до омріяного, правильно вирахуваного рейтингу; або чітка, рішуча і зрозуміла позиція щодо комерційних конкурентів, яких НТКУ обслуговує вже чи не десять років, – або подальша втрата самоповаги і статусу в суспільстві.

Що отримали на сьогодні?

1. На рівні суспільно-етичному. (Стилістика стосунків із потенційним глядачем.)

В Україні живе солідна кількість мільйонів людей пенсійного віку (практично кожен четвертий), приблизно стільки ж мільйонів – людей інтелігентних, грамотних, небайдужих, ще мільйони – молодих, свідомих і голодних до знань, і на додачу – мільйони діточок, теж не поганих. Мабуть, усіх цих потенційних телеглядачів УТ-1 мама з татусем і бабуся з дідом навчили, що не можна у спілкуванні одразу переходити на «ти». А тим більше тикати незнайомим людям – і старшого віку, і молодим. Не прийнято так в Україні. Але то вас мама з татом вчили. А нинішнє інтелектуальне керівництво УТ-1 спокійно і впевнено спілкується зі своїм глядачем так: «Твоя країна. Твоє життя. Твій канал». Цей рекламний слоган вони приліпили на тіло УТ-1. Коли я запитав у президента НТКУ, хто дав йому право «тикати» своєму глядачеві, розмова якось не пішла...

Отак одним слоганом пан Докаленко позиціонував найпотужніший український телеканал – десь поруч із мікроскопічним канальчиком, що «тикає» своїм рекламним слоганом стаду пітекантропів, ареал яких зафіксовано в деяких районах Києва.

2. На рівні внутрішньому. (Створення відповідної творчої атмосфери.)

Швидко, непомітно і рішуче в НТКУ викинули з громадських посад керівництво всіх (!) профспілок і всіх працівників, котрі займали активну позицію стосовно творчого життя телекомпанії. Потім так само швидко і тихенько звільнили низку справжніх професіоналів, а на ключові посади призначили людей, які ніколи телебаченням національного масштабу не займалися.

І жодної реакції на це – з боку прогресивно, рішуче і галасливо налаштованої навколотелевізійної спільноти (почитайте, що коїться навколо ТК «Інтер» для порівняння!). Чого б це раптом...

3. На рівні зовнішньому. (Роль і місце НТКУ в аудіовізуальному просторі України.)

Єдине, що зроблено, – повернуто казочку дітям і мовлення для людей старшого віку, а також є спроби повернути новини із сурдоперекладом. Утім, це не вимагало потужної розумової напруги і було очевидним. З іншого боку, ми бачимо багатомільйонні витрати на… спробу створення чергового «мила», з фанфарами, презентаціями та іншим галасом. До того ж, маємо абсолютно унікальний факт появи в ефірі УТ-1 «буржуйських об’їдків» від комерційних теледіячів, програми рівня «щось там про ульотне і прикольне» «ха-ха», де фрагменти за участю геніальних українських акторів міксуються з нищівною якістю печерного телебачення «...ліги Ка-Ве-Не».

Загалом, УТ-1 продукує телепродукт (а якщо не продукує, то надає йому свій ефір), в якому громадяни України постають салоїдами в «пальоних» вишиванках, від яких аж до Брюсселя тхне самогоном, цибулею та часником. Все б нічого – ну «бурлеск» же ж, – але місце вибране вкрай вдало: не на манюсінькому сіренькому боці мишака, а на велетенському боці слона – в ефірі найбільшої національної державної телекомпанії!

Була ще спроба поховати ініціативи співробітників НТКУ методом «хочете – нате!». Але не вийшло, бо створення таких ток-шоу, як «Толока» й «Український вимір», – це і є нормальна, буденна робота телекомпанії такого масштабу. Комбінація для Докаленка майже безпрограшна: не вийде – «я ж казав – баласт»; вийде – «геніальний керівник створив належні умови». Але раптом комерційні конкуренти УТ-1 зрозуміли, що «вийшло», – і керівництво НТКУ зреагувало адекватно і точно: заблокувало чи не всі пропозиції фахівців, особливо в сфері створення видовищ: культура, розваги, спорт, дитячі проекти. З ефіру викидається найрентабельніше і найцікавіше власне телевиробництво – вітчизняна музика. Підкреслюю – власне телевиробництво! Гірка доля Євробачення-2007 – ще одне підтвердження.

Знаєте причини цієї блокади? НТКУ легко і невимушено може поховати своїми складними постановочними проектами національного масштабу все, створене всіма комерційними мовниками, разом узятими. З’являться на ТБ-екранах десятки старих імен і сотні нових – а це сотні нових українських пісень, свіжих думок, оригінальних поглядів, розумних облич… (А за умовами гри – дивіться так званий Меморандум між Національною радою і телекомпаніями – у нас в Україні таких практично немає.)

І найголовніше – туди підуть шалені гроші. От і підпорядковується виробництво музичного і видовищного телепродукту на УТ-1 особисто (відчуйте знаковість і вагу!), ОСОБИСТО президенту НТКУ Віталію Вікторовичу Докаленку. Я чудово розумію: аналізувати те, що керівництво НТКУ отримує торби грошей від комерційних мовників за таку ефективно організовану роботу найпотужнішого конкурента (саме таку і в такий спосіб) – це прямий шлях до гнівного переслідування за «опороченное» и «нанесенное» на купу грошей. Тому аналізувати не буду...

Для юристів, які прочитали перші рядки, а то і весь абзац цього матеріалу і радісно почали на зовсім не китайського виробництва калькуляторах вираховувати гонорари та погодинну оплату за відстоювання «честі з гідністю». За все передноворічне «ра-а-а-згуляйство» на УТ-1 відповідає ОСОБИСТО президент НТКУ. Відповідає і за законом – це абсолютно точно, і за внутрішнім розподілом обов’язків в НТКУ – тут, правда, можливі варіанти: можуть почати терміново і тихенько шукати цапів-відбувайлів, звільняти, скорочувати і т.д.

А за всім цим намагатимуться приховати головне: навколоноворічна гуманітарна телекатастрофа на УТ-1 абсолютно органічно вписується в загальну концепцію мовлення, пропаговану й активно втілювану паном Докаленком. Навіть вигадали чудову легенду: все навколоноворічне мовлення на УТ-1 уперше в історії каналу було забезпечене за рахунок сторонніх виробників і практично без використання грошей НТКУ. Шалена економія коштів… Але згодом, як розповідав у своєму останньому анекдоті геніальний російський актор і клоун Юрій Нікулін, «канцепция помінялась...».

Утім, якою б та концепція не була – саме такий нищівний рівень передноворічних програм на УТ-1, таке його «вкрай українське» насичення і призвело до того, що український нарід перемкнув телевізори ще задовго до виступу Президента України. І забезпечив. Рейтинг. У тому числі і йому...

Далі буде

Олександр Зирін, український телевізійний продюсер, режисер, оглядач